Постанова

від 04.07.2023 по справі 388/965/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 388/965/21

провадження № 61-2389св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство «Вершино-Власівське»,

третя особа - Кіровоградська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства «Вершино - Власівське» (далі - ФГ «Вершино - Власівське»), третя особа - Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру»), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення такої ділянки власнику та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позову зазначала, що є власником двох земельних ділянок площею 6,33 га та 6,66 га з кадастровими номерами: 3521984400:02:000:0205 та 3521984400:04:000:0206.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди вказаних земельних ділянок належить ФГ «Вершино - Власівське», строк дії такого права становить 25 років з моменту державної реєстрації.

Вказувала, що не укладала з відповідачем договори оренди земельних ділянок від 05 жовтня 2006 року (не підписувала їх), що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року, призначеної у іншій справі (№ 388/1529/16-ц), а тому й додаткові угоди до цих договорів не мають юридичної сили. Вона ніколи не мала наміру передавати свої земельні ділянки в оренду відповідачу.

Крім того, за цими фактами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07 липня 2016 року № 12016120150000527, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України; накладено арешт на належні їй земельні ділянки, а тому вона не має можливості їх використовувати.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0205, що належить їй на праві власності, шляхом повернення з користування ФГ «Вершино - Власівське»;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2006 року, укладеного між нею та ФГ «Вершино - Власівське», який зареєстрований 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за реєстраційним номером № 176;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за номером № 041037000127;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3521984400:04:000:0206, що належить їй на праві власності, шляхом повернення з користування ФГ «Вершино - Власівське»;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, зареєстрованого 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за реєстраційним номером № 180;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за номером № 041037000153.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 3521984400:02:000:0205, 3521984400:04:000:0206, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом їх повернення з користування ФГ «Вершино-Власівське» власнику ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію договорів оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладених між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино - Власівське». Скасовано державну реєстрацію додаткових угод від 01 липня 2010 року № 1 до договорів оренди землі від 12 грудня 2006 року.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не укладала договори оренди землі від 05 жовтня 2006 року з відповідачем ФГ «Вершино - Власівське», що підтверджено висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року, а тому, відповідно, додаткові угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договорів оренди землі від 12 грудня 2016 року не мають юридичної сили.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Урахувавши обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2008 року у справі № 22-2054/2008, апеляційний суд керувався тим, що позивач не має право оспорювати істинність раніше встановлених судовим рішенням фактів, а суд - досліджувати і спростовувати факт укладення договорів оренди від 05 жовтня 2006 року, зокрема, приймати нові докази на спростування цих фактів, наприклад висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року № 15759-15761/17-32.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що додаткові угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договорів оренди землі містять істотні умови договорів оренди землі, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час укладення цих додаткових угод. Додаткові угоди зареєстровані у встановленому законом порядку. Позивач не оспорює факти укладення нею цих правочинів (додаткових угод). Викладені у них умови є чинними для сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 квітня 2022 року в справі № 759/6909/18, від 02 листопада 2022 року в справі № 140/6115/21, від 15 листопада 2019 року в справі № 826/198/16, від 12 травня 2020 року в справі № 917/84/19, від 16 листопада 2022 року в справі № 144/1346/21, від 04 серпня 2021 року в справі № 757/39249/17-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору в цій справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не укладала договори оренди землі від 05 жовтня 2006 року з відповідачем ФГ «Вершино - Власівське», що підтверджено висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року, а тому, відповідно, додаткові угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договорів оренди землі від 12 грудня 2016 року не мають юридичної сили, оскільки є невід`ємними частинами основних договорів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував відсутність волевиявлення позивача на укладення договорів оренди землі від 05 жовтня 2006 року. Аналіз змісту рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2008 року у справі № 22-2054/2008 свідчить про те, що установлені судом обставини не є преюдиційними у справі, яка переглядається, оскільки предмет і підстави позовів у цих справах є різними.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державними актами на право приватної власності на землю серії КР № 090062 від 19 жовтня 2006 року та серії КР від 19 жовтня 2000 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 6,66 га та 6,33 га, що розташовані на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (Гурівської сільської ради) та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастрові номери 3521984400:02:000:0205 та 3521984400:04:000:0206).

05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино - Власівське» укладено договори оренди вказаних земельних ділянок на строк 10 років, що зареєстровані 12 грудня 2006 року. Орендну плату встановлено у розмірі 1 200 грн.

01 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино - Власівське» укладені додаткові угоди до договорів оренди землі від 05 жовтня 2006 року, зокрема внесені зміни до строку їх дії (збільшено до 20 та 25 років) та розміру орендної плати (збільшено до 2 550 грн).

Положеннями цих додаткових угод визначено, що вони є невід'ємними частинами основних договорів (а. с. 17, 18).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року № 15759-15761/17-32 підписи у графі «орендодавець» у двох додаткових угода до договорів оренд земель виконано ОСОБА_1 . Проте підписи у графі «орендодавець» у двох договорах оренди земель від 05 жовтня 2006 року, укладених між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино - Власівське» на земельні ділянки площею 6,33 га та 6,66 га, порівняно з підписами у додаткових угодах виконано «різними особами», тобто у основних договорах підписи виконані іншою особою, а не ОСОБА_1 (а. с. 26-33 ).

Експертизу проведено на підставі ухвали Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року в справі № 388/1529/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ФГ«Вершино - Власівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області, про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі. Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2008 року у справі № 22-2054/2008 задоволено апеляційну скаргу ФГ «Вершино - Власівське», скасовано рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2008 року.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ФГ «Вершино - Власівське» про визнання недійсними договорів оренди землі.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18, від 05 квітня 2022 року у справі № 143/1441/18, від 11 листопада 2022 року у справі № 394/486/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 388/964/21.

Установивши, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорах оренди землі від 05 жовтня 2006 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджено висновком експертів за результатами проведеної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року № 15759-15761/17-32, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неукладеність цих правочинів, а також додаткових угод до них, що є їх невід`ємними частинами.

Оскільки договори оренди землі від 05 жовтня 2006 року є неукладеними, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику відповідно до вимог статті 391 ЦК України та скасування державної реєстрації для реального відновлення порушеного права ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно побудував свої висновки на обставинах, встановлених судом у справі № 22-2054/2008, які помилково вважав преюдиційними.

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Вказуючи про преюдиційність обставин, установлених у справі № 22-2054/2008, зокрема і щодо укладеності договорів від 05 жовтня 2006 року, суд апеляційної інстанції не врахував того, що підставою звернення ОСОБА_1 та інших співпозивачів до суду у січні 2008 року була відсутність у оскаржуваних договорах усіх істотних умов для договору оренди землі, а не відсутність волевиявлення орендодавця на їх укладення - як установлено у цій справі, а тому вказані обставини не є преюдиційними у справі, що є предметом перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного судового рішення.

Скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та не врахував судову практику, посилання на яку містить касаційна скарга заявника.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції від 21 липня 2022 року, яке відповідає вимогам закону, тому постанова апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , тому з ФГ «Вершино - Власівське» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у сумі 5 448,00 грн.

Керуючись статтями 400, 413, 415-419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року скасувати, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з фермерського господарства «Вершино - Власівське» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у сумі 5 448,00 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович