Постанова

від 16.11.2022 по справі 914/291/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 914/291/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання Астапової Ю. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (головуючий суддя Бойко С. М., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 (суддя Березяк Н. Є.) у справі

за позовом керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Белзької міської ради Львівської області

до Фермерського господарства «Бонсай»

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

прокурора - Савицької О. В.

СУТЬ СПОРУ

1. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) уклало з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка належить до сіножатей.

2. У подальшому ОСОБА_1 створив Фермерське господарство «Бонсай» (далі - ФГ «Бонсай), до якого перейшло право користування земельною ділянкою за вказаним договором оренди землі.

3. За результатами проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки, переданої в користування ФГ «Бонсай», встановлено порушення земельного законодавства, а саме розорювання земельної ділянки та вирощування сільськогосподарських культур.

4. Керівник Червоноградської окружної прокуратури, вважаючи, що ФГ «Бонсай» порушує вимоги земельного законодавства щодо цільового використання земельної ділянки, звернувся з позов до суду.

5. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволені позову відмовлено.

6. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

7. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. У лютому 2022 року керівник Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Белзької міської ради Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ФГ «Бонсай», в якому просив розірвати договір оренди землі від 16.12.2016, б/н щодо земельної ділянки площею 96,3432 га, кадастровий номер 4624882400:14:000:0651 (далі - спірна земельна ділянка), укладений між ГУ Держгеокадастру у Львівській області, правонаступником якого є Белзька міська рада Львівської області (далі - Белзька міськрада), та ФГ «Бонсай» (далі - договір оренди землі), і зобов`язати ФГ «Бонсай» повернути власнику - Белзькій міськраді спірну земельну ділянку.

9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором оренди землі спірна земельна ділянка передана в оренду ФГ «Бонсай» як угіддя - сіножаті, однак протягом 2021 року ФГ «Бонсай» спірну земельну ділянку використовувало як ріллю для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, чим порушило вимоги пункту 36 договору оренди землі, статті 35 Закону України «Про охорону земель» (далі - Закон про охорону земель), статті 32 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду землі), статей 141, 143 Земельного кодексу України та частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. На підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 10.05.2016 № 4178/1616 та від 16.06.2016 № 5624/16-16 між ГУ Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку.

11. Відповідно до пункту 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 96,3432 га, в тому числі 96,3432 га угіддя - сіножаті.

12. Пунктом 5 договору оренди землі передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення цього договору становить 326 377,04 грн, або 0,34 грн за 1 кв. м, кадастровий номер ділянки 4624882400:14:000:0651.

13. Відповідно до пункту 6 договору оренди землі недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, немає.

14. Згідно з пунктом 8 договору оренди землі його укладено на строк 20 років.

15. Пунктом 14 договору оренди землі визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

16. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (пункт 15 договору оренди землі).

17. Згідно з пунктом 25 договору оренди землі до прав орендодавця відноситься вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором.

18. Відповідно до пункту 35 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

19. Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право оренди земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 07.02.2017, номер запису про інше речове право 18987322. Підстава виникнення - договір оренди землі, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

20. 08.05.2019 наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 13-2853/16-19-СГ «Про внесення змін до договорів оренди землі» внесено зміни до договору оренди землі, право оренди підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.02.2017 № 18987322 площею 96,3432 га (кадастровий номер 4624882400:14:000:0651) із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Карівської сільської ради Сокальського району (п. 1). Внесені такі зміни до договорів оренди земельних ділянок: в преамбулі договорів змінити орендаря з «громадянин ОСОБА_1 » на «Фермерське господарство «Бонсай» (п. 2). Наказано укласти додаткову угоду до договору оренди землі (п. 3.1).

21. На виконання вищевказаного наказу від 08.05.2019 № 13-2853/16-19-СГ, 12.05.2019 між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі та внесено зміни до преамбули договору про оренду землі шляхом заміни орендаря ОСОБА_1 на ФГ «Бонсай».

22. Змінено також пункт 15 договору оренди землі, а саме реквізити сторін - замінено орендаря ОСОБА_1 на ФГ «Бонсай» (код ЄДРПОУ 41662294).

23. Рішенням № 1 засновника ФГ «Бонсай» від 05.10.2017 затверджено статут ФГ «Бонсай» (далі - статут).

24. Відповідно до пункту 6.1 статуту фермерське господарство сформоване за рахунок переданих засновником активів: права користування земельними ділянками, отриманими засновником фермерського господарства ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

25. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірна земельна ділянка надана на праві оренди ФГ «Бонсай» для ведення фермерського господарства.

26. У зв`язку з адміністративно-територіальною реформою згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за № 718 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» село Карів Сокальського району увійшло до складу Белзької територіальної громади, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків відповідної сільської ради згідно з рішенням Белзької міськради від 08.12.2020 за № 16.

27. Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 21.10.2021 № 1, складеного Белзькою міськрадою, за результатами обстеження спірної земельної ділянки на місцевості, встановлено розорювання спірної земельної ділянки.

28. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 01.12.2021 № 533-ДК/495/АПУ09/01г21 встановлено порушення частини п`ятої статті 20 та статті 211 Земельного кодексу України.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

29. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, у задоволені позовних вимог відмовлено.

30. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що судом не виявлено доказів використання землі не за цільовим призначенням та не у відповідності до виду використання, за яким спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

31. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що розірвання договору оренди земельної ділянки не тільки не захистить інтереси держави, за захистом яких звернувся прокурор, а навпаки призведе до їх порушення, оскільки, орендуючи земельну ділянку для ведення фермерського господарства, відповідач сплачує орендні платежі (які наповнюють бюджет), виготовляє сільськогосподарську продукцію для задоволення потреб населення в умовах військового стану та не допускає заліснення спірної земельної ділянки чагарниками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

32. У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

33. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

34. На обґрунтування підстави касаційного оскарження прокурор посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування правових висновків Верховного Суду.

35. Так, прокурор вважає, що суди попередніх інстанцій застосували статті 13, 24, 25 Закону про оренду землі, статті 35, 37 Закону про охорону земель та статтю 629 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17, від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21.

36. Крім того, прокурор стверджує про застосування судами попередніх інстанцій норм статей 31, 33-37 Земельного кодексу України без урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21).

37. Так, в касаційній скарзі прокурор зазначає про невзяття до уваги судами попередніх інстанцій статей 13, 15 Закону про оренду землі, згідно з якими орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

38. На думку скаржника, спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначенням, передана ФГ «Бонсай» для ведення фермерського господарства та є сіножаттю, а отже не повинна розорюватися і не може бути використана ФГ «Бонсай» для посіву соняшнику чи будь-якої іншої культури, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як сіножаті.

39. Прокурор, посилаючись на викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду висновки, зазначає, що діяльність ФГ «Бонсай» щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до сіножатей, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки.

40. Так, прокурор стверджує, що використання земельної ділянки без зміни цільового призначення земельної ділянки, однак з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії, є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки.

41. Крім того, у касаційній скарзі прокурор вказує, що використання сіножаті з метою розорювання та засівання сільськогосподарських культур суперечить правовому режиму цих угідь, порушує вимоги раціонального землекористування та один із основних принципів державної політики у сфері охорони земель, визначений у статті 3 Закону про охорону земель, а саме: забезпечення охорони земель як основного національного багатства українського народу.

42. У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

43. Учасники справи правом на подання відзиву, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

44. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

46. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ними не встановлено використання ФГ «Бонсай» спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням та не у відповідності до виду використання та умов договору оренди землі, який прокурор просив розірвати.

47. Так, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зазначили, що матеріалами справи спростовуються доводи прокурора про те, що ФГ «Бонсай» не мало права відповідно до вимог Закону України «Про фермерське господарство» (далі - Закон про фермерське господарство) використовувати спірну земельну ділянку як рілля, оскільки згідно з вказаним наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області ФГ «Бонсай» було надано земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а не для сінокосіння.

48. У зв`язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав, передбачених пунктом 35 договору оренди землі, для припинення дії договору шляхом його розірвання.

49. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

50. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону про оренду землі).

51. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону про оренду землі).

52. За змістом статті 25 Закону про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду.

53. За умовами договору оренди землі, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та ФГ «Бонсай», фермерське господарство зобов`язалося виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримуватися режиму природоохоронного використання земель (пункт 28 договору оренди землі).

54. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

55. Згідно з пунктом 25 договору оренди землі до прав орендодавця відноситься вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором.

56. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

57. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

58. Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

59. Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

60. У частині третій статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

61. За змістом частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

62. З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), на яку посилається прокурор в касаційній скарзі).

63. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано частиною першою статті 22 Земельного кодексу України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

64. Відповідно до частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

65. Згідно з частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, на час укладення договору оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

66. Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), на яку посилається прокурор в касаційній скарзі, указаними нормами права (статті 31, 33-37 Земельного кодексу України) визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

67. Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21).

68. Разом із тим користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

69. Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц та від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, на які посилається прокурор в касаційній скарзі).

70. Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи установлено, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, за видом використання спірна земельна ділянка належить до сіножатей та передана ОСОБА_1, а пізніше - ФГ «Бонсай» для ведення фермерського господарства.

71. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (частина перша статті 1 Закону про фермерське господарство).

72. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних (частина друга статті 24 Закону про фермерське господарство).

73. Як вже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам, в тому числі, для ведення фермерського господарства.

74. До складу земель сільськогосподарського призначення, як вже вказувалося вище, належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя, які складаються з ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелог (частина друга статті 22 Земельного кодексу України).

75. Звідси, фермерське господарство можете отримувати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі, землі, які належать до сіножатей, але використовувати їх відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані в користування власником, при цьому на власний розсуд визначаючи напрями своєї діяльності, спеціалізацію фермерського господарства.

76. Таким чином, відповідно до договору оренди землі ОСОБА_1 надано в користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка за видом використання належить до сіножатей, з метою ведення фермерського господарства без зміни виду використання такої спірної земельної ділянки.

77. Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що ФГ «Бонсай» використовує зазначену земельну ділянку для посіву сільськогосподарських культур.

78. Такі обставини підтверджені актом обстеження земельної ділянки від 21.10.2021 № 1, складеним Белзькою міськрадою за результатами обстеження спірної земельної ділянки на місцевості, яким встановлено факт розорювання спірної земельної ділянки, та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 01.12.2021 № 533-ДК/495/АПУ09/01г21, яким встановлено порушення частини п`ятої статті 20 та статті 211 Земельного кодексу України.

79. Таким чином, у вказаних вище актах зафіксовано, що ФГ «Бонсай» використовує спірну земельну ділянку з порушенням умов режиму використання, а саме використання землі, видом використання якої є сіножаті, як ріллі для вирощування сільськогосподарських культур.

80. Відповідно до частини першої статті 35 Закону про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

81. У частинах першій та другій статті 36 Закону про охорону земель визначено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

82. Статтею 37 Закону про охорону земель передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

83. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки за приписами частини п`ятої статті 20, статті 34 Земельного кодексу України земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду ФГ «Бонсай» спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки спірну земельну ділянку ФГ «Бонсай» було зобов`язане використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як сіножаті.

84. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18 та від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21, на які посилається прокурор в касаційній скарзі.

85. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься правовий висновок про те, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

86. Відповідно до частини першої статті 32 Закону про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

87. Відповідно до пункту 35 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

88. Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

89. У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки.

90. Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

91. З огляду на зміст припису абзацу першого частини другої статті 651 Цивільного кодексу України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

92. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

93. З огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ФГ «Бонсай» обов`язків, передбачених статтею 25 Закону про оренду землі, умовами договору оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до сіножатей, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, виходячи з предмета та підстав позову, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання ФГ «Бонсай» повернути земельну ділянку власнику в особі Белзької міськради.

94. На підставі поданих сторонами та досліджених судами попередніх інстанцій доказів, установлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин укладення та виконання сторонами договору оренду землі, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про порушення ФГ «Бонсай» положень земельного законодавства та умов договору оренди землі щодо використання орендарем земельної ділянки відповідно до її призначення.

95. Порушення ФГ «Бонсай» умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка відноситься до сіножатей, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

96. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц, на яку посилається прокурор в касаційній скарзі.

97. Колегія суддів суду касаційної інстанції також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що розірвання договору оренди земельної ділянки не тільки не захистить інтереси держави, за захистом яких звернувся прокурор, а навпаки призведе до їх порушення, оскільки, орендуючи земельну ділянку для ведення фермерського господарства, відповідач сплачує орендні платежі (які наповнюють бюджет), виготовляє сільськогосподарську продукцію для задоволення потреб населення в умовах військового стану та не допускає заліснення спірної земельної ділянки чагарниками.

98. Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

99. Договором оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 13 055,08 грн в рік в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі (пункт 9).

100. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а отже і розмір орендної плати, залежить, в тому числі, від функціонального призначення земельної ділянки.

101. Використовуючи спірну земельну ділянку, яка належить до сіножатей, для вирощування сільськогосподарських культур, а не сінокосіння, ФГ «Бонсай» порушує інтереси Белзької територіальної громади в отриманні справедливої та такої, що відповідає вимогам законодавства, орендної плати.

102. У зв`язку з цим, колегія суддів суду касаційної інстанцій зазначає, що розірвання договору оренди землі не призведе до порушення інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор, оскільки ФГ «Бонсай» істотно порушило умови договору, що не дозволяє потерпілій стороні - Белзькій територіальній громаді отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

103. Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини передачі спірної земельної ділянки в оренду ФГ «Бонсай», обставини використання спірної земельної ділянки згідно її цільового призначення та всупереч виду використання такої спірної земельної ділянки, однак дійшли необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

104. Згідно зі статтею 34 Закону про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

105. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору оренди землі, то повернення відповідачем спірної земельної ділянки Белзькій міськраді є правовим наслідком розірвання договору оренди землі.

106. З урахуванням викладеного колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про задоволення касаційної скарги прокурора, скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення - про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

107. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

108. Згідно з частинами першою-третьою статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

109. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, судові рішення попередніх інстанцій скасувати і прийняте нове рішення - про задоволення позову.

Щодо судових витрат

110. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

111. Згідно з підпунктами «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

112. У зв`язку з тим, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, то судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають розподілу, а саме стягненню з ФГ «Бонсай» на користь Львівської обласної прокуратури підлягає судовий збір у загальному розмірі 22 329,00 грн, у тому числі 4962,00 грн - за подання позовної заяви, 7443,00 грн - за подання апеляційної скарги та 9924,00 грн - за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі № 914/291/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Розірвати договір оренди землі від 16.12.2016, б/н щодо земельної ділянки площею 96,3432 га, кадастровий номер 4624882400:14:000:0651, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, правонаступником якого є Белзька міська рада Львівської області, та Фермерським господарством «Бонсай».

5. Фермерському господарству «Бонсай» повернути власнику - Белзькій міській раді Львівської області земельну ділянку площею 96,3432 га, кадастровий номер 4624882400:14:000:0651.

6. Стягнути з Фермерського господарства «Бонсай» (80066, Львівська область, Сокальський район, село Карів, ідентифікаційний код 41662294) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 22 329,00 грн (двадцять дві тисячі триста двадцять дев`ять гривень 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

7. Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

С. К. Могил