Рішення

від 04.11.2022 по справі 183/6934/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/6934/20

Провадження № 2/183/635/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2022 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Петрієнко В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніна Петрівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року, ухваленим у цивільній справі № 191/2518/18, було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_3 . До постановлення вищезазначеного рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про смерть якої він дізнався лише 28 вересня 2019 року. Зазначені обставини були підставою для звернення до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення суду від 23 листопада 2018 року в справі № 191/2518/18 за нововиявленими обставинами.

Так, рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року було скасовано рішення суду від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18, та закрито провадження у справі. Таким чином, шлюб між ним та ОСОБА_3 не був розірваний.

21 вересня 2020 року він, як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причин пропуску ним строку, установленого ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини.

Пояснив, що в установлений законом строку він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебував в місцях позбавлення волі, а саме у Державній установі "Синельниківська виправна колонія № 94", з якої звільнився 18 червня 2020 року. У зв`язку з чим, він вимушений звернутись до суду та просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, 30 червня 2021 року відповідач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Ямкового В. Ф. звернувся на адресу суду із відзивом на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності у позивача поважних причин пропуску ним строку для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , а підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності таких причин, ураховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 653/289/16-ц, а також положення ст. 1272 ЦК України - є неповажними. Додатково зазначив про те, що у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для вчасного подання заяви про прийняття спадщини за законом, крім того останній, в порушення вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України, одразу звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, без подання заяви про прийняття спадщини. При цьому відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , який належним чином оформив свої спадкові права після смерті останньої (а.с. 62-64).

Відповіді на відзив на позовну заяву на адресу суду не надходило.

Ухвалою судді від 16 грудня 2020 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків (а.с. 15). 31 грудня 2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви, подавши суду докази сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви в повному обсязі (а.с. 16, 17). Ухвалою судді від 05 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання (а.с. 18-19). Ухвалою суду від 04 березня 2021 року заяву, подану від імені представника позивача про перенесення розгляду справи було повернуто заявникові без розгляду (а.с. 40). Ухвалою суду від 09 червня 2021 року було залучено ОСОБА_2 в якості співвідповідача у справі (а.с. 51-52). Ухвалою суду від 07 липня 2022 року було закрито підготовче провадження і справі та її призначено до судового розгляду по суті (а.с. 118).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Іванов М. М. не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи, а також відповіді на відзив на позовну заяву не подавали, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача - Перещепинської міської ради у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вважав, що позовні вимоги повинні бути вирішені на розсуд суду (а.с. 56).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 128).

У судове засідання третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 113).

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, ч. 5, ч. 7 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 04 листопада 2022 року.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до таких висновків.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року, ухваленим у цивільній справі № 191/2518/18, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 12 квітня 2005 року Виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 12 (а.с. 24 зворот-25).

Судом установлено, що ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_4 звернувся на адресу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року, ухваленого у цивільній справі № 191/2518/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - за нововиявленими обставинами. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року постановлено про відкриття провадження у справі (а.с. 65 зворот).

Підставою для перегляду вищезазначеного рішення суду заявником зазначено те, що до постановлення рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 - настала смерть ОСОБА_3 та про існування такої події заявникові стало відомо лише 28 вересня 2019 року, зазначені обставини установлені рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року, ухваленого у цивільній № 191/2518/18, а тому такі обставини окремому доказуванню не підлягають.

Так, рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року, ухваленого у цивільній № 191/2518/18, заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про перегляд рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами - задоволено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 191/2518/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - скасоване за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито (а.с. 126-127).

У зв`язку із чим, позивач ОСОБА_1 , в силу ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті дружини - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Установлено, що 21 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю - ОСОБА_4 , звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніни Петрівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , але постановою приватного нотаріуса від 21 вересня 2020 року за вих. № 68/02-31 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із пропуском ним строку для звернення із заявою про прийняття спадщини (а.с. 9).

Судом установлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніною Петрівною було заведено спадкову справу № 15/2019, відповідач ОСОБА_2 , у силу ст. 1262 ЦК України, є спадкоємцем другої черги спадкування за законом після її смерті, якому нотаріусом видано спадщину на земельну ділянку площею 5,330 га, кадастровий номер 1223210500:02:014:0434, яка розташована на території Перещепинської міської ради, зазначені обставини підтверджуються відповідним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 травня 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 175 і наданим суду у засвідченій представником відповідача копії (а.с. 32).

Судом установлено, що Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніна Петрівна (справа № 183/6171/20), предметом спору у якій є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 175, та визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкову земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з поважних причин своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після її смерті, а відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги спадкування за законом, який оформив свої спадкові права, проте не мав права на спадкування, ураховуючи черговість такого спадкування за законом (а.с. 33-34).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 1 статті 1269 ЦК України установлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 березня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 28 серпня 1999 року на його ім`я Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області і наданим суду у засвідченій представником позивача копії (а.с. 6-8).

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. За диспозицією зазначеної норми закону у разі встановлення поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, суд визначає додатковий строк спадкоємцю, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 1, 3 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судовий порядок продовження даного строку застосовується у випадках, коли інші спадкоємці, які прийняли спадщину, або хоча б один із них, заперечують проти вступу у спадщину особи, що пропустила вказаний строк; якщо спадщина перейшла до територіальної громади і немає інших спадкоємців; або усі спадкоємці, крім позивача, відмовилися від спадщини. Підставою для прийняття судом рішення про визначення спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, є визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини поважними. Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Наведені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року та № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 17 червня 2015 року по 18 червня 2020 року відбував покарання у Державній установі "Синельниківська виправна колонія № 94", що підтверджується відповідною довідкою установи виконання покарань, наданою суду у засвідченій представником позивача копії (а.с. 5).

Поряд із цим, позивачем у пред`явленій позовній заяві зазначено, що про настання смерті ОСОБА_3 йому стало відомо 28 вересня 2019 року, зазначені обставини, як зазначалось вище, установлені й рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року, ухваленим у цивільній справі № 191/2518/18.

Належних, допустимих та достовірних доказів наявності у позивача ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про смерть якої він дізнався 28 вересня 2019 року, суду не надано, а посилання останнього на його перебування в місцях позбавлення волі у період, що припадає на строк прийняття такої спадщини, в розумінні ст. 1272 ЦК України, не є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини, оскільки в період перебування в місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть спадкодавця, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 6553-289/16-ц.

Одночасно з цим, ураховуючи ту обставину, що позивач станом на листопад 2019 року користувався послугами представника, як у випадку перегляду рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 191/2518/18 за нововиявленими обставинами (а.с. 65-зворот, 66-67), суд приходить до переконання, що будучи в місцях позбавлення волі, він не був позбавлений права і можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом через уповноваженого представника, наприклад - за довіреністю. Додатково суд ураховує і те, що з моменту звільнення позивача з місця відбування покарання (18 червня 2020 року) і до моменту звернення ним через уповноваженого представника до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальної дії (21 вересня 2020 року) пройшло понад три місяці, що на думку суду, також свідчить про відсутність поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніна Петрівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Перещепинська міська рада, код ЄДРПОУ 04338463, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, 43;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніна Петрівна, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пл. Героїв, 1.

Рішення суду складено і підписано 04 листопада 2022 року.

Суддя Г.Є. Майна