Ухвала

від 15.11.2022 по справі 463/6275/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6275/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1.

Провадження № 11-сс/811/916/22 Доповідач: ОСОБА_2.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2.,

суддів: - ОСОБА_3., ОСОБА_4.,

секретаря - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ЗАТ «Тернопільтурист» - адвоката ОСОБА_6. на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2022 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

представника ЗАТ «Тернопільтурист» ОСОБА_6.,

в с т а н о в и л а :

цією ухвалою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України - задоволено.

Накладено арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно власником якого є ЗАТ "Тернопільтурист", код ЄДРПОУ 02648099, а саме:

-Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1947520361208, який розташований за адресою: Тернопільська обл., Борщівський р., смт. Скала-Подільська, вулиця Грушевського, будинок 114;

-Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1926260761101, який розташований за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Будного С., будинок 1.

Заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного нерухомого майна ЗАТ "Тернопільтурист", код ЄДРПОУ 02648099.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, представник ЗАТ "Тернопільтурист"- адвокат ОСОБА_6. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2022 року та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана ухвала є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, щ вказані об`єкти нерухомого майна, є предметом злочинної діяльності та є майном держави.

Зазначає, що слідчий суддя не вказав закону на підставі якого здійснюється втручання в право особи на мирне володіння майном, не зазначає який суспільний інтерес має бути задоволений, не розглядає дотримання принципів пропорційності та справедливої рівноваги, фактично позбавляючи апелянта права власності на спірне майно.

Вказує, що суд невірно прийшов до висновку, що вказане майно є державною власністю, не досліджуючи його правовий статус. Суд також не дослідив та не вказав підставу набуття права власності на спірне майно державою. Необхідно зазначити, що апелянт володіє вищевказаним майном законно, маючи чинні, ніким не скасовані правовстановлюючі документи та зареєстроване у визначеному законом порядку право власності, захист якого гарантується державою.

Акцентує, що рішенням арбітражного суду України від 20.01.1997 року у задоволенні позову Фонду Державного майна до ПрАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів відмовлено. Зокрема суд вказує, що відсутній факт передачі державного майна Федерацією професійних спілок до ПрАТ «Укрпрофтур». Суд зазначає, що відсутній закон, щоб визначав, що спірна власність є державною.

Вважає, що твердження прокурора про перебування спірного майна у державній власності об`єктивно спростовуються, а отже і відсутні підстави для визнання майна речовим доказом, та як наслідок його арешту. Крім того, арешт майна апелянта накладено у межах кримінального провадження, до якого ЗАТ «Тернопільтурист» не має жодного відношення.

Зауважує, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке не перебуває у власності держави, оскільки таке майно перебуває у приватній власності апелянта.

Вказує, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення має ЗАТ «Тернопільтурист» до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 62019100000001170 від 20.08.2019, не зазначено підстав для накладення арешту на майно апелянта, не наведено зв`язку майна, на яке накладено арешт з обставинами, що розслідуються, в ухвалі відсутнє належне мотивування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більше того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це у свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 367, ч.5 ст. 191 КК України.

Наголошує, що орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь-якої оцінки щодо правової підстави арешту майна, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що нерухоме майно апелянта виступало знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має.

Звертає увагу, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі 48/340, зазначено наступне: Майно профспілок не було зареєстроване за державою, було відсутнє на обліку в реєстрі державного майна. Навпаки було зареєстровано в органах БТІ та держави за профспілками і створеними ними акціонерними товариствами.

Вказує, що оскаржуваною ухвалою суд також заборонив апелянту користуватися вказаним майном, що грубо порушує його право як власника майна. Апелянт сплачує комунальні послуги, підтримує приміщення в належному стані, здійснює поточні ремонти, забезпечує трудові місця, виплачує заробітну плату, сплачує податки та інше. Без можливості користування вказаним майном буде значно погіршено його стан та відбудеться значна втрата ринкової вартості. Неможливість використання спірного майна також призведе до погіршення економіки держави, що ускладнить подальшу боротьбу проти агресії російської федерації.

На переконання апелянта, суд, незаконно заборонивши право користування вказаним майном, фактично позбавив апелянта можливості здійснювати господарську діяльність, яку здійснює ЗАТ «Тернопільтурист» навіть в умовах воєнного часу. Також необхідно зазначити, що апелянтом на безоплатній основі у приміщенні готелю розміщуються біженці із тимчасово окупованих територій та зон ведення бойових дій, проте у зв`язку із вказаною Ухвалою їхнє подальше проживання буде неможливе.

Зазначає, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадження відкрито більше ніж три роки тому, метою якого є не розкриття злочину, вчиненого на думку слідства Головою ФДМУ, а саме незаконний тиск на суб`єкти господарювання створені за участю ПрАТ «Укрпрофтур». Жодних дій слідством щодо притягнення винних осіб не вчиняється. У клопотанні прокурор вказує здебільшого на порушення, що допускаються, чи допускалися посадовими особами Федерації професійних спілок України. ПрАТ «Укрпрофтур» та ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», проте такі дії повинні розслідуватись не Державним Бюро розслідувань, а Національною поліцією України.

Важливим також є те, що в рамках кримінального провадження № 12020000000000878 від 14 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» службовими особами Федерації професійних спілок України та інших суб`єктів господарської діяльності привласнено ряд об`єктів нерухомого майна державної власності в особливо великих розмірах.

У вказаному кримінальному провадження прокурор звертався до слідчого судді Печерського районного суду із клопотання про арешт майна, що належить ПрАТ «Укрпрофтур», оскільки орган досудового розслідування вважає майно, що належить чи належало на праві приватної власності ПрАТ «Укрпрофтур» чи заснованих за його участі суб`єктів господарювання державним.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вказане майно, (справа № 757/47334/20). Проте, Постановою Київського апеляційного суду від 28.01.2021 року вищевказана Ухвала скасована та у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовлено.

Заслухавши доповідача, представника ЗАТ «Тернопільтурист» - адвоката ОСОБА_6. на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_7, який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що неналежне виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст. ст.2, п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.

Так у період з 1992 року по теперішній час, службові особи ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур», Федерації професійних спілок України, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими під час досудового розслідування особами, умисно, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, здійснюють відчуження курортно-оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому відданні, без погодження із Фондом державного майна України, що призводить до нанесення матеріальної шкоди (збитків) державі в особливо великих розмірах.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що першим етапом злочинного механізму є підготовка членами правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПрАТ «Укрпрофтур» звернення до Федерації професійних спілок України (далі ФПСУ) про надання дозволу на реалізацію земельних ділянок, будівель чи споруд, попередньо визначених об`єктів нерухомого майна, що перебувають в управлінні зазначених юридичних осіб.

Після цього працівниками Департаменту корпоративних прав та майна ФПСУ готується проєкт постанови президії ФПСУ про відчуження окремих об`єктів нерухомого майна із пропозиціями щодо об`єктів нерухомості, які планується продати нібито через офіційні торги.

Разом з тим до вказаного проєкту постанови на адресу членів постійної комісії ради ФПСУ з майнових питань готується пояснювальна записка, в якій міститься інформація про об`єкт нерухомості, що готується до відчуження, а також його характеристика (фінансово-господарський стан), інформація про наявні борги та інші фінансові зобов`язання.

Надалі з метою затвердження постанови про відчуження об`єктів нерухомості скликається президія ФПСУ, до якої входить керівництво ФПСУ, а також як члени (з правом голосу) керівники членських організацій та регіональних осередків ФПСУ.

Після винесення постанови президії ФПСУ, наглядовою радою ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» або ПрАТ «Укрпрофтур» скликається зібрання (засідання правління), на якому остаточно затверджується рішення щодо реалізації визначеного майна.

В ході проведення допитів, в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що службові особи «Укрпрофтур», є учасниками схеми із незаконного відчуження державного майна. Відповідно до схеми спершу описується ганебний стан об`єкта, проводиться його занижена оцінка підконтрольними експертами, для того щоб покупець офіційно здійснив мінімальну оплату, так як іншу частину попередньо обумовленої суми коштів покупець передає службовим особам «Укрпрофтур», після чого здійснюється реалізації майна з яким досягнуто попередньої згоди.

Крім цього службові особи «Укрпрофтур» отримують неправомірну вигоду від: - процедур відмови ПрАТ «Укрпрофтур» від використовуваних ними земельних ділянок з подальшою їх передачею до органів місцевого самоврядування; - неправомірна вигода за передачу майна товариства в оренду іншим особам; - керівники всіх дочірніх підприємств здійснюють перерахування «данини» у вигляді грошових коштів на особисті банківські рахунки.

У ході здійснення досудового розслідування з метою збереження речових доказів та враховуючи те, що 18.08.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про визнання вищевказаного нерухомого майна речовими доказами у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 та виникла необхідність в арешті на нерухоме майно, яке зареєстроване за ЗАТ "Тернопільтурист", код ЄДРПОУ 02648099, а саме: об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1947520361208, який розташований за адресою: Тернопільська обл., Борщівський р., смт. Скала-Подільська, вулиця Грушевського, будинок 114; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1926260761101, який розташований за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Будного С., будинок 1.

29 серпня 2022 року прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8. звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

У розумінні положень ст. 131, ч.1 ст. 170 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження і є тимчасовим, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Також, згідно ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна, зокрема, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, на думку колегії суддів, слідчий суддя оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, а також те, що вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження № 62019100000001170, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог статей 170-173 КПК України, врахувавши при цьому обставини, наявність з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, зробив обґрунтований висновок про необхідність накладення на зазначене в клопотанні прокурора майно, яке на момент звернення з клопотанням відповідало критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, як речового доказу.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що не знайшли свого підтвердження твердження апелянта про те, що майно, на яке накладено арешт оскаржуваною ухвалою не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки таке визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні 62019100000001170.

Твердження адвоката про те, що, арешт майна апелянта накладено у межах кримінального провадження, до якого ЗАТ «Тернопільтурист» не має жодного відношення, а також про те, що на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 367, ч.5 ст. 191 КК України, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки вказані обставини належать до фактичних обставин кримінального провадження, а тому такі мають досліджуватися, у випадку, якщо кримінальне провадження надійде до суду, під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з метою збереження майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з врахуванням доводів слідства щодо необхідності обмеження права користування таким, клопотання підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на вказане майно.

Таким чином, доводи, на які покликається в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6. висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та обґрунтованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, тому апеляційна скарга з викладених в ній доводів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2022 року про накладення арешту на майно, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ЗАТ «Тернопільтурист» - адвоката ОСОБА_6. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: