Рішення

від 21.11.2022 по справі 381/1425/19

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/185/22

381/1425/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Гапонової А.В.,

представника позивача Карташкіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Фастові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Велика Снітинка Фастівського району Київської області до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року заступник керівника Фастівської місцевої прокуратури (далі позивач) в інтересах держави в особі територіальної громади села Велика Снітинка Фастівського району Київської області звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області (далі відповідач 1), ОСОБА_1 (далі відповідач 2), у якому просив суд визнати недійснимрішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VIIщодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Велика СнітинкаФастівського району Київської області; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області вищевказану земельну ділянку; стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області було виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,12 га, що розташована у с. Велика СнітинкаФастівського району Київської області.

Так, відповідно до планово-картографічних матеріалів, складених 17 жовтня 2018 року інженером-геодезистом ОСОБА_2 за результатами топографо-геодезичних вишукувань, вказана земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу р. Снітка. Таким чином, земельна ділянка відноситься до земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Снітка

Крім того, оскаржуваним рішенням від 06.03.2018 передано спірну земельну ділянку без обов`язкового прийняття рішення про зміну цільового призначення із «земель водного фонду» на «землі сільськогосподарського призначення», державна експертиза землевпорядної документації не проводилась.

Тому, на думку позивача, рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII є незаконним та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню із чужого незаконного володіння.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гавриленко Р.М. у додаткових поясненнях зазначив, що спірна земельна ділянка не належить до земель водного фонду, а доводи позивача базується виключно на даних план-схеми виготовленої інженером-геодезистом невідомо на чиє замовлення. Крім того, дана схема не містить жодної інформації щодо вихідних даних, на підставі яких вищевказаним інженером визначались межі прибережної захисної смуги. Крім того, доводи щодо відсутності державної експертизи землевпорядної документації спростовуються наявною в матеріалах справи копією висновку №589/82-18 від 25 січня 2018 року за підписом державного експерта Голубєвої І.В. Також представник зауважив, що при затвердженні Великоснітивською сільською радою проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки передбачалось також і формування та/або зміну цільового призначення земельної ділянки. Тому, просив представник відповідача відмовити у задоволенні даного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача 2 Гавриленко Р.М. у судовому засіданні 02.11.2022 просив відмовити у задоволенні даного позову.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, хоча про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Між тим, у матеріалах справи наявна заява, яка зареєстрована 05.11.2019 року, у якій він вказав, що визнає даний позов та просить проводити розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Ч. 1 та ч. 3 ст. 211 ЦПК України визначено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року дану позовну заяву повернуто заявникові.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року позовну заяву залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської області про продовження строку на усунення недоліків його апеляційної скарги, вказаних в ухвалі Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року. Апеляційну скаргу прокурора Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у вищевказаній справі визнано неподаною та повернуто заявникові.

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2020 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2021 року, вказану справу було розподілено судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осауловій Н.А., а ухвалою судді від 06 квітня 2021 року її було прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 09.11.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у даній справі в якості третьої особи.

Протокольною ухвалою суду від 12.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, 09 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1200 га, що розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області (т. 1, а. с. 122).

Рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2-XVII-VII ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка в межах Великоснітинської сільської ради, площею 0,12 га (т. 1, а. с. 124).

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: с. Велика Снітинка в межах земель Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, на підставі рішення сесії Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2-XVII-VII (т. 1, а. с. 121).

На підставі договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07 грудня 2017 року № 07-12/1 та рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2-XVII-VII фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3224981200:01:004:0149. З матеріалів, які містяться у вказаному проекті, вбачається, що були виконані комплекс робіт із розробки проекту землеустрою, у тому числі, геодезичні роботи, які виконанні геодезичним обладнанням, на які є свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, яке було додано до проекту, а також підтвердження Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про реєстрацію апаратури СРНС (т. 1, а. с. 116-147).

Рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149 (т. 1, а. с. 98).

Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) головного управління Держгеокадастру у Київській області станом на 01 січня 2016 року, земельна ділянка, загальною площею 0,1200 га, яка була намічена до передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства відноситься до категорії землі сільськогосподарського призначення Великоснітинської сільської ради (рядок 2.3; шифр рядка 21; графа 5). На час виготовлення проекту будь-які обмеження у використанні земельних ділянок відсутні(т. 1, а. с. 126).

Відповідно до висновку державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25 січня 2018 року № 589/82-18 «проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується» (т. 1, а. с. 146).

У той же час, за результатами топографо-геодезичнихвишукувань, виконаних 17 жовтня 2018 року сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу річки Снітка (т. 1, а. с. 95).

Інженер-геодезист ОСОБА_2 має право на проведення таких робіт, що підтверджується копією кваліфікаційного сертифікату, виданого йому на підставі протоколу Кваліфікаційної комісії Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» від 21 грудня 2017 року № 12 (т. 1, а. с. 171).

Крім того, як вбачається із акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 03 липня 2019 № 346-ДК/339/АП/09/01/-19, перевіркою було встановлено, що вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, надана у власність з порушенням ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України (т.1 а.с. 168, 169, т.3 а.с.90).

Згідно акту узгоджувальної комісії від 27 серпня 2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Снітка, тобто надана у власність ОСОБА_1 з порушенням ст.ст. 60, 61 ЗК України. Також встановлено, що між земельною ділянкою з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 та ділянками з кадастровими номерами 3224981200:01:004:0092 і 3224981200:01:004:0142, що належать ОСОБА_1 , знаходиться земельна ділянка загального користування (під проїздами та проходами), орієнтовною площею 0,012 га. ОСОБА_1 даний проїзд загородив, а саме, встановив ворота з обох кінців проїзду, чим обмежив право членів садового товариства «Дружба» користуватись дорогою, а також унеможливив проїзд пожежних автомобілів на випадок пожежі. Вказані дії є порушенням ст. 125 ЗК України (самовільне зайняття земельної ділянки) (т. 1, а. с. 194).

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами,водосховищами,іншими воднимиоб`єктами,болотами,а такожостровами, не зайнятими лісами; землі зайнятіприбережними захиснимисмугами вздовжморів,річок та навколо водойм,крім земель,зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України, землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до приписів ст. 59 ЗК України встановлено передбачено обмеження щодо набуття таких земель водного фонду у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Так, за ч. 2 ст. 59 ЗК України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам таюридичним особаморганами виконавчоївлади абоорганами місцевогосамоврядування ізземель водногофонду можутьпередаватися наумовах орендиземельні ділянкиприбережних захиснихсмуг,смуг відведенняі береговихсмуг воднихшляхів,озера,водосховища,інші водойми,болота таострови длясінокосіння,рибогосподарських потреб(утому числірибництва (аквакультури),культурно-оздоровчих,рекреаційних,спортивних ітуристичних цілей,проведення науково-досліднихробіт,догляду,розміщення таобслуговування об`єктівпортової інфраструктуриі гідротехнічнихспоруд тощо,а такожштучно створеніземельні ділянкидля будівництвата експлуатаціїоб`єктівпортової інфраструктурита іншихоб`єктівводного транспорту.Землі водногофонду можутьбути віднесенідо земельморського івнутрішнього водноготранспорту впорядку,встановленому законом (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Крім того,згідно ст.60ЗК Українита ст.88ВК Україниуздовж річок,морів інавколо озер,водосховищ таінших водоймз метоюохорони поверхневихводних об`єктіввід забрудненняі засміченнята збереженняїх водностіу межахводоохоронних зонвиділяються земельніділянки підприбережні захиснісмуги.Прибережні захиснісмуги встановлюютьсяпо берегахрічок танавколо водоймуздовж урізуводи (умеженний період)шириною: а)для малихрічок,струмків іпотічків,а такожставків площеюменш як3гектари -25метрів; б)для середніхрічок,водосховищ наних,водойм,а такожставків площеюпонад 3гектари -50метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно зіст.61ЗК України,ст.89ВК Україниприбережні захиснісмуги єприродоохоронною територієюз режимомобмеженої господарськоїдіяльності.У прибережнихзахисних смугахуздовж річок,навколо водоймта наостровах забороняється: а)розорювання земель(крімпідготовки ґрунтудля залуженняі залісення),а такожсадівництво тагородництво; б)зберігання тазастосування пестицидіві добрив; в)влаштування літніхтаборів дляхудоби; г)будівництво будь-якихспоруд (крімгідротехнічних,навігаційного призначення,гідрометричних талінійних,а такожінженерно-технічнихі фортифікаційнихспоруд,огорож,прикордонних знаків,прикордонних просік,комунікацій),у томучислі базвідпочинку,дач,гаражів тастоянок автомобілів; ґ)влаштування звалищсміття,гноєсховищ,накопичувачів рідкихі твердихвідходів виробництва,кладовищ,скотомогильників,полів фільтраціїтощо; д)миття таобслуговування транспортнихзасобів ітехніки; е)випалювання сухоїрослинності абоїї залишківз порушеннямпорядку,встановленого центральниморганом виконавчоївлади,що забезпечуєформування державноїполітики усфері охоронинавколишнього природногосередовища.Об`єкти,що знаходятьсяу прибережнійзахисній смузі,можуть експлуатуватись,якщо прицьому непорушується їїрежим.Не придатнідля експлуатаціїспоруди,а такожті,що невідповідають встановленимрежимам господарювання,підлягають винесеннюз прибережнихзахисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Пунктами 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок визначення), передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проєктом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагенством і територіальними органами Держземагенствами. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.

Згідно з пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (чинному станом на час виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак,відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження№ 14-76цс18;від22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18; від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц, провадження№ 14-71цс18; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18; від 28 листопада 2018 рокуу справі № 504/2864/13-ц, провадження №14-452цс18.

За таких обставин, перебування спірної земельної ділянки до моменту її формування і відведення у складі земель сільськогосподарського призначення не виключає можливості віднесення її до земель водного фонду, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 60 ЗК України, прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

У даній справі встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області відсутній. Отже, застосуванню підлягають положення статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України.

Згідно наявних матеріалів справи, а саме, планово-картографічних матеріалів, складені 29 жовтня 2018 року інженером-геодезистом ОСОБА_2 , згідно з яких спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки і розташована у безпосередній близькості до водного об`єкта.

Зазначена інформація узгоджується як з графічними матеріалами самого проекту формування території, так і з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом від 03 липня 2019 року № 346-ДК/339/АП/09/01/-19 та актом узгоджувальної комісії Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області.

При цьому інженер-геодезист ОСОБА_2 має право на проведення таких робіт, що підтверджується копією кваліфікаційного сертифікату, виданого йому на підставі протоколу Кваліфікаційної комісії Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» від 21 грудня 2017 року № 12.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Згідно з ч. 18 ст. 5-1Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»інженеру-геодезисту, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста у паперовій або електронній формі, що підтверджує відповідність особи кваліфікаційним характеристикам професії та її спроможність самостійно проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи.

Як передбачено ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, оскільки прибережні захисні смуги вздовж річок не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу річки Снітка, яку було передано у власність ОСОБА_1 , оскаржуване рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Що стосується позовної вимоги про витребування земельної ділянки варто зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1та ч.2ст.321ЦК України,право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

За умовами ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно доч.3ст.152ЗК України,захист правгромадян таюридичних осібна земельніділянки здійснюєтьсяшляхом: а)визнання прав; б)відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ,і запобіганнявчиненню дій,що порушуютьправа абостворюють небезпекупорушення прав; в)визнання угодинедійсною; г)визнання недійснимирішень органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, оскільки рішення Великоснітинської сільської ради від 06.03.2018, за яким земельна ділянка відведена у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства визнається недійсним даним судовим рішенням за вищезазначених обставин, останній заволодів нею незаконно, без відповідних правових підстав. Тому, зазначена земельна ділянка, яка накладається на землі водного фонду, підлягає витребуванню від відповідача 2 на користь територіальної громади, так як прибережні захисні смуги вздовж річок не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням даного позову, тобто двох позовних вимог (майнового та немайнового характеру), згідно норм ст. 141 ЦПК України, суму сплаченого судового збору слід стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто по 1921,00 грн. з кожного з відповідачів.

Враховуючи викладене,керуючись ст.ст.15,16,316,321,328,387 ЦК України, ст.ст. 58-61, 84, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 4, 88, 89 ВК України, ст. ст. 3-5,7-13,17, 43,49,76-81, 211,258,263,264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Велика Снітинка Фастівського району Київської області до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, яка розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області.

Стягнути з Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області на користь Прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Фастівська окружна прокуратура Київської області, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Суворова, 3;

Великоснітинська сільська рада Фастівського району Київської області, адреса: Київська обл., Фастівський р-н, с. Велика Снітинка, вул. Леніна, 62;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Осаулова Н.А.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.11.2022 року