Ухвала

від 16.11.2022 по справі 357/9019/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 357/9019/18

провадження № 61-6755св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю агрокомплекс «Узин», державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня

2022 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. (далі - державний реєстратор Мироненко Ю. Ю.) про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

Позовну заяву мотивувало тим, що 05 червня 2013 року між

ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року перейменоване у

ТОВ «Олійникова Слобода», та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі б/н, за яким ОСОБА_1 передала в оренду позивачу земельну ділянку площею 2,4 га, кадастровий номером 3220484400:01:007:0027, строком на 10 років. 03 жовтня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав, яким зареєструвала за позивачем право оренди вищевказаної земельної ділянки. Протягом усього часу дії цього договору позивач користується цією земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату.

Позивач вказував, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що 05 березня 2018 року

ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди б/н, за яким передала ТОВ Агрокомплекс «Узин» в оренду вищевказану земельну ділянку, а державний реєстратор Мироненко Ю. Ю. 15 березня 2018 року прийняла відповідне рішення про державну реєстрацію такого права оренди за відповідачем.

Позивач вважав, що за наявності дійсного договору оренди, раніше укладеного із ним та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 не мала права передавати її в оренду іншому орендарю -ТОВ Агрокомплекс «Узин», у зв`язку із чим порушила права позивача як законного її орендаря. При цьому, вказував, що державний реєстратор, також не мала правових підстав проводити державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Олійникова Слобода» просило суд:

- визнати недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», щодо земельної ділянки, площею 2,4 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0027;

- скасувати рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40136423 від 15 березня 2018 року;

- припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на вказану земельну ділянку, що виникло на підставі договору оренди землі від 05 березня

2018 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 березня 2021 року позов ТОВ «Олійникова Слобода» залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз статті 125 ЗК України та частини четвертої статті 334 ЦК України свідчить про те, що право оренди за договором оренди землі набувається з дня проведення його державної реєстрації. Оскільки рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України

від 15 березня 2018 року скасовано запис про інше речове право за

ТОВ «Олійникова Слобода», відповідно позивач не набув право оренди за договором оренди землі від 05 червня 2013 року б/н, що прямо передбачається пунктом 37 укладеного із ОСОБА_1 договору, а також положеннями спеціального законодавства.

Оспорюваний договір від 05 березня 2018 року б/н, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», набрав чинності 15 березня 2018 року після того як на підставі рішення державного реєстратора

від 15 березня 2018 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право від 05 березня 2018 року № 40136423. У зв`язку із наведеним, суд першої інстанції не вбачав будь-яких порушень закону при укладенні оспорюваного договору.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, сплив строку, передбаченого частиною першою статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не є підставою для відмови у державній реєстрації прав. Тому, з урахуванням того, що на момент ухвалення рішення державного реєстратора

Мироненко Ю. Ю. у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку був скасований, то підстави для задоволення позову у цій справі також були відсутніми.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 02 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВА «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0027.

Скасовано рішення державного реєстратора КП Великодимирівської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40136423 від 15 березня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВА «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судовий збір по 4 405,00 грн з кожного та витрати на правничу допомогу по 5 000,00 грн з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року, яким була скасована державна реєстрація права оренди за договором від 05 червня 2013 року, суттєво вплине на результат рішення у цій справі та як наслідок на недійсність укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року, що встановлено з постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, яка на час ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у позові не була прийнята, а суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 357/9440/20. Отже, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги вказане судове рішення, під час перегляду справи у суді касаційної інстанції, та вказав, що оскільки ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено у позові саме з підстав скасування державної реєстрації його права оренди спірної земельної ділянки, а постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 скасовано зазначений наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, то вказані обставини є підставою для скасування судового рішення відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України.

Укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить наведеним нормам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та порушує права орендаря, якому ця земельна ділянка була передана в оренду раніше.

Суд апеляційної інстанції зазначив, зважаючи на те, що на дату укладення оспорюваного договору від 05 березня 2018 року договір оренди, укладений ТОВ «Олійникова Слобода» з ОСОБА_1 , був дійсним, не оспорений у судовому порядку, не був припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, ОСОБА_1 не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, у тому числі ТОВ Агрокомплекс «Узин», і відповідно укладати із ним договір оренди.

Апеляційний суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» суперечить частині першій статті 792 ЦК України, статтям 13, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди, оскільки перешкоджає ТОВ «Олійникова Слобода» користуватися спірною земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користування ними та права самостійно господарювати на них за відсутності підстави для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України, скасування державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 6, 202, 204, 210, 640 ЦК України, статтю 125 ЗК України, статтю 6 Закону України «Про оренду землі».

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 речове право на земельну ділянку не з`явилося у позивача, договір оренди землі позивача не набув чинності. Вказує, що єдиний юридичний наслідок, який створює постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 - це повторний розгляд скарги, а зовсім не поновлення речового права позивача.

Крім того, постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 та постанова Верховного Суду від 04 травня 2022 року у цій справі були долучені як нові докази до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції. Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент ухваленнярішення суду першої інстанції не існувалоні постанови Київського апеляційногосуду від 25 серпня 2021 року, ні постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року, а також не існувало тих обставин, які ними були встановлені.

Крім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права у тій частині, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції, та без урахування висновків, викладених у постанові Об`єднаної палаті Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

Отже, визначаючи підстави позову, уточнюючи позовні вимоги, визначаючи доводи апеляційної скарги та обґрунтовуючи їх, позивач не посилався на те, що чинність наказу Міністерства юстиції України № 727/5 є підставою позову. Таким чином, виключно під час апеляційного розгляду справи позивач змінив підстави позову, вказавши, що саме внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5, його право оренди чинне. Таким чином, приймаючи такі підстави, суд апеляційної інстанції розглянув справу з інших підстав поза межами доводів апеляційної скарги та доводів позову.

Заявник вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, а судом апеляційної інстанції не враховано, що обраний спосіб захисту у цій справі,

а саме визнання недійсним договору оренди землі від 05 червня 2013 року б/н, скасування рішення про реєстрацію речового права та припинення оренди, є неналежним, оскільки оспорюваний договір припинено, право оренди також припинено, рішення державного реєстратора вичерпало свою дію, відновити земельну ділянку неможливо. Тобто, у жодний із обраних способів захисту, вказаних у позові, права та інтереси позивача, які на його думку порушено, не можуть бути відновлені. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

Заявник вказує, що позивач не отримає жодних прав та чи майна у результаті проведення реституції у результаті визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, недійсним, оскільки реституція не проводиться відносно договорів оренди, а припиняє лише права на майбутнє. Отже, позивач не є заінтересованою особою у розумінні частини третьої статті 215, ЦК України, не є стороною договору оренди земельної ділянки

від 05 березня 2018 року, а тому, судом апеляційної інстанції неправомірно встановлено наявність у позивача права оскаржувати такий договір.

Порушено норми процесуального права, зокрема, статті 11 ЦПК України щодо пропорційності у цивільному судочинстві, статті 137 ЦПК України у частині співмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 09 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

У листопаді 2022 року від представника ТОВ «Олійникова Слобода» адвоката Тетері С. І. надійшло клопотання про зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19, оскільки Великою Палатою Верховного Суду переглядається судове рішення у подібних правовідносинах.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів вважає, що клопотання представника ТОВ «Олійникова Слобода» адвоката Тетері С. І. підлягає задоволенню з огляду на таке.

23 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав справу № 357/8277/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на пункт 7 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, вбачаючи підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, а також з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за можливе відступити від висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, оскільки, на думку колегії суддів, договір оренди земельної ділянки набуває чинності з дня, коли сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що існує виключна правова проблема при розгляді подібних справ, яка полягає у: 1) відсутності висновку Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів, у яких одночасно заявлені позовні вимоги юридичною особою про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між фізичною особою, яка є власником земельної ділянки і орендодавцем, та юридичною особою - орендарем, а також позовні вимоги про витребування земельної ділянки, заявлені юридичною особою до юридичної особи; 2) наявності різних рішень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах, де предмет, суб`єктний склад та підстави в зазначених справах є подібними із цією справою; 3) значній кількості спорів, що перебувають на розгляді в судах та можуть бути винесені на вирішення суду, де предмет, суб`єктний склад та підстави в зазначених справах є подібними із цією справою.

Існує і якісний критерій, що свідчить про наявність виключної правової проблеми.

Аналіз судової практики свідчить про те, що суди застосовують різний підхід до вирішення питання юрисдикції в такій категорії справ.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 липня 2022 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-65цс22).

Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу - до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), у зв`язку із чим клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни задовольнити.

Зупинити касаційне провадження у справі № 357/9019/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович