Ухвала
від 15.11.2022 по справі 463/6275/22
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6275/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_21.

Провадження № 11-сс/811/908/22 Доповідач: ОСОБА_22.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_22.,

суддів: - ОСОБА_23., ОСОБА_24.,

секретаря - ОСОБА_25.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника ТОВ «Барви Світязя» - адвоката ОСОБА_26., директора ТОВ «АФ-ГРУП" - ОСОБА_1 , директора ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ" - ОСОБА_2 , директора ТОВ «ГУД РЕСТ» - ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_27. (в режимі відеоконференції),

адвоката ОСОБА_26.,

в с т а н о в и л а :

цією ухвалою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_28 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України - задоволено.

Накладено арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, а саме:

1.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1977944407257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

2.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1977885307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

3.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954816807257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

4.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954806907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

5.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954792307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;

6.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954741407257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ "Саліна Туркомпані" код ЄДРПОУ 44609883;

7.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954670407257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

8.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954625407257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ "Саліна Туркомпані" код ЄДРПОУ 44609883;

9.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954553507257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ;

10.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954527007257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ;

11.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954468207257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ;

12.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929246207257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_14 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 ;

13.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929224307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ "ГУД РЕСТ" код ЄДРПОУ 44485007;

14.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929211307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ;

15.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929189307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

16.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929112107257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ;

17.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929082107257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 ;

18.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929063007257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

19.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1655291307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 ;

20.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1655251707257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого у розмірі частки Ѕ є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

21.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1655251707257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого у розмірі частки Ѕ є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

22.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1610651307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

23.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1610633007257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

24.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1610322707257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_13 ;

25.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1610274207257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

26.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1610245207257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

27.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1610227207257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

28.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1610005907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

29.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1609971907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

30.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1609953007257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «Барви Світязя» код ЄДРПОУ 44571483;

31.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1601031907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого у розмірі частки Ѕ є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

32.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1601031907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого у розмірі частки Ѕ є ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

33.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1600983307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

34.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1600933007257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 ;

35.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1600842207257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 ;

36.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1600765007257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

37.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1600478607257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

38.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1600133307257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

39.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1600017507257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

40.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 870259807257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

41.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 870255607257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

42.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 870249907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «ВОЯВІ-РЕЗОРТ» код ЄДРПОУ 38057713;

43.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 870244307101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 ;

44.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 870218907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ "АФ-ГРУП" код ЄДРПОУ 41525114;

45.Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 417993207257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_14 .

Заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного нерухомого майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Виконання ухвали покладено на прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_28.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Барви Світязя» - адвокат ОСОБА_26., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_19., ОСОБА_7. подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі представник ТОВ «Барви Світязя» - адвокат ОСОБА_26., просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, такою, що не відповідає вимогам КПК України, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Зазначає, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь ТОВ «Барви Світязя». Тобто суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Вказує, що як вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ТОВ «Барви Світязя». Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Акцентує, що постановою слідчого у кримінальному провадженні прийнято рішення про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні. На думку апелянта, вказана постанова є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Вважає, що суд невірно прийшов до висновку, що вказане майно є державною власністю, не досліджуючи його правовий статус. Суд також не дослідив та не вказав підставу набуття права власності на спірне майно державою. Необхідно зазначити, що апелянт володіє вищевказаним майном законно, маючи чинні, ніким не скасовані правовстановлюючі документи та зареєстроване у визначеному законом порядку право власності, захист якого гарантується державою.

Зокрема, право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 1609953007257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ «Барви Світязя» набуто на підставі відплатних договорів купівлі-продажу у ПрАТ «Волиньтурист» та в подальшому передані у статутний капітан ТОВ «Барви Світязя» та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори купівлі-продажу є дійсними, не скасованими та ніким неоспорені.

Крім того, Рішення № 1 засновника ТОВ «Барви Світязя» від 13 вересня 2021 року, яким передано вищевказане майно до статутного капіталу апелянта та проведені реєстраційні дії є чинними та ніким не оспореними. Отже, апелянт набув вказане майно на законних підставах та є його власником.

Крім того, рішенням арбітражного суду України від 20.01.1997 року у задоволенні позову Фонду Державного майна до ПрАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів відмовлено. Зокрема суд вказує, що відсутній факт передачі державного майна Федерацією професійних спілок до ПрАТ «Укрпрофтур». Суд зазначає, що відсутній закон, щоб визначав, що спірна власність є державною.

Отже, твердження прокурора про перебування спірного майна у державній власності об`єктивно спростовуються, а отже і відсутні підстави для визнання майна речовим доказом, та як наслідок його арешту.

Крім того, арешт майна апелянта накладено у межах кримінального провадження, до якого ТОВ «Барви Світязя» не має жодного відношення.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення має ПрАТ «Барви Світязя» до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь-якої оцінки щодо правової підстави арешту майна, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що нерухоме майно апелянта виступало знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має.

Важливим також є те, що в рамках кримінального провадження № 12020000000000878 від 14 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» службовими особами Федерації професійних спілок України та інших суб`єктів господарської діяльності привласнено ряд об`єктів нерухомого майна державної власності в особливо великих розмірах.

У вказаному кримінальному провадження прокурор звертався до слідчого судді Печерського районного суду із клопотання про арешт майна, що належить ПрАТ «Укрпрофтур», оскільки орган досудового розслідування вважає майно, що належить чи належало на праві приватної власності ПрАТ «Укрпрофтур» чи заснованих за його участі суб`єктів господарювання державним.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вказане майно, (справа № 757/47334/20).

Проте, Постановою Київського апеляційного суду від 28.01.2021 року вищевказана Ухвала скасована та у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовлено.

Зокрема, апеляційний суд вказує, що за матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що майно набуте кримінально протиправним шляхом або отримане юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України. Також, Суд вказує що прокурором не доведено що нерухоме майно, щодо якого розглядалося клопотання про арешт майна є предметом злочинної діяльності.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, такою, що не відповідає вимогам КПК України, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Зазначає, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь апелянта. Тобто Суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Вказує, що як вірно встановлено у оскаржуваній Ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстр) речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ОСОБА_7 . Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Акцентує, що постановою слідчого у кримінальному провадженні прийнято рішення про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні. На думку апелянта, вказана постанова є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Суд вказує, що зібрані під час досудового слідства докази вказують на те, що вищезазначені об`єкти нерухомості є об`єктом протиправного посягання службових осіб правоохоронних органів, службових осіб Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофтур». Проте суд не зазначає, у чому саме полягає протиправне посягання.

Вважає, що суд невірно прийшов до висновку, що вказане майно є державною власністю, не досліджуючи його правовий статус. Суд також не досліджує та не вказує підставу набуття права власності на спірне майно державою. Необхідно зазначити, що апелянт володіє вищевказаним майном законно, маючи чинні, ніким не скасовані правовстановлюючі документи та зареєстроване у визначеному законом порядку право власності, захист якого гарантується державою.

Зокрема, право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_7 набуто на підставі відплатних договорів купівлі-продажу у ТОВ «АФ-ГРУП» та в подальшому були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори купівлі-продажу є дійсними, не скасованими та ніким неоспорені.

Крім того, рішенням арбітражного суду України від 20.01.1997 року у задоволенні позову Фонду Державного майна до ПрАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів відмовлено. Зокрема суд вказує, що відсутній факт передачі державного майна Федерацією професійних спілок до ПрАТ «Укрпрофтур». Суд зазначає, що відсутній закон, щоб визначав, що спірна власність є державною.

Отже, твердження прокурора про перебування спірного майна у державній власності об`єктивно спростовуються, а отже і відсутні підстави для визнання майна речовим доказом, та як наслідок його арешту.

Крім того, арешт майна апелянта накладено у межах кримінального провадження, до якого ОСОБА_7 не має жодного відношення.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення мас ОСОБА_7 до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь-якої оцінки щодо правової підстави арешту майна, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що нерухоме майно апелянта виступало знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має.

Вказує, що оскаржуваною ухвалою суд також заборонив апелянту користуватися вказаним майном, що грубо порушує його право як власника майна. Апелянт сплачує комунальні послуги, підтримує приміщення в належному стані, здійснює поточні ремонти, сплачує податки та інше. Без можливості користування вказаним майном буде значно погіршено його стан та відбудеться значна втрата ринкової вартості.

Наголошує, що суд, незаконно заборонивши право користування вказаним майном, фактично позбавив апелянта можливості мирного користування майном, що було придбано апелянтом у законний спосіб, а тому апелянт є добросовісним набувачем.

Важливим також є те. що в рамках кримінального провадження № 12020000000000878 від 14 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» службовими особами Федерації професійних спілок України та інших суб`єктів господарської діяльності привласнено ряд об`єктів нерухомого майна державної власності в особливо великих розмірах.

У вказаному кримінальному провадження прокурор звертався до слідчого судді Печорського районного суду із клопотання про арешт майна, що належить ПрАТ «Укрпрофтур», оскільки орган досудового розслідування вважає майно, що належить чи належало на праві приватної власності ПрАТ «Укрпрофтур» чи заснованих за його участі суб`єктів господарювання державним.

Ухвалою слідчого судді Печорського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вказане майно, (справа № 757/47334/20).

Проте, Постановою Київського апеляційного суду від 28.01.2021 року вищевказана Ухвала скасована та у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовлено.

В своїх апеляційних скаргах, які є ідентичними за змістом та вимогами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019.

Зазначають, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь апелянтів. Тобто вважають, що суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Вказують, що як вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 . Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Акцентують, що постановою слідчого у кримінальному провадженні прийнято рішення про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні. На думку апелянтів, вказана постанова є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Наголошують, що право власності на вищевказані об`єкт нерухомого майна який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . власниками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набуто на підставі договору дарування будинку від ОСОБА_18 та в подальшому були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказаний договір є дійсними, не скасованими та ніким неоспорений. Отже, апелянт набув вказане майно на законних підставах та є його власником.

Крім того, рішенням арбітражного суду України від 20.01.1997 року у задоволенні позову Фонду Державного майна до ПрАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів відмовлено. Зокрема суд вказує, що відсутній факт передачі державного майна Федерацією професійних спілок до ПрАТ «Укрпрофтур». Суд зазначає, що відсутній закон, щоб визначав, що спірна власність є державною.

Отже, твердження прокурора про перебування спірного майна у державній власності об`єктивно спростовуються, а отже і відсутні підстави для визнання майна речовим доказом, та як наслідок його арешту.

Крім того, арешт майна апелянтів накладено у межах кримінального провадження, до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не має жодного відношення.

Звертають увагу, що прокурор у клопотанні зазначає, що вищевказане майно є державною власністю, проте жодних доказів вказаного твердження суду не надає. Слідчий суддя, в свою чергу, теж не надає правової оцінки обставинам, що підтверджують вказаний факт. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказані об`єкти нерухомого майна є власністю апелянтів, що підтверджується дійсними обставинами справи.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення мають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Акцентують, що у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Вважають, що суд, незаконно заборонивши право користування вказаним майном, фактично позбавив апелянтів можливості мирного користування майном, що було придбано апелянтом у законний спосіб, а тому апелянт є добросовісним набувачем.

Важливим також є те, що в рамках кримінального провадження № 12020000000000878 від 14 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» службовими особами Федерації професійних спілок України та інших суб`єктів господарської діяльності привласнено ряд об`єктів нерухомого майна державної власності в особливо великих розмірах.

У вказаному кримінальному провадження прокурор звертався до слідчого судді Печерського районного суду із клопотання про арешт майна, що належить ПрАТ «Укрпрофтур», оскільки орган досудового розслідування вважає майно, що належить чи належало на праві приватної власності ПрАТ «Укрпрофтур» чи заснованих за його участі суб`єктів господарювання державним.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вказане майно, (справа № 757/47334/20).

Проте, Постановою Київського апеляційного суду від 28.01.2021 року вищевказана Ухвала скасована та у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі директор ТОВ «АФ-ГРУП" - ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019 (Справа № 463/6275/22) та постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 року.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що дана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК України, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Зазначає, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь ТОВ «АФ-ГРУ, тобто суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Вказує, що як вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ТОВ «АФ-ГРУП». Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

На думку апелянта, постанова слідчого у кримінальному провадженні про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Наголошує що у оскаржуваній ухвалі суд приходить до висновку, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Однак, суд першої інстанції не вказує закону на підставі якого здійснюється вказане втручання, не зазначає який суспільний інтерес має бути задоволений, не розглядає дотримання принципів пропорційності та справедливої рівноваги, фактично позбавляючи апелянта права власності на спірне майно.

Вважає, що суд невірно прийшов до висновку, що вказане майно є державною власністю, не досліджуючи його правовий статус. Суд також не досліджує та не вказує підставу набуття права власності на спірне майно державою. Необхідно зазначити, що апелянт володіє вищевказаним майном законно, маючи чинні, ніким не скасовані правовстановлюючі документи та зареєстроване у визначеному законом порядку право власності, захист якого гарантується державою.

Зокрема, право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 870218907257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником яких є ТОВ «АФ-ГРУП» набуто на підставі відплатного договору купівлі-продажу у ПрАТ «Волиньтурист» та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори купівлі-продажу є дійсними, не скасованими та ніким неоспорені.

Крім того, рішенням арбітражного суду України від 20.01.1997 року у задоволенні позову Фонду Державного майна до ПрАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів відмовлено. Зокрема суд вказує, що відсутній факт передачі державного майна Федерацією професійних спілок до ПрАТ «Укрпрофтур». Суд зазначає, що відсутній закон, щоб визначав, що спірна власність є державною.

На переконання апелянта, твердження прокурора про перебування спірного майна у державній власності об`єктивно спростовуються, а отже і відсутні підстави для визнання майна речовим доказом, та як наслідок його арешту. Крім того, арешт майна апелянта накладено у межах кримінального провадження, до якого ТОВ «АФ-ГРУП» не має жодного відношення. Оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке не перебуває у власності держави, оскільки таке майно перебуває у приватній власності апелянта.

Звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення мас ПрАТ «АФ-ГРУП» до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Акцентує, що орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь-якої оцінки щодо правової підстави арешту майна, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що нерухоме майно апелянта виступало знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має.

Прокурор у клопотанні зазначає, що вищевказане майно є державною власністю, проте жодних доказів вказаного твердження Суду не надає. Слідчий суддя, в свою чергу, теж не надає правової оцінки обставинам, що підтверджують вказаний факт. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказані об`єкти нерухомого майна є власністю апелянта, що підтверджується дійсними обставинами справи.

Вважає, що суд, незаконно заборонивши право користування вказаним майном, фактично позбавив апелянта можливості здійснювати господарську діяльність, яку здійснює ТОВ «АФ-ГРУП» навіть в умовах воєнного часу.

Крім того, вважає, що слідчий суддя прийшов до невірного висновку, що під час проведення слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування отримано інформацію про те, що об`єкти нерухомого майна, що перебувають у володінні апелянта, плануються до відчуження шляхом продажу, проте в доданих до клопотання матеріалів відсутні вказані факти. Також варто вказати, що апелянт, як законний власник майна може вільно розпоряджатись своїм майном, що гарантується Конституцією та Законами України.

В обгрунтування пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що ухвала слідчим суддею постановлена 12.09.2022 р. без виклику осіб, інтересів якої вона стосується, а саме ТОВ «АФ-ГРУП» - власника майна, про накладення арешту на майно апелянт дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень 10.10.2022 р. Із вказаного слідує, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019., апелянтом подана у встановлені законом строки. У випадку ж, якщо суд вважає вказаний строк пропущеним, ТОВ «АФ-ГРУП» просить поновити його.

В своїй апеляційній скарзі директор ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ" - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019 (Справа № 463/6275/22) та постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 року.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою такою, що не відповідає вимогам КПК України.

Зазначає, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ», тобто суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Вказує, що як вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ». Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

На думку апелянта, постанова слідчого у кримінальному провадженні про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Вважає, що суд невірно приходить до висновку, що вказане майно є державною власністю, не досліджуючи його правовий статус. Суд також не досліджує та не вказує підставу набуття права власності на спірне майно державою. Необхідно зазначити, що апелянт володіє вищевказаним майном законно, маючи чинні, ніким не скасовані правовстановлюючі документи та зареєстроване у визначеному законом порядку право власності, захист якого гарантується державою.

Наголошує, що право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954741407257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» набуто на підставі відплатних договорів купівлі-продажу у ПрАТ «Волиньтурист» та в подальшому передані у статутний капітан ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори купівлі-продажу є дійсними, не скасованими та ніким неоспорені. Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.10.2020 року, ПрАТ «Волиньтурист» відчужив на користь покупця ОСОБА_2 вищевказане нерухоме майно. В подальшому, відповідно до Акту приймання передачі майнового вкладу до статутного капіталу від 17 вересня 2021 року, ОСОБА_2 передав вищевказаний об`єкт нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ». Вищезазначені правовстановлюючі документи є дійсними та ніким не оспорені.

Акцентує, що право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1954625407257, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» набуто на підставі відплатних договорів купівлі-продажу у ПрАТ «Волиньтурист» та в подальшому передані у статутний капітан ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори купівлі-продажу є дійсними, не скасованими та ніким неоспорені. Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.10.2020 року, ПрАТ «Волиньтурист» відчужив на користь покупця ОСОБА_7 вищевказане нерухоме майно. В подальшому, відповідно до Акту приймання передачі майнового вкладу де статутного капіталу від 17 вересня 2021 року, ОСОБА_7 передав вищевказаний об`єкт нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ». Вищезазначені правовстановлюючі документи є дійсними та ніким не оспорені. Отже, вважає, що апелянт набув вказане майно на законних підставах та є його власником.

Крім того, вважає, що рішенням арбітражного суду України від 20.01.1997 року у задоволенні позову Фонду Державного майна до ПрАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів відмовлено. Зокрема суд вказує, що відсутній факт передачі державного майна Федерацією професійних спілок до ПрАТ «Укрпрофтур». Суд зазначає, що відсутній закон, щоб визначав, що спірна власність є державною. Отже, твердження прокурора про перебування спірного майна у державній власності об`єктивно спростовуються, а отже і відсутні підстави для визнання майна речовим доказом, та як наслідок його арешту. Крім того, арешт майна апелянта накладено у межах кримінального провадження, до якого ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» не має жодного відношення. Оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке не перебуває у власності держави, оскільки таке майно перебуває у приватній власності апелянта.

Зазначає, що прокурор з незрозумілих причин вказує, що майно перебуває у віданні ПрАТ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ», проте жодних допустимих та належних доказів не надає. Судом першої інстанції також не було досліджено вказане твердження.

Вказує, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення має ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Наголошує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 09.10.2018 року, Справа «Фонд «батьківська турбота» проти України (заява №54876/15), суд зазначив, що майно «санаторію» (дане майно знаходиться у власності ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ», засновником якого як і ПрАТ «УКРПОФТУР» є Федерація профспілок України) становило власність заявника (ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ») в розумінні ст.1 Першого протоколу конвенції. Та зазначено, що на сьогоднішній день законодавство щодо вказаного майна прийнято не було.

Крім того, Постановою Великої Палати верховного суду від 02.07.2019 року по справі 48/340, зазначено наступне: Майно профспілок не було зареєстроване за державою, було відсутнє на обліку в реєстрі державного майна. Навпаки було зареєстровано в органах БТІ та держави за профспілками і створеними ними акціонерними товариствами.

Вважає, що право власності на нерухоме майно ТОВ "САЛІНА ТУРКОМПАНІ" виникло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства».

Акцентує, що суд, незаконно заборонивши право користування вказаним майном, фактично позбавив апелянта можливості здійснювати господарську діяльність, яку здійснює ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» навіть в умовах воєнного часу.

В обгрунтування пропуску строку апеляційного оскарження, покликається на те, що ухвала слідчим суддею постановлена 12.09.2022 р. без виклику осіб, інтересів якої вона стосується, а саме ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» - власника майна, про накладення арешту на майно апелянт дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень 10.10.2022 р. Копія ухвали слідчого судді від 12.09.2022 ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» не направлялась та не вручалась. Із вказаного слідує, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019., апелянтом подана у встановлені законом строки. У випадку ж, якщо Суд вважає вказаний строк пропущеним, ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ» просить поновити його.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019 (Справа № 463/6275/22) та постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 року.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою такою, що не відповідає вимогам КПК України.

Зазначає, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь апелянта, тобто суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Вказує, що як вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

На думку апелянта, постанова слідчого у кримінальному провадженні про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Вважає, що суд невірно приходить до висновку, що вказане майно є державною власністю, не досліджуючи його правовий статус. Суд також не досліджує та не вказує підставу набуття права власності на спірне майно державою. Необхідно зазначити, що апелянт володіє вищевказаним майном законно, маючи чинні, ніким не скасовані правовстановлюючі документи та зареєстроване у визначеному законом порядку право власності, захист якого гарантується державою.

Зокрема, право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_3 набуто на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2020 та в подальшому були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказаний договір є дійсним, не скасованим, ніким не оспорений.

Прокурор у клопотанні зазначає, що вищевказане майно є державною власністю, проте жодних доказів вказаного твердження Суду не надає. Слідчий суддя, в свою чергу, теж не надає правової оцінки обставинам, що підтверджують вказаний факт. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказані об`єкти нерухомого майна є власністю апелянта, що підтверджується дійсними обставинами справи.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення має ОСОБА_3 до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

В обгрунтування пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що ухвала слідчим суддею постановлена 12.09.2022 р. без виклику осіб, інтересів якої вона стосується, а саме ОСОБА_3 - власника майна, про накладення арешту на майно апелянт дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень 10.10.2022 р. Копія ухвали слідчого судді від 12.09.2022 ОСОБА_3 не направлялась та не вручалась. Із вказаного слідує, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019., апелянтом подана у встановлені законом строки. У випадку ж, якщо Суд вважає вказаний строк пропущеним, ОСОБА_3 просить поновити його.

В своїй апеляційній скарзі директор ТОВ «ГУД РЕСТ» - ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019 (Справа № 463/6275/22) та постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 року.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою такою, що не відповідає вимогам КПК України.

Зазначає, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь ТОВ «ГУД РЕСТ», тобто суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Вказує, що як вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ТОВ «ГУД РЕСТ». Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

На думку апелянта, постанова слідчого у кримінальному провадженні про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Наголошує, що право власності на об`єкт нерухомого майна, за реєстраційним номером 1929224307257, який розташований за адресою: Волинська обл., Шацький р-н, с.Світязь, Гущово урочище, вул. Гайова, буд.2, власником яких є ТОВ «ГУД РЕСТ» набуто на підставі відплатних договорів купівлі-продажу у ПрАТ «Волиньтурист» та в подальшому передані у статутний капітал ТОВ «ГУД РЕСТ» та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори купівлі-продажу є дійсним, не скасованим, ніким не оспорений.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення має ТОВ «ГУД РЕСТ» до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

В обгрунтування пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що ухвала слідчим суддею постановлена 12.09.2022 р. без виклику осіб, інтересів якої вона стосується, а саме ТОВ «ГУД РЕСТ» - власника майна, про накладення арешту на майно апелянт дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень 10.10.2022 р. Копія ухвали слідчого судді від 12.09.2022 ТОВ «ГУД РЕСТ» не направлялась та не вручалась. Із вказаного слідує, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019., апелянтом подана у встановлені законом строки. У випадку ж, якщо Суд вважає вказаний строк пропущеним, ТОВ «ГУД РЕСТ» просить поновити його.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019 (Справа № 463/6275/22) та постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 року.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою такою, що не відповідає вимогам КПК України.

Вказує, що ні прокурор, ні суд у оскаржуваній ухвалі не зазначає, в чому саме була незаконністю відчуження майна на користь апелянта, тобто суд прийшов до невірного висновку у зв`язку із формальним дослідженням матеріалів клопотання та не надав належної оцінки доказам прокурора.

Зазначає, що як вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, вказане майно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано та належить на праві приватної власності ОСОБА_19 . Вказані обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

На думку апелянта, постанова слідчого у кримінальному провадженні про визначення такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності.

Суд невірно прийшов до висновку, що вказане майно є державною власністю, не досліджуючи його правовий статус. Суд також не досліджує та не вказує підставу набуття права власності на спірне майно державою. Необхідно зазначити, що апелянт володіє вищевказаним майном законно, маючи чинні, ніким не скасовані правовстановлюючі документи та зареєстроване у визначеному законом порядку право власності, захист якого гарантується державою.

Зокрема, право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_19 набуто на підставі договорів дарування від ОСОБА_18 та в подальшому були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори є дійсними, не скасованими та ніким неоспорений.

Крім того, рішенням арбітражного суду України від 20.01.1997 року у задоволенні позову Фонду Державного майна до ПрАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів відмовлено. Зокрема суд вказує, що відсутній факт передачі державного майна Федерацією професійних спілок до ПрАТ «Укрпрофтур». Суд зазначає, що відсутній закон, щоб визначав, що спірна власність є державною.

Вважає, що твердження прокурора про перебування спірного майна у державній власності об`єктивно спростовуються, а отже і відсутні підстави для визнання майна речовим доказом, та як наслідок його арешту.

Крім того, арешт майна апелянта накладено у межах кримінального провадження, до якого ОСОБА_19 не має жодного відношення.

Наголошує, що прокурор у клопотанні зазначає, що вищевказане майно є державною власністю, проте жодних доказів вказаного твердження Суду не надає. Слідчий суддя, в свою чергу, теж не надає правової оцінки обставинам, що підтверджують вказаний факт. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказані об`єкти нерухомого майна є власністю апелянта, що підтверджується дійсними обставинами справи.

Зауважує, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення має ОСОБА_19 до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Акцентує, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.10.2018 року, Справа «Фонд «батьківська турбота» проти України (заява №54876/15), суд зазначив, що майно «санаторію» (дане майно знаходиться у власності ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ», засновником якого як і ПрАТ «УКРПОФТУР» є Федерація профспілок України) становило власність заявника (ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ») в розумінні ст.1 Першого протоколу конвенції. Та зазначено, що на сьогоднішній день законодавство щодо вказаного майна прийнято не було.

Крім того, Постановою Великої Палати верховного суду від 02.07.2019 року по справі 48/340, зазначено наступне: Майно профспілок не було зареєстроване за державою, було відсутнє на обліку в реєстрі державного майна. Навпаки було зареєстровано в органах БТІ та держави за профспілками і створеними ними акціонерними товариствами.

Наголошує, що право власності на нерухоме майно ОСОБА_19 виникло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства».

Важливим також є те, що в рамках кримінального провадження № 12020000000000878 від 14 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» службовими особами Федерації професійних спілок України та інших суб`єктів господарської діяльності привласнено ряд об`єктів нерухомого майна державної власності в особливо великих розмірах.

У вказаному кримінальному провадження прокурор звертався до слідчого судді Печерського районного суду із клопотання про арешт майна, що належить ПрАТ «Укрпрофтур», оскільки орган досудового розслідування вважає майно, що належить чи належало на праві приватної власності ПрАТ «Укрпрофтур» чи заснованих за його участі суб`єктів господарювання державним.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вказане майно, (справа № 757/47334/20).

Проте, Постановою Київського апеляційного суду від 28.01.2021 року вищевказана Ухвала скасована та у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовлено.

Зокрема, апеляційний суд вказує, що за матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що майно набуте кримінально протиправним шляхом або отримане юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України. Також, Суд вказує що прокурором не доведено що нерухоме майно, щодо якого розглядалося клопотання про арешт майна є предметом злочинної діяльності.

До такого ж висновку прийшов і Київський апеляційний суд у Постанові від 23.12.2020 року справа № 757/47315/20.

В обгрунтування пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що ухвала слідчим суддею постановлена 12.09.2022 р. без виклику осіб, інтересів якої вона стосується, а саме ОСОБА_19 - власника майна, про накладення арешту на майно апелянт дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень 10.10.2022 р. Копія ухвали слідчого судді від 12.09.2022 ОСОБА_19 не направлялась та не вручалась. Із вказаного слідує, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019100000001170 від 20.08.2019., апелянтом подана у встановлені законом строки. У випадку ж. якщо Суд вважає вказаний строк пропущеним, ОСОБА_19 просить поновити його.

14 листопада 2022 року на електронну пошту апеляційного суду прокурор ОСОБА_27 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказує, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга невмотивованою та безпідставною. Зазначає, що усе майно, передане до статутного фонду ПрАТ «Укрпрофтур» та ПрАТ «Укрпрофоздоровиця», яке в подальшому ними передано/продано іншим суб`єктам господарювання, є державною власністю, визнано речовим доказом, а тому, з метою його збереження, на нього слід накласти арешт.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_26. на підтримання поданих апеляційних скарг, думку прокурора ОСОБА_27., який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвалу слідчого судді про арешт майна від 12 вересня 2022 року було постановлено без виклику апелянтів, копія судового рішення останнім не направлялась, відтак, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді подані у встановлений ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України строк, який не є пропущений і поновлення не потребує.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в провадженні Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що неналежне виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст. ст.2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.

Так у період з 1992 року по теперішній час, службові особи ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур», Федерації професійних спілок України, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими під час досудового розслідування особами, умисно, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, здійснюють відчуження курортно-оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому відданні, без погодження із Фондом державного майна України, що призводить до нанесення матеріальної шкоди (збитків) державі в особливо великих розмірах.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що першим етапом злочинного механізму є підготовка членами правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПрАТ «Укрпрофтур» звернення до Федерації професійних спілок України (далі ФПСУ) про надання дозволу на реалізацію земельних ділянок, будівель чи споруд, попередньо визначених об`єктів нерухомого майна, що перебувають в управлінні зазначених юридичних осіб.

Після цього працівниками Департаменту корпоративних прав та майна ФПСУ готується проєкт постанови президії ФПСУ про відчуження окремих об`єктів нерухомого майна із пропозиціями щодо об`єктів нерухомості, які планується продати нібито через офіційні торги.

Разом з тим до вказаного проєкту постанови на адресу членів постійної комісії ради ФПСУ з майнових питань готується пояснювальна записка, в якій міститься інформація про об`єкт нерухомості, що готується до відчуження, а також його характеристика (фінансово-господарський стан), інформація про наявні борги та інші фінансові зобов`язання.

Надалі з метою затвердження постанови про відчуження об`єктів нерухомості скликається президія ФПСУ, до якої входить керівництво ФПСУ, а також як члени (з правом голосу) керівники членських організацій та регіональних осередків ФПСУ.

Після винесення постанови президії ФПСУ, наглядовою радою ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» або ПрАТ «Укрпрофтур» скликається зібрання (засідання правління), на якому остаточно затверджується рішення щодо реалізації визначеного майна.

В ході проведення допитів, в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що службові особи «Укрпрофтур», є учасниками схеми із незаконного відчуження державного майна. Відповідно до схеми спершу описується ганебний стан об`єкта, проводиться його занижена оцінка підконтрольними експертами, для того щоб покупець офіційно здійснив мінімальну оплату, так як іншу частину попередньо обумовленої суми коштів покупець передає службовим особам «Укрпрофтур», після чого здійснюється реалізації майна з яким досягнуто попередньої згоди.

Крім цього службові особи «Укрпрофтур» отримують неправомірну вигоду від: - процедур відмови ПрАТ «Укрпрофтур» від використовуваних ними земельних ділянок з подальшою їх передачею до органів місцевого самоврядування; - неправомірна вигода за передачу майна товариства в оренду іншим особам; - керівники всіх дочірніх підприємств здійснюють перерахування «данини» у вигляді грошових коштів на особисті банківські рахунки.

У ході здійснення досудового розслідування з метою збереження речових доказів та враховуючи те, що 05.09.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про визнання вищевказаного нерухомого майна речовими доказами у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 та виникла необхідність в арешті на нерухоме майно, зазначене у клопотанні.

Так, слідчим суддею досліджено та оцінено наступні матеріали клопотання.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.08.2019, підтверджується факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Так починаючи з 1992 року по теперішній час лише ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» незаконно оформлено право власності на 102 об`єкти нерухомості. Рішення про видачу свідоцтв про право власності приймали органи місцевого самоврядування (виконавчі комітети, сільські та селищні ради, міські ради та інші) за місцем розташування нерухомого майна, за письмовим зверненням представників вищезазначених юридичних осіб.

Окрім цього ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» без погодження із Фондом Держмайна України було передано до статутних фондів суб`єктів господарювання, комунальної власності, громадських та релігійних організацій за період з 01.01.1994 р. по 01.01.2021 р. - 161 об`єкт нерухомості, а всього відчужено 330 таких об`єктів.

Загалом через суди повернуто у власність держави - 83 об`єкти нерухомості, які в подальшому рішенням Кабінету Міністрів України передано у віддання іншим органам державної влади, а деякі об`єкти реалізовано Фондом держмайна України на аукціонах.

Таким чином дії осіб, причетних до реалізації вищезазначеної схеми осіб, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також на приховання і маскування незаконного походження таких доходів, володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, а так само пов`язані із набуттям, володінням та використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Встановлено, що Федерація професійних спілок України код ЄДРПОУ 00014479 є засновником ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02583780 на 92,92 % та ПрАТ «Укрпрофтур» ЄДРПОУ 02605473 на 96 %.

У свою чергу, ПрАТ «Укрпрофтур» є засновником ПрАТ « Волиньтурист», код ЄДРПОУ 02593659 та є власником його акцій на загальну суму 99,9 % від їх загальної кількості.

Так, під час проведення слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування отримано інформацію про об`єкти нерухомого майна професійних спілок, які були незаконного набуті Федерацією професійних спілок України та у подальшому передані до статутного Фонду ПрАТ «Укрпрофтур», який в свою чергу передав їх до статутного фонду ПрАТ «Волиньтурист». В подальшому нерухоме майно ПрАТ «Волиньтурист» незаконно відчужено на користь інших фізичних та юридичних осіб, а саме вказані у клопотанні об`єкти нерухомого майна.

Зібрані під час досудового слідства докази вказують на те, що вищезазначені об`єкти нерухомості є об`єктом протиправного посягання службових осіб правоохоронних органів, службових осіб Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПрАТ «Волиньтурист» та інших осіб.

Під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 05.09.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про визнання вище вказаних матеріальних об`єктів речовими доказами у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019.

09 вересня 2022 року прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_28. звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

У розумінні положень ст. 131, ч.1 ст. 170 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження і є тимчасовим, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Також, згідно ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна, зокрема, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, на думку колегії суддів, слідчий суддя оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, а також те, що вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог статей 170-173 КПК України, врахувавши при цьому обставини, наявність з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, зробив обґрунтований висновок про необхідність накладення на зазначене в клопотанні прокурора майно, яке на момент звернення з клопотанням відповідало критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, як речового доказу.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що не знайшли свого підтвердження твердження апелянтів про те, що майно, на яке накладено арешт оскаржуваною ухвалою не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки таке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019.

Твердження апелянтів про те, що, арешт майна накладено у межах кримінального провадження, до якого ТОВ «Барви Світязя», ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТоВ «АФ-ГРУП», ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ», ОСОБА_3 , ТОВ «ГУД-РЕСТ», ОСОБА_6 не має жодного відношення, а також про те, що на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 367, ч.5 ст. 191 КК України, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки вказані обставини належать до фактичних обставин кримінального провадження, а тому такі мають досліджуватися, у випадку, якщо кримінальне провадження надійде до суду, під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з метою збереження майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з врахуванням доводів слідства щодо необхідності обмеження права відчуження, розпорядження та користування таким, клопотання підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на вказане майно.

Таким чином, доводи, на які покликаються в апеляційних скаргах апелянти висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та обґрунтованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, тому апеляційні скарги з викладених в них доводів задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно, залишити без змін, а апеляційні скарги представника ТОВ «Барви Світязя» - адвоката ОСОБА_26., директора ТОВ «АФ-ГРУП" - ОСОБА_1 , директора ТОВ «САЛІНА ТУРКОМПАНІ" - ОСОБА_2 , директора ТОВ «ГУД РЕСТ» - ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Дата ухвалення рішення15.11.2022
Оприлюднено06.12.2022
Номер документу107479094
СудочинствоКримінальне
Сутьнакладення арешту на майно, з участю прокурора ОСОБА_27. (в режимі відеоконференції), адвоката ОСОБА_26

Судовий реєстр по справі —463/6275/22

Ухвала від 27.12.2022

Кримінальне

Личаківський районний суд м.Львова

Рудаков Д. І.

Ухвала від 21.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

Ухвала від 21.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

Ухвала від 21.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

Ухвала від 21.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

Ухвала від 22.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Романюк М. Ф.

Ухвала від 22.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Романюк М. Ф.

Ухвала від 14.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Гончарук Л. Я.

Ухвала від 14.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Гончарук Л. Я.

Ухвала від 21.11.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні