Постанова

від 22.11.2022 по справі 640/16295/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16295/21 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивна Логістика 2020» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ТОВ «Дивна Логістика 2020» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати накази Головного управління ДПС у м. Києві:

- від 19 травня 2021 року № 4055-п «Про забезпечення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020»;

- від 21 травня 2021 року № 4196-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що оскаржувані накази було видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок». Доводи апеляційної скарги ґрунтуються також на тому, що накази від 19 травня 2021 року № 4055-п та від 21 травня 2021 року № 4196-п не порушують прав позивача у спірних правовідносинах, адже вичерпали свою дію в часі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що абз. 1 п. 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних планових перевірок, який не може бути скасований підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року. Також представник ТОВ «Дивна Логістика 2020» наголошує на тому, що зазначену постанову було визнано протиправною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі № 640/18314/21, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року.

Додатково ТОВ «Дивна Логістика 2020» просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 25000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що начальником Головного управління ДПС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ від 25 вересня 2019 року № 1120 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД ДІТРЕЙД» (після зміни назви - ТОВ «Дивна Логістика 2020») при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «КОРПВАН СОЛЮШНС» (код 41716109) за січень 2019 року, ТОВ «Н-ПРОДАКШН» (код 41914880) за лютий-березень 2019 року, ТОВ «ТРІНІТІ ПРО КОМПАНІ» (код 42542597) за квітень 2019 року.

Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем повідомлено Головне управління ДПС у м. Києві про вилучення фінансово-господарських документів по вказаних контрагентах на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017100080007254 та надано копію зазначеної ухвали, а також протокол обшуку від 17 вересня 2019 року та опис документів, які були вилучені в ході проведення обшуку.

Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ від 27 вересня 2019 року № 1280 «Про перенесення терміну проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД ДІТРЕЙД» (після зміни назви - ТОВ «Дивна Логістика 2020»), яким перенесено термін проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки з 27 вересня 2019 року до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них у відповідності до вимог п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України.

У подальшому Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ від 19 травня 2021 року № 4055-п «Про забезпечення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020» та наказ від 21 травня 2021 року № 4196-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020».

Посадовою особою Головного управління ДПС у м. Києві 27 травня 2021 року здійснено вихід за адресою місцезнаходження ТОВ «Дивна Логістика 2020» з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак представником позивача не допущено її до проведення перевірки, про що складено акт від 27 травня 2021 року № 2662/26-15-07-04-07.

Не погоджуючись із наказами контролюючого органу від 19 травня 2021 року № 4055-п та від 21 травня 2021 року № 4196-п, ТОВ «Дивна Логістика 2020» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Дивна Логістика 2020», суд першої інстанції виходив з того, що за наявності чинного п. 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, прийняття оскаржуваних наказів про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020» у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому оскаржуваний наказ є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки, згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, є виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набув чинності 02 квітня 2020 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено п. 522, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Також судом встановлено, що дію карантину було введено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року, а постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» та від 21 квітня 2021 року № 405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» - до 30 квітня 2021 року та до 30 червня 2021 року відповідно.

Оскаржувані накази про забезпечення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020» та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020» були видані від 19 та 21 травня 2021 року відповідно, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Приймаючи накази від 19 травня 2021 року № 4055-п «Про забезпечення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020» та від 21 травня 2021 року № 4196-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020», Головне управління ДПС у м. Києві керувалося, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89.

Вказаною постановою було вирішено скоротити строк дії обмежень, встановлених п. 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Таким чином положеннями п. 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89 встановлено різні правила проведення планових перевірок в період дії карантину.

Для правильного вирішення спору, що виник між сторонами цієї справи, належить встановити яку норму права належить застосовувати у спірних правовідносинах.

При вирішенні вказаного питання суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Таким чином норми, встановлені Податковим кодексом України, зокрема щодо строків дії мораторію на проведення документальної планової виїзної перевірки, можуть бути змінені лише шляхом внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи, що Податковий кодекс України є актом вищої юридичної сили у порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягає саме п. 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21 та від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21. Судом касаційної інстанції наголошено на тому, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі № 640/18314/21, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Накази Головного управління ДПС у м. Києві від 19 травня 2021 року № 4055-п та від 21 травня 2021 року № 4196-п були прийняті після набрання чинності п. 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), у зв`язку з чим такі рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним і підлягають скасуванню.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач також наголошував на тому, що оскаржувані накази не створюють для позивача прав і обов`язків, у зв`язку з чим не можуть бути предметом адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальним актом, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що питання оскарження наказів про проведення перевірки вже було предметом розгляду, зокрема у справі № 816/228/17. У постанові від 08 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Водночас, як вже зазначалося, посадові особи контролюючого органу не були допущені позивачем до проведення перевірки, про що складено акт від 27 травня 2021 року № 2662/26-15-07-04-07. Відповідно, оскаржувані накази як акти індивідуальної дії не були реалізовані та їх дія не вичерпана.

Також колегія суддів враховує, що наказом від 19 травня 2021 року № 4055-п було вирішено забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020» без визначення строків для вчинення відповідних дій.

У свою чергу наказом від 21 травня 2021 року № 4196-п було поновлено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дивна Логістика 2020» з 25 травня 2021 року і визначено її тривалість - три робочі дні.

Колегія суддів в цілому погоджується з доводами контролюючого органу про те, що строк, протягом якого могло бути проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дивна Логістика 2020» згідно з наказом від 21 травня 2021 року № 4196-п - сплинув.

Разом з тим наявність чинного наказу про призначення перевірки та відмова платника податків від її проведення згідно зі ст. 94 Податкового кодексу України може бути підставою для адміністративного арешту майна платника податків за рішенням контролюючого органу.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що накази від 19 травня 2021 року № 4055-п та від 21 травня 2021 року № 4196-п можуть бути предметом адміністративного позову, а рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ТОВ «Дивна Логістика 2020» є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 26 травня 2022 року, та не можуть бути підставами для його скасування.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року - без змін.

Також ТОВ «Дивна Логістика 2020» просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн 00 коп, понесені в суді апеляційної інстанції.

Особливості підтвердження та розподілу між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу визначені у ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Одночасно ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТОВ «Дивна Логістика 2020» користувалося послугами Адвокатського об`єднання «Правова та економічна безпека», зокрема, правничою допомогою адвоката Нагалки Я.Я.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2019 року, додаткової угоди від 01 липня 2022 року до вказаного договору, акту приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2022 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Проаналізувавши положення ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, Верховний Суд прийшов до висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Верховний Суд зауважив, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.

Разом з клопотанням про розподіл судових витрат позивач надав суду копії опису вкладення в цінний лист, накладної та фіскального чеку, що складені 06 жовтня 2022 року, з метою підтвердження направлення цього клопотання відповідачу.

Матеріали справи не містять клопотання чи заяви Головного управління ДПС у м. Києві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, своїм правом подати клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач не скористався.

Вирішуючи питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн 00 коп, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що заявником не було виконано вимоги ч. 4 ст. 134 КАС України.

Як вже зазначалося, згідно з вказаною нормою права, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, детальний опис робіт, які належало виконати адвокату, та їх вартість були визначені в додатковій угоді від 01 липня 2022 року. Згідно з цією угодою адвокат зобов`язується підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу, брати участь в судових засіданнях, у разі виникнення потреби - подавати до суду клопотання, заяви, письмові пояснення або інші процесуальні документи, підготувати та подати клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат. Сторони домовились, що розмір гонорару адвоката за надання зазначеної правової допомоги становить 25000 грн 00 коп.

У свою чергу опис робіт, які фактично виконано адвокатом, наведено в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2022 року. Згідно з цим актом адвокат надав позивачу послуги з правничої (правової) допомоги, які полягають у підготовці відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року у справі № 640/16295/21.

Вартість зазначеної послуги в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2022 року сторонами не зазначена.

Колегія суддів приймає до уваги, що в додатковій угоді від 01 липня 2022 року було визначено розмір гонорару адвоката - 25000 грн 00 коп за комплекс послуг, обумовлених такою угодою. Натомість фактично адвокатом було виконано лише частину робіт, обумовлених додатковою угодою від 01 липня 2022 року, а саме - підготовлено відзив на позовну заяву.

Враховуючи, що гонорар адвоката за виконання зазначеної частини робіт не було обумовлено додатковою угодою від 01 липня 2022 року, не визначено в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2022 року і суд не наділений повноваженнями самостійно визначати вартість таких послуг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу між сторонами витрат, понесених позивачем за наслідками апеляційного розгляду справи, адже вони не підтверджені у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 268, 272, 287, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

С.Б. Шелест