Рішення

від 19.10.2022 по справі 755/14486/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14486/21

Провадження № 2/755/1021/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Кравченко А.С., Яхно П.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ЮС-ЦЕНТР», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Адвокатське об`єднання «Любаренко та Партнери», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користування майном, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просять суд: відновити право користування ОСОБА_1 та приватного підприємства ПП «ЮС-ЦЕНТР» житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від квартири директору ПП «ЮС-ЦЕНТР» ОСОБА_1 або іншому уповноваженому представнику.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_5 в рівних частках, по 1/2 частки у кожної, належала квартира під номером АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є за сумісництвом працівниками ПП «ЮС-ЦЕНТР». В свою чергу директором зазначеного підприємства являється ОСОБА_1 .. 02.06.2013 ОСОБА_4 уклала з приватним підприємством «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_8 договір оренди. Відповідно до цього договору вона здала в оренду свою 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 приватному підприємству «ЮС-ЦЕНТР» з терміном оренди два роки десять місяців з подальшою автоматичною пролонгацією через кожні два роки і десять місяців не довше ніж до 02.09.2034. 01.09.2014 інша співвласниця цієї квартири ОСОБА_5 уклала аналогічний договір, відповідно до умов якого вона також здала в оренду свою 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 приватному підприємству «ЮС-ЦЕНТР» з терміном оренди два роки десять місяців з подальшою автоматичною пролонгацією через кожні два роки і десять місяців не довше ніж до 02.09.2034 року. 04.06.2013 ОСОБА_4 взяла в суборенду у приватного підприємства «ЮС-ЦЕНТР» 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 з терміном оренди два роки десять місяців з подальшою автоматичною пролонгацією через кожні два роки і десять місяців не довше ніж до 02.09.2034. 02.09.2014 року ОСОБА_4 взяла в суборенду у приватного підприємства «ЮС-ЦЕНТР» вже цілком усю квартиру за адресою: АДРЕСА_3 з терміном оренди два роки десять місяців з подальшою автоматичною пролонгацією через кожні два роки і десять місяців не довше ніж до 02.09.2034. 02.09.2014 приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР» уклало з ОСОБА_4 договір доручення. Відповідно до п.п 1.1 цього договору повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя на власний розсуд проживати, або здавати в інтересах довірителя в суборенду квартиру за адресою АДРЕСА_3 , корисна площа якої 13.9.кв.м., поверх: 4/четвертий/, кількість кімнат: 1/одна/, що надана в оренду довірителю на підставі договору оренди 1/2 частки квартири у приватної особи від 02 червня 2013 року, та договору оренди 1/2 частки квартири, від 01 вересня 2014 року. Діючи в межах зазначеного договору ОСОБА_4 зробила капітальний ремонт в квартирі на який витратила кошти в розмірі 8000 доларів США. 11.06.2013 ОСОБА_2 на підставі удаваного договору дарування частки квартири став власником 1/2 частки квартири під номером АДРЕСА_2 , яка раніше належала ОСОБА_4 . 19.12.2014 ОСОБА_2 на підставі мирової угоди (справа 753/21349/14 затвердженою Дарницьким районним судом м. Києва став власником іншої 1/2 частки квартири під номером АДРЕСА_2 та раніше належала ОСОБА_5 (фактично укладення зазначеної мирової угоди було здійснено після того, як ОСОБА_1 оплатив боргові зобов`язання ОСОБА_5 ). В порядку ст. 770 п.1 ЦК України, ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_4 , взяв на себе всі обов`язки перед ПП «ЮС-ЦЕНТР» по договору оренди від 02 червня 2013 року 1/2 частки квартири під номером АДРЕСА_2 та раніше належала ОСОБА_4 . Також в порядку ст. 770 п.1 ЦК України, ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_5 взяв на себе всі обов`язки перед ПП «ЮС-ЦЕНТР» по договору оренди від 01 вересня 2014 року іншої 1/2 частки квартири під номером АДРЕСА_2 та раніше належала ОСОБА_5 . В травні 2020 року ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_9, які виключно у двох одночасно є засновниками АДВОКАТСЬКОГО БЮРО «ЛЮБАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», а ОСОБА_3 є його керівником, в той час коли директор ПП «ЮС-ЦЕНТР» ОСОБА_1 знаходився в лікарні, змінили замки в квартирі за адресою АДРЕСА_4 і стали використовувати квартиру для потреб Адвокатського бюро «Любаренко та партнери». При цьому вони сумісно заволоділи холодильником, меблями кухонною технікою та іншими особистими речами, що знаходились в квартирі і належали ОСОБА_4 .. Ніякі переговори в порядку досудового вирішення, щодо повернення речей, результату не дали, тому ОСОБА_4 звернулася до правоохоронних органів з заявою, щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Згідно з матеріалів кримінального провадження №12020105040000231 внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань, 15.07.2020 року слідчим Нікітенко М.О. слідчого підрозділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва було встановлено, що 24.05.2020 юридичною особою Адвокатським бюро «Любаренко та партнери» в особі ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було змінено замки на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 , способом який виразився у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, що спричинили значну шкоду ОСОБА_4 , її інтересам (самоправство) чим було скоєно злочин, передбачений ст. 356 КК України. Таким чином у ПП «ЮС-ЦЕНТР», та у ОСОБА_1 з 24 травня 2020 року виникли перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.09.2021 відкрито провадження у цій цивільній за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, учасникам справи роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками було направлено учасникам у справі на електронні адреси учасників справи та було доставлено 15.09.2021.

11.11.2021 до суду надійшли від ОСОБА_4 пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, у яких остання зазначає про те, що 02.06.2013 ОСОБА_4 уклала з приватним підприємством «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_8 договір оренди. Відповідно до цього договору остання здала в оренду свою 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 приватному підприємству «ЮС-ЦЕНТР» з терміном оренди два роки десять місяців з подальшою автоматичною пролонгацією через кожні два роки і десять місяців не довше ніж до 02.09 2034. ОСОБА_4 була власником 1/2 частки зазначеної квартири, на підставі мирової угоди укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 06.11.2012, ухвали Дніпровського районного суду м. Києва, від 21.12.2012, справа № 2604/17698/2012р., провадження №2/2604/5698/2012р, набрала законної сили від 09.01.2013. Зазначений договір оренди квартири є чинним по теперішній час і ніхто з учасників зазначеного договору у судовому та іншому порядку не має намірів визнавати його недійсним. 01.09.2014 інша співвласниця вказаної квартири ОСОБА_5 уклала аналогічний договір, відповідно до умов якого здала в оренду свою 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 приватному підприємству «ЮС-ЦЕНТР» з терміном оренди два роки десять місяців з подальшою автоматичною пролонгацією через кожні два роки і десять місяців не довше ніж до 02.09 2034. ОСОБА_5 належала 1/2 частка квартири, на підставі мирової угоди укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 06.05.2014, ухвали Дніпровського районного суду м. Києва, від 04.07.2014, справа № 755/6301/14-ц, набрала законної сили від 06.08.2014 р. В травні 2020 року адвокат ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_9, які одночасно є засновниками АДВОКАТСЬКОГО БЮРО «ЛЮБАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», а ОСОБА_3 є його керівником, в той час коли їх батько директор ПП «ЮС-ЦЕНТР» ОСОБА_1 знаходився в лікарні, змінили замки в квартирі за адресою АДРЕСА_4 . і стали використовувати квартиру для потреб Адвокатського бюро «Любаренко та партнери». При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привласнили, та не віддають по теперішній час особисті речі жіночого гардеробу ОСОБА_4 , та меблі що знаходяться в цій квартирі і які їм не належать. Ніякі переговори, щодо повернення речей, результату не дали, а тому ОСОБА_4 звернулася до правоохоронних органів з заявою, щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Згідно з матеріалів кримінального провадження №12020105040000231 внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань, 15.07.2020 року слідчим Нікітенко М.О. слідчого підрозділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва було встановлено, що 24.05.2020 року юридичною особою Адвокатським бюро «Любаренко та партнери» в особі ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було змінено замки на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 , способом який виразився у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, що спричинили значну шкоду ОСОБА_4 , її інтересам (самоправство) чим було скоєно злочин, передбачений ст. 356 КК України. Таким чином у ПП «ЮС-ЦЕНТР», та у ОСОБА_1 починаючи з 24.05.2020 виникли перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а у ОСОБА_4 виникли перешкоди, щодо отримання своїх особистих речей, що також знаходились в цій квартирі. ОСОБА_4 повністю погоджується з правовою позицією позивачів в зазначеній справі і вважає, що судом повинно бути відновлено право користування ОСОБА_1 та приватним підприємством ПП «ЮС-ЦЕНТР» (03191м. Київ вул. Дмитра Луценко, буд. 9, кв.64 код ЄДРПОУ 34601762) житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від квартири директору ПП «ЮС-ЦЕНТР» ОСОБА_1 , або іншому уповноваженому представнику зазначеного підприємства.

15.11.2021 до суду від ОСОБА_5 надійшов відзив з порушенням вимог, визначених у ст. 83, 178, 179 Цивільного процесуального кодексу, що роз`яснено листом від 17.11.2021 та повідомлено, що у разі ненадання суду документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснення по справі іншим учасникам справи, надсилання (надання) копій доказів іншим учасникам справи, подані 15.11.2021 письмові пояснення по справі № 755/14486/21 будуть вважатися неподаними, а долучені до них докази не будуть прийняті судом до уваги.

09.12.2021 до суду від ОСОБА_5 повторно надійшов відзив з доказами направлення іншим учасникам у справі, у якому вважає позов обґрунтованим та таким, що має бути задоволеним. Додатково зазначає про те, що предметом позову є право користування квартирою під номером АДРЕСА_1 . Власниками зазначеної квартири були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , (в рівних частках по 1/2 одній другій частки у кожної), була передана ПП «ЮС-ЦЕНТР», на підставі договору оренди. Одній з співвласників квартири, а саме ОСОБА_4 , 1/2 частка зазначеної квартири належала, на підставі мирової угоди укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 06.11.2012, ухвали Дніпровського районного суду м. Києва, від 21.12.2012, справа №2604/17698/2012, провадження №2/2604/5698/2012, набрала законної сили від 09.01.2013. Іншій співвласниці квартири ОСОБА_5 належала інша 1/2 частка квартири, на підставі мирової угоди укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 06.05.2014, ухвали Дніпровського районного суду м. Києва, від 04.07.2014, справа № 755/6301/14-ц, набрала законної сили від 06.08.2014. 25.05.2020, в той час, коли директор ПП «ЮС-ЦЕНТР» ОСОБА_1 знаходився в лікарні, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , протиправно змінили замки в квартирі за адресою АДРЕСА_3 . При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привласнили, та не віддають особисті речі жіночого гардеробу ОСОБА_5 , особисті речі жіночого гардеробу ОСОБА_4 , та меблі що знаходяться в цій квартирі та які їм не належать. За вказаних обставин Дніпровським управлінням поліції Головного Управління Національної Поліції в м. Києві було порушено кримінальне провадження №12020105040000231 за ознаками злочинів, передбачених ст.. 356 Кримінального кодексу України.

20.05.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання/заява про долучення до справи документів.

06.06.2022 до суду надійшло клопотання ОСОБА_5 про залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

13.06.2022 до суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

27.06.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_7 про вступ у справу у якості третьої особи.

06.07.2022 до суду від АО «Любаренко та Партнери» надійшов відзив, у якому в задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі. Зазначає про те, що приблизно на початку 2012 року до ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_4 з вимогою обмінятися частками квартир, останньому належала Ѕ частина квартири за адресою: АДРЕСА_5 , на половину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_4 . На обмін ОСОБА_2 не був згодний, але під тиском свого батька та власну недосвідченість останній погодився на вищезазначену угоду. Після надання згоди ОСОБА_4 почала розповідати, що прямий договір міни неможливий, та сторони мають укласти угоду окремими угодами дарування. На вищезазначені угоди ОСОБА_2 тривалий час не погоджувався, але під тиском батька погодився. 11.03.2013 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 , при чому жодних коштів ОСОБА_2 не отримував, оскільки була домовленість про те, що останні будуть обмінюватися частками квартир, та ОСОБА_4 обіцяла провести аналогічну угоду по Ѕ частини квартири за адресою АДРЕСА_3 . На наступний день ОСОБА_4 відмовилася від виконання спільної домовленості, після чого ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів, за вказаним фактом було порушено кримінальне провадження, та лише після того, як відносно ОСОБА_4 було відкрито кримінальну справу по 190 статті КК України остання погодилася виконати домовленості. 11.06.2013 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали Договір дарування Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Фактично за цими двома договорами було зроблено міну (обмін), але через шахрайські дії ОСОБА_4 документально це було оформлено інакше. З 17.01.2015 ОСОБА_2 є повноправним власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому жодного договору оренди з ОСОБА_4 або ПП «Юсцентр» він не укладав. Крім того, останній зазначає про те, що договір оренди був укладений з порушенням вимог, передбачених ЦК України, щодо нотаріального посвідчення договору. Додатково звертає увагу суду на те, що у договорі дарування ОСОБА_4 , як дарувальник нотаріально свідчила, що дійсно є власником нерухомого майна, не має обтяжень щодо свого права розпоряджатися нерухомим майном, ні нерухоме майно, ні будь- яка його частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб щодо Нерухомого майна відсутні. Жодних договорів оренди з ОСОБА_4 або ПП «IOC-центр» укладено не було, все що укладалось ОСОБА_4 є сфабриковано в її шахрайських цілях, щоб уникнути подальших суперечок за квартиру.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2022 у задоволенні клопотань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та у задоволенні заяви ОСОБА_7 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відмовлено.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті, у судове засідання викликано сторони.

Представник позивача та позивач - 2 - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлений позов, з підстав викладених у ньому. Зазначив, що метою позову є повернути речі жінкам. За час розгляду справи у суді речі не передали. Приватному підприємству створюються перешкоди в користуванні спірною квартирою. Договір оренди є чинним, не скасований, в суді визнаний недійсним не був.

У судовому засіданні відповідач-1- ОСОБА_2 проти позову заперечив. Зазначив, що договір оренди сфабрикований, оскільки позивачем було подано біля 50 позовів, щоб створити тиск на останнього. Відповідач-1 є власником квартири з 2015 року. Якщо і був договір оренди, то нотаріальна форма укладення договору сторонами дотримана не була. У договорі за яким останній набув права власності, ОСОБА_4 було зазначено про те, що ніяких договорів оренди немає. Шишова є жінкою позивача, з якою у ОСОБА_2 в 2020 був конфлікт, що і стало передумовою позову.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача та позивача - 2, відповідача-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить наступного.

Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.

За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом встановлено, що 11.03.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу, за яким продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця, 1/2 частку квартири під номером АДРЕСА_6 .

02.06.2013 між ПП «ЮС-ЦЕНТР», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4 укладено договір оренди Ѕ частини квартири у приватної особи, за умовами якого ОСОБА_4 передала у тимчасове володіння та користування Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

02.06.2013 було складено акт прийому передачі квартири у відповідності до договору оренди Ѕ частини квартири у приватної особи від 02.06.2013, за змістом якого ОСОБА_4 передала ПП «ЮС-ЦЕНТР», відповідно до договору дарування ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_3 , майно вартість 100 000 гривен, що знаходиться в орендованій підприємством квартири, перелік якого зазначений в акті.

03.06.2013 між ПП «ЮС-ЦЕНТР», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін і доповнень в договір оренди Ѕ частини квартири у приватної особи від 02.06.2013 р. за умовами якого були внесені зміни до пунктів 4, 11,12 договору оренди Ѕ частини квартири у приватної особи від 02.06.2013 р.

11.06.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частки квартири, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність - обдаровуваного, а він приймає у власність Ѕ частки квартири під номером АДРЕСА_1 , (надалі- нерухоме майно) дарувальник, свідчить, що дійсно є власником нерухомого майна, не має обмежень щодо свого права розпорядження нерухомим майном, ні нерухоме майно, ні будь-яка його частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в. податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб (права наймача, право, застави, право довічного утримання тощо) щодо нерухомого майна відсутні, питання права власності на нерухоме майно не є предметом судового розгляду, будь-які спори відносно зазначеного нерухомого майна відсутні, нерухоме майно не внесене до статутного капіталу юридичних осіб, у вищезазначеному нерухомому майні не зареєстровано місцезнаходження юридичної особи, нерухоме майно перебуває в належному технічному стані, прихованих дефектів, будь-яких перепланувань, (в тому числі, але не обмежуючись самовільних перепланувань) у вищевказаному нерухомому майні немає, нерухоме майно є придатним для використання за призначенням, незастережених недоліків, які значно змінюють цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеного в цьому договорі нерухомого майна немає; усі інженерні комунікації знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням; будинок в якому знаходиться нерухоме майно, не є аварійним, не підлягає зносу; на момент огляду будь-яких недоліків, які перешкоджали б використанню за призначенням, не виявлено, дублікат правовстановлюючого документа на нерухоме майно не виготовлявся та не отримувався.

02.09.2014 між ОСОБА_4 та ПП «Юс-Центр», в особі директора ОСОБА_1, укладено договір суборенди квартири, за умовами якого орендар ПП «Юс-Центр» передав в суборенду ОСОБА_4 у тимчасове володіння та користування квартиру АДРЕСА_1 .

02.09.2014 між ПП «Юс-Центр», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4 укладено договір доручення, за умовами якого повірений ОСОБА_4 зобов`язалась від імені і за рахунок довірителя ПП «Юс-Центр» на власний розсуд здавати в інтересах довірителя квартиру АДРЕСА_1 , що надана довірителю ПП «Юс-Центр» в оренду на підставі Договору оренди Ѕ частини квартири у приватної особи від 01.06.2013 та Договору оренди Ѕ частини квартири у приватної особи від 01.09.2014.

Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Так, вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 11.06.2013 було укладено договір дарування частки квартири АДРЕСА_1 , у якому сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору. При цьому, дарувальник свідчила, зокрема, але не виключно, що дійсно є власником нерухомого майна, не має обмежень щодо свого права розпорядження нерухомим майном, ні нерухоме майно, ні будь-яка його частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в. податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб (права наймача, право, застави, право довічного утримання тощо) щодо нерухомого майна відсутні, питання права власності на нерухоме майно не є предметом судового розгляду, будь-які спори відносно зазначеного нерухомого майна відсутні, про що зазначено у договорі.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст. 721 ЦК України якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов`язаний повідомити про них обдаровуваного.

Відтак, суд доходить до висновку, що дарувальником ОСОБА_4 , не було доведено до відома обдаровуваного, ОСОБА_2 , про укладений договір оренди Ѕ частини квартири у приватної особи, між ПП «ЮС-ЦЕНТР», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4 на момент укладення договору дарування частки квартири.

Крім того, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця (частина перша статті 770 ЦК України), про що останній не міг довідатися, оскільки дарувальником було повідомлено інше, при цьому останній не міг довідатися про наявність договору оренди Ѕ частини квартири, оскільки такий договір не було нотаріально посвідчено, у відповідності до положень ст. 793 ЦК України.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За вимог ч.2 ст. 770 ЦК України, сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється. Проте, досліджуючи договір оренди Ѕ частини квартири у приватної особи від 02.06.2013 суд дійшов висновку, що копія договору надана суду не підлягає візуалізації через надання неякісної копії та затемнення частини тексту, відповідно встановити інші умови договору не вдається за можливе.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , при цьому останнього не було повідомлено про усі істотні обставини, у зв`язку з укладенням договору дарування частки квартири від 11.06.2013, за яким у обдаровуваного могли б виникати обов`язки за договором оренди Ѕ частини квартири у приватної особи, між ПП «ЮС-ЦЕНТР», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4 та застосовуватися правові наслідки у зв`язку із невиконанням такого договору.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову Приватного підприємства «ЮС-ЦЕНТР», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Адвокатське об`єднання «Любаренко та Партнери», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користування майном, оскільки у розрізі обставин, що підлягали встановленню у даній цивільній справі, на яких гуртувалися позовні вимоги, не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на відмову у задоволенні позову суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат в порядку ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 9, 109, 116 ЖК Української РСР, ст.ст. 310, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові Приватного підприємства «ЮС-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 34601762, м. Київ вул. Д. Луценка, 9 кв. 64), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ), треті особи: Адвокатське об`єднання «Любаренко та Партнери» (код ЄДРПОУ: 41975194, м. Київ вул. Ак. Вільямса, 19/14), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_8 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_9 ) про усунення перешкод у користування майном - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складений 31.10.2022.

Суддя: