Рішення

від 21.11.2022 по справі 551/340/21

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №551/340/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2022 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сиволапа Д.С.

секретаря - Кундіренко О.О.,

за участю представника позивача адвоката Говорової С.Л.,

відповідача ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Шведенка П.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2021 року позивач ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулось до Шишацького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Доценка А.М., про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки.

Зокрема, позивач просив суд:

- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 11.09.2014, яка укладена 21.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 ,

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126, площею 5,8999га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А.М. індексний номер 53416428 від 02.08.2020 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126 та поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині права оренди вказаної земельної ділянки позивачем на підставі вищевказаного договору оренди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди землі від 11 вересня 2014 року він є орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126. Даний договір належним чином зареєстрований та укладений строком на 10 років.

За весь час орендних відносин позивач використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачує власнику орендну плату.

В той же час позивачу 04.08.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М. 02.08.2020 було прийнято рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 .

В якості підстави для прийняття такого рішення в реєстрі вказана угода про дострокове розірвання договору оренди землі, укладена 21.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Позивач вказує на те, що вказана угода про розірвання договору оренди землі між ним та ОСОБА_1 не укладалась та вважає, що вона була сфальсифікована відповідачем в 2020 році та в подальшому нотаріусом був внесений відповідний реєстраційний запис про припинення у позивача права оренди на дану земельну ділянку.

Вказані твердження позивач обґрунтовує тим, що відповідно до існуючої у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» процедури укладання та розірвання договорів оренди землі дана угода не могли бути укладеною генеральним директором без погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. Натоміть у товариства відсутній другий оригінальний примірник даної угоди, жодна інформація про її укладання у внутрішній документації товариства також відсутня.

Крім того, про наявність зловмисної домовленості між колишнім генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідчать ті факти, що останній отримав оренду плату за землю за 2018-2020 роки, в 2020 році наперед авансом, припинивши орендні відносини з товариством ще 22.09.2017.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання. Того ж дня ухвалою суду у відповідача ОСОБА_1 витребувано оригінал оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі (т. 1. а.с.200-201).

Дана ухвала відповідачем 1 виконана не була про причини її невиконання суд повідомлений не був.

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року у справі за клопотання позивача було призначено судово-технічну експертизу документів (оспорюваної угоди) та витребувано її оригінал або копію в учасників справи (т.1 а.с. 208-209,212).

В зв`язку ненаданням учасниками справи в розпорядження суду оригіналу об`єкта дослідження - експертиза не була виконана, а матеріали цивільної спри повернуті експертною установою до суд разом з актом про неможливість надання висновку експерта (т.1 а.с. 235).

Відзивів на позовну заяву від відповідачів не надходило.

Ухвалою суду від 12 травня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її судовий розгляд (т. 1 а.с.248).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Говорова С.Л. позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково вказала, що спірна угода була підписана відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в 2020 році, коли останній вже не обіймав посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про що, на її думку, свідчить ряд обставин, а саме: відсутність даних про реєстрацію спірної угоди в бухгалтерських програмах підприємства та у внутрішньообліковій документації, державна реєстрація розірвання договору оренди землі нотаріусом лише в 2020 році, отримання відповідачем орендної плати по 2020 рік включно та ряд інших обставин.

В судовому засіданні відповідач 1 та його представник адвокат Шведенко П.Ю. заперечували проти позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Відповідач вказав, що має у власності дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які здавав в оренду ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

По одній з земельних ділянок закінчився строк дії договору та він вирішив в подальшому обробляти її самостійно. По іншій земельній ділянці йому не сподобалось, що орендар здійснив реєстрацію договору оренди майже через рік після укладання договору, збільшивши таким чином строк оренди на один рік. В зв`язку з цим він вирішив розірвати договір оренди даної земельної ділянки та в літку 2017 року декілька разів звертався з даним питанням до генерального директора товариства ОСОБА_2 , який спочатку відмовлявся, а потім погодився на його пропозицію та вони підписали відповідну угоду. При цьому вони домовились, що фактично землю ОСОБА_1 забере після збору врожаю 2019 року. В 2019 році він не встиг вчасно забрати землю, а тому вимушений був чекати доки з його земельної ділянки зберуть врожай 2020 році. Дочекавшись, він поїхав до нотаріуса у м. Кременчук та там зареєстрував розірвання орендних відносин з ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка». Оригінал угоди у нього не зберігся, оскільки нотаріус пояснив, що всі ці документи маються в електронному вигляді. Наразі обидві свої земельні ділянки він обробляє самостійно. Більш детальних подробиць даних подій не пам`ятає.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим судом про час та місце розгляду справи, в судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв по суті справи від нього не надходило.

Враховуючи викладене та відсутність заперечень з боку присутніх учасників судового розгляду розгляд справи проведено за відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні факти та правовідносини, що їх супроводжують.

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,89998га, що розташована на території колишньої Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325783800:00:005:0126 (дата державної реєстрації 17.08.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704519053257) (т.1 а.с.23-34).

11 вересня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Шишацька» Васильченка М.Г. укладено договір оренди землі № 263.

За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,9000га з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126. Строк дії договору згідно п.8 становить 10 років (т.1 а.с.18-21).

01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору (т.1 а.с.22).

17.08.2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Березою Д.В. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126 на підставі вищевказаного договору оренди 263 від 11.09.2014 (т.1 а.с.33-34). При цьому суд звертає увагу, що з часу укладання договору до моменту його державної реєстрації минув майже 1 роки (т.1 а.с.18).

02 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А.М. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126, індексний номер рішення 53416428. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі від 21.09.2017, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 16).

Згідно тексту наданої нотаріусом на запит суду копії угоди про розірвання договору оренди землі № 263 від 11 вересня 2014 року, яка датована 21 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_2, дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014.

З моменту набуття угодою чинності сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Відповідно до п. 4 даної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця (т.1 а.с.224).

Сторонами даної угоди 212.09.2017 також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.01.2014 (т.1 а.с. 225).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків заступник генерального директора з земельних активів ТОВ «Агрофірма «імені Довженка» ОСОБА_4 та начальник юридичного відділу цього товариства ОСОБА_5 вказали, що оспорювану угоду вони вважають сфальсифікованою в 2020 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства, оскільки жодної угоди такого змісту товариство не укладало, спрямовуючи свою діяльність лише на збільшення земельного банку.

Зокрема, розірвання договорів оренди товариством допускалось лише з метою подальшого укладення договорів емфітевзису щодо даних земельних ділянок. Інших підстав для дострокового розірвання договорів оренди землі товариство не допускало.

Згідно пояснень свідків за своєю посадою генеральний директор товариства ОСОБА_2 мав право підписувати угоди про розірвання договорів оренди землі, але перед цим вони підлягали обов`язковому вивченню та погодженню певними структурними підрозділами товариства відповідно до існуючої процедури роботи з пайовиками. При цьому спірна угода не проходила жодної реєстрації в товаристві, не погоджувалась його працівниками, у товаристві відсутній її другий примірник.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не зобов`язує відповідача зберігати оригінал угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, після її реєстрації у нотаріуса та не передбачає за його втрату жодної відповідальності.

Другий примірник оригіналу оспорюваної угоди, який повинен зберігатись в ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» суду не наданий з посиланням на його відсутність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст. 93 ЗК).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з абз. 11 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Пунктом 37 договору оренди землі від 01.01.2014 року передбачена можливість його припинення шляхом розірвання за взаємною згодою сторін (т.1 а.с.20).

При цьому, процедура розірвання договору оренди землі за згодою сторін, а ні умовами договору, а ні вимогами Закону України «Про оренду землі» не регламентовано. Так само законодавством не визначено типової форми договору (угоди) про розірвання договору оренди землі.

Згідно ст. 364 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, єдиною законодавчою вимогою щодо оформлення взаємної згоди сторін на розірвання договору оренди землі є укладання відповідного договору (угоди) у письмовій формі з подальшою державною реєстрацією.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Так, згідно даної норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Таким чином, звернувшись до суду із позовом про визнання угоди недійсною, саме позивач повинен довести суду законність та обґрунтованість своїх вимог.

В той же час, суд вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доказів про те, що спірна угода була укладена не у зазначену у ній дату, а пізніше, коли ОСОБА_2 вже не перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Так само не надано позивачем й доказів того, що на час укладання спірних угод генеральний директор товариства ОСОБА_2 не мав повноважень на укладання даних договорів, або того, що вони виконанні в супереч існуючому в товаристві порядку.

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 99 ЦК загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно п. 18.1 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року) для керівництва поточною діяльністю товариства утворюється одноосібний виконавчий орган - генеральний директор (т.1 а.с. 126-130).

Генеральний директор без доручення діє від імені товариства в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо (п. 19.5 Статуту).

Сторонами не заперечується та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що ОСОБА_2 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на момент укладання спірної додаткової угоди.

Так, загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_2 в зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено ОСОБА_7 (т.1 а.с. 135-1140).

Про наявність у ОСОБА_2 , як генерального директора товариства, повноважень на підписання угод про дострокове розірвання договорі оренди землі підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Позивачем не заперечується, що спірна угода від імені ТОВ «Агрофірма імені Довженка» підписана ОСОБА_2 та скріплена печаткою товариства. Позивач лише заперечує, що дана угода підписана сторонами у вказану в ній дату та вважає, що її підписано в 2020 року, коли ОСОБА_2 вже не обіймав посаду генерального директора товариства. Про дану позицію позивача свідчать не лише доводи позовної заяви та усні пояснення його представника, а й запропонований позивачем перелік питань, що ставились експерту у клопотанні позивача про призначенні судово-технічної експертизи щодо спірної угоди (т.1 а.с.206).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що доводи позивача про фальсифікацію дати укладання угоди та складання її вже після того як ОСОБА_2 перестав обіймати посаду генерального директора товариства носять виключно характер припущень.

В той же час, визначений у Статуті товариства обсяг повноважень ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджав йому в укладенні даних угод від імені товариства.

Надані позивачем копії Положення «Про встановлення порядку використання та зберігання печаток та штампів» від 01.04.2009, копії посадових інструкцій юрисконсульта та фахівця з землеустрою товариства в сукупності з іншими документами, що надавали право укладати договори оренди землі іншим працівниками товариства, окрім генерального директора (т.1 а.с.37-41, 109-116) жодним чином не спростовують факту наявності у ОСОБА_2 , як генерального директора, повноважень укладати та розривати договори оренди землі.

На думку суду, факт того, що оригінал договору оренди землі із ОСОБА_1 зберігався в м. Києві в ТОВ «Астарта-Київ» жодним чином технічно не перешкоджав укладанню угоди про його розірвання відповідно до положень чинного законодавства. Крім того, у ТОВ «Агрофірма імені Довженка» була в розпорядженні сканкопія даного договору, що підтверджується поясненнями свідків.

Доводи позивача про відсутність даних про розірвання договорів оренди землі з ОСОБА_1 у внутрішній документації підприємства та у відповідних бухгалтерських програмах на висновки суду також не впливають, оскільки ведення даної паперової та електронної документації залежить виключно від волевиявлення і дій саме сторони позивача, яка згідно доводів її представника та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не заінтересована в укладанні угод та договорів, що можуть призвести до зменшення земельного банку.

Не впливає на висновки суду й наданий позивачем Регламент взаємодії з власниками земельних ділянок ТОВ «Астарта-Київ» від 12.08.2016 щодо порядку укладання типових договорів оренди землі, внесення в них змін та доповнень, оскільки позивачем не надано доказів того, що він у встановленому порядку був доведений до Генерального директора Товариства ОСОБА_2 та був обов`язковим для виконання ним, як акт, що виданий іншою юридичною особою (т. 1 а.с. 42-61).

Крім того, суд вважає, що дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» певних локальних нормативних документів при підготовці та укладанні спірних угод жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки відповідача ОСОБА_1 , який підписуючи спірну угоду у генерального директора товариства - орендаря, не повинен був перевіряти чи якимось чином припускати, що останній діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій.

Так, само не впливають на висновки суду доводи позивача про те, що укладаючи спірні додаткові угоди генеральний директор ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_2 діяв в умовах зловмисної домовленості з відповідачем, оскільки розірвав договори оренди земельних ділянок в супереч умовам укладеного з ним контракту від 03 січня 2017 року за яким керівник товариства зобов`язаний забезпечувати прибуткову діяльність товариства, а його діяльність не повинна здійснювати шкоду товариству. При цьому керівник зобов`язаний знаходити земельні ділянки з можливістю оренди товариством та сприяти укладанню договорів оренди відповідних земельних ділянок;організовувати збереження та ефективне використання майна та земельного банку товариства (т.1 а.с. 155-160).

Так, вказаний контракт є формою трудового договору та є обов`язковим для виконання лише особами, яких він стосується. Отже зміст вказаного контракту не може впливати на права та обов`язки власника орендованої земельної та перешкоджати його намірам розірвати договір оренди землі в добровільному порядку, як це передбачено умовами договору.

Крім того, суд вважає, намагаючись скасувати оспорюванні додаткові угоди в судовому порядку, позивач одночасно навів взаємовиключні підстави їх недійсності.

Так, позивач стверджує, що дані угоди не відповідають волевиявленню ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та були підписані не уповноваженою особою, оскільки наміру їх укладати товариства не мало та вони були сфальсифіковані відповідачем та колишнім директором товариства ОСОБА_2 в 2020 року, вже після того як ОСОБА_2 звільнився з посади генерального директора товариства. Тобто в даному випадку основною підставою недійсності правочину вказується недотримання вимог ч.2 ст. 203, абз.2 ч.2 ст. 207 ЦК України, оскільки після звільнення з посади генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_2 не має прав підписувати договори від імені товариства.

Дана обставина цілком суперечить подальшим доводам позивача про те, що оспорювана додаткова угода була укладена ОСОБА_2 внаслідок його зловмисної домовленості з відповідачем ОСОБА_1 в супереч інтересам товариства та призвела до негативних наслідків для нього. В даному випадку підстава недійсності правочину встановлена положеннями ст. 232 ЦК України.

В той же час, відповідно до системного аналізу ст. 232 ЦК України та роз`яснень наведених в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 57/6663/16-ц (провадження № 61-19241св18) однією з необхідних ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є те, що дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, винити правочин в умовах зловмисної домовленості з відповідачем генеральний директор ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» мав можливість лише до моменту його звільнення з відповідної посади, яке відбулось 27.12.2007 року.

Отже, доводи позивача про те, що оспорювана додаткова угода була сфальсифікована їх підписантами в 2020 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства, автоматично виключають можливість визнання даних угод недійсними на підставі ст. 232 ЦК України.

Крім того, згідно Постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 57/6663/16-ц (провадження № 61-19241св18) іншими ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

- наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

- виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками.

Верховний Суд України в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 чи відповідач ОСОБА_1 отримали будь-яку вигоду від укладання оспорюваної угоди.

Так само, суд вважає, що позивачем не доведено те, що укладаючи дані угоди ОСОБА_2 діяв саме в супереч інтересам товариства, оскільки можливість розірвання договорів оренди землі передбачена, як положеннями Закону України «Про оренду землі», так і положеннями договору оренди (в даному випадку п.37). Жодних обмежень на укладання даних договорів генеральним директором статут товариства на момент виникнення спірних правовідносин не містив.

Не доведено позивачем і те, що укладання даної угоди потягло за собою несприятливі наслідки для товариства, їх характер та розмір.

Виходячи з нижче наведеного на висновки суду не впливає факти отримання відповідачем ОСОБА_1 орендної плати за землю по 2020 рік включно, в тому числі за 2020 рік наперед.

Так, в матеріалах справи дійсно містяться докази виплати ОСОБА_1 орендної плати авансом по 2020 рік включно, однак відсутня заява (заяви) останнього про виплату йому орендної плати авансом. Крім того виплати орендної плати стосувались двох належних ОСОБА_1 земельних ділянок.

За таких обставин суд не може вважати, що виплата орендної плати за землю на перед за 2019-2020 роки була здійснена на прохання самого ОСОБА_1 , а не є ініціативою самого ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

До показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які пояснили суду, що спірна угода укладена без дотримання існуючої у товаристві процедури розірвання договорів оренди землі та працівникам підприємства жодним чином не було відомо про її наявність, що свідчить про ознаки фальсифікації угоди відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд ставиться критично, оскільки дані свідки є працівниками керівної ланки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та перебувають від нього у певній фінансовій залежності, обумовленою трудовими відносинами.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що ознакою фальсифікації оспорюваної угоди є не зазначення в ній місця її укладання, а також кадастрового номеру земельної ділянки.

Так, місце укладання угоди про розірвання договору оренди землі не визначено як її істотна умова, а ні положеннями ЦК України, а ні Закону України «Про оренду землі», а отже відсутність в тексті угоди даних про місце її укладання не є підставою для визнання спірної угоди недійсною.

Кадастровий номер спірної земельної ділянки вказано сторонами в акті приймання-передачі, який є додатком до спірної угоди.

З тих саме підстав суд не вважає істотним порушенням факт зазначення в тексті спірної угоди, яка виконана шляхом рукописного заповнення надрукованого бланку, даних про те, що договір оренди землі зареєстровано ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі та вважає, що дана неточність виникла в зв`язку з використанням сторонами бланку угоди попереднього зразка. При цьому вказана обставина жодним чином на права чи обв`язки сторін не впливає.

Надані позивачем копії витягів з кримінальних проваджень, які були розпочаті за заявами ТОВ «Агрофірма «імені Довженка» за фактом можливих злочинних дій ОСОБА_2 , приватних нотаріусів Ганночки О.В., ОСОБА_9 та ряду інших осіб при укладанні та реєстрації угод про дострокове розірвання договорів оренди з вказаним товариством, а також копія постанови прокурора від 25.03.2020 про об`єднання вказаних проваджень під номером 12019170360000105 (т.1 а.с. 119-125,146-154) на висновки суду також не впливають, оскільки згідно пояснень сторін жодній особі навіть підозра у вчиненні даних кримінальних правопорушень не пред`явлена. Натомість ст. 62 Конституції України закріплено презумпцію невинуватості особи.

Доводи позивача про те, що доказом недійсності оспорюваної угоди є дії відповідача щодо її державної реєстрації більше ніж через 2 роки після її укладання на висновки суду також не впливають. Так, сам позивач постійно допускає аналогічні дії при реєстрації договорів оренди землі, що підтверджується долученою до матеріалів справи інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав. В даному випадку право оренди позивачем земельної ділянки відповідача зареєстровано майже через 1 рік після укладання між ними відповідного договору оренди (17.08.2015 при тому, що договір укладено 11.0.2014), однак це не завадило позивачу в цей період використовувати земельну ділянку у своїх цілях.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, ґрунтуються виключно на припущеннях, а отже задоволенню не підлягають.

До аналогічних висновків у тотожні справах, позивачами в яких виступало ТОВ «Агрофірма «імені Довженка», також неодноразово приходив Верховний Суд у своїх постановах, зокрема: від 27 жовтня 2022 року (справа 551/1322/19), від 07 вересня 2022 року (справа № 551/1321/19), від 18 травня 2022 року (справа 551/1324/19), від 12 квітня 2022 року (справа 551/409/19), від 24 грудня 2021 року (справа 551/1325/19), від 12 жовтня 2021 року (справа 551/1323/19).

В зв`язку з відмовою у задоволені позовних вимог, суд повністю покладає судові витрати на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 279, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено та вручено (направлено) сторонам 28 листопада 2022 року

Головуючий суддя Д.С. Сиволап