Постанова

від 22.11.2022 по справі 686/30585/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/30585/18

Провадження № 22-ц/4820/1587/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2022 року (суддя Козак О.В.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Розсошанська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Розсошанська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

13 вересня 2018 р. вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Листом приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Красовської Н.В. №278/02-14 від 16.11.2018 року їй було повідомлено про те, що окрім неї до нотаріуса звернувся інший спадкоємець на якого було складено заповіт.

Після звернення до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області за отриманням копії заповіту, складеного ОСОБА_4 , 13 грудня 2018 року їй було видано дублікат заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 1963 р.н..

Позивачка постійно допомагала матері, в тому числі перераховувала кошти для неї, які отримувала сестра - ОСОБА_1 . Вона допомагала ОСОБА_4 протягом всього життя, і в останні роки її життя також (починаючи з 2010 року), в тому числі й під час її лікування.

Оскільки її мати - ОСОБА_4 , померла в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №1 (с.Скарженці Ярмолинецького району Хмельницької області) під час проходження лікування, перебувала на лікуванні в зв`язку із психічним захворюванням, ніколи не згадувала про заповіт, а говорила про те, що батьківська хата буде їх із сестрою, вважає, що ОСОБА_4 не укладала заповіт у відповідності до своєї власної волі або не усвідомлювала (не розуміла) значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, або взагалі його ніколи не укладала.

З врахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову, просила суд визнати недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_4 і посвідчений 19.03.2013 року секретарем виконавчого комітету Андрійковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, реєстровий запис №5 в реєстрі (журналі) для реєстрації нотаріальних дій в виконавчому комітетів Андрійковецької сільської ради.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів, які б підтверджували невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача, підписання заповіту іншою особою, чи не усвідомлення заповідачем своїх дій на момент складення заповіту.

В апеляцій скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування скарги зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Судом не взято до уваги, те що під час проведення судової почеркознавчої експертизи, експертом не досліджувався вільний підпис ОСОБА_4 по формі №1 як порівняльний матеріал. Зважаючи на те, що під час проведення експертного дослідження підписів не було взято до уваги заяву за формою-1, як основний документ, на підставі якого встановлюється особа громадянина (паспорт громадянина) висновок експерта СЕ-19/123-21/8264-ПЧ від 01.11.2021 року необхідно оцінувати критично. Без проведення додаткового експертного дослідження, в якому буде прийнято до уваги і проаналізовано підпис, наявний в картці Форма №1 від 09.01.1997 року, оформленої на ім`я ОСОБА_4 , висновки експерта щодо особи, яка підписала оспорюваний заповіт, датований 19.03.2013 року є сумнівними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Підставами для такого твердження зазначає те, що справа розглядалась судом майже 4 роки, правова позиція апелянта змінювалась, проте жодна не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

В судове засідання апелянт ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі просять її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Представник третьої особи Розсошанська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за життя, 19.03.2013 року склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все те, що їй буде належати, вона заповіла ОСОБА_1 , 1963 р.н.. Вказаний заповіт посвідчено ОСОБА_6 , секретарем виконавчого комітету Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстровано в реєстрі за №5.

Згідно довідок виконавчого комітету Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 21.05.2018 року №109, від 19.05.2018 року №484, ОСОБА_1 постійно проживала із своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , доглядала її до дня смерті, вели спільне господарство в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 похоронила свою матір ОСОБА_4 за свій рахунок.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулись: 18.05.2018 року - ОСОБА_1 , 13.09.2018 року - ОСОБА_3 .

Приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В.18.05.2018 року було заведено спадкову справу №29-2018 щодо майна померлої ОСОБА_4 .

Згідно листа Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру №1945 від 19.06.2019 року ОСОБА_4 перебувала на консультативному обліку в Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері з 23.04.2018 року, у зв`язку із смертю, 24.09.2018 року знята з консультативного обліку.

Відповідно до листа КНП «Хмельницька центральна районна лікарня» №475 від 30.09.2019 року, ОСОБА_3 за медичною допомогою звернулася до лікаря-психіатра 20.04.2018 року та була направлена на стаціонарне лікування в СПЛ №1.

Згідно контрольної картки диспансерного нагляду за хворим на розлад психіки КНП «Хмельницька центральна районна лікарня» ОСОБА_4 20.04.2018 року було встановлено діагноз «Деменція з поведінковими розладами», вид диспансерного нагляду - «диспансерний», взята під нагляд - 01.05.2018 року.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №58 від 24.01.2020 року: на момент укладення та підписання заповіту, 19.03.2013 року, ОСОБА_4 будь-яким психічним розладом не страждала, за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, могла прочитати текст заповіту.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/123-21/8264-ПЧ від 01.11.2021 року підписи в графі «підпис заповідача» у двох примірниках заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і посвідченого 19.03.2013 року секретарем виконавчого комітету Андрійковецької сільської ради, виконані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Вказані обставини підтверджуються: свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 05.06.2018 року; довідками виконавчого комітету Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 21.05.2018 року №109, від 19.05.2018 року №484; заповітом посвідченим 19.03.2013 року ОСОБА_6 , секретарем виконавчого комітету Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованим в реєстрі за №5; копією спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 №29-2018; листом Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру №1945 від 19.06.2019 року; листом КНП «Хмельницька центральна районна лікарня» №475 від 30.09.2019 року; контрольною карткою диспансерного нагляду за хворим на розлад психіки КНП «Хмельницька центральна районна лікарня»; висновком судово-психіатричного експерта №58 від 24.01.2020 року; висновком експерта № СЕ-19/123-21/8264-ПЧ від 01.11.2021 року.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті(стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.

Таким чином, законодавством встановлена імперативна норма для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, а саме обов`язкову наявність судово-психіатричної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виконав вимоги ч. 1 ст. 225 ЦК України та врахував висновок експерта для з`ясування обов`язкової обставини у даних спірних правовідносинах, а саме чи усвідомлювала ОСОБА_4 значення своїх дій та чи могла керувати ними, чи могла прочитати текст заповіту складеного 19.03.2013 року.

Після зміни підстав позову, за клопотанням позивача, судом було проведено судову почеркознавчу експертизу, згідно висновку якої підписи в графі «підпис заповідача» у двох примірниках заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і посвідченого 19.03.2013 року секретарем виконавчого комітету Андрійковецької сільської ради, виконані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції загалом дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не надала належних доказів, які б безспірно підтверджували її доводи про те, що дії ОСОБА_4 , спрямовані на складення заповіту від 19.03.2013 року, не відповідали її волі. Заповіт від 19 березня 2013 року за формою відповідає вимогам статей 1247, 1248 ЦК України .

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки експертом не було взято як порівняльний матеріал вільний підпис ОСОБА_4 на Формі-1 від 09.01.1997 року, а тому висновок судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/123-21/8264-ПЧ від 01.11.2021 року слід оцінити критично, а без проведення додаткової почеркознавчої експертизи, в якій буде прийнято до уваги і проаналізовано підпис спадкодавці у Формі-1 від 09.01.1997 року, буде мати місце неповний розгляд справи, слід відхилити. Оскільки обґрунтування необхідності проведення додаткового (повторного) дослідження, які б вказували на неповноту або неясність висновку судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/123-21/8264-ПЧ від 01.11.2021 року не підтверджено достатніми доводами заявника. Доводи представника позивачки щодо необхідності призначення додаткової (повторної) почеркознавчої експертизи з підстав того, що експертом не було взято як порівняльний матеріал підпис на Формі-1, не вказують на те, що висновок є неповним або неясним, необґрунтованим. В самому висновку судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/123-21/8264-ПЧ від 01.11.2021 року дано пояснення у зв`язку з чим не брався вільний зразок підпису на Формі-1 як порівняльний матеріал, а наданих як позивачкою так і відповідачкою інших вільних зразків підпису ОСОБА_4 було достатньо для проведення судової почеркознавчої експертизи. Інших обставин, які б вказували на недостатність наданих на дослідження даних судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2022 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк