Постанова

від 22.11.2022 по справі 588/2119/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м.Суми

Справа №588/2119/21

Номер провадження 22-ц/816/814/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Рунова В. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Тростянецької міської ради, Відділ освіти Тростянецької міської ради,

розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сумцова Євгена Станіславовича

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Щербаченко М.В., у приміщенні Тростянецького районного суду Сумської області, повний текст рішення виготовлено 20 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сумцова Євгена Станіславовича звернулась до суду з позовом до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Тростянецької міської ради, Відділу освіти Тростянецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 27 червня 2018 року і по теперішній час ОСОБА_1 працює на посаді прибиральника приміщень Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Тростянецької міської ради.

Вказує на те, що 01 листопада 2021 року позивачку було повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період карантину, встановленого Урядом, щеплення проти COVID-19 нібито обов`язкове для працівників Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3, і що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності. Однак, ні в посадовій інструкції позивачки чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання працівника перед роботодавцем про здійснення такого щеплення немає.

Зазначає, що наказом від 08 листопада 2021 року № 109-К позивачку відсторонено від роботи, починаючи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Вважає, що таким чином, відповідачами суттєво обмежується конституційне право позивачки на працю та на її оплату. Наказ про відсторонення від роботи є дискримінаційним. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Тростянецької міської ради необхідності наявності доказів щеплення є незаконними.

Крім того, в оспорюваному наказі про відсторонення позивачки від роботи відсутні посилання на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, що передбачено пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Таким чином, наказ від 08 листопада 2021 року №109-К є незаконним і підлягає скасуванню. Як наслідок, оскільки право позивачки на працю порушується, заробітна плата не виплачується, тому ефективним способом захисту її прав буде зобов`язання Відділу освіти Тростянецької міської ради нарахувати та виплатити їй заробітну плату за час відсторонення.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати незаконним та скасувати наказ Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Тростянецької міської ради від 08 листопада 2021 року №109-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 »; зобов`язати Відділ освіти Тростянецької міської ради виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, тобто починаючи з 08 листопада 2021 року по день набрання рішенням суду законної сили.

Тростянецький районний суд Сумської області рішенням від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сумцов Є.С. посилаючись на порушення судом норм матеріального прав та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову; стягнути з Відділу освіти Тростянецької міської ради понесені позивачем судові витрати.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачка у встановленому законом порядку відмовилася від вказаного обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

Наголошує на тому, що відповідачі, з урахуванням необхідності для проходження у встановленому законодавством порядку вакцинації достатнього розумного часу з дня набрання чинності підзаконним нормативно-правовим актом про обов`язковість щеплення від COVID-19, у тому числі і часу для проходження медичного огляду перед щепленням, не надали суду жодних доказів про те, які заходи спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівників, зокрема і позивача, були здійснені, поряд з іншим, і взаємодії з відповідними установами та пунктами щеплень проти COVID-19 (закладами охорони здоров`я) та органами санітарно-епідеміологічної служби.

Звертає увагу на те, що Календарем профілактичних щеплень в Україні не передбачено обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, зокрема, для працівників закладів загальної середньої освіти.

Вказує, що відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його видання, подання відповідної посадової особи державного санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи означає, що такий наказ є безпідставним та підлягає скасуванню.

Зазначає, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, тому роботодавець не повинен застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити.

Вважає, що відсторонення позивачки від роботи є незаконним, оскільки такі дії є фактичним втручанням та порушенням права на працю, права заробляти працею на життя, а таке втручання дозволено виключно законами України.

Від Відділу освіти Тростянецької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Від Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Тростянецької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, від відповідачів надійшли заяви, в яких просять справу розглядати без участі їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника адвоката Сумцова Є.С., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що з 27 червня 2018 року і на час розгляду судом справи ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Тростянецької міської ради (а. с. 9-11).

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 було ознайомлено і вручено під підпис повідомлення від 01 листопада 2021 року № 365 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 та запропоновано до 07 листопада 2021 року надати довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень або один із таких документів: документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцинації COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний внутрішній або міжнародний або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (а. с. 13).

Наказом від 08 листопада 2021 року № 109-К ОСОБА_1 відсторонено від роботи, починаючи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Починаючи з 08 листопада 2021 року Відділом освіти Тростянецької міської ради припинено нарахування та виплату позивачу заробітної плати (а. с.14-15).

ОСОБА_1 08 листопада 2021 року не надала документи, як про щеплення, так і про наявність абсолютних протипоказань до проведення таких профілактичних щеплень.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», наказу МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380 директором Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Тростянецької міської ради Лампак Л. видано наказ від 28 лютого 2022 року № 13-к, яким тимчасово призупинено дію спірного наказу від 08 листопада 2021року № 109-К у зв`язку зі уведенням воєнного стану (а.с. 66).

З 01 березня 2022 року ОСОБА_1 повернулась до виконання обов`язків прибиральниці службових приміщень без оплати праці за час відсторонення.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи порушень прав позивачки при прийнятті оскаржуваного наказу про відсторонення від посади не встановлено, тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу № 109-К від 08 листопада 2021 року. Оскільки судом не встановлено незаконного відсторонення ОСОБА_1 від роботи, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу на період такого відсторонення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України, яка зокрема, передбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Про відсторонення працівника видається наказ або розпорядження керівника підприємства, установи чи організації, про що працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

За змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19) від 04 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20 (провадження № 61-10147 св 21).

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з п.п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частин 1, 3 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

У Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб (ст. 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року), затверджений Наказом МОЗ України від 19 липня 1995 року №133 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я № 521 від 25 лютого 2020 року) до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено COVID-19.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та визначено працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до указаного Переліку, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, у тому числі, закладів загальної середньої освіти.

Обов`язковою умовою для здійснення профілактичного щеплення є відсутність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Отже, на момент прийняття оскаржуваного наказу від 08 листопада 2021 року № 109-К на території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 було установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який діє і на час ухвалення цього рішення.

Указану постанову з 08 листопада 2021 року доповнено пунктом 46-1, яким передбачено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Системний аналіз наведених норм права вказує на те, що за відсутності обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка віднесена до особливо небезпечних інфекційних хвороб, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, дозволяється відсторонення від роботи працівників закладів загальної середньої освіти без виплати заробітної плати, окрім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 належить до працівників закладів загальної середньої освіти, тому на неї поширюються вимоги проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Позивачка була заздалегідь попереджена про необхідність проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, їй також запропоновано надати один з документів, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти СОVID- 19, а у разі наявності абсолютних протипоказань до проведення щеплення - довідку від сімейного лікаря форми №028-1/о.

ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надано суду належних документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або документів, які вказували на протипоказання до щеплення.

Отже, ОСОБА_1 ухилилася від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, у зв`язку з чим відповідно до ст. 46 КЗпП України відповідач правомірно відсторонив її від роботи без збереження заробітної плати.

Представник позивачки зазначає, що відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що у позивачки було достатньо часу для проходження медичного огляду перед щепленням та для надання відповідних документів на підтвердження проходження профілактичного щеплення та/або медичного висновку про наявність відповідних протипоказань. Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 була завчасно (01 листопада 2021 року) повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення, то, на думку колегії суддів, вона мала достатньо часу для проходження вакцинації або отримання медичної довідки про абсолютні протипоказання, до прийняття оскаржуваного наказу від 08 листопада 2021 року про відсторонення. Крім того, навіть на час апеляційного розгляду ОСОБА_1 категорично заперечувала проти вакцинації.

За встановлених обставини справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує трудових прав позивачки, внаслідок чого підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги що спірний наказ суперечить Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки ст. 46 КЗпП України передбачено можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, якою є в тому числі гостра респіраторна вірусна інфекція COVID-19. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Норми чинного законодавства України не містять норм щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

Відсторонення працівника від роботи це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, тому роботодавець не повинен застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити, з огляду на таке.

Обов`язковість щеплення є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Європейський суд з прав людини дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (рішення у справі «Соломахін проти України» від 15.03.2012, заява № 24429/03).

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. У даному питанні превалює принцип переваги суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Обов`язкова вакцинація працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, з подальшим відсторонення від роботи (виконання робіт), які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації передбачена законом, відповідає нагальній соціальній потребі є пропорційною до поставленої законом мети - для захисту здоров`я і запобігання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби COVID-19 та є необхідною у демократичному суспільстві.

Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що відсторонення позивачки від роботи є незаконним та такі дії є фактичним втручанням і порушенням права на працю, оскільки за нею зберігається робоче місце. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей. Крім того, право ОСОБА_1 на працю було тимчасово обмежено з огляду на нагальну соціальну потребу, оскільки вона не надала роботодавцю один із документів, який би підтверджував вакцинацію від COVID-19 або документ про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сумцова Євгена Станіславовича залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 червня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: В. Ю. Рунов

С. С. Ткачук