Постанова

від 06.12.2022 по справі 607/12426/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/12426/18Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/956/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Романська К.М.

сторін:

апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта ОСОБА_2 ,

державного виконавця Бойка Д.О.,

стягувача ОСОБА_3 ,

представника стягувача Кноля П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/12426/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2022 року (постановлену суддею Сливкою Л.М., повний текст якої складено 29 серпня 2022 року) в справі за поданням головного державного виконавця Тернопільського відділу Державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ТУАЄВОЇ Катерини Богданівни, про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року головний державний виконавець Тернопільського відділу Державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - Туаєва К.Б. звернулася до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

В обґрунтування заявлених вимог державний виконавець посилався на те, що на виконанні Тернопільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 59406637 з виконання виконавчого листа №607/12426/18 виданого 07 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 96000.20 доларів США та судового збору в сумі 8810 гривень. Станом на 05 липня 2022 року за боржником у виконавчому провадженні рахується заборгованість в розмірі 285319.13 гривень, з них витрати на суб`єкта оціночної діяльності 13 000 гривень, борг 2520290.14 гривень, виконавчий збір 252028.99 гривень.

З метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем направлено запити до реєструючи органів. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 30 вересня 1989 року № НОМЕР_1 та свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_2 від 28 грудня 2010 року боржник ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 1989 по 2010 рік. Згідно відомостей Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації встановлено, що за час шлюбу подружжям було набуто Індивідуальний (садибний) житловий будинок господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБІ від 03 вересня 2012 року №тп18212155018 в розділі Інформація про об`єкт будівництва зазначено, що будівництво будинку було розпочато і закінчено в 2001 році, а в розділі Інформація про технічний паспорт об`єкта зазначено, що він був виданий 09 квітня 2004 року.

Таким чином, створення об`єкта нерухомого майна (його фактичне набуття подружжям) відбулося в період з 2001 до 2004 року, тобто під час зареєстрованого шлюбу, хоча реєстрація вказаного майна здійснена в 2012 році, тобто після розірвання шлюбу. Заборгованість за виконавчим листом №607/12426/18 не погашена боржником ОСОБА_6 у добровільному порядку. За вказаних обставин просила подання задовольнити.

У зв`язку з наведеним просила суд визначити, що частка боржника ОСОБА_6 у житловому будинку АДРЕСА_1 , становить Ѕ частину.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2022 року подання задоволено.

Визначено, що частка боржника ОСОБА_6 у житловому будинку АДРЕСА_1 , становить Ѕ частину.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не брала участі у судовому розгляді подання державного виконавця, оскільки не була належним чином повідомлення про час та дату розгляду справи. Вважає, що суд безпідставно визначив ОСОБА_6 частку нерухомого майна, оскільки дане майно належить виключно ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 було придбано за кошти матері апелянта, зокрема ОСОБА_7 , а тому вказане нерухоме майно не було спільно нажитим майном з боржником ОСОБА_6 , а є у власності апелянта ОСОБА_1 , тобто одноосібно.

У зв`язку з викладеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні подання відмовити.

04 листопада 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від стягувача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що доводи апелянта про незаконність оскаржуваної ухвали є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами.

У зв`язку з викладеним просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

21 листопада 2022 року представник апелянта адвокат Чехов Д.А. подав письмові пояснення до апеляційної скарги, які за своїм змістом є доповненням апеляційної скарги. При цьому копії вказаного документу іншим учасникам надіслано не було.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Враховуючи, що представником апелянта порушено строки та порядок подання змін та доповнень до апеляційної скарги, апеляційний суд їх до уваги не приймає.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат ЧеховД.А. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Головний державний виконавець Бойко Д.О. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Стягувач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кноль П.М. проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, однак належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено наступні обставини.

07 травня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/12426/18 про стягнення з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 96000,20 доларів США та судовий збір в сумі 8810 гривень.

25 червня 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Ліруком Іваном Павловичем відкрито виконавче провадження ВП №59406637 з примусового виконання виконавчого листа №607/12426/18 про стягнення з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 96000.20 доларів США та судовий збір в сумі 8810 гривень.

25 червня 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Ліруком Іваном Павловичем винесено постанову про арешт майна боржника ВП №59406637, згідно якої накладено арешт на майно боржника ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 30 вересня 1989 року відділом ЗАГСу міськвиконкому м. Тернополя, 30 вересня 1989 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , про що складено актовий запис №1458. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_10 .

Як убачається із декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої Інспекцією ДАБІ від 03 вересня 2012 року №ТП 18212155018 будівництво індивідуального (садибного) будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було розпочато у 2001 році та закінчено в 2001 році, дата видачі технічного паспорта 09 квітня 2004 року.

Відповідно до Довідки №599, виданої 26 січня 2004 року Виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області, за ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 числиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Згідно виписки з рішення Виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №78 від 02 жовтня 2012 року вирішено оформити право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Як убачається із Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 28 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції, між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано шлюб, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №132 від 28 грудня 2010 року.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27 листопада 2012 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району, Тернопільської області, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, загальною площею 330.8 кв.м., житловою площею 112.7 кв.м.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав, виданого 27 листопада 2012 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації №36428512, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Підставою звернення головного державного виконавця Тернопільського відділу Державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - Туаєвої К.Б. до суду із цим поданням стало те, що за її переконанням для виконання рішення суду є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника ОСОБА_6 , яким він володіє спільно з іншими особами, а саме із ОСОБА_1 . Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та його дружини, набуте ними в шлюбі, частку боржника в цьому майні не визначено.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 категорично заперечує проти задоволення подання головного державного виконавця - Туаєвої К.Б., посилаючись на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 не було спільно нажитим майном з ОСОБА_6 , а є власністю лише ОСОБА_1 .

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21 зазначено, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.

Відтак, питання про визначення частки майна боржника ОСОБА_6 в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, мало розглядатися за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2022 року підлягає скасуванню із залишенням подання головного державного виконавця - Туаєвої К.Б. без розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2022 року скасувати.

Постановити по справі нове судове рішення, яким подання головного державного виконавця Тернопільського відділу Державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ТУАЄВОЇ Катерини Богданівни, про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами залишити без розгляду.

Роз`яснити державному виконавцю Тернопільського відділу Державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), що він має право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 12 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді