Ухвала

від 17.11.2022 по справі 607/12426/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022 Справа №607/12426/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі подання головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої Катерини Богданівни про примусове входження в будинок індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 для проведення опису майна, що належить ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

головний державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєва К.Б. звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із поданням про примусове входження в будинок індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 для проведення опису майна, що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання державний виконавець покликається на наступні обставини.

На виконанні Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 59406637 з виконання виконавчого листа № 607/12426/18 виданий 07.05.2019 про стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 96000,20 доларів США та судовий збір в сумі 8810,00 грн.

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавцем 25.06.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» держаним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавцем 25.06.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Станом на 05.07.2022 за боржником у виконавчому провадженні рахується заборгованість в розмірі 285 319,13 грн., з них витрати на суб`єкта оціночної діяльності - 13 000,00 грн., борг -2520290,14 грн., виконавчий збір 252 028,99 грн.

За ч.2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За ч.5 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

З метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем направлено запити до реєструючи органів.

Згідно свідоцтва з Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 1989 по 2010 рік.

Згідно відомостей Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації встановлено із декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої Інспекцією ДАБІ від 03 вересня 2012 року №тп18212155018 будівництво індивідуального (садибного) будинку з господарськими будівлями та спорудами, який є предметом поділу, було розпочато у 2001 році та закінчено в 2001 році, дата видачі технічного паспорта 09 квітня 2004 року. Таким чином, вказала державний виконавець, за час шлюбу подружжям спільно було набуто індивідуальний (садибний) житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, ОСОБА_2 є співвласником нерухомого майна:Індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

За ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення па житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно ч.І статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За ч.І статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч.І статті 70 СК України У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) звернувся до суду із поданням про визначення частки боржника ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 , що становить 1/2.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду № 607/12426/18 від 23.08.2022 задоволено подання державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

На виконання рішення суду, яке знаходиться на виконанні у Відділі, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем призначено примусове виконання для опису 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 яке відбулося 06.10.2022 року о 14:00 год. про що сторони були належно повідомлені. Державним виконавцем 06.10.2022 складено акт, де встановлено, що на призначений час та місце опису боржник та співвласник 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 не з`явились.

Керуючись ст. 18 Закону України « Про виконавче провадження», повторно вимогою державного виконавця від 31.10.2022 призначено примусове виконання на 04.11.2022 о 15:00 год.

Державним виконавцем 04.11.2022 складено акт, яким встановлено, що на призначений час та місце опису боржник та співвласник 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , не з`явились. Про причини неявки Відділ державної виконавчої служби не повідомлялося.

Із вказаних підстав головний державний виконавець просить суд винести ухвалу про примусове входження в будинок індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 для проведення опису майна, що належить ОСОБА_1 .

В судовому засіданні головний державний виконавець Туаєва К.Б. подання підтримала просить його задовольнити у повному обсязі. Пояснила, що при розгляді скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця щодо оцінки нерухомого майна, яке йому належало з метою реалізації, боржник ОСОБА_2 повідомляв, що не проживає за зареєстрованим місцем проживання, а фактично проживає за іншим адресом, який відомий державному виконавцю. Державний виконавець пояснила, що вимогу про необхідність з`явитися для проведення виконавчих дій щодо опису та арешту 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 , направляла боржнику ОСОБА_2 за цим же адресом, який є його місцем реєстрації, однак за відомим фактичним місцем проживання боржника вимога не направлялась.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи, або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця; суд розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Згідно п.13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Судом встановлено, що на виконанні Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 59406637 з виконання виконавчого листа № 607/12426/18 виданий 07.05.2019 про стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 96000,20 доларів США та судовий збір в сумі 8810,00 грн.

Станом на 05.07.2022 за боржником у виконавчому провадженні рахується заборгованість в розмірі 285 319,13 грн., з них витрати на суб`єкта оціночної діяльності - 13 000,00 грн., борг -2520290,14 грн., виконавчий збір 252 028,99 грн.

У поданні головний державний виконавець посилається на наступні обставини.

Згідно відомостей Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації встановлено із декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої Інспекцією ДАБІ від 03 вересня 2012 року №тп18212155018 будівництво індивідуального (садибного) будинку з господарськими будівлями та спорудами, який є предметом поділу, було розпочато у 2001 році та закінчено в 2001 році, дата видачі технічного паспорта 09 квітня 2004 року. Таким чином, вказала державний виконавець, за час шлюбу подружжям спільно було набуто індивідуальний (садибний) житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) звернувся до суду із поданням про визначення частки боржника ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 , становить 1/2.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду № 607/12426/18 від 23.08.2022 задоволено подання державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

На виконання рішення суду, яке знаходиться на виконанні у Відділі, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем призначено примусове виконання для опису 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 яке відбулося 06.10.2022 року о 14:00 год. про що сторони були належно повідомлені. Державним виконавцем 06.10.2022 складено акт, де встановлено, що на призначений час та місце опису боржник та співвласник 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 не з`явились.

Керуючись ст. 18 Закону України « Про виконавче провадження», повторно вимогою державного виконавця від 31.10.2022 призначено примусове виконання на 04.11.2022 о 15:00 год.

Державним виконавцем 04.11.2022 складено акт, яким встановлено, що на призначений час та місце опису боржник та співвласник 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , не з`явились. Про причини неявки Відділ державної виконавчої служби не повідомлялося.

Вирішуючи вимоги подання по суті суд зважає на наступне.

Недоторканість житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено уст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п.2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 лютого 2021 року по справі № 761/37339/19(провадження № 61-4115св20) зазначив, що: «вирішення питання про примусове проникнення до житла віднесено до компетенції суду. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій».

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують неможливість виконання рішення суду іншим чином.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника, направлено запити до реєструючих органів, за результатами яких державний виконавець дійшов висновку про наявність у боржника ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності разом із колишньою дружиною ОСОБА_1 індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 .

Суд зауважує, що у поданні відсутня інформація про вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій спрямованих на виявлення коштів боржника у національній валюті та іноземних валютах, інших цінностей на які можна звернути стягнення з метою погашення заборгованості.

Відсутність вказаної інформації дає суду підстави вважати про передчасність звернення державного виконавця до суду із поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла, оскільки свідчить про не вичерпання інших передбачених Законом України «Про виконавче провадження» можливостей, спрямованих на погашення заборгованості та відсутність у суду інформації про це.

Задоволення подання державного виконавця за таких обставин, на думку суду, є невиправданим втручання у конституційне право особи на недоторканість житла.

Крім цього, суд зазначає, що державним виконавцем не вжито усіх заходів щодо належного повідомлення боржника ОСОБА_2 про проведення виконавчих дій, пов`язаних із описом та арештом 1/2 житлового будинку, оскільки останній повідомлявся про вчинення таких дій за зареєстрованим місцем його проживання, однак не повідомлявся за фактичним місцем проживання боржника, інформація про яке наявна у державного виконавця.

Також, державним виконавцем на надано суду належним чином завірену копію ухвали суду якою визначена частка майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Крім цього, у матеріалах подання відсутня інформація про зареєстроване місце проживання боржника, що не дає можливості суду переконатись у належному повідомленні боржника про день та час вчинення виконавчих дій для участі в яких викликався боржник.

З огляду на викладене, суд вважає подання не обґрунтованим та передчасним, а його доводи не доведені достатніми доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст. 260, 353, 354, 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої Катерини Богданівни про примусове входження в будинок індивідуального (садибного) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 для проведення опису майна, що належить ОСОБА_1 .

Копію ухвали направити до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільского апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич