Рішення

від 21.11.2022 по справі 386/1254/21

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/1254/21

Провадження № 2/386/75/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2022 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання - Фенюшиної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

Представник позивача - адвокат Савранчук С.Л., звернувся до суду посилаючись на те, що з 31.10.2018 року позивачка працювала на посаді кухаря Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради. 27.09.2021 року позивачку було ознайомлено з повідомленням про зміну істотних умов праці у зв`язку з проведеною тарифікацією, однак із повідомлення вбачається про переведення на неповний робочий тиждень, а відтак вважає його невмотивованим. Від переведення на 0,5 ставки кухаря позивачка відмовилась. Наказом №276-к від 30.11.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади кухаря Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка внаслідок відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказує, що звільнення відбулось безпідставно, адже не пов`язане зі зміною в організації виробництва і праці, а тому просить визнати наказ про звільнення незаконним, поновити позивача на роботі на посаді кухаря і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6135,64 грн..

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, від останнього надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У встановлений строк відзив на позов не подавав.

У заяві, що надійшла на електронну адресу суду, директор Томашевська О.Ю. просить судове засідання відкласти для залучення представника.

Враховуючи повторну неявку представника відповідача у судове засідання, відсутність відзиву на позов та закінчення строків, визначених ЦПК України, для подання доказів, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд встановив такі обставини і дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 31.10.2018 року позивачка працювала на посаді кухаря Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради.

У позові зазначено, що 27.09.2021 року позивачку було ознайомлено з повідомленням №01-28/257 від 27.09.2021 року про зміну істотних умов праці, з якого слідує, що директор Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради ОСОБА_2 , діючи на підставі Статуту, ч. 3 ст. 32 КЗпП України та наказу по Голованівському ліцею ім. Т.Г. Шевченка від 14.09.2019 року №209-к "Про зміну істотних умов праці", який було прийнято по результатах проведеної 03.09.2021 року тарифікації та у зв`язку зі змінами в організації освітнього процесу та праці, повідомила ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці по закінченню двох місяців з моменту його вручення, а саме: переведення з 1,00 ставки кухаря на 0,5 ставки; встановлення неповного робочого тижня; покладення додаткових обов`язків з приготування їжі для учнів філії та вихованців дошкільного підрозділу даної філії.

З позову також слідує, що позивачка відмовилась від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Наказом №276-к від 30.11.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади кухаря Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка внаслідок відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з частиною четвертою статті 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У пункті 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Згідно роз`яснень, наданих судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). У тих випадках, коли підстави для зміни зазначених умов були, але працівник, який відмовився від продовження роботи, не був попереджений за 2 місяці про їх зміну або звільнений до закінчення цього строку після попередження,суд відповідно змінює дату звільнення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що Голованівським ліцеєм ім. Т.Г. Шевченка було запроваджено такі зміни в організації праці позивачки, які свідчать про зміну істотних умов праці, адже відбулись зміни тривалості її робочого часу та режиму роботи, що слідує з наявного в матеріалах справи повідомлення №01-28/257 від 27.09.2021 року, про які позивачка була повідомлена та від яких вона відмовилася, суд дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП України) відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для її поновлення на посаді кухаря Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 178 ч. 8, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Д. В. Червоненко