Постанова

від 10.05.2023 по справі 357/9019/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 357/9019/18

провадження № 61-6755св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю агрокомплекс «Узин», державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня

2022 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. (далі - державний реєстратор Мироненко Ю. Ю.) про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

Позовну заяву мотивувало тим, що 05 червня 2013 року між

ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року перейменоване у

ТОВ «Олійникова Слобода», та ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , укладений договір оренди землі б/н, за яким

ОСОБА_2 передав в оренду позивачу земельну ділянку площею 2,4 га, кадастровий номером 3220484400:01:007:0027, строком на 10 років.

03 жовтня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області

Юхно Н. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав, яким зареєструвала за позивачем право оренди вищевказаної земельної ділянки. Протягом усього часу дії цього договору позивач користується цією земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату.

Позивач вказував, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що 05 березня 2018 року

ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди б/н, за яким передала ТОВ Агрокомплекс «Узин» в оренду вищевказану земельну ділянку, а державний реєстратор Мироненко Ю. Ю. 15 березня 2018 року прийняла відповідне рішення про державну реєстрацію такого права оренди за відповідачем.

Позивач вважав, що за наявності дійсного договору оренди, раніше укладеного із ним та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 не мала права передавати її в оренду іншому орендарю -ТОВ Агрокомплекс «Узин», у зв`язку із чим порушила права позивача як законного її орендаря. При цьому, вказував, що державний реєстратор, також не мала правових підстав проводити державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Олійникова Слобода» просило суд:

- визнати недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», щодо земельної ділянки, площею 2,4 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0027;

- скасувати рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40136423 від 15 березня 2018 року;

- припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на вказану земельну ділянку, що виникло на підставі договору оренди землі від 05 березня

2018 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 березня 2021 року у складі судді Дубановської І. Д. позов

ТОВ «Олійникова Слобода» залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз статті 125 ЗК України та частини четвертої статті 334 ЦК України свідчить про те, що право оренди за договором оренди землі набувається з дня проведення його державної реєстрації. Оскільки рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України

від 15 березня 2018 року скасовано запис про інше речове право за

ТОВ «Олійникова Слобода», відповідно позивач не набув право оренди за договором оренди землі від 05 червня 2013 року б/н, що прямо передбачається пунктом 37 укладеного із ОСОБА_1 договору, а також положеннями спеціального законодавства.

Оспорюваний договір від 05 березня 2018 року б/н, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», набрав чинності 15 березня 2018 року після того як на підставі рішення державного реєстратора

від 15 березня 2018 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право від 05 березня 2018 року № 40136423. У зв`язку із наведеним, суд першої інстанції не вбачав будь-яких порушень закону при укладенні оспорюваного договору.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, сплив строку, передбаченого частиною першою статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не є підставою для відмови у державній реєстрації прав. Тому, з урахуванням того, що на момент ухвалення рішення державного реєстратора

Мироненко Ю. Ю. у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку був скасований, то підстави для задоволення позову у цій справі також були відсутніми.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 рокурішення Білоцерківського районного суду Київської області від 02 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВА «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0027.

Скасовано рішення державного реєстратора КП Великодимирівської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40136423 від 15 березня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВА «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судовий збір по 4 405,00 грн з кожного та витрати на правничу допомогу по 5 000,00 грн з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року, яким була скасована державна реєстрація права оренди за договором від 05 червня 2013 року, суттєво вплине на результат рішення у цій справі та як наслідок на недійсність укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року. Зазначене встановлено з постанови Київського апеляційного суду

від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, яка на час ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у позові не була прийнята, а суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 357/9440/20. Отже суд апеляційної інстанції прийняв до уваги вказане судове рішення під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, та вказав, що оскільки ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено у позові саме з підстав скасування державної реєстрації його права оренди спірної земельної ділянки, а постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 скасовано зазначений наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, то вказані обставини є підставою для скасування судового рішення відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України.

Укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить наведеним нормам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та порушує права орендаря, якому ця земельна ділянка була передана в оренду раніше.

Суд апеляційної інстанції зазначив, зважаючи на те, що на дату укладення оспорюваного договору від 05 березня 2018 року договір оренди, укладений ТОВ «Олійникова Слобода» з ОСОБА_1 , був дійсним, не оспорений у судовому порядку, не був припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, ОСОБА_1 не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, у тому числі

ТОВ Агрокомплекс «Узин», і відповідно укладати із ним договір оренди.

Апеляційний суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» суперечить частині першій статті 792 ЦК України, статтям 13, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди, оскільки перешкоджає ТОВ «Олійникова Слобода» користуватися спірною земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користування ними та права самостійно господарювати на них за відсутності підстави для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України, скасування державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 6, 202, 204, 210, 640 ЦК України, статтю 125 ЗК України, статтю 6 Закону України «Про оренду землі».

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 речове право на земельну ділянку не з`явилося у позивача, договір оренди землі позивача не набув чинності. Вказує, що єдиний юридичний наслідок, який створює постанова Київського апеляційного суду

від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 - це повторний розгляд скарги, а зовсім не поновлення речового права позивача.

Крім того, постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 та постанова Верховного Суду від 04 травня 2022 року у цій справі були долучені як нові докази до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції. Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції неіснувало ні постановиКиївського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, ні постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року, а також не існувало тих обставин, які ними були встановлені.

Крім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права у тій частині, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції, та без урахування висновків, викладених у постанові Об`єднаної палаті Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

Отже, визначаючи підстави позову, уточнюючи позовні вимоги, визначаючи доводи апеляційної скарги та обґрунтовуючи їх, позивач не посилався на те, що чинність наказу Міністерства юстиції України № 727/5 є підставою позову. Таким чином, виключно під час апеляційного розгляду справи позивач змінив підстави позову, вказавши, що саме внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5, його право оренди чинне. Таким чином, приймаючи такі підстави, суд апеляційної інстанції розглянув справу з інших підстав поза межами доводів апеляційної скарги та доводів позову.

Заявник вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, а судом апеляційної інстанції не враховано, що обраний спосіб захисту у цій справі,

а саме визнання недійсним договору оренди землі від 05 червня 2013 року б/н, скасування рішення про реєстрацію речового права та припинення оренди, є неналежним, оскільки оспорюваний договір припинено, право оренди також припинено, рішення державного реєстратора вичерпало свою дію, відновити земельну ділянку неможливо. Тобто, у жодний із обраних способів захисту, вказаних у позові, права та інтереси позивача, які на його думку порушено, не можуть бути відновлені. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

Заявник вказує, що позивач не отримає жодних прав та чи майна у результаті проведення реституції у результаті визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, недійсним, оскільки реституція не проводиться відносно договорів оренди, а припиняє лише права на майбутнє. Отже, позивач не є заінтересованою особою у розумінні частини третьої статті 215, ЦК України, не є стороною договору оренди земельної ділянки

від 05 березня 2018 року, а тому, судом апеляційної інстанції неправомірно встановлено наявність у позивача права оскаржувати такий договір.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року від ТОВ «Олійникова Слобода» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 09 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

У листопаді 2022 року від представника ТОВ «Олійникова Слобода» адвоката Тетері С. І. надійшло клопотання про зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19, оскільки Великою Палатою Верховного Суду переглядається судове рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року клопотання

ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено. Зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року поновлено касаційне провадження.

Встановлені судами фактичні обставини

05 червня 2013 року між ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року перейменоване у ТОВ «Олійникова Слобода», та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н, за яким ОСОБА_2 передав в оренду позивачу належну йому земельну ділянку площею 2,4 га, кадастровий номером 3220484400:01:007:0027, строком на 10 років.

Згідно з умовами вказаного договору орендна плата нараховується і видається орендарем у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 262,88 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, за наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) грн, у разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) грн або продукти на таку суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін. Згідно з пунктом 37 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

03 жовтня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області

Юхно Н. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав, запис

від 30 вересня 2014 року № 7221537, яким зареєструвала за позивачем право оренди вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 липня 2018 року, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 13 лютого 2018 року, власником земельної ділянки, яка має площу 2,4000 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0027, та знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області стала

ОСОБА_1

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 та інші особи звернулися до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (частина друга статті 37 Закону № 1952-IV).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 липня 2018 року № 131026506, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України

№ 40127608, запис про інше речове право від 30 вересня 2014 року № 7221537 скасований 15 березня 2018 року.

25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду

від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди б/н, за яким передала ТОВ Агрокомплекс «Узин» в оренду вищевказану земельну ділянку, а державний реєстратор Мироненко Ю. Ю.

15 березня 2018 року прийняла відповідне рішення, індексний номер 40136423, про державну реєстрацію такого права оренди за відповідачем та внесла запис про інше речове право № 25260371 від 05 березня 2018 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 листопада 2018 року № 149185564

30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. посвідчена заява

ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0027, зареєстрована за реєстровим № 3129.

Державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельної ділянки за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га з індексним номером 44564015 від 12 грудня 2018 року та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га з індексним номером 44563760 від 12 грудня 2018 року.

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання договору оренди землі з кадастровим номером 3220484400:01:007:0027 від 05 березня 2018 року. Рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району

Ілюшиної М. О. з індексним номером 44462611 від 06 грудня 2018 року скасовано запис від 05 березня 2018 року № 25260371 про речове право

ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, загальною площею 2,4000 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0027.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 2 якого в оренду передаються земельні ділянки площею 1,2 та 1,2 га, в тому числі ріллі 1,2 та 1,2 га, кадастрові номери 3220484400:01:007:0042 та 3220484400:01:007:0043 відповідно, які розташовані на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади села Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області.

10 грудня 2018 року право оренди на обидві земельні ділянки зареєстровано відповідно до рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№ 44575709 та № 44575659 державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На час укладення договору оренди між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (стаття 16 Закону України «Про оренду землі»).

У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Суди встановили, що речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В.

від 03 жовтня 2014 року.

Вказане рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.

25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Зазначені рішення суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги при розгляді спору, оскільки такі рішення публічно проголошені, розміщенні у Єдиному державному реєстрі судових рішень, загальнодоступні й обов`язкові до виконання усіма органами і особами відповідно до статті 129-1 Конституції України, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими.

Унаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 право оренди позивача за договором оренди землі від 05 червня 2013 року № 100 є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку (03 жовтня 2014 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Верховний Суд вже зазначав, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону України «Про оренду землі»); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у

справі № 610/1030/18).

У позивача право оренди земельної ділянки закінчується у червні 2023 року. Власниця земельної ділянки - відповідачка ОСОБА_1 не заявляла вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень нею не надано, тому підстав для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи нечинним, Верховний Суд не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження

№ 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження

№ 14-65цс22), до розгляду якої зупинялося провадження у справі, яка переглядається, орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

Суди встановили, що на дату укладення між ОСОБА_1 та

ТОВ Агрокомплекс «Узин» оспорюваного договору оренди землі

від 05 березня 2018 року не припинив свою дію договір, укладений 05 червня 2013 року між позивачем та ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 .

Уклавши оспорюваний договір оренди земельної ділянки з

ТОВ Агрокомплекс «Узин» під час дії договору оренди тієї ж земельної ділянки з ТОВ Агрокомплекс «Узин», ОСОБА_1 (орендодавець) вчинив дії, які перешкоджають орендареві (позивачу) користуватися орендованою земельною ділянкою, тобто порушив вимоги абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі».

Враховуючи, що на час підписання оскарженого договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний раніше і зареєстрований, є підстави для визнання оспорюваного договору оренди недійсним як такого, що суперечить акту цивільного законодавства (частина перша статті 203 ЦК України), зокрема, приписам абзацу четвертого частини другої статті

24 Закону України «Про оренду землі», а також скасування його державної реєстрації.

Схожий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження

№ 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року у справі № 584/722/18 (провадження № 61-3381св21).

Верховний Суд враховує, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , передав в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому відповідач поділила на дві земельні ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Посилання у касаційній скарзі на те, щовнаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 речове право на земельну ділянку не з`явилося у позивача, договір оренди землі позивача не набув чинності, є помилковими, оскільки таке суперечить положенню статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не є заінтересованою особою у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України, не є стороною договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року, а тому судом апеляційної інстанції неправомірно встановлено наявність у позивача права оскаржувати такий договір, безпідставні, оскільки саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) про визнання недійсним договору залежитиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки оспорюваний договір припинено, право оренди також припинено є помилковими, оскільки на момент звернення позивача із цим позовом (серпень 2018 року) договір оренди від 05 березня 2018 року, як і зареєстроване речове право були чинними, а тому позивач скористався належним способом захисту, який передбачений пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України (визнання правочину недійсним).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня

2023 року, прийнятої у справі № 357/8277/19 з тотожними правовідносинами, зазначено, що у разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, її доводи зводяться до переоцінки доказів та встановленню інших обставин ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, відповідно касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович