Рішення

від 14.11.2022 по справі 525/148/22

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/148/22

Номер провадження 2/525/123/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2022 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

представника позивача по первісному позову ОСОБА_1 ,

представника відповідача по первісному позову ОСОБА_2 ,

представника відповідача по первісному позову ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, про визнання недійсним та скасування рішення сесії селищної ради, припинення права власності на земельну ділянку, скасування реєстрації земельної ділянки, реєстрацію припинення права власності на земельну ділянку, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, про визнаннянедійсним державногоакта направо постійногокористування землею, -

встановив:

17 березня 2022 року позивач звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_5 ,ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇРАДИ звимогою про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач, відповідно до Державного акта серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999 користується на праві постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8500 га з цільовим призначенням: для ведення підсобного сільського господарства, в межах населеного пункту села Затон на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області. З метою внесення інформації про цю земельну ділянку до ДЗК, позивач звернувся до землевпорядної організації для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За результатами розгляду електронної заяви до ДЗК, було отримано відповідь рішення від 26.01.2022 № РВ-5100050022022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв`язку з наявністю перетину належної позивачу земельної ділянки з ділянкою кадастровий номер 5320255106:06:001:0361, площа співпадає на 67,2794 %. Позивачу стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255106:06:001:0361, площею 1,8637 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: село Затон Миргородського району Полтавської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , яка отримала земельну ділянку на підставі рішення Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 16 листопада 2021 року. Тобто, позивач вважає, що Великобагачанська селищна рада фактично передала частину його земельної ділянки, а ОСОБА_5 фактично отримала безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 5320255106:06:001:0361 за рахунок належної позивачу на праві постійного користування земельної ділянки загальною площею 0,8500 га з цільовим призначенням: для ведення підсобного сільського господарства. Внаслідок неправомірних дій відповідачів, позивач вважає, що його права порушено і він не може в повній мірі володіти та користуватися належною йому ділянкою. Тому позивач змушений звернутися з цим позов до суду.

14.04.2022 представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Сидоренком Ю.В. подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 55-56), в якому він просить в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі з таких підстав. В позовній заяві позивачем не вказано в чому полягає порушення або оспорювання особисто ОСОБА_5 прав, свобод чи законних інтересів позивача. Зазначив, що ні в ДЗК, ні в Публічній кадастровій карті, ні в будь яких інших відкритих джерелах інформації, немає інформації про земельну ділянку, яка за твердження позивача перебуває в його користуванні, та її місце розташування. Відповідачка ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5320255106:06:001:0361, площею 1,8637 га, відповідно до чинного законодавства, діяла добросовісно, ніяких незаконних дій не вчиняла. Вважає що позивачем не доведено в належний спосіб, що Великобагачанська селищна рада фактично передала частину його земельної ділянки, а ОСОБА_5 фактично отримала безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 5320255106:06:001:0361 за рахунок належної позивачу на праві постійного користування земельної ділянки загальною площею 0,8500 га з цільовим призначенням: для ведення підсобного сільського господарства.

14.04.2022 представником відповідача ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 61-63), в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі з таких підстав. ОСОБА_5 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах села Затон на території Великобагачанської селищної ради, отримавши дозвіл відповідачка звернулася до ФОП ОСОБА_6 , яка розробила даний проект. Відповідно на підставі розробленого проекту землеустрою в ДЗК кадастровим реєстратором перевірено та зареєстровано земельну ділянку площею 1,8637 га, з кадастровим номером 5320255106:06:001:0361. Великобагачанська селищна рада розглянувши проект землеустрою, рішенням 17 сесії 8 скликання затвердила проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5 , та передано у власність земельну ділянку площею 1,8637 га, з кадастровим номером 5320255106:06:001:0361. Позивач, маючи Державний акт серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999, яким йому посвідчено право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 0,8500 га, звернувся до ФОП ОСОБА_7 із заявою щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Позивачу було відмовлено в реєстрації земельної ділянки, оскільки наявні перетини ділянки з ділянкою 5320255106:06:001:0346, площа спів падання 18,4566 %, та ділянкою 5320255106:06:001:0361, 67,2794 %, проте позивачем в позовній заяві цього не зазначено. Позивачем не надано жодного доказу того, що земельна ділянка, зазначена в Державному акті на право постійного користування, виданого ОСОБА_4 , є саме в тому місці, де ФОП ОСОБА_7 розробила технічну документацію, а не є суміжною чи в загалі в іншому місці. Відповідачем зазначено, що з доданих до позовної заяви документів неможливо встановити відповідність місцезнаходження земельної ділянки відповідно до технічної документації ФОП ОСОБА_7 та безпосередньо при передачі в постійне користування ОСОБА_4

21.04.2022 позивачем подано до суду відповіді на відзиви відповідачів (а.с. 65-69), де позивач заперечує доводи відповідачів та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

21.09.2022 представником відповідача адвокатом Сидоренком Ю.В. в інтересах відповідачки ОСОБА_5 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, з вимогою про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999, виданого на ім`я ОСОБА_4 , зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею з № 691 (а.с. 135-137). В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що підставою набуття земельної ділянки у постійне користування із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право постійного користування землею. Відсутність спрямованого на передачу земельної ділянки у постійне користування рішення повноважного органу, Великобагачанської селищної ради, означає, що вона волю на передачу цієї ділянки у постійне користування відповідачу не виявила. Таким чином, Державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999, був отриманий відповідачем ОСОБА_4 за відсутності відповідного рішення поважного органу, тобто посвідчує право, яке відповідач не набув, у передбачений законом спосіб, отже є недійсним. Тому позивач за зустрічним позовом звернувся до суду в цим позовом.

14.11.2022 в судовому засіданні відповідачем за зустрічним позовом позивачем за первісним позовом ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_5 (а.с. 169-170), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_5 в повному обсязі посилаючись на такі обставини. Позивач за первісним позовом вважає, що в додатках до позовної заяви міститься копія рішення виконавчого комітету Великобагачанської селищної Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 26 вересня 1999 року № 57/23 щодо передачі йому в постійне користування земельної ділянки площею 0,85 га. Зазначає, що оскаржуваний державний акт на право постійного користування землею містить підпис та печатку голови селищної ради, а також землевпорядника, тому якби рішення сесії про передачу земельної ділянки в користування не відповідало б дійсності, то вказаний акт не був би підписаний головою селищної ради.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав за обставин викладених у позовній заяві, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 за зустрічною позовною заявою просив відмовити.

Представник позивача по первісному позову ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_4 підтримав за обставин викладених у позовній заяві, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 за зустрічною позовною заявою просив відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача по первісному позову ОСОБА_2 позовні вимоги викладені у зустрічній позовній заяві підтримав, посилався на аргументи зазначені в змісті зустрічної позовної заяви. В задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_4 просив відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача по первісному позову ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 посилаючись на обставини викладені у відзиві, не заперечував щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 .

Третя особа ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ в судове засідання представник не з`явився, направила до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 110, 128).

Третя особа ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ в судове засідання представник не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили (а.с. 166).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , представника відповідача по первісному позову ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (далі ЗК України), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстави спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою, мотивуючи її тим, що в зв`язку з неправомірними діями відповідачів, належне йому право постійного користування земельною ділянкою площею 0,85 гектара, яка розташована в селі Затін Великобагачанського району Полтавської області, для ведення особистого підсобного господарства, порушено останнім.

В ході судового розгляду, судом встановлено, що у позивача по справі не виникало право постійного користування земельною ділянкою площею 0,85 гектара, яка розташована в селі Затін Великобагачанського району Полтавської області, для ведення особистого підсобного господарства.

Досліджений в судовому засіданні Архівний витяг № 07-02-В/101 від 29.07.2022 (а.с. 112), свідчить про те, що протокольним рішенням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області від 26 березня 1999 року ОСОБА_4 надана земельна ділянка площею 0,85 га в селі Затін Великобагачанського району Полтавської області, для ведення особистого підсобного господарства на умовах оренди на 10 років.

Відомостей про те, що зазначене вище рішення органу місцевого самоврядування було змінене чи уточнене матеріли справи не містять. Жодних інших рішень органів влади чи органів місцевого про передачу позивачеві земельної ділянки площею 0,85 гектара, яка розташована в селі Затін Великобагачанського району Полтавської області, для ведення особистого підсобного господарства на праві постійного користування земельною ділянкою стороною позивача до суду не надано.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, зробила висновок, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель держаної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

За правовою позицією, яка викладена в постановах Верховного суду України від 22.05.2013 у справі № 6-33цс13, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

З огляду на вище зазначене, суд не розглядає наданий стороною позивача Державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999 (а.с. 14-15), відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі рішення Великобагачанської селищної Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області за № 57/3 від 26 березня 1999 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,85 га в селі Затін Великобагачанського району Полтавської області, для ведення особистого підсобного господарства, як належне підтвердження того, що позивач по справі набув відповідне право на земельну ділянку.

Досліджена в судовому засіданні КСЕРОКОПІЯ/СВІТЛОКОПІЯ копії рішення виконавчого комітету Великобагачанської селищної Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області за № 57/3 від 26 березня 1999 року (а.с. 17), яка долучена позивачем ОСОБА_4 до позовної заяви як доказ на підтвердження його порушених прав, відповідно до якої ОСОБА_4 надано земельну ділянку площею 0,85 га в селі Затін Великобагачанського району Полтавської області, для ведення особистого підсобного господарства в оренду на строк 10 років, яка містить виправлення напис "ПОСТІЙНЕ КОРИСТУВАННЯ", виправлення належним чином не застережене і не посвідчене відповідальною посадовою особою, не розглядається судом, як доказ того, що позивачеві рішенням органу місцевого самоврядування було надана земельну ділянку на праві постійного користування та прямо суперечить змісту протокольного рішення Великобагачанської селищної Ради народних депутатів від 29.07.1999 року про надання земельної ділянки позивачу ОСОБА_4 в оренду на строк 10 років, в яке будь які зміни не вносились.

Суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_4 . Державний акт на право користування землею серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999 був отриманий за відсутності відповідного рішення повноважного органу, а саме Великобагачанської селищної Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області, а тому право постійного користування на земельну ділянку площею 0,85 га, яка розташована в селі Затін Великобагачанського району Полтавської області у нього не виникло.

Щодо аргументу сторони позивача, що Державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999 видавався позивачу на законних підставах, містить підпис та печатку голови селищної ради, то суд зазначає, що механізм отримання позивачем ОСОБА_4 . Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999 судом не досліджується.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою. Тобто, позивачем не доведено, що заявлена позовна вимога, є саме вимогою володіючого майном власника, а також, що дії відповідача створюють позивачеві перешкоди щодо здійснення ним права користування і розпорядження своїм майном.

З огляду на вище викладене, в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 , та суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що рішенням 17 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 16 листопада 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) комунальної власності та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,8637 га, кадастровий номер 5320255106:06:001:0361, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована в межах села Затон на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (а.с. 29).

25.11.2021 року позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_5 здійснила державну реєстрацію права на земельну ділянку площею 1,8637 га, кадастровий номер 5320255106:06:001:0361, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована в межах села Затон на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, номер запису про право: 45386623 (а.с. 34-35).

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц, зроблено висновок, що "визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку". Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 зроблено висновок, що "оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку".

На підставі викладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в повному обсязі, визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ № 00234 від 29.07.1999 в зв`язку з порушенням права ОСОБА_5 на користування і розпоряджанням земельною ділянкою кадастровий номер 5320255106:06:001:0361.

Досліджені у судовому засіданні інші докази по справі не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з урахуванням задоволення зустрічного позову, з відповідачів за зустрічним позовом слід стягнути належно підтверджені понесені судові витрати позивача в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шевченка, 73, селище Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21044600, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шевченка, 73, селище Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 41830544, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Уютна, 23, місто Полтава Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 39767930, про визнання недійсним та скасування рішення сесії селищної ради, припинення права власності на земельну ділянку, скасування реєстрації земельної ділянки, реєстрацію припинення права власності на земельну ділянку, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шевченка, 73, селище Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21044600, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шевченка, 73, селище Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 41830544, про визнаннянедійсним державногоакта направо постійногокористування землею, задовольнити.

Державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ №00234, виданий 29липня 1999 року Великобагачанською селищною радою Великобагачанського району Полтавської області на ім`я ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 0,8500 гектара, розташовану на території села Затін Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землю за №691, визнати недійсним.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати в сумі 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Стягнути із ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, ідентифікаційний код юридичної особи 21044600, на користь ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати в сумі 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2022 року.

Суддя Ю.І. Ячало