Постанова

від 20.04.2023 по справі 183/6934/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2179/23 Справа № 183/6934/20 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 183/6934/20

Номер провадження 22-ц/803/2179/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач ОСОБА_1

відповідачі Перещепинська міська рада, ОСОБА_2

третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіДніпрі Дніпропетровськоїобласті з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 04листопада 2022року головуючого судді Майної Г.Є. зі складанням повного тексту судового рішення 04 листопада 2022 року по цивільній справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року, ухваленим у цивільній справі №191/2518/18, було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_3 . До постановлення вищезазначеного рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про смерть якої він дізнався лише 28 вересня 2019 року. Зазначені обставини були підставою для звернення до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення суду від 23 листопада 2018 року в справі №191/2518/18 за нововиявленими обставинами.

Так, рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29листопада 2019 року було скасовано рішення суду від 23 листопада 2018 року у справі №191/2518/18, провадження у справі закрито. Таким чином, шлюб між позивачем та ОСОБА_3 не був розірваний.

21 вересня 2020року він, як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причин пропуску ним строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини.

Зазначав, що в установлений законом строку він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебував в місцях позбавлення волі, а саме, у Державній установі «Синельниківська виправна колонія № 94», з якої звільнився 18 червня 2020 року.

Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 357/13630/16-ц просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яком позов задовольнити, зазначаючи на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Ямковий В.Ф. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, зокрема зазначаючи, що суд першої інстанції повно та всебічно провів розгляд справи, дійшовши правомірного висновку про відсутність об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття ОСОБА_1 спадщини і, як наслідок, про відсутність поважних причин пропуску останнім такого строку, а тому оскаржуване рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим вимогам закону.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ЯмковийВ.Ф.заперечував протизадоволення скарги. Позивач ОСОБА_1 , представник Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області,третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П. у судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися,належним чином були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи ,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.179,180,181,182).Від голови Перещепинської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с. 165,183).

19 квітня 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Іванова М.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в судових засіданнях в Новомосковському міськрайонному суді Дніпропетровської області,які були призначені раніше (а.с.184-186).

Відмовляючи у задоволені заяви про відкладення розгляду справи,апеляційний суд зважує на таке.

Відповідно до частини 1,2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляду продовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення,в апеляційній скарзі викладено правову позицію (а.с. 138-142), позивач та його представник були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи, апеляційний суд,в свою чергу, відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України , переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того,відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду,основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони ,а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні . Така правова позиція викладена Верховним Судом 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 .

З огляду на зазначене, відповідно до статті 372 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав, які б свідчили про неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні, апеляційний суд відмовляє в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванова М.М.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає .

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року, ухваленим у цивільній справі № 191/2518/18, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 12 квітня 2005 року Виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 12 (а.с. 24 зворот-25).

З досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернувся на адресу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018року, ухваленого у цивільній справі № 191/2518/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05листопада 2019 року постановлено про відкриття провадження у справі (а.с. 65 зворот).

Підставою для перегляду вищезазначеного рішення суду заявником зазначено те, що до постановлення рішення, а саме 11 листопада 2018 року настала смерть ОСОБА_3 та про існування такої події заявникові стало відомо лише 28вересня 2019 року, зазначені обставини установлені рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року, ухваленого у цивільній №191/2518/18.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року, ухваленого у цивільній № 191/2518/18, заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про перегляд рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у цивільній справі № 191/2518/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу скасоване за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито (а.с. 126-127).

У зв`язку із чим, позивач ОСОБА_1 , в силу ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті дружини - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що 21 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_4 , звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , але постановою приватного нотаріуса від 21 вересня 2020 року за вих. № 68/02-31 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із пропуском ним строку для звернення із заявою про прийняття спадщини (а.с. 9).

Також,судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. було заведено спадкову справу № 15/2019, відповідач ОСОБА_2 , у силу ст. 1262 ЦК України, є спадкоємцем другої черги спадкування за законом після її смерті, якому нотаріусом видано спадщину на земельну ділянку площею 5,330 га, кадастровий номер 1223210500:02:014:0434, яка розташована на території Перещепинської міської ради, зазначені обставини підтверджуються відповідним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 травня 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 175 і наданим суду у засвідченій представником відповідача копії (а.с. 32).

Крім того,встановлено,що Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. ( № 183/6171/20), предметом спору у якій є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 175, та визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкову земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з поважних причин своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після її смерті, а відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги спадкування за законом, який оформив свої спадкові права, проте не мав права на спадкування, ураховуючи черговість такого спадкування за законом (а.с. 33-34).

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 березня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 28 серпня 1999 року на його ім`я Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області і наданим суду у засвідченій представником позивача копії (а.с. 6-8).

ОСОБА_1 у період з 17червня 2015 року по 18 червня 2020 року відбував покарання у Державній установі «Синельниківська виправна колонія № 94», що підтверджується відповідною довідкою установи виконання покарань (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих та достовірних доказів наявності у позивача об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про смерть якої він дізнався 28вересня2019року, суду не надано, а посилання останнього на його перебування в місцях позбавлення волі у період, що припадає на строк прийняття такої спадщини, в розумінні ст. 1272 ЦК України, не є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини, оскільки в період перебування в місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть спадкодавця, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач станом на листопад 2019року користувався послугами представника, як у випадку перегляду рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №191/2518/18 за нововиявленими обставинами, тому на переконання суду будучи в місцях позбавлення волі, позивач не був позбавлений права і можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом через уповноваженого представника, наприклад за довіреністю. Додатково судом враховано, що з моменту звільнення позивача з місця відбування покарання - 18 червня 2020 року і до моменту звернення ним через уповноваженого представника до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальної дії - 21 вересня 2020 року пройшло понад три місяці, що також свідчить про відсутність поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини за законом.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи .

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Статтею 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи,які є живими на час відкриття спадщини,а також особи,які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті,той з подружжя,який його пережив,та батьки .

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Таким чином , закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тлумачення частини третьоїстатті 1272 ЦК Українидозволяє сформулювати правило, відповідно до якого надання судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливо у разі: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави та 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У такому разі, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, а також постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 (провадження № 61-15347св20). Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи позивача у справі,суд першої інстанції , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбаченихстаттею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач не надав та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Перебування позивача в місцях позбавлення волі у період,що припадає на строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в розумінні ст.1272 ЦК України,не є поважною причиною,оскільки в період перебування в місцях позбавлення волі,будучи обізнаним про смерть спадкодавця,позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Позивач зазначає про те,що перебування у місцях позбавлення волі є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини,посилаючись на висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц. Проте,вказана постанова Верховного Суду не може бути врахована,оскільки обставини справи під час касаційного перегляду справи № 357/13630/16-ц,не є ідентичними обставинам даної справи № 183/6934/20.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення справи, а переважно зводяться до переоцінки доказів та невірного тлумачення скаржником норм матеріального права.

Зазначення з опискою судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 653/289/16-ц не є підставою для скасування судового рішення .

Позивач та його представник не навели переконливих доказів, які б спростовували висновки суду. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів ,проведена судом відповідно до ст.ст. 77,78,79,80,89 ЦПК України .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи,дав належну оцінку доказам,правильно визначив природу спірних правовідносин і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Ніяких нових обставин, які б давалипідстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції,доводи апеляційної скарги не містять.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу є прийнятними та ґрунтуються на вимогах законодавства.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

На підставі ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей141,382 ЦПК України,не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 04листопада 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2023 року .

Судді: