Постанова

від 25.10.2022 по справі 388/965/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2022 року м. Кропивницький

справа № 388/965/21

провадження № 22-ц/4809/1035/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Вершино-Власівське»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр Державного земельного кадастру»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Вершино-Власівське» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області (суддя Степанов С. В.) від 21 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

30 червня 2021 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Фермерського господарства «Вершино-Власівське» (далі ФГ «Вершино-Власівське»), зазначивши, як третю особу Кіровоградську регіональну філію, ДП «Центр Державного земельного кадастру, у якому висунула такі вимоги:

1) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0205, що належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом повернення їй з користування ФГ «Вершино-Власівське»;

2) скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 5 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське»,який зареєстрований 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за реєстраційним номером № 176;

3) скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за номером № 041037000127;

4) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 3521984400:04:000:0206, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом повернення їй з користування ФГ «Вершино-Власівське»;

5)скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 5 жовтня 2006 року, зареєстрованого 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за реєстраційним номером № 180;

6) скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за номером № 041037000153.

Вимоги позивачки обґрунтовано тим, що вона є власником двох земельних ділянок площею 6,33 га та 6,66 га, яким присвоєно кадастрові номери: 3521984400:02:000:0205 та 3521984400:04:000:0206, відповідно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди вказаних земельних ділянок належить ФГ «Вершино-Власівське», строк дії такого права станоить 25 років з моменту державної реєстрації.

Проте ОСОБА_1 не укладала з відповідачем договори оренди земельних ділянок від 05 жовтня 2006 року (не підписувала їх), що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року, призначеної у іншій справі № 388/1529/16-ц, а тому, як стверджує позивачка, й додаткові угоди до цих договорів не мають юридичної сили. Вона ніколи не мала наміру передавати свою землю в оренду відповідачу.

Крім того, за цими фактами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07 липня 2016 року №12016120150000527, за

ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Там же накладено арешт на земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що вона не має можливості використовувати власні земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Вершино Власівське» задоволено.

Суд ухвалив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 3521984400:02:000:0205, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом повернення земельної ділянки з користування ФГ «Вершино-Власівське» її власнику - ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське», зареєстрованого 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за реєстраційним номером № 176; скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстрованого 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за № 041037000127.

Крім того, суд ухвалив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 3521984400:04:000:0206, що належить на праві

приватної власності ОСОБА_1 шляхом повернення земельної ділянки з користування ФГ «Вершино-Власівське» її власнику - ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське», зареєстрованого 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за реєстраційним номером № 180; скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 липня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстрованого 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України за № 041037000153.

Суд стягнув з ФГ «Вершино Власівське» на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір в розмірі 1816,00 грн.

Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 не укладала договори оренди землі від 05 жовтня 2006 року з відповідачем ФГ «Вершино-Власівське», що підтверджено висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року, а, відповідно, додаткові угоди за номерами № 1 від 01 липня 2010 року до договорів оренди землі від 12 грудня 2016 року не мають юридичної сили, а тому, за висновком суду, спірні договори є укладеними.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій до суду апеляційній скарзі ФГ «Вершино-Власівське» просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідач вказує на порушення судом норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України, що виявилося в тому, що суд не врахував преюдиційне рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2008 року у справі № 22-2054/2008 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Вершино-Власівське» про визнання договорів оренди землі недійсними, яким встановлено факт укладення і виконання договорів між цими ж сторонами.

У іншій справі № 388/1529/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Вершино-Власівське» про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі суд був призначив експертизу. Згідно з висновком експерта підписи в оспорюваних додаткових угодах виконано позивачкою. Ухвалою суду від 21 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Пред`являючи позов у цій справі позивачка, на думку відповідача, діє недобросовісно так, як факти укладення нею договорів оренди землі й додаткових угод до них підтверджено судовим рішенням у іншій справі.

Відповідач вважає, що суд не врахував його пояснення та заперечення проти доказів, наданих позивачкою. Зокрема, суд взяв до уваги як доказ копію висновку експерта, яка належним чином не засвідчена, оригінал якої у позивача відсутній.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиви на апеляційну скаргу від позивачки ОСОБА_1 та третьої особи Кіровоградської регіональна філія ДП «Центр Державного земельного кадастру» до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Позиції сторін в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції

Представники відповідача: голова ФГ «Вершино-Власівське» Сидоренко Г.М. та адвокат Чуприна С. П. підтримали апеляційну скаргу.

Позивачка ОСОБА_1 повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Третя особа Кіровоградської регіональна філія ДП «Центр Державного земельного кадастру» не забезпечила явку свого представника в судове засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія КР № 090062 виданий 19 жовтня 2006 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,66 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (наразі - Гурівської сільської ради) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 9).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія КР № 3521984400:04:00:205 виданий 19 жовтня 2000 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,33 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (нині - Гурівської сільської ради) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 10).

05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,33 га, що зареєстрований 12 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 176. Строк дії цього договору - десять років (а. с. 11-13).

05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,66 га, що зареєстрований 12 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 180. Строк дії цього договору - десять років (а. с. 14-16).

01 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3521984400:04:000:0206, що зареєстрований 16 грудня 2010 року. Додаткова угода № 1 зареєстрована в Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року. За цією додатковою угодою сторони дійшли щодо внесення змін до договору оренди землі, зокрема: «Термін дії Договору становить 25 років з моменту Державної реєстрації Договору» (а. с. 18).

01 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3521984400:04:00:205, що зареєстрований 16 грудня 2010 року. Додаткова угода № 1 зареєстрована в Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за № 041037000127. За цією додатковою угодою сторони дійшли щодо внесення змін до договору оренди землі, зокрема: «Термін дії Договору становить 20 років з моменту Державної реєстрації Договору» (а. с. 19).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зіст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (1950) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції Українивстановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЗК Україниземельні відносини регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1 та 2ст. 78 ЗК Українивизначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, передавати їх в оренду.

Правооренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідноюорендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

Відносини, пов`язані зорендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).

Таким законом є Закону України «Про оренду землі» (далі Закон № 161-ХІV).

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону № 161-ХІV).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону № 161-ХІV).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161-ХІV).

Статтею 14 Закону № 161-ХІV встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивачка ОСОБА_1 пред`явила позов про усунення їй, власнику земельних ділянок, перешкод у їх користуванні від особи, яка, на її переконання, незаконно користується ним шляхом повернення земельних ділянок. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказала, що відповідач не має правових підстав для користування її земельними ділянками так, як договори оренди землі, якими відповідач обґрунтовує належне йому право оренди земельних ділянками, вона з відповідачем не укладала.

Згідно з нормами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У ч. 4ст. 263 ЦПК Українивказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла таких висновків:

«7.11. Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

7.26. Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.Разом із тимВелика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

7.27.Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц(пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97))».

Тож, вказуючи про те, що два договори оренди землі від 05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 , як власником земельних ділянок, і ФГ «Вершинол-Власівське», як орендарем, позивачка ніколи не укладала оскільки підпис на цих договорах від її імені вчинила не вона, що, на її думку, має наслідком відсутність юридичної сили додаткових угод від 01 липня 2010 року до цих договорів та відсутність правової підстави права оренди земельних ділянок у відповідача, позивачка правильно обрала спосіб захисту свого права, пред`явивши негаторний позов.

Однак, позивачка повинна довести підстави пред`явленого нею позову.

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ч. 2 ст. 76 ЦПК України обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 4 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За змістом ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд може призначити експертизу у справі, або ж відповідні висновки експертів суду можуть надати сторони.

Відповідно до п. 1.1. розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд почеркознавчу експертизу підписів орендодавця на двох договорах оренди землі від 05 жовтня 2006 року, про які позивачка стверджувала, що вони їй не належать, не призначав.

У рішенні від 21 липня 2022 року Долинський районний суд Кіровоградської області встановив, що ОСОБА_1 не укладала договорів оренди земель від 05 жовтня 2006 року з ФГ «Вершино-Власівське», що підтверджено висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року.

Оцінюючи додаткові угоди за номерами № 1 від 01 липня 2010 року до договорів оренди земель від 05 жовтня 2016 року, які є невід`ємними частинами цих договорів, суд дійшов висновку, що вони не мають юридичної сили через неукладенність основних договорів.

Проте суд не врахував, не перевірив і не спростував заперечення відповідача проти доводів позивача, зокрема, проти висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року № 15759-15761/17-32.

Так відповідач вказував, що факт укладення між ОСОБА_1 і ФГ «Вершино-Власівське» договорів оренди землі строком на 10 років, їх виконання сторонами було встановлено рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 та інших до ФГ «Вершино-Власівське» про визнання недійсними договорів оренди землі (справа № 22-2054 2008, а. с. 71 72, номер рішення у ЄДРСР 2715047). Вказане судове рішення є чинним.

У справі, яка наразі переглядається в апеляційному порядку, місцевий суд не звернув увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

З огляду на викладене, раніше встановлені судом у справі за позовом ОСОБА_1 та інших до ФГ «Вершино-Власівське» про визнання недійсними договорів оренди землі обставини укладення цих договорів є обов`язковими для суду, що вирішує цивільний спірпро усунення перешкод позивачці у користуванні її земельними ділянками з підстав укладеності/неукладеності договорів оренди.

Натомість, встановивши на підставі висновку експертів, що підпис у договорах оренди від 05 жовтня 2006 року від імені ОСОБА_1 іншою особою, Долинський районний суд Кіровоградської області вдався до встановлення обставин (фактів), не зважаючи на наявність преюдиційного судового рішення.

Висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року № 15759-15761/17-32, засвідчена відповідно до ДСТУ 4163:2020 копія якого міститься у матеріалах справи (а. с. 26 33), був наданий експертами на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року у справі № 388/1529/16-ц за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області, про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі.

Ухвалою Долинському районі Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року у справі № 388/1529/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області, про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі залишено без розгляду за заявою представника ОСОБА_1 (номер судового рішення у ЄДРСР 71247781).

Тобто, судове рішення у справі № 388/1529/16-ц, яке б мало преюдиційне значення для справи, яка переглядається в апеляційному порядку, не ухвалювалося.

Враховуючи обов`язковості рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2008 року у справі № 22-2054 2008 для сторін у справі (ч. 1 ст. 18 ЦПК України) та його преюдиційність для суду, позивачка не має право оспорювати істинність раніше встановлених судовим рішенням фактів, а суд досліджувати і спростовувати факт укладення договорів оренди від 05 жовтня 2006 року, зокрема приймати нові докази на спростування цих фактів, наприклад висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року № 15759-15761/17-32.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що спричинило неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, є слушними.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що додаткові угоди № 1 від 01 липня 2010 року до договорів оренди землі містять істотні умови договорів оренди землі, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час укладення цих додаткових угод. Додаткові угоди зареєстровані у встановленому законом порядку.

Позивачка не оспорює факти укладення нею цих правочинів (додаткових угод). Умови, викладені в них є чинними для сторін.

Тож висновок суду про те, що відсутність правових підстав користування відповідачем двома земельними ділянками, які належать на праві власності позивачці, та створення ним неправомірних перешкод позивачці у користуванні її майном не відповідає обставинам цієї справи.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції помилково вважав неукладеними договори оренди землі від 05 жовтня 2006 року та додаткові угоди від 01 липня 2010 року № 1 до цих договорів, суд дійшов помилкового висновку про доведеність порушення прав позивачки на користування її земельними ділянками й ухвалив помилкове рішення про задоволення її позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Вершино-Власівське» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування державної реєстрації договорів оренди землі й додаткових угод до них.

Про судові витрати

З огляду на зміст рішення апеляційного суду, передбачених ч. 13 ст. 141 ЦПК України підстав для зміни розподілу судових витрат немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати відповідача по сплаті судового збору за подання до суду апеляційної скарги в сумі 2724,00 грн (а. с. 151) покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Фермерського господарства «Вершино-Власівське» задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино-Власівське» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, скасування державної реєстрації правочинів відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино-Власівське» компенсацію судового збору в сумі 2724,00 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 28 листопада 2022 року

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: Л. М. Дьомич

С. І. Мурашко