Постанова

від 30.04.2024 по справі 183/6934/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 183/6934/20

провадження № 61-7483св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Перещепинська міська рада, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніна Петрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у складі судді Майної Г. Є. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Барильської А. П., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Перещепинської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 розірвано шлюб між ним та ОСОБА_3 . До ухвалення зазначеного рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про смерть якої він дізнався лише 28 вересня 2019 року.

Зазначені обставини були підставою для звернення до суду із заявою про перегляд рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 за нововиявленими обставинами. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року було скасовано рішення суду від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18, провадження у справі закрито. Таким чином, шлюб між ним та ОСОБА_3 не був розірваний.

21 вересня 2020 року він як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причин пропуску ним строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для прийняття спадщини.

Зазначав, що в установлений законом строку він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебував у місцях позбавлення волі, а саме у Державній установі «Синельниківська виправна колонія № 94», з якої звільнився 18 червня 2020 року.

Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів щодо наявності у нього об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про смерть якої він дізнався 28 вересня 2019 року. Посилання позивача на те, що він перебував у місцях позбавлення волі у період, що припадає на строк прийняття такої спадщини, не є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини, оскільки у період перебування в місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть спадкодавця, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач не надав та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, витребував справу з суду першої інстанції.

30 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи є належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, яким суди не надали належної оцінки. ОСОБА_1 перебував у місцях позбавлення волі, а тому не зміг у строк, встановлений законодавством звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Він пропустив незначний строк, оскільки звернувся із заявою про прийняття спадщини через три місяці після звільнення з місць позбавлення волі. Позивачеві не було відомо, який саме нотаріус видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину, тому він не знав до якого нотаріуса направляти заяву про прийняття спадщини поштою. Також йому був необхідний час для оформлення довіреності на представлення його інтересів у приватного нотаріуса.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позиція інших учасників справи

У липні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. Ф., просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також просив продовжити строк на подання відзиву, оскільки копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 31 травня 2023 року отримав лише 23 червня 2023 року, що підтверджується відповідними доказами.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. Ф., продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу та прийняти вказаний відзив.

На обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Перебування позивача у місцях позбавлення волі у період, що припадає на строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 відповідно до статті 1272 ЦК України, не є поважною причиною, оскільки в період перебування в місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть спадкодавця, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса. З моменту звільнення позивача з місць позбавлення волі до моменту звернення ОСОБА_1 до нотаріуса пройшло три місяці, що свідчить про відсутність поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Висновки Верховного Суду, на які посилається позивач як на підставу касаційного оскарження стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

Також ОСОБА_2 просить стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та здійснювати розгляд справи за участю учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 у період з 17 червня 2015 року до 18 червня 2020 року відбував покарання у Державній установі «Синельниківська виправна колонія № 94», що підтверджується відповідною довідкою установи виконання покарань.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 12 квітня 2005 року виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 12.

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - за нововиявленими обставинами. Посилався на те, що до ухвалення зазначеного рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про існування такої події заявникові стало відомо лише 28 вересня 2019 року.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року у справі № 191/2518/18 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу скасовано за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито.

У зв`язку із чим, позивач ОСОБА_1 відповідно до статті 1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 вересня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_4 , звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса від 21 вересня 2020 року № 68/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском ним строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. завела спадкову справу № 15/2019.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23 травня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі за № 175, ОСОБА_2 як спадкоємець другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , отримав свідоцтво про право спадщину на земельну ділянку площею 5,330 га, кадастровий номер 1223210500:02:014:0434, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Суди встановили, що у Новомосковському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядається цивільна справа № 183/6171/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 175, та визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Суди правильно вказували, що позивач не довів наявності підстав для задоволення його позову.

У період перебування в місцях позбавлення волі позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2051/16-ц (провадження

№ 61-10307св18), від 13 грудня 2018 року у справі № 653/289/16-ц (провадження № 61-28506св18), від 25 лютого 2021 року у справі № 712/4362/18 (провадження № 61-9543св20).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди при розгляді цієї справи не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц, оскільки фактичні обставини у справі, на яку посилається заявник та фактичні обставини у справі, яка переглядається, не є тотожними.

У справі № 357/13630/16-ц суди встановили, що позивач на момент смерті своєї рідної баби відбував покарання у місцях позбавлення волі, а тому не мав можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому дійшли висновку, що причини пропуску ним шестимісячного строку для прийняття спадщини є поважними.

Водночас у справі, що переглядається, позивач, перебуваючи у місцях позбавлення волі, через свого представника звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами, та посилався на те, що до ухвалення рішення у справі № 191/2518/18 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, про смерть якої він дізнався лише 28 вересня 2019 року.

Тому, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку, що позивач у період перебування у місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть спадкодавця, мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини, зокрема через свого представника за довіреністю або шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Звернення ОСОБА_1 , у період перебування у місцях позбавлення волі, до суду із заявою про перегляд рішення у справі № 191/2518/18 за нововиявленими обставинами, свідчить про відсутність у нього непереборних та істотних труднощів, які б перешкоджали йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Посилання заявника на те, що для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини через представника йому необхідно було оформлювати іншу довіреність не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач міг надіслати заяву поштовою кореспонденцією.

Колегія суддів також відхиляє доводи заявника про те, що він не знав до якого нотаріуса направляти заяву про прийняття спадщини поштою, оскільки суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, тощо.

Крім того, суди також врахували тривалість неподання заяви про прийняття спадщини і після закінчення шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, дотримання заявником такої засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Суди встановили, що позивач звільнився з місць відбування покарання 18 червня 2020 року, а до нотаріуса звернувся лише 21 вересня 2020 року, тобто через три місяці, що також свідчить про відсутність поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з статтею 400 ЦПК України.

Щодо розгляду клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. Ф., про здійснення розгляду цивільної справи у судовому засіданні за участю учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. Ф., порушує питання про здійснення розгляду цивільної справи у судовому засіданні за участю сторін (з повідомленням).

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

При обговоренні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Тому підстав для виклику сторін у справі для надання пояснень у цій справі немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині восьмій статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. Ф., просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді касаційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження цих витрат заявник надав: додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги від 24 грудня 2020 року № 03/12-20, укладеного між Ямковим В. Ф. та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого розмір гонорару за надання правової допомоги у справі № 183/6934/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 становить 7 000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04 липня 2023 року; квитанцію до прибуткового касового ордера від 04 липня 2023 року № 88 на суму 7 000,00 грн, а також докази надіслання відзиву з додатками іншим учасникам справи.

ОСОБА_1 заперечень щодо клопотання ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу до суду касаційної інстанції не надіслав (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_2 на стадії касаційного перегляду справи, колегія суддів враховує таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. В., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції у заявленому розмірі.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий Віктор Феофанович, про здійснення розгляду цивільної справи у судовому засіданні за участю учасників справи.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська