Постанова

від 26.04.2023 по справі 450/3628/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 450/3628/21

провадження № 61-168св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на постанови Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 29 листопада 2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі контракту від 20 січня 2020 року, укладеного з Управлінням транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, його призначено на посаду директора Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» з 21 січня 2020 року по 20 січня 2021 року. Додатковим договором № 1 від 20 січня 2021 року дію контракту продовжено до 20 січня 2022 року.

3. Наказом № 86-к від 26 липня 2021 року відповідач розірвав (припинив) контракт та додатковий договір № 1 від 20 січня 2021 року і звільнив його з займаної посади на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з 26 липня 2021 року.

4. Зазначав, що розірвання контракту і звільнення його з роботи є незаконним, оскільки однією з підстав звільнення в наказі вказано акт службового розслідування від 16 липня 2021 року, який складений, на його думку, нелегітимною комісією, створеною неуповноваженою на це особою.

5. Посилався також на те, що комісія провела розслідування односторонньо, не врахувала його пояснення і подані документи. У висновках комісії відсутня інформація про факти розтрати ним майна та коштів підприємства, не встановлено розміру збитків. Висновки комісії про зловживання ним службовим становищем і порушення чинного законодавства не відповідають дійсності. Комісія провела перевірку лише щодо договору

№ 00533 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу

від 05 серпня 2020 року, укладеного між ЛКП «Львівелектротранс» та

ТОВ «Статус Енерго». Водночас, у розпорядженні про створення комісії не конкретизовано її завдання щодо перевірки саме цього правочину. Зауважив, що ЛКП «Львівелектротранс» підписало додаткові угоди зі згаданим товариством, маючи усі документи, які обґрунтовували збільшення ціни, що є значно нижчою від ринкових. У випадку не підписання цих документів

ТОВ «Статус Енерго» мало право припинити договірні відносини з підприємством.

6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним і скасувати наказ Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 86-к від 26 липня 2021 року «Про розірвання (припинення) контракту з ОСОБА_1», поновити його на роботі на посаді директора ЛКП «Львівелектротранс», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2021 року по день винесення рішення судом, а також допустити негайне виконання рішення суду.

Стислий виклад позиції відповідача

7. Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в період з 03 вересня 2020 року по

11 вересня 2020 року ЛКП «Львівелектротранс» було укладено три додаткові угоди щодо збільшення вартості закупівлі електричної енергії, внаслідок чого вартість одиниці товару збільшилася на 31,55 %. При цьому,

ЛКП «Львівелектротранс» мало право на отримання електроенергії за ціною, яка вказана в основному договорі від 05 серпня 2020 року. Вказані обставини призвели до нівелювання результатів прилюдних торгів. Зазначило, що законодавство надає можливість збільшити ціну закупівлі товару не більше як на 10 % від тієї, яка була визначена у тендерній документації. Документи, які подані позивачем на підтвердження збільшення вартості електричної енергії, стосувалися вартості такої на ринку на добу наперед, а не на роздрібному ринку, на якому здійснювалася закупівля. Зауважило, що діями позивача заподіяно ЛКП «Львівелектротранс» збитки на суму 969 483,90 грн, що підтверджується відповідним висновком судово-економічної експертизи. Вказало, що службове розслідування проводилося уповноваженою на те особою, оскільки власником ЛКП «Львівелектротранс» є Львівська міська рада, представництво якої здійснює її голова.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області

у складі судді Мусієвського В. Є. від 28 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

9. Визнано незаконним і скасовано наказ Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 86-к від 26 липня 2021 року «Про розірвання (припинення) контракту з ОСОБА_1».

10. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора

ЛКП «Львівелектротранс».

11. Стягнуто з Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2021 року по 28 липня 2022 року включно у розмірі 661 394, 64 грн.

12. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ЛКП «Львівелектротранс». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що комісію для проведення службового розслідування створено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим складений нею акт службового розслідування від 16 липня 2021 року не може породжувати відповідні правові наслідки. При цьому згідно з наявними у справі доказами будь-яких порушень позивачем законодавства чи передбачених контрактом обов`язків не встановлено, крім того відсутні докази на підтвердження понесення ЛКП «Львівелектротранс» збитків внаслідок його дій, а відтак відсутні підстави для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України

14. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області

від 22 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі задоволено. Замінено боржника Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на його правонаступника Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради у виконавчому листі по цивільній справі

№ 450/3628/2.

15. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури є правонаступником Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури, яке було реорганізоване шляхом приєднання до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури, а тому боржник у зобов`язанні підлягає заміні на його правонаступника на підставі статті 442 Цивільного процесуального кодексу України.

16. Постановою Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради задоволено.

17. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області

від 28 липня 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що встановлені, як під час службового розслідування, так і в межах кримінального провадження відносно позивача порушення умов контракту є самостійною підставою для його розірвання за підпунктами 5.3.2 та 5.3.11 контракту. Ураховуючи, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, проте не дотримався законодавства у сфері публічних закупівель, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, отримано погодження на таке звільнення з боку належного суб`єкта сторони роботодавця (Львівського міського голови), враховано його пояснення, які не спростовують допущених ним порушень законодавства у сфері публічних закупівель.

19. Постановою Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задоволено.

20. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області

від 22 серпня 2022 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі по цивільній справі 450/3628/21 - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про заміну боржника у виконавчому листі та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про таку заміну, суд апеляційної інстанції виходив із того, що процедура припинення відповідача у справі, шляхом його приєднання до новоутвореного виконавчого органу Львівської міської ради - Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури, не є завершеною, у зв`язку із чим боржник не вибув зі спірних правовідносин та його правонаступництво не відбулось.

Узагальнені доводи касаційних скарг

22. 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року і залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 липня

2022 року.

23. Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, від 18 жовтня 2021 року у справі

№ 357/11936/18, постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі

№ 537/1118/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що його звільнення відбулося з порушенням встановленого Законом України «Про міський електричний транспорт» порядку звільнення керівника підприємства міського електротранспорту, зокрема без погодження з Міністерством інфраструктури України.

25. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доказам та не спростував висновків суду першої інстанції щодо нелегітимності створеної комісії для проведення службового розслідування та протиправності складеного нею акта службового розслідування, а також неналежності висновків експертів у кримінальному провадженні

№ 42020140000000158.

26. Зосереджує увагу на тому, що він не був і не міг бути уповноваженою особою, відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі-спрощеної закупівлі.

27. Також 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року і залишити в силі ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 серпня 2022 року.

28. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

29. На обґрунтування доводів цієї касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції не урахував, що припинення відповідача у справі відбувалось шляхом його реорганізації, зокрема приєднання до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури, державну реєстрацію якого проведено 07 жовтня 2021 року. Вважає, що з моменту створення та проведення державної реєстрації Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури, до останнього перейшли всі права та обов`язки відповідача у справі.

30. Зосереджує увагу на тому, що Положення про Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради втратило чинність на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 918 від 08 жовтня 2021 року. При цьому згідно з пунктом 1.5 Положення про Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, він є правонаступником Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Зазначене також відповідає пункту 1.1 чинного Статуту ЛКП «Львівелектротранс».

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

31. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 450/3628/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

32. 30 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

33. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено Управлінню транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради у задоволенні заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відзиви на касаційну скаргу

34. 17 лютого 2023 року Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, а також Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури подали відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 , тобто з пропуском встановленого Верховним Судом строку для подання відзиву

35. Відповідно до частини першої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

36. Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

37. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

38. Ураховуючи, що в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 05 січня 2023 року було встановлено строк для подання відзиву на касаційні скарги до 23 січня 2023 року, копію зазначеної ухвали Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради отримало 12 січня 2023 року, а Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури - 13 січня

2023 року, що підтверджується відповідними зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак відзиви на касаційну скаргу подали лише 17 лютого 2023 року та не просять продовжити їм встановлений судом строк для їх подання, не обґрунтовують причин неможливості подання відзиву у встановлений судом строк, зазначені відзиви на касаційну скаргу підлягають залишенню без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

39. 20 січня 2020 року на підставі контракту, укладеного між Управлінням транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ОСОБА_1 , останнього призначено на посаду директора ЛКП «Львівелектротранс» на строк з 21 січня 2020 року по 20 січня 2021 року.

40. Додатковим договором №1 від 20 січня 2021 року дію контакту

від 20 січня 2020 року було продовжено до 20 січня 2022 року.

41. 05 серпня 2020 року ЛКП «Львівелектротранс» та ТОВ «Статус Енерго» уклали договір № 00533 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу за результатами електронного аукціону згідно із Законом України «Про публічні закупівлі».

42. Згідно з пунктом 2.1 договору від 05 серпня 2020 року, постачальник зобов`язується постачати споживачу у 2020 році товар згідно з ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.

43. Відповідно до пункту 5.1 договору від 05 серпня 2020 року загальна вартість цього договору становить 14 645 333,33 грн, крім того ПДВ -

2 929 066,67 грн, разом з ПДВ - 17 574 400,00 грн.

44. Згідно з пунктом 5.2 договору від 05 серпня 2020 року, ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1,22044444444 грн без ПДВ, ПДВ 0,244088889 грн, разом з ПДВ 1,46453333333 грн.

45. Пунктом 5.3.2 договору від 05 серпня 2020 року передбачено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

46. Пунктом 5.5 договору від 05 серпня 2020 року встановлено, що в залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії цього договору мають право необмежену кількість разів ініціювати внесення змін у договір в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % (десять відсотків) кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару.

47. Збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків за умови заборони збільшення загальної суми, визначеної в договорі, може бути досягнуто лише зменшенням обсягу закупівлі (натуральних показників).

48. Факт коливання ціни за одиницю товару повинен бути обґрунтованим та документально підтвердженим сторонами, а саме: документами уповноважених органів/установ/організацій, які можуть надати підтвердження коливання ціни.

49. В разі зміни істотних умов договору, в тому числі зміни ціни за одиницю товару, сторона ініціатор такої зміни зобов`язана повідомити іншу сторону в порядку, встановленому законом та умовами цього договору, підготувати та направити на погодження іншій стороні проект змін до цього договору у формі додаткової угоди. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну умов договору, у 5-ти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

50. Згідно з пунктом 5.6 договору від 05 серпня 2020 року, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, кожна із сторін має право ініціювати процедуру дострокового розірвання договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації за дострокове розірвання договору.

51. 03 вересня 2020 року між ТОВ «Статус Енерго» та

ЛКП «Львівелектротранс» укладено додаткову угоду №1 до договору № 00533 від 05 серпня 2020 року, згідно з якою збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 1,34 грн без ПДВ, ПДВ 0,268 грн, разом з ПДВ - 1,608. Згідно з вказаною додатковою угодою, її умови починають діяти з 02 вересня 2020 року. Підставою для укладення цієї додаткової угоди слугувала цінова довідка Львівської торгово-промислової палати від 28 серпня 2020 року №19-09/738, надана постачальником.

52. 09 вересня 2020 року між ТОВ «Статус Енерго» та

ЛКП «Львівелектротранс» укладено додаткову угоду № 3 до договору № 00533 від 05 серпня 2020 року, згідно з якою збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 1,47 грн без ПДВ, ПДВ 0,294 грн, разом з ПДВ - 1, 764 грн. Згідно з вказаною додатковою угодою, її умови починають діяти з 07 вересня 2020 року. Підставою для укладення даної додаткової угоди слугувала цінова довідка Львівської торгово-промислової палати від 07 вересня 2020 року №19-09/772, надана постачальником.

53. 11 вересня 2020 року між ТОВ «Статус Енерго» та

ЛКП «Львівелектротранс» укладено додаткову угоду № 4 до договору № 00533 від 05 серпня 2020 року, згідно з якою збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 1,605 грн без ПДВ, ПДВ 0,322 грн, разом з ПДВ - 1, 926 грн. Згідно з вказаною додатковою угодою, її умови починають діяти з 10 вересня 2020 року. Підставою для укладення даної додаткової угоди слугувала цінова довідка Львівської торгово-промислової палати від 09 вересня 2020 року №19-09/788, надана постачальником.

54. Згідно з додатковою угодою № 6 від 30 грудня 2020 року до договору

№ 00533 від 05 серпня 2020 року, договір було припинено на підставі пункту 13.3.4 договору (зміна електропостачальника) з 01 грудня 2020 року.

55. Розпорядженням Львівського міського голови № 226 від 22 червня

2021 року утворено комісію для проведення службового розслідування.

56. Згідно з пунктами 3.1., 3.2 вказаного розпорядження, комісії доручено здійснити перевірку фактів та з`ясувати обставини щодо порушення чинного законодавства директором ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_1 у частині розтрати майна, яке перебувало у володінні ЛКП «Львівелектротранс», через зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах. За результатами перевірки прийняти рішення про відповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

57. За результатами проведеного службового розслідування комісією складено акт службового розслідування від 16 липня 2021 року, згідно з яким комісією встановлено неправомірність укладення директором

ЛКП «Львівелектротранс» додаткової угоди №1 від 03 вересня 2020 року, додаткової угоди № 3 від 09 вересня 2020 року, додаткової угоди № 4

від 11 вересня 2020 року до договору № 00533 від 05 серпня 2020 року про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу.

58. На підставі акту службового розслідування від 16 липня 2021 року, відповідач наказом №86-к від 26 липня 2021 року розірвав (припинив) контракт та додатковий договір № 1 від 20 січня 2021 року до контракту і звільнив позивача з посади директора ЛКП «Львівелектротранс» за невиконання умов контракту (пунктів 5.3.2 та 5.3.11) відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з 26 липня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

59. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

60. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

61. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

62. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

63. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Щодо розгляду спору по суті

64. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

65. Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

66. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

67. Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

68. За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

69. Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України).

70. Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

71. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (постанова Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

72. Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

73. Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

74. Звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України.

75. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 170/226/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі

№ 235/774/18, від 09 липня 2021 року у справі № 382/1820/18.

76. За умовами укладеного між Управлінням транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та

ОСОБА_1 контакту він може бути припиненим до закінчення терміну його дії у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього контракту.

77. Відповідно до підпунктів 5.3.2 та 5.3.11 пункту 5.3 контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу за погодженням з Львівським міським головою до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, внаслідок чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, оплачено штрафи тощо), а також у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

78. Встановивши, що ОСОБА_1 , як керівник ЛКП «Львівелектротранс», при укладенні у вересні 2020 року додаткових угод № 1-3 до договору №00533 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 05 серпня

2020 року діяв без належних правових підстав, що призвело до безпідставного збільшення ціни договору більше ніж на 30 %, а отже і понесення зайвих витрат, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади та розірвання укладеного з ним контракту на підставі пунктів 5.3.2 та 5.3.11 контакту.

79. Судом апеляційної інстанції надано правову оцінку процедурі звільнення позивача та правильно встановлено наявність правових підстав для звільнення, передбачених контрактом, проведення службового розслідування, із урахуванням пояснень позивача та наданих ним доказів на підтвердження правомірності його дій, отримання погодження на таке звільнення з боку належного суб`єкта сторони роботодавця (Львівського міського голови), як це передбачено пунктом 5.3 контракту.

80. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

81. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

82. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

83. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками апеляційного суду, який правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем вимог законодавства про працю при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

84. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

85. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

86. Доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для покладення на позивача відповідальності за порушення положень законодавства про публічні закупівлі є необґрунтованими з огляду на положення пункту 5.3.11 укладеного з ОСОБА_1 контракту, а також положення частини другої статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі».

87. Посилання заявника на відсутність погодження Міністерством інфраструктури України його звільнення колегія суддів не приймає до уваги, ураховуючи, що зазначене не було підставою позову, поданого у цій справі, суди попередніх інстанцій не перевіряли зазначених доводів позивача та не надавали їм правової оцінки, що в силу вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

88. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Щодо заміни боржника у виконавчому листі

89. У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

90. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

91. Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

92. Зазначене положення кореспондується із положенням пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

93. У виконавчому документів зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

94. Згідно з частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

95. Положеннями статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

96. При цьому відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

97. Ураховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду справи ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , законність та обґрунтованість якого перевірено судом касаційної інстанції, відсутні правові підстави для виконання такого судового рішення, видачі виконавчого листа, відкриття відповідного виконавчого провадження, отже відсутні і підстави для заміни боржника у виконавчому листі у справі № 450/3628/21.

98. Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові

від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц, та Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2020 року у справі

№ 910/5953/17, щодо моменту переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання, а також Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 червня 2020 року у справі

№ 264/5957/17, що інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи, не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації. Однак, з огляду на відсутність підстав для вирішення питання про перехід прав та обов`язків боржника у справі, яка переглядається, в контексті відсутності підстав для виконання судового рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів не знаходить необхідності у скасуванні постанови суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі у справі № 450/3628/21.

99. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

100. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанови Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович