Постанова

від 16.11.2022 по справі 522/23751/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/985/22

Справа № 522/23751/14-ц

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Шлапак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018року, постановленого під головуванням судді Абухіна Р.Д., повний текст рішення суду виготовлений 17 грудня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ сумісного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позивач за первісним позовом мотивує свої вимоги тим, що з кінця 2005 року він проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю у незареєстрованому шлюбі, з 30 квітня 2009 року по 12 березня 2014 року сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі. За час знаходження у шлюбі позивач та відповідачка набули право власності на майно, на загальну суму 6672987 грн.

В своєму позові, який був змінений та остаточно заявлений у лютому 2017 року (а.с. 86-88 т. 2), ОСОБА_2 просив виділити йому на праві приватної власності наступне майно:

автомобілі «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_1 , «MITSUBISHI L200» державний номер НОМЕР_2 , нежилі приміщення першого поверху, антресолі та підвал №705, за адресою: АДРЕСА_1 , картину «Свято вина в Римі», а всього на загальну суму 2327790 грн.

Виділити ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , 1/2 квартири АДРЕСА_3 , нежилі приміщення першого поверху №501 за адресою: АДРЕСА_1 , кофемолку вартістю 2700,00 грн., «іконостас» з 10 ікон, картину (репродукція) 9-й вал, Айвазовського, картину (репродукція) «Мій портрет», а всього на загальну суму 3105076 грн.

Припинити право спільної сумісної власності сторін на зазначене майно.

Розподілити нежилі приміщення першого поверху з антресоллю №502, за адресою: АДРЕСА_1 , виділити сторонам на праві спільної часткової власності, з урахуванням різності часток у зазначеному вищі майні, у таких частках ОСОБА_2 81,62%, ОСОБА_1 18,38%.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також про поділ спільного майна подружжя, який остаточно було змінено та заявлено 23 березня 2017 року (а.с. 155-169 т. 2).

В зустрічному позові ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28 жовтня 1997 року по 12 березня 2014 року.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , 1/2 частину стояночного місця №14 в паркінгу для автомашини під будинком АДРЕСА_5 , 1/2 частину гаражу № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_6 , картину «Празник вина в Римі», обручку з діамантами, набір «Картьє» сережки та кулон, сережки з діамантами, на часи з діамантами, виробництво Італія, на браслет та колечко, автомашину «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_1 , на 1/2 частину причалу АДРЕСА_7 , на приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , а всього на загальну суму 13103480 грн.

Крім того просила визнати за нею право власності на 1/2 частину корпоративних прав ТОВ «Виноградна Лоза», код ОКПО 32012525, яке зареєстроване за адресою: Одеська область, с. Мирне, вул. Леніна, 135.

За ОСОБА_2 просила визнати наступне майно:

1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , 1/2 частину стояночного місця №14 в паркінгу для автомашини під будинком АДРЕСА_5 , 1/2 частину гаражу № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_6 , кофе машину, електром`ясорубку, кофемолку, столове фраже, фарфорові тарілки, 3 набора на 8 персон кожний, кришталеві чарки, 4 набора на 6 персон кожний, кришталеві бокали, 4 набора на 6 персон кожний, кришталеві стакани, 18 штук, іконостас з десяти ікон, картину «Лежача Мадонна», картину « Мій портрет», картину-репродукцію Айвазовського «9-й вал», картину «Соняшник», на картину «Осінь», картину «Квіти», електродуховку «Бош», мікрохвильову піч, на кухонний комбайн, спальний гарнітур виробництва Італія, три штори, по три метра кожна, виробництва Франція, гардини, три килима ручної роботи, виробництва Італія, три килимові доріжки, на килим, килим ручної роботи, виробництва Франція, на картину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », спальний гарнітур, виробництва Франція, на диван з двома кріслами та журнальним столиком, шафа для одягу, диван шкіряний, ванний гарнітур, гарнітур для душової кімнати, телевізор «Самсунг», телевізор «Соні», гарнітур з натурального дерева, виробництва Італія, прихожу, кухонний гарнітур, холодильник «Бош», кухонний посуд шість кастрюль та сковорідку, кухонний посуд качатник та казан, постільну білизну 6 комплектів, статуетку «Попуга» з напівдорогоцінних каменів, на картину «Натюрморт», часи настільні, ексклюзивний набір з кришталю та металу «6 соток», напільну вазу з емаллю, статуетку «Тигр» з металу, музичний центр, перстень з сапфіром та діамантом, ланцюжок з кулоном «Тілець», браслет, автомобіль «MITSUBISHI L200», державний номер НОМЕР_2 , на автомашину «MITSUBISHI CARIZMA», державний номер НОМЕР_4 , 1/2 частину причалу АДРЕСА_7 , приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , на 1/2 частку корпоративних прав на ТОВ «Виноградна Лоза», код ОКПО 32012525, яке зареєстроване за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вулиця Леніна, 135. Всього на загальну суму 14 385 394,00 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволений частково, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01 січня 2004 року по 29 квітня 2009 року.

Розподілене майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 :

- право власності на гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 34,5 кв.м, що розташований у АДРЕСА_6 ;

- право власності на нежилі приміщення першого поверху, антресолі та підвал №705, загальною площею 101,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- право власності на автомобіль марки MITSUBISHI L200 державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_5 , 2008 року випуску;

- право власності на автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 4.5 державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску.

За ОСОБА_1 визнано право власності на: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 85,0 кв.м, з урахуванням всіх покращень, що було проведено в квартирі за час проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 ; на нежилі приміщення першого поверху з антресоллю №502, загальною площею 63,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; на картину «Свято вина в Римі»; на кофемолку; на іконостас, вартість якого за згодою сторін встановлена у розмірі 27000 грн.; на картину «Мій портрет», вартість якої за згодою сторін встановлена у розмірі 40500 грн.; на картину «Репродукція Айвазовського 9-й вал», вартість якої за згодою сторін встановлена у розмірі 54000 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині квартири АДРЕСА_3 , в задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 , в частині квартири АДРЕСА_4 , стояночного місця АДРЕСА_6 в паркінгу для автомашин під будинком АДРЕСА_5 , автомашини «MITSUBISHI CARIZMA», державний номер НОМЕР_4 , 1/2 причалу № НОМЕР_7 на АДРЕСА_7 , приміщення магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_10 , корпоративних прав в сільськогосподарському ТОВ «Виноградна Лоза», коштовностей із золота, речей побутового вжитку, картин - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якої просить, рішення суду змінити, позовну заяву ОСОБА_2 та її зустрічну заяву задовольнити частково. Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 28 жовтня 1997 року по 29 квітня 2009 року, а перебування у шлюбі з 30 квітня 2009 року по 12 березня 2014 року.

Поділити майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя наступним чином:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

1/2 квартири АДРЕСА_4 , вартістю 6330000,00 грн.; 1/2 стояночного місця №14 в паркінгу для автомашини під будинком АДРЕСА_5 , вартістю 170000,00 грн.; 1/2 гаражу № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 270000,00 грн.; кофе машину, вартістю 16200,00 грн.; електром`ясорубку, вартістю 2700,00 грн.; кофемолку, вартістю 2700,00 грн.; столове фраже, вартістю 2700,00 грн.; фарфорові тарілки, 3 набора на 8 персон кожний, загальною вартістю 13500,00 грн.; кришталеві чарки, 4 набора на 6 персон кожний, загальною вартістю 13500,00 грн.; кришталеві бокали, 4 набора на 6 персон кожний, загальною вартістю 27000,00 грн.; кришталеві стакани, 18 штук, загальною вартістю 8100,00 грн.; іконостас з десяти ікон, загальною вартістю 27000,00 грн.; на картину «Лежача Мадонна», вартістю 8100,00 грн.; картину «мій портрет», вартістю 40500,00 грн.; картину-репродукцію Айвазовського «9-й вал», вартістю 54000,00 грн.; на картину «Соняшник», вартістю 8100,00 грн.; на картину «Осінь», вартістю 27000,00 грн.; картину «Квіти», вартістю 54000,00 грн.; електродуховку «Бош», вартістю 18900,00 грн.; мікрохвильову піч, вартістю 10800,00 грн.; на кухонний комбайн, вартістю 8100,00 грн.; спальний гарнітур виробництва Італія, вартістю 216000,00 грн.; три штори, по три метра кожна, виробництва Франція, загальною вартістю 54000,00 грн.; гардини, вартістю 54000,00 грн.; три килима ручної роботи, виробництва Італія, загальною вартістю 54000,00 грн.; три килимові доріжки, загальною вартістю 13500,00 грн.; на килим, вартістю 27000,00 грн.; килим ручної роботи, виробництва Франція, вартістю 40500,00 грн.; на картину «Мадонна з малюком», вартістю 54000,00 грн.; спальний гарнітур, виробництва Франція, вартістю 108000,00 грн.; на диван з двома кріслами та журнальним столиком, загальною вартістю 67500,00 грн.; шафа для одягу, вартістю 40500,00 грн.; диван шкіряний, вартістю 54000,00 грн.; ванний гарнітур, вартістю 135000,00 грн.; гарнітур для душової кімнати, вартістю 54000,00 грн.; телевізор «Самсунг», вартістю 27000,00 грн.; телевізор «Соні», вартістю 40500,00 грн.; гарнітур з натурального дерева, виробництва Італія, вартістю 189000,00 грн.; прихожу, вартістю 13500,00 грн.; кухонний гарнітур, вартістю 270000,00 грн.; холодильник «Бош», вартістю 27000,00 грн.; кухонний посуд шість кастрюль та сковорідку, вартістю 8100,00 грн.; кухонний посуд качатник та казан, загальною вартістю 8100,00 грн.; постільну білизну 6 комплектів, вартістю по 5400,00 грн. кожний комплект, загальною вартістю 32400,00 грн., один комплект вартістю 18900,00 грн., і один комплект вартістю 8100,00 грн.; статуетку «Попуга» з напівдорогоцінних каменів, вартістю 135000,00 грн.; на картину «Натюрморт», вартістю 13500,00 грн.; часи настільні, вартістю 2700,00 грн.; ексклюзивний набір з кришталю та металу «6 соток», вартістю 27000,00 грн.; напільну вазу з емаллю, вартістю 13500,00 грн.; статуетку «Тигр» з металу, вартістю 13500,00 грн.; музичний центр, вартістю 27000,00 грн.; перстень з сапфіром та діамантом, вартістю 27000,00 грн.; ланцюжок з кулоном «Тілець», вартістю 40500,00 грн.; браслет, вартістю 27000,00 грн.; картину «Празник вина в Римі», вартістю 8100,00 грн.; на обручальне колечко з діамантами, вартістю 27000,00 грн.; на набір «Картьє» сережки та кулон, загальною вартістю 156000,00 грн.; на сережки з діамантами, вартістю 35100,00 грн.; на часи з діамантами, виробництво Італія, вартістю 32400,00 грн.; на браслет та колечко, вартістю 13500,00 грн.; автомобіль «MITSUBISHI L200», державний номер НОМЕР_2 , вартість якого складає 231994,00 грн.; на автомашину «MITSUBISHI CARIZMA», державний номер НОМЕР_4 , вартістю 129600,00 грн.; 1/2 причалу №136 на вул. Дача Ковалевського м. Одеси, вартістю 2025000,00 грн.; на 1/2 корпоративних прав на ТОВ «Виноградна Лоза», код ОКПО 32012525, яке зареєстроване за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Леніна, 135.

Визнати за ОСОБА_1 на 1/2 квартири АДРЕСА_4 , автомашину «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_1 , на 1/2 корпоративних прав ТОВ «Виноградна Лоза».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять підстав для її задоволення (а.с. 239-241 т. 3).

Учасники справи про призначене судове засідання на 16 листопада 2022 року були сповіщені належним чином у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 144-147 т. 4).

Від адвоката Петрова Є.В., представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 153-154 т. 4).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2009 року по 12 березня 2014 року (а.с. 12 т. 1, а.с. 215 т. 2).

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з 01 січня 2004 року, суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу можна встановлювати лише після 1 січня 2004 року (після набуття чинності СК).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з тих підстав того, щоКпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу, виходячи з наступного.

01 січня 2004 року набув чинності Сімейний кодекс України, відповідно до пункту 1 Розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З урахуванням встановленого, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності по 1/2 на квартиру АДРЕСА_4 , визнання права власності за ОСОБА_2 на стояночне місце № НОМЕР_8 в паркінгу для автомашин під будинком АДРЕСА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що це майно належить на праві особистої власності ОСОБА_2 , та не підлягає поділу.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалам справи підтверджується, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 10.06.1998 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 , виданим на підставі договору інвестування від 14.01.1997 року (а.с. 82, 151 т. 2).

ОСОБА_2 належить стояночне місце № НОМЕР_8 по АДРЕСА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.06.1998 року (а.с. 83 т.2).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_11 та стояночне місце АДРЕСА_12 до укладання шлюбу з ОСОБА_1 , яка на час придбання цього майна перебувала у шлюбі с ОСОБА_3 , а тому колегія суддів, погоджується в повній мірі з висновком суд про те, що особиста власність одного з подружжя не підлягає розподілу між подружжям, а належить виключно ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги, про те, що квартира АДРЕСА_11 та стояночне місце № НОМЕР_8 придбане під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, колегія суддів вважає не обґрунтованими, та такими, які спростовуються матеріалами справи.

Також доводи, про те, що під час знаходження у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_2 було проведено ремонт, що збільшило вартість квартири, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з частиною першою статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування статті 62 СК України збільшення вартості майна повинне відбуватися внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 та її представникам було роз`яснено право на проведення експертного дослідження для підтвердження належними доказами обґрунтування позовних вимог в частині збільшення вартості майна, однак будь-яких клопотань, а також будь-яких доказів про збільшення вартості квартири АДРЕСА_11 , ОСОБА_1 надано не було, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких підстав доводи апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 , та визнаючи за ОСОБА_2 право власності на гараж АДРЕСА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що гараж є особистою власністю ОСОБА_5 , тому що придбаний у 1997 році.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду не в повній мірі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що гараж АДРЕСА_6 , належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, яке видано на підставі довідки авто кооперативу «Мотор», від 12.06.2004 року (а.с. 220-221 т. 2).

Зазначений гараж було придбано ОСОБА_2 за особисті кошти та внесені до кооперативу «Мотор» 22 січня 1997 року в сумі 2 726,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру з призначенням платежу «на будівництво гаражу», а також акт державної технічної комісії щодо готовності об`єкту до експлуатації від 05.06.1997 р. (а.с. 220-221 т. 2).

Колегія суду в повній мірі погоджується з висновком суду про те, що гараж, за який внесена плата до кооперативу, до перебування сторін у шлюбі, належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 .

Однак, колегія суддів, не погоджується з висновком суду про визнання права власності на гараж за ОСОБА_2 , з наступних підстав.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу Українивласникмайна може пред`явити позов провизнанняйогоправа власності, якщо цеправооспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує йогоправо власності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , як власником гаражу, таких позовних вимог про визнання за ним права власності не заявлялось, більш того ОСОБА_2 гараж належить на підставі правоустановчого документа - свідоцтва про право власності, колегія суддів з урахуванням встановлених обставин, вважає, що вимог визнання за рішенням суду повторно права власності законодавством України не передбачено.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в цій частині, прийняття нового про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про поділ гаражу АДРЕСА_6 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності по 1/2 частки в сільськогосподарському ТОВ «Виноградна Лоза», код ЄДРПОУ 32012525, суд виходив із того, що реєстрація ТОВ «Виноградна Лоза» відбулась 29 серпня 2002 року, тобто до моменту встановлення судом факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується в повній мірі, виходячи з наступного.

Сільськогосподарське ТОВ «Виноградна Лоза», відповідально до статуту, зареєстроване 29 серпня 2002 року (а.с. 54-55 т.2).

Відповідно до п. 1.3. статуту, засновниками СТ «Виноградна Лоза» є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з частками по 50% за кожним (а.с. 70-81 т. 2).

09.04.2003 року ОСОБА_2 сплатив до уставного фонду СТ «Виноградна Лоза» 50000 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 85 т. 2).

За таких підстав, колегія суду в повній мірі погоджується з висновком суду про те, що ТОВ «Виноградна Лоза» зареєстроване до укладання шлюбу, товариство засновано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з частками статутного фонду про 50% кожному, та 1/2 частка якого належить ОСОБА_2 , та не є об`єктом спільної власності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в частині розподілу майна на загальну суму 2251800 грн., шляхом визнання за ОСОБА_2 наступне майно: кофе машину, вартістю 16200,00 грн.; на електром`ясорубку, вартістю 2700,00 грн.; на кофемолку, вартістю 2700,00 грн.; на столове фраже, вартістю 2700,00 грн.; на фарфорові тарілки, 3 набора на 8 персон кожний, загальною вартістю 13500,00 грн.; на кришталеві чарки, 4 набора на 6 персон кожний, загальною вартістю 13500,00 грн.; на кришталеві бокали, 4 набора на 6 персон кожний, загальною вартістю 27000,00 грн.; на кришталеві стакани, 18 штук, загальною вартістю 8100,00 грн.; на іконостас з десяти ікон, загальною вартістю 27000,00 грн.; на картину «Лежача Мадонна», вартістю 8100,00 грн.; на картину «мій портрет», вартістю 40500,00 грн.; на картину-репродукцію Айвазовського «9-й вал», вартістю 54000,00 грн.; на картину «Соняшник», вартістю 8100,00 грн.; на картину «Осінь», вартістю 27000,00 грн.; на картину «Квіти», вартістю 54000,00 грн.; на електродуховку «Бош», вартістю 18900,00 грн.; на мікрохвильову піч, вартістю 10800,00 грн.; на кухонний комбайн, вартістю 8100,00 грн.; спальний гарнітур виробництва Італія, вартістю 216000,00 грн.; на три штори, по три метра кожна, виробництва Франція, загальною вартістю 54000,00 грн.; на гардини, вартістю 54000,00 грн.; на три килима ручної роботи, виробництва Італія, загальною вартістю 54000,00 грн.; три килимові доріжки, загальною вартістю 13500,00 грн.; на килим, вартістю 27000,00 грн.; килим ручної роботи, виробництва Франція, вартістю 40500,00 грн.; на картину «Мадонна з малюком», вартістю 54000,00 грн.; на спальний гарнітур, виробництва Франція, вартістю 108000,00 грн.; на диван з двома кріслами та журнальним столиком, загальною вартістю 67500,00 грн.; на шафа для одягу, вартістю 40500,00 грн.; на диван шкіряний, вартістю 54000,00 грн.; на ванний гарнітур, вартістю 135000,00 грн.; на гарнітур для душової кімнати, вартістю 54000,00 грн.; на телевізор «Самсунг», вартістю 27000,00 грн.; на телевізор «Соні», вартістю 40500,00 грн.; на гарнітур з натурального дерева, виробництва Італія, вартістю 189000,00 грн.; на прихожу, вартістю 13500,00 грн.; на кухонний гарнітур, вартістю 270000,00 грн.; на холодильник «Бош», вартістю 27000,00 грн.; на кухонний посуд шість кастрюль та сковорідку, вартістю 8100,00 грн.; на кухонний посуд качатник та казан, загальною вартістю 8100,00 грн.; на постільну білизну 6 комплектів, вартістю по 5400,00 грн. кожний комплект, загальною вартістю 32400,00 грн., один комплект вартістю 18900,00 грн., і один комплект вартістю 8100,00 грн.; на статуетку «Попуга» з напівдорогоцінних каменів, вартістю 135000,00 грн.; на картину «Натюрморт», вартістю 13500,00 грн.; на часи настільні, вартістю 2700,00 грн.; на ексклюзивний набір з кришталю та металу «6 соток», вартістю 27000,00 грн.; на напільну вазу з емаллю, вартістю 13500,00 грн.; на статуетку «Тигр» з металу, вартістю 13500,00 грн.; на музичний центр, вартістю 27000,00 гривень; на перстень з сапфіром та діамантом, вартістю 27000,00 грн.; на ланцюжок з кулоном «Тілець», вартістю 40500,00 грн.; на браслет, вартістю 27000,00 грн. (всього на загальну суму 2251800 грн.), суд першої інстанції виходив з того, що правовстановлюючих документів до суду на заначене майно не надано, ОСОБА_2 не визнано факти придбання зазначених речей у період спільного проживання сторін, а тому суд прийшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розподілу майна на загальну суму 2251800 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 був визнаний зустрічний позов в частині розподілу майна, що належить до спільного майна подружжя та ОСОБА_2 погоджено її вартість у розмірі, заявленому ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві, а тому суд з урахуванням часткового визнання відповідачем ОСОБА_2 зустрічних позовних вимог, визнав за ОСОБА_1 право власності на картину «Свято вина в Римі», вартість якої за згодою сторін встановлена у розмірі 8100 грн.; на кофемолку, вартість якої за згодою сторін встановлена у розмірі 2700 грн.; на іконостас, вартість якого за згодою сторін встановлена у розмірі 27000 грн.; на картину «Мій портрет», вартість якої за згодою сторін встановлена у розмірі 40500 грн.; на картину «Репродукція Айвазовського 9-й вал», вартість якої за згодою сторін встановлена у розмірі 54000 грн.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду не погоджується за таких підстав.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставиниз урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставинабо добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Результат наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , визнаючи за нею право власності на картину «Свято вина в Римі», на кофемолку, на іконостас, на картину «Мій портрет», на картину «Репродукція Айвазовського 9-й вал», вартість яких погоджена, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в цій частині позовні вимоги визнав, в іншій частині розподілу майна суд відмовив, мотивуючи свій висновок відмовою ОСОБА_2 у визнання зазначеного майна спільною власністю подружжя.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з тих підстав, що згідно з вимогами процесуального закону (статті 12, 81 ЦПК України), обов`язок доведення придбання майна під час знаходження у шлюбі, чи перебування у фактичних шлюбних відносинах покладається саме на позивачку, яка стверджує про те, що майно на загальну суму 2251800 грн. є спільною сумісною власністю подружжя.

В розумінні ст.76 ЦПК України позивачем за зустрічним позовом доказів на підтвердження наявності майна, про поділ якого просить в зустрічному позові ОСОБА_1 , а також про його вартість, період придбання, суду не надано, а отже відсутні підстави для розподілу такого.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Однак, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 25.05.2022 року у справі № 675/2136/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить законуабо порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 85,0 кв.м., з урахуванням всіх покращень, що було проведено в квартирі за час проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що квартира була придбана ОСОБА_1 до шлюбу, однак у урахуванням проведеного ремонту та придбання меблів під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах та шлюбу з урахуванням всіх покращень, що було проведено в квартирі за час проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 підлягає визнанню за ОСОБА_1 .

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується за наступних підстав.

Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 80,5 кв.м. належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданим виконавчим комітетом ОМР від 27.03.2007 року на підставі договору інвестування будівництва житла від 13.12.2002 року з додатковими угодами від 24.06.2004 року та 20.04.2006 року, 10.09.2006 року (а.с. 4 т. 1).

Відповідно до договору інвестування від 13.12.2002 року, з наступними додатковими угодами, ОСОБА_1 інвестувала грошові кошти у розмірі 278304 грн. в будівництво однокімнатної та двокімнатної квартири загальною площею 210 кв.м., розташованих на 13 поверсі в будинку по АДРЕСА_13 (будівельний номер) (а.с. 45-48 т. 1).

Судом встановлено факт проживання сторін без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-135 цс 13.

Пунктом 2 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з частиною першою статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування статті 62 СК України збільшення вартості майна повинне відбуватися внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 та його представникам було роз`яснено право на проведення експертного дослідження для підтвердження належними доказами обґрунтування позовних вимог в частині збільшення вартості майна, однак будь-яких клопотань, а також доказів про збільшення вартості майна, ОСОБА_2 надано не було та рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких підстав доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню, рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , з урахуванням всіх покращень, що було проведено за час проживання сторін однією сім`єю скасуванню,з ухваленням в цій частині нового судового рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, з тих підстав, що квартира АДРЕСА_2 є особистою власністю ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ причалу АДРЕСА_7 , суд першої інстанції виходив з того, що право власності на причал АДРЕСА_14 у ОСОБА_2 виникло на підставі свідоцтва про право власності на дачні будівлі від 15 липня 2002 року за №020322, тобто до моменту встановлення судом факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, з тих підстав, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 належить 134/1000 дачних будівель причалу АДРЕСА_7 , на підставі свідоцтва про право власності, виданим 15.07.2002 року, тобто до укладання шлюбу (а.с. 84 т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виділення автомобіля «MITSUBISHI L200» державний номер НОМЕР_2 , вартістю 231 994,00 грн. ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль був придбаний під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах.

Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі довідки-рахунку 07 лютого 2008 року за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль MITSUBISHI L200 державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_5 , 2008 року випуску, від 07.02.2008 року (а.с. 74 т. 1).

Згідно зі звітом з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу № 2049 від 08.06.2015 року, вартість автомобілю MITSUBISHI L200 державний номер НОМЕР_2 складає 231994 грн. (а.с. 187-195 т. 1).

Відповідно до ст.74 ст.1 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до роз`яснень, вказаних в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст.74 СК що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У зв`язку з цим, суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих обставин положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність» будуть правильно застосовуватися.

ОСОБА_1 не надано доказів того, що майно придбане внаслідок спільної праці, також в матеріалах справи не існує будь-яких доказів ведення сторонами спільного господарства, побуту та бюджету.

Колегія суддів наголошує на тому, що одного лише встановлення такого факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу недостатньо для того, щоб визнати майно подружжя таким, що є спільною сумісною власністю та має ділитися порівну.

За таких підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині придбання «MITSUBISHI L200» державний номер НОМЕР_2 , з тих підстав, що будь-яких доказів на придбання автомобіля за спільні кошти сторін не доведено належними доказами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання права власності на автомашину «MITSUBISHI CARIZMA», державний номер НОМЕР_4 , суд виходив із того, що державна реєстрація зазначеного автомобілю відбулась 15 січня 2002 року, тобто до моменту встановлення судом факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З таким висновком суду колегія суддів погоджується в зв`язку з тим, що придбання автомобіля «MITSUBISHI CARIZMA», державний номер НОМЕР_4 відбулось 15 січня 2002 року, а тому є особистою власністю ОСОБА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 в частині визнання права власності на автомобіль автомобіль «TOYOTA LANDCRUISER» державний номер НОМЕР_1 , вартістю 1 214 880,00 грн. за ОСОБА_2 , суд виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на таке.

Судом встановлено, що автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_1 , придбано 07.04.2013 року, та зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 11 т. 1)

З урахуванням того, що автомобіль придбано під час знаходження сторін у шлюбі, зареєстровано за ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що дане майно є спільною сумісною власністю.

Згідно зі звітом з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу № 2050 від 08.06.2015 року, вартість автомобілю «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_1 складає 1 214 880 грн. (а.с. 179-186 т. 1).

Враховуючи, що ані позивачем ОСОБА_2 , ані відповідачем та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 - не надано згоду на виплату компенсації та така жодною стороною не внесена на депозитний рахунок суду, відсутні правові підстави для прийняття судом відповідного рішення про залишення ОСОБА_2 , або ОСОБА_1 вказаного автомобіля, відтак суд дійшов висновку, що автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_1 розподіляється між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки кожному з припиненням права ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на нежилі приміщення першого поверху, антресолі та підвал №705, загальною площею 101,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та визнаючи право власності за ОСОБА_1 на нежилі приміщення першого поверху з антресоллю №502, загальною площею 63,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив лише з того, що майно придбано під час знаходження сторін у шлюбі.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується не в повній мірі з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Дім Торгівлі» створено рішенням засновників 1.11.1997 року, та зареєстровано 17.11.1997 року за № 1418 (а.с. 56).

Засновником ТОВ «Дім торгівлі» є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , відповідно до внесених змін від 16.12.2003 року (а.с. 57 т. 1).

18.10.2007 року ПП «Дім Торгівлі» придбало у Теріторіальної громади в особі ОМР нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 705 в АДРЕСА_1 , вартістю 983439 грн. (а.с. 53-54 т. 1).

21.12.2007 року ПП «Дім Торгівлі» продало ОСОБА_1 нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 705 в АДРЕСА_1 , вартістю 983439 грн. (а.с. 5-6 т. 1).

Згідно зі звітом про оцінку майна №2032 від 11.06.2015 року, вартість нежилого приміщення першого поверху та підвалу № 705 в АДРЕСА_1 , складає 881116 грн. (а.с. 166-178 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права власності на нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 705, суд першої інстанції виходив лише з того, що ОСОБА_1 набула власність на цей об`єкт під час знаходження зі ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, однак поза увагою суду залишилась та обставина, що сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Колегія суддів приходить висновку про те, що рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 705 в АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеності витрати спільних коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Також, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права власності на нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 502, суд першої інстанції виходив лише з того, що ОСОБА_1 набула власність на цей об`єкт під час знаходження зі ОСОБА_2 у шлюбі, та є спільною власністю подружжя.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується не в повній мірі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.08.2005 року ТОВ «Дім Торгівлі» придбало у Теріторіальної громади в особі ОМР нежилі приміщення першого поверху № 502 в АДРЕСА_1 , вартістю 342 108 грн. (а.с. 105- 106 т. 2).

22.08.2012 року ТОВ «Дім Торгівлі» продало ОСОБА_1 нежилі приміщення першого поверху з антрісоллю №502 в АДРЕСА_1 , вартістю 370 000 грн. (а.с. 9-10 т. 1).

Згідно зі звітом про оцінку майна №2031 від 11.06.2015 року, вартість нежилого приміщення першого поверху з антрісоллю №502 в АДРЕСА_1 , складає 1229121грн. (а.с. 153-165 т. 1).

Колегія суддів погоджується з тим, що нежилі приміщення першого поверху з антрісоллю №502 в АДРЕСА_1 , придбані сторонами, під час знаходження у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи, що ані позивачем ОСОБА_2 , ані відповідачем та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 - не надано згоду на виплату компенсації та така жодною стороною не внесена на депозитний рахунок суду, а тому відсутні правові підстави для прийняття судом відповідного рішення про залишення об`єкту нерухомості ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , відтак суд дійшов висновку, що нежилі приміщення першого поверху з антрісоллю №502 в АДРЕСА_1 розподіляється між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки кожному з припиненням права ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. 4 ст.376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленнямобставин,які маютьзначення длясправи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням того, що рішення суду не в повному обсязі відповідає вимогам закону, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині розподілу майна скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від07грудня 2018рокув частині розподілу майна - автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_1 , автомобіля «MITSUBISHI L200» державний номер НОМЕР_2 , гаражу № НОМЕР_3 по провулку Шампанському в м. Одесі, нежилих приміщень першого поверху, антресолі та підвал №705, нежилих приміщень першого поверху з антресоллю №502, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ,квартиру АДРЕСА_2 , майна на загальну суму 2251800 гривень скасувати.

Прийняти в цій частині постанову.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Припинити правовласності за ОСОБА_1 на автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 4.5 державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 4.5 державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску.

Припинити право власності за ОСОБА_1 на нежилі приміщення першого поверху з антресоллю №502, загальною площею 63,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на нежилі приміщення першого поверху з антресоллю №502, загальною площею 63,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині розподілу майна - автомобіля «MITSUBISHI L200» державний номер НОМЕР_2 , нежилих приміщень першого поверху, антресолі та підвал №705, квартиру АДРЕСА_2 залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимог ОСОБА_1 в частині розподілу майна автомобіля «MITSUBISHI L200» державний номер НОМЕР_2 , гаражу № НОМЕР_3 по провулку Шампанському в м. Одесі, майна на загальну суму 2251800 залишити без задоволення.

Рішення суду в частині визнання факту проживання однією сім`єю, розподілу спільного майна - квартири АДРЕСА_4 , стояночного місця №14 в паркінгу для автомашини під будинком АДРЕСА_5 , автомобіля «MITSUBISHI CARIZMA», державний номер НОМЕР_4 , причалу №136 по вулиці Дача Ковалевського в м. Одесі, корпоративних прав на товариство з обмеженою відповідальністю «Виноградна Лоза», код ОКПО 32012525 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28 листопада 2022 року.

Головуючий

Судді