Постанова

від 21.02.2024 по справі 381/1425/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 381/1425/19

провадження № 61-18599св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гавриленка Романа Миколайовича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року у складі судді Осаулова Н. А.та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ратнікової В. М.,

за позовом заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Велика Снітинка Фастівського району Київської області до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, правонаступником якої є Фастівська міська рада, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ради та витребування земельної ділянки та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року заступник керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області звернувся до суду з позовом до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, правонаступником якої є Фастівська міська рада, ОСОБА_1 про визнання рішення сільської ради недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади.

Позовна заява мотивована тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області було виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1200 га, що розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області. Відповідно до планово-картографічних матеріалів, складених 17 жовтня 2018 року інженером-геодезистом ОСОБА_2 за результатами топографо-геодезичних вишукувань, вказана земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу р. Снітинка. У зв`язку з цим рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII щодо затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки є незаконним та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - витребуванню із чужого незаконного володіння.

Позивач просив визнати недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII щодо затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області вищевказану земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень

Суди розглядали справу неодноразово.

20 грудня 2019 року рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позову відмовлено.

30 листопада 2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.

17 березня 2021 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд керувався тим, що проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області відсутній. Застосуванню підлягали положення статті 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), які суди не застосували. Прокурор надав суду планово-картографічні матеріали, складені 29 жовтня 2018 року інженером-геодезистом ОСОБА_2 , згідно з яких спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки і розташована у безпосередній близькості до водного об`єкта, тому посилання судів на необхідність надання дозволів на виконання геодезичних робіт чи сертифікатів на обладнання не ґрунтуються на вимогах законодавства.

21 листопада 2022 року рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області позов задоволено. Визнано недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII щодо затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149, яка розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перебування спірної земельної ділянки до моменту її формування і відведення у складі земель сільськогосподарського призначення не виключає можливості віднесення її до земель водного фонду, оскільки прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області відсутній. Застосуванню підлягають положення статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України. Згідно планово-картографічних матеріалів, складених 29 жовтня 2018 року інженером-геодезистом ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки і розташована у безпосередній близькості до водного об`єкта. Зазначена інформація узгоджується як з графічними матеріалами самого проєкту формування території, так і з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом від 03 липня 2019 року № 346-ДК/339/АП/09/01/-19 та актом узгоджувальної комісії Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області.

Суд першої інстанції зазначав, що прибережні захисні смуги вздовж річок не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу р. Снітинка, яку було передано у власність ОСОБА_1 , тому оскаржуване рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII підлягає визнанню недійсним. Оскільки рішення Великоснітинської сільської ради від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII, яким земельна ділянка відведена у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства визнається недійсним, останній заволодів нею незаконно, без відповідних правових підстав, тому зазначена земельна ділянка підлягає витребуванню на користь територіальної громади.

24 жовтня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гавриленка Р. М. задоволено частково.Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судового збору в розмірі 1 921 грн скасовано, у задоволенні позову про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII щодо затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області, прийнято всупереч вимогам ЗК України та ВК України, з огляду на те, що на його підставі відбулась незаконна передача землі водного фонду, яка розташована в межах 25-метрової прибережної захисної смуги р. Снітинка.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що на момент відведення земельної ділянки вона не перебувала у межах прибережної захисної смуги, адже генеральний план (основне креслення) с. Велика Снітинка, наданий адвокатом Гавриленком Р. М. на підтвердження вказаної обставини, не є належним доказом, оскільки містить лише умовне позначення проєктних нормативно прибережно-захисних смуг с. Велика Снітинка без зазначення існуючих; не містить позначення спірної земельної ділянки з зазначенням її розмірів та характеристики.

Суд апеляційної інстанції виснував, що ефективним способом захисту в цій справі є позовна вимога про повернення земельної ділянки, яку слід розглядати як негаторний позов. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді витребування земельної ділянки є неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові у частині витребування земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гавриленко Р. М. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

У мотивувальній частині касаційної скарги заявник зазначає, що вважає незаконними оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII та не наводить підстав для скасування судових рішень в частині вирішення вимоги про витребування земельної ділянки.

З огляду на межі касаційного розгляду справи, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення лише в частині позову про визнання недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18 (провадження № 61-16934св19), про те, що прибережні захисні смуги визначаються з урахуванням будь-якої містобудівної документації та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Заявник зазначає, що за нового розгляду справи (після скасування попередніх судових рішень Верховним Судом) він надав докази того, що межі прибережної захисної смуги р. Снітинка були визначені генеральним планом с. Велика Снітинка і його земельна ділянка не накладається на визначену генеральним планом прибережну захисну смугу річки. Суди керувалися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 ВК України, залишивши без уваги генеральний план с. Велика Снітинка.

Фактичні обставини справ у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилаються суди, не є подібними до обставин у спірних правовідносинах, адже в жодній із вказаних справ містобудівною документацією не було встановлено межі прибережної захисної смуги.

Позиція прокурора

У відзиві на касаційну скаргу керівник Фастівської окружної прокуратури зазначає, що земельна ділянка, зайнята прибережною захисною смугою, не може передаватися у приватну власність. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені законом. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу р. Снітинка. Представник відповідача надав графічні матеріали генерального плану с. Велика Снітинка, проте не надав рішення Великоснітинської селищної ради, яким затверджено цей генеральний план. Верховним Судом сформовано сталу та єдину судову практику щодо розгляду спорів, предметом яких є земельні ділянки водного фонду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1200 га, що розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області (т. 1, а. с. 122).

Рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2-XVII-VII ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка в межах Великоснітинської сільської ради площею 0,1200 га (т. 1, а. с. 124).

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із заявою про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га, яка розташована за адресою: с. Велика Снітинка, в межах земель Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, на підставі рішення сесії Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2-XVII-VII (т. 1, а. с. 121).

На підставі договору на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07 грудня 2017 року № 07-12/1 та рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 26 червня 2017 року № 2.2-XVII-VII фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розроблено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3224981200:01:004:0149.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був виконаний комплекс робіт із розробки проєкту землеустрою, у тому числі геодезичні роботи (т. 1, а. с. 116-147).

Рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області площею 0,1200 га, кадастровий номер 3224981200:01:004:0149 (т. 1, а. с. 98).

За результатами топографо-геодезичних вишукувань, виконаних 17 жовтня 2018 року сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу р. Снітинка (т. 1, а. с. 95).

Інженер-геодезист ОСОБА_2 має право на проведення таких робіт, що підтверджується копією кваліфікаційного сертифікату, виданого йому на підставі протоколу Кваліфікаційної комісії Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» від 21 грудня 2017 року № 12 (т. 1, а. с. 171).

Згідно з довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) Головного управління Держгеокадастру у Київській області станом на 01 січня 2016 року земельна ділянка загальною площею 0,1200 га, яка була визначена до передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, відноситься до категорії землі сільськогосподарського призначення Великоснітинської сільської ради (рядок 2.3; шифр рядка 21; графа 5). На час виготовлення проєкту будь-які обмеження у використанні земельних ділянок відсутні (т. 1, а. с. 126).

За нового розгляду справи (після скасування попередніх судових рішень Верховним Судом) ОСОБА_1 подав до суду генеральний план с. Велика Снітинка на встановлення меж прибережної захисної смуги р. Снітинка та підтвердження обставин про те, що його земельна ділянка не накладається на визначену генеральним планом прибережну захисну смугу р. Снітинка.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України

до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з частиною четвертою статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, згідно з якими громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Тобто землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки)і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

У справі спір виник стосовно виділення земельної ділянки у приватну власність у межах прибережної захисної смуги р. Снітинка у с. Велика Снітинка Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області.

Суди при вирішенні справи керувалися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 ВК України, а відповідач для встановлення меж прибережної захисної смуги р. Снітинка посилається на генеральний план с. Велика Снітинка.

Відповідно до частини п`ятої статті87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проєктами.

Згідно із частинами шостою-восьмою статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проєктами землеустрою.Проєкти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини третьої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проєктами землеустрою.Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Законодавством визначено порядок розроблення, погодження та затвердження проєкту визначення розмірів і меж водоохоронних зон, у межах яких виділяються землі прибережних захисних смуг.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 87 ВК України).

Згідно з пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проєктом на основі нормативно-технічної документації. Проєкти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що межі прибережної захисної смуги у межах населених пунктів визначаються з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері. У разі відсутності належної землевпорядної документації меж прибережних захисних смуг (не лише проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги) враховуються нормативні розміри прибережних захисних смуг, установлені статтею 88 ВК України, та орієнтовні розміри і межі водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку.

Така правова позиція сформована Верховним Судом України (постанови від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-155цс14, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-175цс14, від 10 червня 2015 року у справі № 6-162цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-523цс15 й безліч інших), продовжила існувати у практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18; від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18; від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження№ 14-71цс18; від14 листопада2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, провадження № 14-452цс18 та інші), та від неї не відступала Велика Палата Верховного Суду.

Аналогічні висновки про те, що прибережні захисні смуги визначаються з урахуванням містобудівної документації та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості, викладені й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), та постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18 (провадження № 61-16934св19), на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Висновки судів про незаконність рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, з огляду на таке.

У справі встановлено відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги р. Снітинки.

Містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Різновидом містобудівної документації є: генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (стаття 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини десятої статті 17 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Згідно з пунктом 42 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питанняпро затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Генеральний план с. Велика Снітинка 2014 року, на який посилається ОСОБА_1 , не затверджений на пленарному засіданні Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області чи Фастівської міської ради як правонаступника.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що генеральний план с. Велика Снітинка містить лише умовне позначення проєктних нормативно прибережно-захисних смуг с. Велика Снітинка без зазначення існуючих, а тому при наданні відповідачу земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги та належно затвердженої містобудівної документації необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.

За результатами топографо-геодезичних вишукувань, виконаних 17 жовтня 2018 року сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981200:01:004:0149 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу р. Снітинка.

Встановивши, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах законодавчо визначеної статтею 88 ВК України 25-метрової прибережної смуги р. Снітинки, у зв`язку з чим передачею у власність земельної ділянки ОСОБА_1 порушується режим користування прибережною захисною смугою р. Снітинка, суди обґрунтовано виснували про те, що оскаржуване рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII прийнято всупереч вимогам ЗК України та ВК України, оскільки на його підставі відбулась незаконна передача земель водного фонду.

Доводи касаційної скарги не становлять підставу для скасування оскаржуваних судових рішень та зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди з рішеннями судів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку відповідно до статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII та постанова Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в цій частині прийняті з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягають залишенню без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гавриленка Романа Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року № 4.1-XXV-VII та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в цій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк