Постанова

від 15.08.2023 по справі 551/340/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/340/21 Номер провадження 22-ц/814/2530/23Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д.С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого: Одринської Т.В.

суддів: П.С. Абрамова, Панченка О.О.,

за участю секретаря судових засідань: Сальної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки

за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулось до Шишацького районного суду Полтавської області із вказаним позовом, у якому просило:

- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 11.09.2014, яка укладена 21.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 ,

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126, площею 5,8999га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А.М. індексний номер 53416428 від 02.08.2020 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126 та поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині права оренди вказаної земельної ділянки позивачем на підставі вищевказаного договору оренди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди землі від 11 вересня 2014 року він є орендарем належної ОСОБА_1 земельноїділянкидля ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126. Даний договір належним чином зареєстрований та укладений строком на 10 років.

За весь час орендних відносин позивач використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачує власнику орендну плату.

04.08.2020з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М.02.08.2020 було прийнято рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 . Підставою для прийняття такого рішення в реєстрі вказана угода про дострокове розірвання договору оренди землі, укладена 21.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Вказує на те, що вказана угода про розірвання договору оренди землі між ним та ОСОБА_1 не укладалась та вважає, що вона була сфальсифікована відповідачем в 2020 році та в подальшому нотаріусом був внесений відповідний реєстраційний запис про припинення у позивача права оренди на дану земельну ділянку.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано недоведеністю позивачем підстав визнання правочину недійсним та скасування його державної реєстрації.

З даним рішенням суду не погодився генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім.Довженка» та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, та неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення угоди про розірвання договору оренди землі, а спірний правочин є підробленим.

Зазначав, що відповідач знав, що спірна угода сфальсифікована, тому не надав суду оригінал спірної угоди.

Вказує, що суд порушив принцип змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), оскільки визнав обставини відсутності у ОСОБА_1 оригіналів угод поважними, чим фактично звільнив його від обов`язку доказування факту існування спірних правочинів, а всі обов`язки поклав на позивача.

Також позивачем наголошено, що розірвання спірного договору відбулося з порушенням Регламенту процесів взаємодії з власниками земельних ділянок, що діє у підприємстві.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,89998га, що розташована на території колишньої Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325783800:00:005:0126 (дата державної реєстрації 17.08.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 704519053257) (т.1 а.с.23-34).

11 вересня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Шишацька» Васильченка М.Г.укладено договір оренди землі № 263.

За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,9000га з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126. Строк дії договору згідно п.8 становить 10 років (т.1 а.с.18-21).

01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору (т.1 а.с.22).

17.08.2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Березою Д.В. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126 на підставі вищевказаного договору оренди 263 від 11.09.2014 (т.1 а.с.33-34). При цьому суд звертає увагу, що з часу укладання договору до моменту його державної реєстрації минув майже 1 роки (т.1 а.с.18).

02 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценком А.М.до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126, індексний номер рішення 53416428. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі від 21.09.2017, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 16).

Згідно тексту наданої нотаріусом на запит суду копії угоди про розірвання договору оренди землі № 263 від 11 вересня2014 року, яка датована 21 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В.П., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014.

З моменту набуття угодою чинностісторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Відповідно до п. 4 даноїугоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця(т.1 а.с.224).

Сторонами даної угоди 212.09.2017 також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:005:0126, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.01.2014 (т.1 а.с. 225).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суд першої інстанції виходив з того, що сторони добровільно, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі, при цьому позивач не довів належними і допустимими доказами обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст. 93 ЗК).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з абз. 11 ч.1ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Пунктом37 договору оренди землі від 01.01.2014 року передбачена можливість його припиненняшляхом розірвання за взаємною згодою сторін (т.1 а.с.20).

При цьому, процедура розірвання договору оренди землі за згодою сторін, а ні умовами договору, а ні вимогами Закону України «Про оренду землі» не регламентовано. Так само законодавством не визначено типової форми договору (угоди) про розірвання договору оренди землі.

Згідно ст. 364 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, єдиною законодавчою вимогою щодо оформлення взаємної згоди сторін на розірвання договору оренди землі є укладання відповідного договору (угоди) у письмовій формі з подальшою державною реєстрацією.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Так, згідно даної норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно доч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 5, 6ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач, звертаючись з даним позовом, не довів законність та обґрунтованість своїх вимог та не спростував презумпцію правомірності оспорюваного правочину.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання оспорюваного договору оренди землі.

Так, в період з березня 2009 року по листопад 2017 року посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» обіймав ОСОБА_2 та був одним з кінцевих бенефіціарів ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» і був єдиною особою, наділеною правом підпису та представництва позивача без доручення, дані обставини підтверджуються копією Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», яка міститься в матеріалах справи.

Згідно пункту 18.1 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року) для керівництва поточною діяльністю товариства утворюється одноосібний виконавчий орган генеральний директор (т.1, а.с.129-133).

Генеральний директор без доручення діє від імені товариства, в тому числі, розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо (пункт 19.5 Статуту).

Сторонами не заперечується та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що ОСОБА_2 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на момент укладання спірної додаткової угоди.

Згідно протоколу №11/15/2017 загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» від 15 листопада 2017 року ОСОБА_2 було тимчасово відсторонено від виконання його повноважень генерального директора товариства з 16 листопада 2017 року (т.1, а.с.134-137).

Так, загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_2 в зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено ОСОБА_5 (т.1, а.с.138-142).

У суді першої інстанції позивачем не заперечувалося, що спірна угода від імені ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» підписана ОСОБА_2 та скріплена печаткою товариства. Позивач лише заперечував, що дана угода підписана сторонами у вказану в ній дату та вважає, що її підписано в 2020 році, коли ОСОБА_2 вже не обіймав посаду генерального директора товариства.

Тобто, з наведених норм законодавства та Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» вбачається, що елементами, які свідчать про укладення правочину в письмовій формі з боку юридичної особи, є підпис саме уповноваженої згідно закону та статутних документів особи (Генерального директора) та наявність відбитку оригінальної печатки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що ознакою фальсифікації оспорюваної угоди є також не зазначення в ній дати розірвання договору, кадастрового номеру земельної ділянки, її площі, місця розташування. Так, договір вважається розірваним з дати реєстрації угоди про розірвання договору оренди; кадастровий номер спірної земельної ділянки вказано сторонами в акті приймання-передачі, який є додатком до спірної угоди, що є достатньою ідентифікуючою ознакою земельної ділянки.

Місцевим судом зазначено, що чинне законодавство не зобов`язує відповідача зберігати оригінал угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, після її реєстрації у нотаріуса та не передбачає за його втрату жодної відповідальності. Другий примірник оригіналу оспорюваної угоди, який повинен зберігатись в ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суду також не був наданий з посиланням на його відсутність.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи те, що факт укладення спірної угоди, що була зареєстрована у передбаченому законом порядку, не заперечувався сторонами, а неможливість позивача через відсутність оригіналу документу довести належним засобом доказування інший факт - факт фальсифікації спірної угоди - не є підставою для визнання цієї підстави недійсності правочину доведеною в силу частини десятої статті 84 ЦПК України.

Також при зверненні до суду з вказаним позовом позивач однією з підстав для визнання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі недійсною вказував на те, що при укладенні вказаної угоди ОСОБА_2 діяв не в інтересах товариства, а в своїх особистих інтересах. Тобто вказував на те, що волевиявлення ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на розірвання договору оренди не було, а була лише воля ОСОБА_2 як фізичної особи, який діяв виключно в особистих інтересах. Однак, вказана обставина, в порушення частини третьої статті 12 ЦПК України, позивачем не доведена належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про відсутність даних про розірвання договору оренди землі з ОСОБА_1 у внутрішній документації підприємства та у відповідних бухгалтерських програмах на висновки суду також не впливають, оскілки ведення даної паперової та електронної документації залежить виключно від волевиявлення і дій саме сторони позивача.

Крім того, дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» певних локальних нормативних документів при підготовці та укладанні спірних угод жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки відповідача, який підписуючи дані документи у генерального директора товариства орендаря не повинен був перевіряти чи якимось чином припускати, що останній діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій.

Отже, позивачем та його представником не було надано суду жодного доказу того, що оспорювана угода, підписана ОСОБА_2 , як генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та відповідачем ОСОБА_1 є сфальсифікованою останніми.

Згідно зі статтею 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 вересня 2020 року № 544/35/18 під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто, в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що оспорювана додаткова угода була сфальсифікована її підписантами в 2020 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства автоматично виключають можливість визнання даної угоди недійсною на підставі статті 232 ЦК України, оскільки в останньому випадку однією із необхідних умов для визнання правочину недійсним є те, що представник діє в межах наданих йому повноважень. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 57/6663/16-ц.

Змістом спірної угоди, як безпідставно вважає скаржник, не доводиться існування зловмисної домовленості на укладення спірної угоди з метою нанесення збитків ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Не є доказом наявності зловмисної домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою нанесення збитків і факт продовження використання товариством земельної ділянки після підписання спірної угоди та здійснення товариством авансом виплати орендної плати орендодавцю за 2020 рік. Судом першої інстанції правильно зазначено з цього приводу, що позивач не позбавлений у такому випадку заявити до орендодавця вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що шляхом укладення спірної угоди ОСОБА_2 мав умисел не тільки на власне збагачення, а й на заподіяння шкоди позивачу, так як він був звільнений з посади Генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не за власним бажанням є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦПК України не має значення чи одержав учасник такої угоди яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений із метою завдання шкоди довірителю (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18).

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у діях ОСОБА_2 зловмисної домовленості з ОСОБА_1 , як орендодавцем, на укладення оспорюваного правочину.

Колегія суддівтакожзвертаєувагу,що за правилами частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суть державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок на підставі договору, а підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є сам договір, укладений між власником земельної ділянки і орендарем, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

В той же час, колегія суддів, виходячи з положень статті 15 ЦК України та статті 5 ЦПК України, вважає, що позивачем не зазначено та не доведено, в чому саме полягає порушення приватним нотаріусом Доценком А.М. його прав у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 525/978/19 викладена правова позиція, відповідно до якої спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

З вищевказаного вбачається, що спір у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» виник саме з ОСОБА_1 з приводу порушення останнім права оренди на спірну земельну ділянку внаслідок внесення до Державного реєстру речових прав записів про реєстрацію іншого речового права. Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А.М. є неналежним відповідачем.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки наведені позивачем у позові підстави недійсності спірної угоди, а саме - відсутність волевиявлення сторін на розірвання договору оренди, підробка угоди про розірвання договору оренди землі, підписання її неуповноваженою особою, чи укладення спірної угоди за наявності злочинної домовленості сторін, не знайшли свого підтвердження, а враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію дійсності правочину, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року - без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись статтями367,374,375,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2023 року.

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: П.С. Абрамов

О.О. Панченко