Постанова

від 21.11.2022 по справі 521/9598/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/897/22

Справа № 521/9598/18

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «СВІД-1» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «СВІД-1» про усунення перешкод у здійсненні права власності

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Малого приватного підприємства «СВІД 1» (МПП «СВІД1»), в якому просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права користування належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, а саме торговим павільйоном М-196, загальною площею 28,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу МПП «СВІД1» огородження біля нежитлового приміщення, а саме торгового павільйону М-196, загальною площею 28,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і надання вільного доступу до зазначеного приміщення.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 доМалогоприватногопідприємства «Свід-1»проусуненняперешкод уздійсненніправавласності задоволено.

Усунуто перешкодиуздійсненні ОСОБА_1 права користування належним їй на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 19 грудня 2005 року нежитловим приміщенням, а саме торговим павільйоном М-196, загальною площею 28,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу Малим приватним підприємством «Свід-1» огородження біля нежитлового приміщення, а саме торгового павільйону М-196, загальною площею 28,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і надання вільного доступу до зазначеного приміщення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, МПП «СВІД1» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до МПП «СВІД1» про усунення перешкод у здійсненні права власності відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд залишити рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року без змін, а апеляційну скаргу МПП «СВІД» - без задоволення (Том ІІ: а.с. 235-239).

Про судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 10.11.2022 року, учасники справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками секретаря судового засідання (Том ІІ: а.с. 35, 36).

В процесі апеляційного розгляду справи від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла заява, у якій представник просила апеляційний суд здійснювати судовий розгляд без участі ОСОБА_1 (Том ІІ: а.с. 16-20).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі договору дарування від 19 грудня 2005 pоку, ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлове приміщення, а саме торговий павільйон М-196, загальною площею 28,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Том І: а.с. 7).

20 травня 2016 року право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, а саме на торговий павільйон М-196, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об,єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Том І: а.с. 6).

01 лютого 2015 року між ОСОБА_1 , як фізичною особою підприємцем та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди нежитлового приміщення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Том І: а.с. 93-95).

28 серпня 2017 року Департаментом Муніципальної безпеки Одеської міської ради було видано МПП «Свід-1» Дозвіл № 2476 від 28 серпня 2017 року, відповідно до якого останньому дозволялося проводити земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд (встановлення тимчасового огородження) відповідно до наданої схеми, за адресою: АДРЕСА_2 . Дозвіл дії за відсутності спірних питань та судових рішень по використанню визначеної території при забезпеченні виконання норм чинного законодавства України у сфері благоустрою та містобудування з 23 серпня 2017 року до 31 грудня 2017 року (Том І: а.с. 124).

19 квітня 2018 року Департаментом Муніципальної безпеки Одеської міської ради також було видано МПП «Свід-1» Дозвіл № 994 від 19 квітня 2018 року, відповідно до якого останньому дозволялося проводити земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд (встановлення тимчасового огородження) відповідно до наданої схеми, за адресою: АДРЕСА_2 . Дозвіл дії за відсутності спірних питань та судових рішень по використанню визначеної території при забезпеченні виконання норм чинного законодавства України у сфері благоустрою та містобудування з 20 квітня 2018 року до 01 квітня 2019 року (Том І: а.с. 12).

Судом також встановлено, що 14 квітня 2018 року біля належного позивачці нежитлового приміщення, а саме торгового павільйону М-196, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з`явились особи, які представились працівниками МПП «СВІД-1» і розпочали зводити огородження торгового павільйону М-196, начебто через здійснення реконструкції площі Бориса Дерев`янка.

На підтвердження правомочності своїх дій вказаними особами було надано Дозвіл №994 від 19 квітня 2018 року виданий Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради, відповідно до якого МПП «СВІД-1» дозволяється проводити земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд (встановлення тимчасового огородження) відповідно до наданої схеми, за адресою: АДРЕСА_2 , але при цьому як було встановлено відповідач огородив нежитлове приміщення, а саме торговий павільйон М-196, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і який належить на праві власності позивачці.

Судом встановлено, що на час звернення до суду із вказаним позовом і протягом всього судового розгляду справи, нежитлове приміщення, а саме торговий павільйон М-196, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 повністю огороджений і позивачка, як власник, не має можливості володіти та користуватись ним.

Встановлено, що 27 липня 2018 року ФОП ОСОБА_3 направила на ім`я ОСОБА_1 претензію про повернення орендної плати або поновлення доступу до об`єкту оренди. (Том І: а.с. 90-92).

Дані обставини стали причиною того, що орендатори приміщення позивачки були вимушені виїхати до іншого місця, у зв`язку із чим остання позбавлена можливості отримувати орендну плату, у зв`язку з чим несе збитки.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що судом було встановлено факт того, що відповідач чинить перешкоди позивачці у користуванні та розпорядженні нею своєю власністю, а саме нежитловим приміщенням - торговим павільйоном М-196, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить позивачці на праві власності. При цьому, під час розгляду справи, відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник має право відповідно до ст. 320 ЦК України використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судовим розглядом справи встановлено, що МПП «Свід-1» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується інформацією про юридичну особу (Том І: а.с. 17-20, 23-28).

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що МПП «Свід-1» скориставшись Дозволом № 994 від 19 квітня 2018 року протиправно здійснило огородження нежитлового приміщення, а саме торгового павільйону М-196, який належить на праві власності позивачці і який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто не за тією адресою, яка зазначена у Дозволі № 994 від 19 квітня 2018 року, що підтверджується фотофіксацією (Том І: а.с. 13-16).

Так, позивачка неодноразово зверталася з заявами до Малиновського ВП в м. Одесі з приводу неправомірного встановлення металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 .

З листа начальника Малиновського ВП в м. Одесі від 15 серпня 2018 року вбачається, що вказані у зверненні ОСОБА_1 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, а розглядалися згідно Закону України «Про звернення громадян», про що було складено відповідний висновок за №3850 від 16 травня 2018 року, який був направлений до Одеської місцевої прокуратури №2 та в подальшому був приєднаний до кримінального провадження №12017160470003829 від 19 вересня 2017 року (Том ІІ: а.с.102,103-124).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками районного суду про те, що оскільки відповідно до Дозволу №994 від 19 квітня 2018 року виданого Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради, МПП «СВІД-1» було надано дозвіл проводити земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд (встановлення тимчасового огородження) відповідно до наданої схеми, за адресою: АДРЕСА_2 , то встановлення працівниками МПП «СВІД-1» огородження нежитлового приміщення, а саме торгового павільйону М-196, який належить на праві власності позивачці і який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є незаконним та порушує права власника вказаного приміщення.

У доводах апеляційної скарги МПП «СВІД1» посилається на те, що підприємство, встановлюючи металеву огорожу діяло відповідно до:

-Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.01.2017 року №20 «Про затвердження комплексної схеми №12/к тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, розташованих у межах: АДРЕСА_2 з елементами благоустрою»;

-Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради 23.12.2011 року №1631;

-Проекту благоустрою території, обмеженої: АДРЕСА_3 та безіменним внутрішньо квартальним проїздом, що виконаний архітектором Невзоровим А.В.;

-Дозволу №99, виданому МПП «СВІД1» на встановлення тимчасового огородження на об`єкті благоустрою вулиця Іцхака Рабіна.

При цьому, окрім вищевказаних документів, які апелянт МПП «СВІД1» долучив до своєї апеляційної скарги, підприємство також надало до апеляційного суду - схему розміщення огорожі, що був встановлений підприємством на об`єкті благоустрою АДРЕСА_3 , з якого як зазначає апелянт вбачається, що металева огорожа огороджує сам ринок СВІД, а нежитлове приміщення позивачки знаходиться біля встановленої огорожі з іншої сторони, що жодним чином не порушує ніяких прав та свобод позивачки.

Разом з тим, апеляційний суд критично оцінює вказані доводи апелянта, виходячи з наступного.

Так, статтею 367 ЦПК Українивизначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Зокрема, згідно із ч.2ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В силу вимогст. 367 ч. 3 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) зазначено, що: «відповідно до частини третьоїстатті 367 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що: «Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок».

Разом з тим, до апеляційної скарги відповідачем додані документи, які останній не подавав під час розгляду справи у суді першої інстанції, що є порушенням ч.3ст. 367 ЦПК України, при цьому МПП «СВІД1» жодним чином не зазначає, що йому перешкоджало подати такі докази до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що оскільки відповідачем МПП «СВІД1»клопотання про прийняття нових доказів через неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з наданням відповідних доказів, не заявлялись, тому в апеляційного суду відсутні підстави для прийняття та дослідження поданих разом з апеляційною скаргою документів на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Окрім того, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, а безпідставне прийняття нових доказів на стадії апеляції може призводити до скасування рішень районних судів, а надалідо скасування рішень апеляційних судів і залишення в силі попередніх.

Посилання апелянта МПП «СВІД1» на те, що твердження позивачки ОСОБА_1 про неможливість користування нею нежитлового приміщення, що належить їй на праві власності не заслуговують на увагу, оскільки МПП «СВІД1» не здійснив жодної дії, направленої на позбавлення ОСОБА_1 можливості користуватися належним їй торговим павільйоном, а лише огородив території об`єкту благоустрою по АДРЕСА_3 , не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що вказані доводи спростовуються наявними у матеріалах справи фотознімками (Том І: а.с. 13-16), а також поясненнями свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 21 квітня 2018 року він був свідком встановлення огорожі нежитлового приміщення, а саме торгового павільйону М-196, який належить на праві власності позивачці і який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого, позивачка не має можливості користуватися вказаним приміщенням.

При цьому, апеляційний суд також звертає увагу, що жодних доказів звільнення нежитлового приміщення ОСОБА_1 від встановленої металевої огорожі (паркану) як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до незгоди із висновками суду першої інстанції та їх оцінки, та вагомих і достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «СВІД-1» - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «СВІД-1» про усунення перешкод у здійсненні права власності залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.11.2022 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

О.С. Комлева