Рішення

від 23.11.2022 по справі 902/943/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/943/22

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ", б. Свободи, буд. 1, кв. 2, "Поділля" район, м. Вінниця, 21005, код - 42829021

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд", вул. В. Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018, код - 37618365

про стягнення 250 450,15 грн

В С Т А Н О В И В :

03.10.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 30.09.2022 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" про стягнення 250 450,15 грн заборгованості, з яких 162 741,30 грн основного боргу, 32 548,20 грн штрафу, 31 788,27 грн інфляційних втрат, 3 665,02 грн 3% річних, 19 707,30 грн пені за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року. Зазначену заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".

04.10.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про об`єднання позовних вимог (б/н від 04.10.2022 року) (вх.канц. № 01-34/8357/22), в якій останній просить суд об`єднати в одне провадження справи № 902/943/22, № 902/944/22 та № 902/945/22. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 10.10.2022 року відкрито провадження у справі № 902/943/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2022 року.

Також, даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (б/н від 04.10.2022 року).

В судовому засіданні 08.11.2022 року судом оголошено перерву до 23.11.2022 року.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Суд враховує, що неявка позивача, відповідача чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи. У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 ГПК України.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" договору про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" утворилась заборгованість в сумі 250 450,15 грн.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 162 741,30 грн основного боргу, 32 548,20 грн штрафу, 31 788,27 грн інфляційних втрат, 3 665,02 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 39 771,30 грн пені за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, зазначаючи про те, що заборгованість Покупця перед Постачальником виникла не внаслідок порушення строків оплати, а у зв`язку з поставкою товару в необумовлені терміни.

Згідно з п. 4.1 Договору товар поставляється окремими партіями на умовах FCA - склад Постачальника за адресою: територія 45 заводу, м. Вінниця, або DDP - склад Покупця, що вказується у заявці або рахунку-фактурі або специфікації або видатковій накладній.

При цьому, матеріали справи не містять заявки відповідача на поставку позивачем товару та доказів надсилання такої заявки позивачу не надано.

Окрім того, за твердженнями відповідача, умовами договору про постачання матеріалів будівельного призначення №03-18/2020-1 від 18.03.2020 року не передбачено строку виконання зобов`язання щодо оплати товару, а міститься лише посилання на те, що поставка товару має бути здійснена протягом 10 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури.

Таким чином, правовідносини поставки між Позивачем і Відповідачем відбувались на підставі первинних документів - видаткових накладних, строк зобов`язання з оплати вартості товару в яких також не встановлюється.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач просить суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на форс-мажорні обставина та введення на території України воєнного стану.

Також відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених витрат на професійну правову допомогу оскільки він є не співрозмірним та завищеним.

У відповіді на відзив позивач вважає доводи відповідача викладені у відзиві безпідставними та просить суд задовольнити позов.

У запереченнях на позовну заяву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також останній не погоджується з нарахованими сумами штрафних санкцій та просить суд зменшити їх розмір.

Крім того відповідач зазначає, що позивачем невірно обраховано період нарахування пені, при цьому здійснивши самостійно розрахунок відповідачем отримано пеню в сумі 18 271,78 грн.

Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що 18.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року.

Відповідно до умов даного договору Постачальник, зобов`язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення, асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах або специфікаціях або видаткових накладних до договору, що надані Постачальником та являють собою невід ємну частину даного договору (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

З моменту підписання даного договору будь-яке постачання товару Покупцю Постачальником вважається здійсненим в рамках даного договору, якщо сторони не домовляться про інше

Сторони домовились, що місцем виконання нього договору є місто Вінниця. Україна.

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язаний поставити товар на склад Покупцеві протягом 10 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури. Постачальник може збільшити строк поставки лише за наявності обґрунтованих підстав.

Загальна вартість товару (ціна договору), що поставляється, визначається сумою вартості всіх підписаних сторонами видаткових накладних (п. 3.1 Договору).

Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника товар вважається оплаченим у момент зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 3.3 Договору).

Товар поставляється окремими партіями на умовах FCA-склад Постачальника за адресою територія 45 заводу, м. Вінниця, або DDР-склад Покупця, що вказується у заявці або рахунку-фактурі або специфікації або видатковій накладній. Поставка товару здійснюється згідно до Правил Інкотермс 2010 Поставка вважається виконаною:

- якщо місце поставки склад Постачальника коли товар завантажено на транспортний засіб Перевізника, визначеного Покупцем або іншої особи що діє від імені Покупця вивіз товару зі складу Постачальника здійснюється Покупцем за власній рахунок;

- якщо місце поставки склад Покупця коли товар поставлено під розвантаження з транспортного засобу на склад. Розвантаження товару здійснюється Покупцем власними силами та засобами Покупець зобов`язаний забезпечити розвантаження товару транспортного засобу протягом 3-х годин і моменту отримання усного повідомлення Постачальника про готовність до відвантаження товару в місці призначення (п. 4.1 Договору).

За змістом п. 4.3 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття Покупцем партії товару в місці постачання.

У разі порушення Покупцем строку платежу визначеного цим договором Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у разі прострочення Покупцем строку платежу більше ніж 10 днів. Покупець виплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару пеня за порушення строку платежу нараховується з дня поставки товару (п. 5.2 Договору).

Даний Договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір припинити строк дії договору то строк дії даного договору буде вважатися пролонгованим ще на один календарний рік Кількість таких пролонгації необмежена (п. 7.4 Договору) (а.с. 11-14, т. 1).

На виконання умов укладеного договору позивачем поставлено ТОВ "Вінпроектбуд" товарів загальною вартістю 3 411 038,03 грн, що підтверджується наданими видатковими накладними, які долучено до матеріалів справи (а.с. 15-56, т. 1).

Відповідачем здійснено оплату поставленого товару на загальну суму 3 248 296,73грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.04.2020 року по 31.12.2021 року (а.с. 60-136, т. 1).

Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті поставленого товару становить 162 741,30 грн (3 411 038,03 грн - 3 248 296,73 грн).

12.09.2022 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 08-31/2022-1 щодо погашення заборгованості (а.с. 138-139, т. 1).

Однак відповіді надано не було заборгованість не погашено.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 162 741,30 грн боргу за поставлений товар за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року правомірною та обґрунтованою, тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 31 788,27 грн інфляційних втрат, 3 665,02 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми інфляційних втрат та 3% річних помилок не виявлено, в зв`язку з чим 31 788,27 грн інфляційних втрат, 3 665,02 грн 3% річних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 707,30 грн пені, 32 548,20 грн штрафу за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено відповідальність сторін.

У разі порушення Покупцем строку платежу визначеного цим договором Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у разі прострочення Покупцем строку платежу більше ніж 10 днів. Покупець виплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару пеня за порушення строку платежу нараховується з дня поставки товару (п. 5.2 Договору).

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного договору.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми штрафу помилок не виявлено.

При перевірці розрахунку пені в сумі 19 707,30 грн у визначеному позивачем періоді судом встановлено помилки в періоді її нарахування, зокрема позивачем помилково визначено за окремим періодами початок нарахування пені, за відсутності прострочення у відповідний календарний день.

При цьому, здійснивши розрахунок у вірному періоді судом отримано пеню в сумі 18 271,78 грн, суд також погоджується та вважає арифметично вірним розрахунок відповідача (т. 1 а.с. 192, 193).

Враховуючи викладене у задоволенні 1 435,52 грн пені слід відмовити як заявлених безпідставно.

Суд критично оцінює доводи відповідача з приводу наявності форм мажорних обставин.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

Скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач (боржник), не є надзвичайними і не прогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер. При цьому, суд зауважує, що економічні процеси у державі негативно впливають на фінансову діяльність не лише боржника, але й кредитора, тобто, сторони перебувають у рівних умовах.

Тому, відповідачем в силу вимог ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України не спростовано правомірності позовних вимог.

При вирішенні питання щодо остаточних сум стягнення пені та штрафу, з урахуванням позиції відповідача, суд враховує наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Як роз`яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- термін прострочення, який відносно основної суми боргу становить близько одного року;

0- ступінь виконання основного зобов`язання на рівні 95%;

- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування 3% річних та інфляційних втрат;

- можливість нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат до моменту погашення основної суми боргу.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як пені, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені та штрафу на 75%, стягнення на користь позивача 4 567,94 грн пені та 8 137,05 грн штрафу, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 15 139,36 грн (1 435,52 грн пеня заявлена безпідставно + 13 703,84 грн пені зменшеної судом) пені та 24 411,15 грн штрафу.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішення судом питання щодо зменшення розміру пені та штрафу не впливає на розподіл судових витрат в частині відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 27.09.2022 року між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Якименко та партнери» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОНУС-ПЛЮС» (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 1В (а.с. 141-142, т. 1).

Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим договором, а саме здійснення представництва інтересів Клієнта у судовій справі щодо стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпроектбуд» за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року.

Згідно п. 2.1 Договору вартість правової допомоги (гонорар) за договором становить фіксований розмір 11 200,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

При цьому, в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 1В від 27.09.2022 року, платіжне доручення № 476 від 27.09.2022 року на суму 11 200,00 грн.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 3 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 у справі № 907/357/16.

Отже, витрати на оплату професійної правничої допомоги підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" (вул. В. Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018, код - 37618365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (б. Свободи, буд. 1, кв. 2, "Поділля" район, м. Вінниця, 21005, код - 42829021) 162 741,30 грн - основного боргу за Договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 03-18/2020-1 від 18.03.2020 року, 3 665,02 грн - 3% річних, 31 788,27 грн - інфляційних втрат, 8 137,05 грн - штрафу, 4 567,94 грн - пені, 3 756,75 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 11 200,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (б. Свободи, буд. 1, кв. 2, "Поділля" район, м. Вінниця, 21005, код - 42829021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" (вул. В. Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018, код - 37618365) в частині стягнення 15 139,36 грн пені та 24 411,15 грн - штрафу.

4. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

5. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за адресами: представнику позивача адвокату Кравчуку М.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - vinproektbud@outlook.com.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи..

2 - позивачу (б. Свободи, буд. 1, кв. 2, "Поділля" район, м. Вінниця, 21005)

3 - відповідачу ( вул. В. Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018)