Постанова

від 07.02.2024 по справі 607/12426/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 607/12426/18

провадження № 61-4767св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Лідовця Р. А., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ;

суб`єкт оскарження - Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ);

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Кузьми Петра Георгійовича на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Бершадської Г. В., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргоюна дії (бездіяльність), рішення державного виконавця, визнання висновку (звіту) про ринкову вартість майна недійсним та його скасування, заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2019 року у справі № 607/12426/18 було стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 96 000 доларів США.

Виконавчий лист з виконання вказаного рішення суду перебуває на виконанні в Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Тернопільський РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ)).

10 квітня 2020 року у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) проведено оцінку майна: 1/2 ідеальної частки житлового будинку загальною площею 603,2 кв. м, житловою площею 400,6 кв. м, під літ.«А»; кафе-бар загальною площею 159 кв. м під літ. «А1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , якою визначено вартість цього майна станом на день оцінки - 1 881 600 грн.

Однак визначена оцінювачем вартість майна не відповідає його реальній вартості, штучно занижена з метою надання стягувачу ОСОБА_2 можливості продовжувати стягнення на інше майно ОСОБА_4 . Доказом цього є висновок експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Переймибіди В. М. від 17 серпня 2020 року № 347-350/20, згідно з яким дійсна (ринкова) вартість спірного майна складала 5 195 155 грн, що в три рази перевищує вартість, яка визначена оцінювачем ОСОБА_3 . Вказана експертиза проводилася в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019210010000984 від 25 березня 2019 року за заявою ОСОБА_5 з приводу вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 шахрайських дій, направлених на заволодіння його коштами.

Потягом червня-серпня 2020 року проводилися електронні торги з продажу майна боржника за вартістю, визначеною оцінювачем - 1 881 600 грн, які були визнані такими що не відбулися. На підставі цього були складені акти про уцінку майна, в кінцевому результаті вартість його оцінена в 1 317 120 грн.

18 серпня 2020 року головний державний виконавець Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Лeгyc Т. М. винесла постанову про передачу стягувачу ОСОБА_2 майна у рахунок погашення боргу на виконання виконавчого листа № 607/12426/18 від 07 травня 2020 року, згідно з якою на підставі частини дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу ОСОБА_2 передано майно боржника: 1/2 частину житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1658525826110, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6307881, житловий будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 2611093001:16:004:0001, реєстраційний номер земельної ділянки 1658426226110, цільове призначення земельної ділянки - для житлової та громадської забудови, площа 0,0272 га, загальна площа житлового будинку 603,2 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 , за ціною третіх торгів 1 317 120 грн.

При цьому державними виконавцями не наведено розрахунок суми переданого ОСОБА_2 майна у перерахунку курсу гривні до долара, оскільки борг згідно рішення суду визначений у доларах США.

На підставі вищевказаної постанови державного виконавця 14 червня 2021 року приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Фрісом П. Л. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 39, та внесено запис про державну реєстрацію прав на 1/2 частину вищевказаного майна за ОСОБА_2 № 42488724.

Він не був повідомлений про проведення оцінки майна оцінювачем ОСОБА_3 , не був ознайомлений з висновком про вартість цього майна, тому не мав можливості своєчасно оскаржити його чи звернутися із заявою про рецензування.

Про оцінку майна та вищевказану постанову державного виконавця, а також про свідоцтво, видане приватним нотаріусом та реєстрацію майна за ОСОБА_2 він дізнався лише в жовтні 2021 року, коли його син отримав постанову судді Яремчанського міського суду про накладення арешту на його земельну ділянку. При цьому державний виконавець не направляв йому повідомлень та інших процесуальних документів з даного приводу, у зв`язку з чим він з поважних причин пропустив строк звернення до суду зі скаргою.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати причину пропуску строку для подачі скарги поважною та поновити його;

- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця у виконавчому проваджені щодо несповіщення його про оцінку майна;

- визнати недійсним та скасувати висновок про ринкову вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10 квітня 2020 року про ринкову вартість 1/2 частини житлового будинку з кафе-баром, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2022 року у складі судді Дзюбича В. Л. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ФОП ОСОБА_3 провела огляд об`єкта оцінки, його внутрішнього стану та систем, які забезпечують його функціонування, підібрала для порівняння об`єкти нерухомості найбільш схожі до об`єкта оцінки, взяла до уваги статус земельної ділянки, на якій розміщений оцінюваний об`єкт нерухомості, зокрема те, що земельна ділянка знаходиться у користуванні, застосувала два підходи: витратний та порівняльний, які дають найбільш об`єктивний результат оцінки, відкинувши дохідний підхід як такий, що не дає об`єктивного результату при визначенні вартості майна.

При цьому суд відхилив посилання заявника на висновок експерта Переймибіди В. М., оскільки експертом при його виконанні брались до уваги об`єкти нерухомості значно більшої вартості порівняно із оцінюваним об`єктом, що не дає суду підстав вважати вказаний експертний висновок об`єктивним.

Виходячи з того, що предметом розгляду цієї скарги є дії державного виконавця, пов`язані з призначенням суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, та обґрунтованість складеного звіту про оцінку майна, суд не взяв до уваги доводи заявника щодо неправильно розрахованої державним виконавцем суми боргу.

Оскільки оскаржуваний звіт є обґрунтованим, виконаний з дотриманням вимог Національного стандарту № 1 «Загальних засад оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), та чинного законодавства України, а в діях державного виконавця щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_3 порушень не встановлено, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність), рішення державного виконавця, визнання недійсним та скасування висновку (звіту) про ринкову вартість майна. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано висновок (звіт) від 10 квітня 2020 року про ринкову вартість майна: 1/2 частини житлового будинку з кафе-баром, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що долучені до матеріалів справи висновки експертиз від 17 серпня 2020 року № 347-350/20-22 та від 29 вересня 2022 року №2204/22-28, в яких експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомий неправдивий висновок, є належними та допустимими доказами у справі та такими, що одержані у встановленому законом порядку. Будь-яких належних доказів, які б спростовували подані експертизи у судовому засіданні не надано, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для неприйняття таких експертиз.

Вартість спірного об`єкта нерухомості згідно із оскаржуваним висновком (звітом) про оцінку майна від 10 квітня 2020 року майже в 3 (три) рази нижча, ніж його вартість, визначена висновками двох експертиз - Тернопільського відділення КНДІСЕ від 17 серпня 2020 року № 347-350/20-22 та Івано-Франківського відділення КНДІСЕ від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28.

Крім того, згідно з рецензією оцінювача-рецензента Кеди Р. І. від 13 липня 2022 року звіт суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10 квітня 2020 року не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.

За таких обставин, оскільки реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків як стягувачу - у вигляді неотриманого доходу, так і боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості, а тому наявні правові підстави для визнання висновку (звіту) про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10 квітня 2020 року недійсним.

Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б свідчили про бездіяльність державного виконавця щодо несповіщення боржника про проведену оцінку майна, а тому скарга ОСОБА_1 в цій частині не підлягає задоволенню.

Разом з тим, апеляційним судом не встановлено та не здобуто належних доказів про отримання боржником ОСОБА_1 копії висновку (звіту) про ринкову вартість майна від 10 квітня 2020 року, натомість встановлено, що у жовтні 2021 року син ОСОБА_1 отримав ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 354/1198/21 про накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 2611093001:16:004:0032, загальною площею 0,1932 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 .

Після цього 12 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Кузьменко І. О. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, який 19 жовтня 2021 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 та 01 листопада 2021 року звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування висновку про ринкову вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10 квітня 2020 року, визнання недійсними постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 серпня 2020 року, припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з кафе-баром, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасування запису про реєстрацію права власності.

Однак ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року у справі № 607/19848/21 відмовлено у відкритті провадження у справі, роз`яснено ОСОБА_1 про право на звернення із скаргою на дії, рішення державного виконавця щодо проведення оцінки арештованого майна у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Вказану ухвалу суду ОСОБА_1 отримав 10 січня 2022 року та 20 січня 2022 року звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця.

За таких обставин, оскільки відсутні належні та допустимі докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваного висновку (звіту) про оцінку майна, а з 2012 року заявник фактично проживав за іншою адресою, ніж за якою йому надсилалися листи державними виконавцями, тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявником пропущено строк на подачу такої скарги з поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2023 року ОСОБА_2 та начальник Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Кузьма П. Г. подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги подані на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16, постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 826/12574/18, від 25 червня 2020 року у справі № 826/12872/18 тощо.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, витребувано цивільну справу № 607/12426/18 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

01 травня 2023 року справа № 607/12426/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою начальника Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ)) Кузьми П. Г. на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленняучасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. У висновках експертиз від 17 серпня 2020 року № 347-350/20-22 та від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28 вказані вимоги Закону проігноровано і використано лише один порівняльний підхід, та допущено інші порушення вказаного нормативного документу.

Так, у висновку експертизи від 17 серпня 2020 року № 347-350/20-22 експерт Переймибіда В. М. в порушення вимог Національного стандарту № 1 некоректно підібрав об`єкти для порівняння, які в переважній своїй частині не мають ознак подібності з об`єктом оцінки, а саме: по площах, по технічному стану, по місцю розташування, по матеріалу стін, що в свою чергу призвело до викривлення результату оцінки. Зокрема, ним взято за аналоги об`єкти так званої «елітної нерухомості», будівлі 2014-2015 років, забудови, з відмінним технічним станом, з дизайнерським ремонтом, сучасною технікою та меблями, вартість яких входить в ціну, які розташовані в більш вигідних з точки зору дохідності місцях - поблизу підйомників, поблизу водойм тощо. Також у висновку наявні суперечливі твердження щодо технічного стану об`єкта - як задовільний та добрий.

Подібні порушення Національного стандарту № 1 допущені експертом Максимчиним А. Д. у висновку від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28, зокрема: некоректно підібрані об`єкти для порівняння, які в переважній своїй частині не мають ознак подібності з об`єктом оцінки (аналоги мають значно більшу інвестиційну привабливість, аніж об`єкт оцінки, по більшості показників порівняння); джерела інформації щодо об`єктів порівняння нічим не підтверджені (фактично експерт вказує інформацію, яку неможливо ні підтвердити, ні спростувати). Оцінка проведена станом на квітень-травень 2020 року, а враховуючи коливання курсу долара, вартість даного об`єкта щодня буде різною; особистий огляд досліджуваного об`єкта експертом не проводився. Наведені порушення стали наслідком спотвореного результату оцінки.

Натомість ФОП ОСОБА_3 використала два підходи витратний і порівняльний, та обґрунтувала не можливість використання дохідного, тобто висновок (звіт) про ринкову вартість майна від 10 квітня 2020 року складено у відповідності до вимог пунктів 15, 16 Національного стандарту № 1.

Касаційна скарга начальника Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Кузьми П. Г. мотивована тим, що зі звіту про оцінку майна від 10 квітня 2020 року вбачається, що залучений державним виконавцем для проведення оцінки майна за правилами статей 20, 57 Закону України «Про виконавче провадження» суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_3 здійснила виїзд на місце оцінюваного об`єкта, провела його зовнішній та внутрішній огляд на предмет технічного стану, визначила його вартість шляхом витратного та порівняльного підходу визначення ціни об`єкта, що відповідає вимогам пункту 51 Національного стандарту № 1.

20 квітня 2020 року оцінювачем ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро» у виконавчому провадженні проведено рецензування звіту про оцінку майна від 10 квітня 2020 року, якою підтверджено, що звіт відповідає кваліфікаційним вимогам, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Таким чином державний виконавець при вчиненні виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 607/12426/18 щодо визначення вартості описаного і арештованого майна вжив всіх передбачених статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» заходів, зокрема: залучив суб`єкта оціночної діяльності та доручив подати звіт про оцінку майна; повідомив сторін про результати визначення вартості майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі; протягом шести місяців дійсності звіту про оцінку майна здійснив передачу майна на реалізацію.

Згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не наділений повноваженнями давати оцінку правильності методів, які були використані суб`єктом оціночної діяльності, чи ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Таким чином державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб визначені чинним законодавством. Однак суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що предметом судового контролю в цій справі є правомірність дій (бездіяльності) державного виконавця, і за відсутності доказів бездіяльності державного виконавця дійшов помилкового висновку про визнання недійсним та скасування висновку (звіту) від 10 квітня 2020 року про ринкову вартість майна: 1/2 частини житлового будинку з кафе-баром, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У відзивах на касаційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко І. О. просить залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи і підстави для його скасування відсутні.

Фактичні обставини справи

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2019 року у справі № 607/12426/18 було стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 96 000 доларів США.

Виконавчий лист з виконання вказаного рішення суду перебуває на виконанні в Тернопільському РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ).

Постановою головного державного виконавця Лірука І. П. від 03 липня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Дорученням головного державного виконавця Лірука І.П. від 06 березня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 доручено Яремчанському МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) провести опис та арешт майна боржника, а саме 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 2611093001:16:004:0001, реєстраційний номер земельної ділянки 1658426226110, цільове призначення земельної ділянки - для житлової та громадської забудови, площа 0,0272 га, що належить боржнику на праві власності (т.2 а.с.234).

Постановою головного державного виконавця Лірука І. П. від 06 березня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_3 для надання висновку про вартість вищевказаного описаного майна (т.2 а.с.12).

10 квітня 2020 року у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 складено висновок (звіт) про оцінку майна: 1/2 ідеальної частки житлового будинку загальною площею 603,2 кв. м, житловою площею 400,6 кв. м, під літ.«А»; кафе-бар загальною площею 159 кв. м під літ. «А1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким вартість вказаної частини житлового будинку, що визначена в рамках порівняльного методичного підходу на дату оцінки з урахуванням заокруглення (що прийняте в практиці оціночної діяльності) становить 1 881 600 грн (т.2 а.с.48, 201-229).

Згідно з рецензією від 20 квітня 2020 року, складеною оцінювачем ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро» Піняком О. М., звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10 квітня 2020 року відповідає кваліфікаційним вимогам, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (т.2 а.с.131-133).

Листом державного виконавця Лірука І. П. від 27 квітня 2020 року № 18251 копія вищевказаного висновку (звіту) про ринкову вартість майна від 10 квітня 2020 року направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.244).

З висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ Переймибіди В. М. від 17 серпня 2020 року №347-350/20-22 за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи вбачається, що дійсна вартість 1/2 частки будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та кафе-бару на першому поверсі зазначеного будинку станом на день проведення обстеження визначена порівняльним методом становить 5 195 155 грн (т.2 а.с.34-47).

Постановою головного державного виконавця Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Лeгyc Т.М. від 18 серпня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 передано стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу на виконання виконавчого листа № 607/12426/18 від 07 травня 2020 року наступне майно: 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 317 120 грн (т.2 а.с.20).

За змістом рецензії від 13 липня 2022 року, виконаної оцінювачем-рецензентом Кедою Р. І., звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10 квітня 2020 року не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний (т.2 а.с.173-177).

Згідно з висновком експерта Івано-Франківського відділення КНДІСЕ Максимчина А. Д. від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28 за результатами проведення експертного оціночно-будівельного дослідження, ринкова вартість 1/2 частини будинку літ.«А1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на квітень-травень 2020 року за порівняльним підходом могла складати (з округленням до цілих) 5 282 427 грн (т.3 а.с.56-65).

Також у висновку Волинського відділення ЛНДІСЕ експерта Трунової Н. Д. від 07 лютого 2023 року № 317 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи зазначено, що звіт про оцінку майна, складений ФОП ОСОБА_3 06 березня 2020 року на замовлення Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), відповідно до пункту 67 Національного стандарту № 1 класифікується за такими ознаками - звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна (т.3 а.с.100-103).

Згідно з консультаційним висновком директора ТОВ «Орієнтир-Реформа» Федоришина М. П. від 14 лютого 2023 року № 08/2023 експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ Переймибідою В.М. проведено експертизу (висновок від 17 серпня 2020 року № 347-350/20-22) за некоректним підбором об`єктів порівняння та невірно застосовано коригуючі коефіцієнти, що ставить під сумнів достовірність отриманого результату вартості. Зазначено, що висновок Івано-Франківського відділення КНДІСЕ експерта Максимчина А. Д. від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28 проведено за некоректним підбором об`єктів порівняння, з арифметичними помилками та невірно застосовано коригуючі коефіцієнти, що ставить під сумнів достовірність отриманого результату вартості. Також зазначено, що висновок (звіт) про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 10 квітня 2020 року в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (т.3 а.с.120-144).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та начальника Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Кузьми П. Г. підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»)

Частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно з частинами першою-третьою статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час складання ФОП ОСОБА_3 звіту висновку (звіту) про оцінку майна від 10 квітня 2020 року, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності -суб`єкта господарювання.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частинами першою, четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (частина перша статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в редакції, чинній на час складання ФОП ОСОБА_3 звіту висновку (звіту) про оцінку майна від 10 квітня 2020 року, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, на яку послався начальник Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Кузьма П. Г.

У справі, що переглядається, для визначення вартості майна, в даному випадку 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 державний виконавець відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» мав право залучити суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16 та в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 826/12574/18, на які послалися заявники в касаційних скаргах.

У справі, яка переглядається боржник оскаржив оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень.

За змістом вищенаведеної статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» вартість майна боржника визначають за взаємною згодою сторони виконавчого провадження. Якщо сторони не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника за ринковими цінами, що діють на день визначення його вартості.

З огляду на те, що в цій справі йдеться мова про нерухоме майно, то в цій ситуації виконавець мав залучити суб`єкта оціночної діяльності, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна.

Відповідно, приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.

Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18).

В статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачені вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна, згідно з якою рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим. Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» і оскаржуваний звіт виконаний з дотриманням вимог Національного стандарту № 1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 .

З урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, і рецензією від 20 квітня 2020 року, складеною оцінювачем ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро» Піняком О. М., підтверджено, що оскаржуваний звіт про оцінку майна від 10 квітня 2020 року відповідає кваліфікаційним вимогам, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, то посилання суду апеляційної інстанції на висновки експертиз від 17 серпня 2020 року № 347-350/20-22 та від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28, є безпідставним.

Також Верховний Суд виходить з того, що вищевказані висновки експертиз від 17 серпня 2020 року № 347-350/20-22 та від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28 були складені значно пізніше, відповідно й огляд спірного нерухомого майна проводився експертами пізніше, від дати складення звіту про оцінку майна від 10 квітня 2020 року та рецензії на нього від 20 квітня 2020 року.

Крім того, висновок експертизи від 29 вересня 2022 року № 2204/22-28 взагалі було складено після передачі майна стягувачу ОСОБА_2 постановою головного державного виконавця Тернопільського РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Лeгyc Т. М. від 18 серпня 2020 року та видачі стягувачу 14 червня 2021 року свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Розглядаючи скаргу, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, на які послалися заявники в касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, ОСОБА_1 не спростував тих обставин, що складений 10 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_3 звіт про оцінку майна, згідно з яким вартість об`єкта оцінки на дату оцінки становить 1 881 600 грн, є неправомірним, а також не довів, що дії та рішення державного виконавця Тернопільському РВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Лірука І. П. щодо визначення вартості майна та передачі його на реалізацію були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу місцевого суду та ухвалив нове судове рішення, яким частково задовольнив скаргу, визнав недійсним та скасував висновок (звіт) від 10 квітня 2020 року про ринкову вартість майна: 1/2 частини житлового будинку з кафе-баром, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Кузьми Петра Георгійовича задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року скасувати, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2022 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Р. А. Лідовець

О. М. Осіян

В. В. Шипович