Ухвала

від 12.04.2023 по справі 914/291/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/291/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

розглянувши заяву Фермерського господарства "Бонсай"

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №914/291/22

за позовом Керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Белзької міської ради Львівської області

до Фермерського господарства "Бонсай"

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Керівник Червоноградської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Белзької міської ради Львівської області (далі - Рада, Позивач) до Фермерського господарства "Бонсай" (далі - Відповідач, ФГ "Бонсай"), в якому просив розірвати договір оренди землі від 16.12.2016 б/н щодо земельної ділянки площею 96,3432 га кадастровий номер 4624882400:14:000:0651, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), правонаступником якого є Позивач, та ФГ "Бонсай", і зобов`язати останнього повернути власнику - Раді спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що згідно з договором оренди землі спірна земельна ділянка передана в оренду ФГ "Бонсай" як угіддя - сіножаті. Однак, протягом 2021 року Відповідач спірну земельну ділянку використовував як ріллю для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, чим порушив вимоги п. 36 договору оренди землі, статті 35 Закону України "Про охорону земель", статті 32 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 143 Земельного кодексу України та частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Зазначені рішення і постанова обґрунтовані тим, що судами не виявлено доказів використання землі не за цільовим призначенням та не у відповідності до виду використання, за яким спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що розірвання договору оренди земельної ділянки не тільки не захистить інтереси держави, за захистом яких звернувся Прокурор, а навпаки призведе до їх порушення, оскільки, орендуючи земельну ділянку для ведення фермерського господарства, Відповідач сплачує орендні платежі (які наповнюють бюджет), виготовляє сільськогосподарську продукцію для задоволення потреб населення в умовах військового стану та не допускає заліснення спірної земельної ділянки чагарниками.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 914/291/22 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у вказаній справі. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Розірвано договір оренди землі від 16.12.2016 б/н щодо земельної ділянки площею 96,3432 га кадастровий номер 4624882400:14:000:0651, укладений між ГУ Держгеокадастру у Львівській області, правонаступником якого є Рада, та ФГ "Бонсай". Зобов`язано Відповідача повернути власнику - Позивачу зазначену земельну ділянку.

Наведена постанова обґрунтована тим, що відповідно до договору оренди землі ОСОБА_1 надано в користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка за видом використання належить до сіножатей, з метою ведення фермерського господарства без зміни виду її використання. Водночас, судами попередніх інстанцій установлено, що ФГ "Бонсай" використовує зазначену земельну ділянку для посіву сільськогосподарських культур. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідно до норм чинного законодавства земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду ФГ "Бонсай" спірна земельна ділянка не могла використовуватися Відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, враховуючи, що ФГ "Бонсай" було зобов`язане її використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як сіножаті.

Суд касаційної інстанції також дійшов висновку, що за встановлених у справі обставин невиконання ФГ "Бонсай" обов`язків, передбачених чинним законодавством і умовами договору оренди землі, а також враховуючи спрямування діяльності Відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до сіножатей, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання ФГ "Бонсай" повернути земельну ділянку власнику в особі Ради. Порушення ФГ "Бонсай" умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, що відноситься до сіножатей, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Крім того, використовуючи спірну земельну ділянку, яка належить до сіножатей, для вирощування сільськогосподарських культур, а не сінокосіння, ФГ "Бонсай" порушує інтереси Белзької територіальної громади в отриманні справедливої та такої, що відповідає вимогам законодавства, орендної плати.

У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №914/291/22 Відповідач просить її переглянути та скасувати за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення, яким залишити без змін судові рішення господарських судів попередніх інстанцій.

Зазначена заява обґрунтована тим, що за висновками суду касаційної інстанції розорювання спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення полягає у істотному погіршенні родючості ґрунтів на вказаній ділянці, що призвело до погіршення їх якості, і є істотним порушенням умов договору оренди землі б/н від 16.12.2016, внаслідок чого він підлягає розірвання. Натомість ані матеріали справи, ані позовна заява не містять належних і допустимих доказів, які підтверджують факт істотного погіршення родючості та погіршення якості ґрунтів зазначеної земельної ділянки.

При цьому Відповідач зазначає, що згідно з висновком Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" від 24.01.2023, виготовленим на замовлення ФГ "Бонсай", родючість ґрунтів спірної земельної ділянки збережена від 2016 року до дня обстеження, а саме 12.01.2023. Наведені обставини, на думку заявника, є нововиявленими та є підставою для скасування постанови суду касаційної інстанції.

Заступником керівника Львівської обласної прокуратури подано відзив на вказану заяву, в якому прокурор просить відмовити в її задоволенні та залишити судове рішення в силі.

21.03.2023 від Відповідача надійшли додаткові пояснення до його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду касаційної інстанції, в яких ФГ "Бонсай" підтримало доводи вказаної заяви.

11.04.2023 ФГ "Бонсай" подало ще одні додаткові пояснення до зазначеної заяви, в яких Відповідач повідомив про наявність технічної помилки в кадастровому номері земельної ділянки у висновку Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" від 24.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2023 відкрито провадження за заявою ФГ "Бонсай" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №914/291/22 та призначено здійснити її розгляд у судовому засіданні 22.03.2023. Витребувано матеріали справи № 914/291/22 із Господарського суду Львівської області/Західного апеляційного господарського суду.

16.03.2023 повторно витребувано матеріали зазначеної справи з Господарського суду Львівської області/Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 відкладено розгляд заяви ФГ "Бонсай" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №914/291/22 до 12.04.2023 у зв`язку з ненадходженням цієї справи до суду касаційної інстанції.

Матеріали справи № 914/291/22 надійшли до Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду 23.03.2023.

Ураховуючи наведене та те, що матеріали справи № 914/291/22 надійшли на адресу Верховного Суду 23.03.2023, розгляд справи здійснюється в розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду касаційної інстанції та поясненнях учасників справи, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом про банкрутство, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 321 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Під час розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід врахувати, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. В його основі лежить положення "res judicata", відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень, які після їх прийняття не мають переглядатися до безмежності.

При цьому згідно з частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасованим (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії").

Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51, 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росі", ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; пункти 42 - 44 рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя. Також така процедура має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункти 27, 28 рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії", пункт 46 рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови").

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").

Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26.06.2018 у справі "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України", рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

Тож, враховуючи викладене, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що нововиявлена обставина - це юридичний факт:

- який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;

- що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи;

- який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;

- який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/5511/16, від 10.12.2020 у справі №914/2964/13).

Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №910/12465/18, від 01.04.2022 у справі № 905/1926/18).

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарського процесуального кодексу України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, прокурором чи іншими особами, які беруть участь у справі або які ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону (відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №910/17944/15, від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15, від 10.03.2020 у справі №910/10784/18, від 24.09.2020 у справі № 922/1141/19, від 15.07.2021 у справі №910/12490/18).

Водночас, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №924/377/16, від 13.05.2021 у справі №910/12465/18, від 19.08.2019 у справі №910/12487/18).

Як зазначалось, ФГ "Бонсай" у своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду касаційної інстанції як на нововиявлену обставину посилається на доказ, що, на його думку, спростовує висновок Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 914/291/22 про розорювання Відповідачем спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який було отримано вже після прийняття зазначеної постанови внаслідок звернення заявника до Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" та отримання відповідного висновку від 24.01.2023.

Однак, приймаючи до уваги викладене вище, Суд доходить висновку про те, що обставини, на які у своїй заяві посилається ФГ "Бонсай", не мають ознак нововиявлених у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Так, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України є одночасна наявність таких трьох умов:

- по-перше, їх існування на час розгляду справи;

- по-друге, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

- по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16, від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14, від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 14.07.2020 у справі № Б8/065-12).

Таким чином, зі змісту заяви ФГ "Бонсай" вбачається, що обставини на які посилається заявник щодо стану родючості ґрунтів спірної земельної ділянки (з огляду на її розорювання) існували на момент розгляду справи в судах всіх інстанцій та були йому відомі, а відтак наданий Відповідачем доказ (висновок Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" від 24.01.2023) за своєю правовою природою є новими доказами, а не нововиявленими обставинами, як про це помилково вказує ФГ "Бонсай".

У поданій заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції за нововиявленими обставинами заявник фактично намагається спонукати Суд здійснити саме переоцінку доказів у справі, в той час, як переоцінка їх не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, встановивши відсутність в сукупності всіх ознак, що надають зазначеним заявником обставинам статусу нововиявлених, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ФГ "Бонсай" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 914/291/22, у зв`язку з чим наведена постанова суду касаційної інстанції підлягає залишенню в силі.

Зважаючи на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні заяви ФГ "Бонсай", судові витрати, понесені за її розгляд, відповідно до норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 301, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фермерського господарства "Бонсай" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 914/291/22 відмовити.

2. Постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 914/291/22 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ