Ухвала
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 388/965/21
провадження № 61-258ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино - Власівське», третя особа - Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення такої ділянки власнику та скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Вершино - Власівське» (далі - ФГ «Вершино - Власівське»), третя особа - Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру»), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення такої ділянки власнику та скасування державної реєстрації.
В обґрунтування позову зазначала, що є власником двох земельних ділянок площею 6,33 га та 6,66 га з кадастровими номерами: 3521984400:02:000:0205 та 3521984400:04:000:0206.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди вказаних земельних ділянок належить ФГ «Вершино - Власівське», строк дії такого права становить 25 років з моменту державної реєстрації.
Вказувала, що не укладала з відповідачем договори оренди земельних ділянок від 05 жовтня 2006 року (не підписувала їх), що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року, призначеної у іншій справі № 388/1529/16-ц, а тому, й додаткові угоди до цих договорів не мають юридичної сили. Вона ніколи не мала наміру передавати свої земельні ділянки в оренду відповідачу.
Крім того, за цими фактами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07 липня 2016 року № 12016120150000527, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України; накладено арешт на земельні ділянки, що їй належать, а тому вона не має можливості використовувати власні земельні ділянки.
Ураховуючи викладене, просила суд:
- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0205, що належить їй на праві власності, шляхом повернення з користування ФГ «Вершино - Власівське»;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2006 року, укладеного між нею та ФГ «Вершино - Власівське», який зареєстрований 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за реєстраційним номером № 176;
- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за номером № 041037000127;
- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3521984400:04:000:0206, що належить їй на праві власності, шляхом повернення з користування ФГ «Вершино - Власівське»;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, зареєстрованого 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за реєстраційним номером № 180;
- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за номером № 041037000153.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3521984400:02:000:0205, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом повернення земельної ділянки з користування ФГ «Вершино - Власівське» її власнику - ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино - Власівське», зареєстрованого 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за реєстраційним номером № 176. Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстрованого 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 041037000127. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3521984400:04:000:0206, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом повернення земельної ділянки з користування ФГ «Вершино - Власівське» її власнику - ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино - Власівське», зареєстрованого 12 грудня 2006 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за реєстраційним номером № 180. Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстрованого 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 041037000153. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не укладала договори оренди землі від 05 жовтня 2006 року з відповідачем ФГ «Вершино - Власівське», що підтверджено висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року, а, відповідно, додаткові угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договорів оренди землі від 12 грудня 2016 року не мають юридичної сили.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Вершино - Власівське» задоволено. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2008 року у справі № 22-2054 2008, апеляційний суд виходив з того, що позивачка не має право оспорювати істинність раніше встановлених судовим рішенням фактів, а суд - досліджувати і спростовувати факт укладення договорів оренди від 05 жовтня 2006 року, зокрема, приймати нові докази на спростування цих фактів, наприклад висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2017 року № 15759-15761/17-32. Крім того, апеляційним судом зазначено, що додаткові угоди від 01 липня 2010 року № 1 до договорів оренди землі містять істотні умови договорів оренди землі, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час укладення цих додаткових угод. Додаткові угоди зареєстровані у встановленому законом порядку. Позивачка не оспорює факти укладення нею цих правочинів (додаткових угод). Умови, викладені в них є чинними для сторін.
04 січня 2023 року ОСОБА_1 через свою представницю ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у цій справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.
У поданій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення заявниця посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Проте, наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (якщо суд не дослідив зібрані у справі докази), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Крім того, посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також формальне цитування постанов Верховного Суду, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Наведене свідчить про невиконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд роз`яснює заявниці положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявниці.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино - Власівське», третя особа - Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення такої ділянки власнику та скасування державної реєстрації повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2023 |
Оприлюднено | 18.01.2023 |
Номер документу | 108423683 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ступак Ольга В`ячеславівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні