Постанова

від 16.10.2007 по справі 45/355

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/355

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 жовтня 2007 р.                                                                                   № 45/355  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіПолянський А. Г.Фролова Г. М.

розглянувшикасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року

по справі№ 45/355 Господарського суду міста Києва

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

до

Державного комітету України з державного матеріального резерву

Простягнення 236187,87 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковальова Н. С. –дов. від 28.12.2005 рокуШвець А. О. –дов. № 426 від 02.02.2006 року

від відповідача:Роздольський І. О. –дов. № 2/6671 від 05.12.2006 року

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 12.09.2007 року Вищого господарського суду України касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" була прийнята до провадження, а розгляд справи був призначений на 16.10.2007 року.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 16.10.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення з останнього 236181,87 грн. основного боргу за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, яка утворилась за період з 01.06.2006 року по 31.12.2005 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2007 року (суддя Балац С. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року (головуючий суддя Губенко Н. М., судді Барицька Т. Л., Ропій Л. М.) в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими по справі рішенням та постановою, Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" посилається на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Вінницька філія позивача здійснює зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи та організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.

Отже, для позивача, що визнається касаційною інстанцією, зберігання цінностей державного мобілізаційного резерву є обов'язковим.

Згідно п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 5323 був затверджений Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.

Згідно п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно додатку, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що для відшкодування позивачу витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством позивачу необхідно було укласти відповідний договір за формою встановленою в додатку до вказаного Порядку.

Натомість, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що договір на відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву між сторонами укладено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарським судом в тому, що оскільки Законом України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, таке відшкодування здійснюється виключно на підставі договору, якого між сторонами не укладено, то підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву в сумі 236 187,87 грн. за період з 01.06.2003 по 31.12.2005 немає.

З урахуванням викладеного, колегією суддів Вищого господарського суду України не приймається твердження заявника касаційної скарги відносно того, що стаття 174 ГК України передбачає можливість виникнення господарських зобов'язань безпосередньо із закону, оскільки, як вже було зазначено, саме Законом України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, які виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, встановлено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, якого між сторонами не укладено.

За таких обставин, господарські суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України, всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову позивачу в задоволені позовних вимог.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року в даному випадку немає, а тому касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задоволенню не підлягає.

Інші доводи, викладені Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а також ґрунтуються на невірному тлумаченні норм законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року по справі № 45/355 залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

СуддіА. Г. Полянський

Г. М. Фролова