Постанова

від 29.11.2022 по справі 450/3628/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3628/21 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1930/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

при секретарі Цьони С.Ю.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати незаконним і скасувати наказ Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 86-к від 26 липня 2021 року «Про розірвання (припинення) контракту з А. Свищо»., поновити його на роботі на посаді директора ЛКП «Львівелектротранс», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2021 року по день винесення рішення судом, а також допустити негайне виконання рішення суду.

Мотивував свої вимоги тим, що на підставі контракту від 20 січня 2020 року, укладеного з Управлінням транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради його призначено на посаду директора ЛКП «Львівелектротранс» з 21 січня 2020 року по 20 січня 2021 року. Додатковим договором № 1 від 20 січня 2021 року дію згаданого контракту продовжено до 20 січня 2022 року.

Наказом № 86-к від 26 липня 2021 року відповідач розірвав (припинив) контракт та додатковий договір № 1 від 20 січня 2021 року і звільнив його з займаної посади на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України від 26 липня 2021 року.

Зазначив, що розірвання контракту і звільнення його з роботи є незаконним, оскільки однією з підстав звільнення в наказі вказано акт службового розслідування від 16 липня 2021 року. Водночас, службове розслідування проводилося комісією, яку створено неуповноваженою на це особою. Крім того, комісія провела розслідування односторонньо, не врахувала його пояснення і подані документи. У висновках комісії відсутня інформація про факти розтрати ним майна та коштів підприємства, не встановлено розміру збитків. Висновки комісії про зловживання ним службовим становищем і порушення чинного законодавства не відповідають дійсності. Комісія провела перевірку лише по договору № 00533 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 05 серпня 2020 року, укладеному між ЛКП «Львівелектротранс» та ТзОВ «Статус Енерго». Водночас, у розпорядженні про створення комісії не конкретизовано її завдання щодо перевірки саме цього правочину. Зауважив, що ЛКП «Львівелектротранс» підписало додаткові угоди зі згаданим товариством, маючи усі підставні документи, які обґрунтовували збільшення ціни. У випадку непідписання цих документів ТзОВ «Статус Енерго» мало право припинити договірні відносини з підприємством. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 86-к від 26 липня 2021 року «Про розірвання (припинення) контракту з А. Свищо».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Стягнуто з Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2021 року по 28 липня 2022 року включно у розмірі 661394 грн. 64 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Стягнуто з Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 7521 грн. 94 коп.

Рішення суду в апеляційному порядку 02 серпня 2022 року оскаржило Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що у зв`язку з діями позивача в період з 03.09.2020 по 11.09.2020 замовником було укладено 3 додаткові угоди щодо збільшення вартості закупілі електроенергії, внаслідок чого ціна за 1кВт.год електричної енергії зросла з 1,464 грн. до 1,926 грн. Звертає вагу, що ЛКП «Львівелектротранс», який мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному договорі від 05.08.2020, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ «Статус Енерго» про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна вартості за одиницю товару збільшилася на 31,55% а обсяг надання товару істотно зменшився. Зазначає, що документи, на підставі яких сторони внесли зміни до істотних умов договору на підтвердження підвищення ціни на електричну енергію, не підтверджують збільшення ціни на роздрібному ринку електричної енергії. Також зазначає, що оскільки власником ЛКП «Львівелектротранс» є Львівська міська рада, представництво якої згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» здійснює міський голова, твердження позивача про те, що Львівський міський голова не вправі був приймати розпорядження «Про утворення комісії для проведення службового розслідування» від 22.06.2021 №226 є безпідставним, оскільки таке позбавляє права власника здійснювати контроль за збереженням майна, яке є його власністю. Також звертає увагу, що предметом розгляду даної справи не є законність прийняття розпорядження від 22.06.2021 №226. Стверджує, що звільнення позивача було проведено уповноваженим органом Управлінням транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, який приймав участь у проведенні службового розслідування, в зв`язку з чим ОСОБА_1 було правомірно звільнено на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 липня 2022 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

17 листопада 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою, однак будь яких доказів в підтвердження згаданого не представлено. Окрім цього, 17 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про не розгляд справи без його участі, оскільки він має намір подати додаткові докази та додаткові пояснення, однак колегія суддів не знаходить підстави зазначені в цій заяві такими, які перешкоджають розгляду справи, оскільки останній мав достатньо часу для долучення наявних у нього доказів, які стосуються розгляду даної справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17 листопада 2022 року, є дата складення повного судового рішення 29 листопада 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління транспортуДепартаменту житловогогосподарства таінфраструктури Львівськоїміської радипідлягає до задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що на підставі контракту від 20 січня 2020 року, укладеного з Управлінням транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради його призначено на посаду директора ЛКП «Львівелектротранс» з 21 січня 2020 року по 20 січня 2021 року. Додатковим договором № 1 від 20 січня 2021 року дію згаданого контракту продовжено до 20 січня 2022 року.

Наказом № 86-к від 26 липня 2021 року відповідач розірвав (припинив) контракт та додатковий договір № 1 від 20 січня 2021 року і звільнив його з займаної посади на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 26 липня 2021року, за невиконання умов контракту (п.п. 5.3.2 та 5.3.1 п. 5).

З наказу убачається, що його видано на підставі, зокрема, акта службового розслідування від 16.07.2021 з додатком зауважень ОСОБА_1 від 21.07.2021, службового листа на ім`я Львівського міського голови (з його резолюцією про погодження), пояснень ОСОБА_1 .

З пунктів 5.3.2, 5.3.11 пункту 5.3. укладеного з позивачем контракту вбачається, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи уповноваженого органу за погодженням з Львівським міським головою до закінчення терміну його дії: у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства, обов`язків, передбачених контактом, внаслідок чого для підприємства настали негативні наслідки (понесення збитків, оплачено штрафи тощо), у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, в тому числі здійснення закупівель товарів за державні кошти.

Згідно з пунктом 5.2.3. пункт 5.2. контракту, він припиняється до закінчення терміну його дії у випадках передбачених пунктами 5.3. і 5.4. цього контракту.

За результатами проведеного службового розслідування комісією складено акт службового розслідування від 16.07.2021 року, згідно якого комісією встановлено неправомірність укладення директором ЛКП «Львівелектротранс» додаткової угоди № 1 від 03 вересня 2020 року, додаткової угоди № 3 від 09 вересня 2020 року, додаткової угоди № 4 від 11 вересня 2020 року до договору № 00533 від 05 серпня 2020 року про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу.

Наведене, а також факт заподіяння підприємству збитків підтверджується також висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42020140000000158 від 12 травня 2021 року та висновком експерта № СЕ-19/114-21/3911-ТВ від 22 березня 2021 року.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України, а загальні підстави припинення трудового договору у статті 36 цього Кодексу.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зроблено висновок, що трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. [...] Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Укладаючи контракт позивач погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання з ініціативи роботодавця.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Як зазначено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).

Згідно зпунктами 16,17Постанови КабінетуМіністрів Українивід 19березня 1993р.N203«Про застосуванняконтрактної формитрудового договору зкерівником підприємства,що єу державнійвласності»,якою затвердженоПоложення пропорядок укладанняконтракту зкерівником підприємства,що єу державнійвласності,при найманніна роботу,який такожрекомендовано застосовуватимісцевим органамвиконавчої владипри укладанніконтрактів зкерівниками підприємств,що єу комунальнійвласності,контракт зкерівником підприємстваможе бутирозірваний напідставах,установлених чиннимзаконодавством,а такожпередбачених уконтракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством. При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ЛКП «Львівелектротранс» з підстав, передбачених підпунктами 5.3.2. та 5.3.11 контракту - за допущені ним порушення в сфері публічних закупівель, які призвели до нанесення очолюваному ним підприємству збитків, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України

Закон України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року, набрав чинності для всіх замовників лише з 1 серпня 2016 року.

Згідно зістаттею 44цього Законуза порушеннявимог,установлених цимЗаконом танормативно-правовимиактами,прийнятими навиконання цьогоЗакону,уповноважені особи,службові (посадові)особи замовників,службові (посадові)особи тачлени органуоскарження,службові (посадові)особи Уповноваженогооргану,службові (посадові)особи центральногооргану виконавчоївлади,що реалізуєдержавну політикуу сферідержавного фінансовогоконтролю,службові (посадові)особи органів,що здійснюютьказначейське обслуговуваннябюджетних коштів(обслуговуючогобанку),несуть відповідальністьзгідно іззаконами України. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Організація закупівельної діяльності замовника визначено статтею 11 цього Закону.

Позивачем не заперечується факт, що він був до моменту звільнення уповноваженою особою відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на ЛКП «Львівелектротранс».

Задовольняючи позов та поновлюючи ОСОБА_1 на посаді, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем не доведено законності звільнення позивача, адже не підтвердились допущені ним, на думку відповідача, порушення в сфері публічних закупівель, зокрема, у зв`язку із ненаданням належних та допустимих доказів таких порушень.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що встановлені, як під час службового розслідування, так і межах кримінального провадження відносно позивача порушення ним умов контракту є самостійною підставою для його розірвання за підпунктами 5.3.2 та 5.3.11 контракту.

Звільнення позивача відбулось на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, таке звільнення не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність повторного встановлення обставин, які стали підставою для розірвання з ним контракту.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, проте не дотримався законодавства у сфері публічних закупівель, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, отримано погодження на таке звільнення з боку належного суб`єкта сторони роботодавця (львівського міського голови), враховано його пояснення, які на переконання роботодавця не спростовують допущених ним порушень законодавства у сфері публічних закупівель, що підтверджено зібраними по справі доказами, які апеляційний суд вважає належними та допустимими за обставинами цієї справи, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 755/5890/19 та від 09 серпня 2018 року у справі № 752/12036/16 правовідносини у яких є подібними, оскільки стосуються дострокового розірвання контракту та звільнення з посади особи у зв`язку з порушенням під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління транспортуДепартаменту житловогогосподарства таінфраструктури Львівськоїміської ради задовольнити.

Рішення Пустомитівського районногосуду Львівськоїобласті від28липня 2022рокускасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 доУправління транспортуДепартаменту житловогогосподарства таінфраструктури Львівськоїміської радипро визнаннянезаконним наказупро звільнення,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу- відмовити.

Компенсувати за рахунок держави Управлінню транспортуДепартаменту житловогогосподарства таінфраструктури Львівськоїміської ради(ЄДРПОУ41005828)сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6817 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2022 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк