Постанова

від 14.11.2022 по справі 927/1242/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2022 р. Справа№ 927/1242/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2022 у справі №927/1242/21 (суддя Сидоренко А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" про стягнення 308 139,36 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" про стягнення 281 758,00 грн. боргу, 7 101,29 грн. індексу інфляції, 2 922,99 грн. трьох процентів річних та 16 357,08 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити придбаний товар, поставлений позивачем.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2022 у справі №927/1242/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" 48 132,00 грн. - заборгованості, 2 282,45 грн. - нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 817,66 грн. - 3% річних, 4 603,76 грн. - пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При задоволенні частково позовних вимог суд виходив з того, що на день звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача по оплаті Товару, поставленого, зокрема згідно видаткових накладних № 147 від 25.06.2021 та № 172 від 16.07.2021 була відсутня, оскільки відповідачем ще 16.07.2021 та 29.07.2021 були вчинені проплати в загальному розмірі 358 704,00 грн.

При цьому, суд не погодився із доводами позивача щодо зарахування вказаних проплат в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована наявністю у позивача права, передбаченого пунктами 5.4, 5.5 договору, на зарахування платежів в рахунок попередньої заборгованості.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися судом.

Так, підтвердженням повідомлення позивача (апелянта) про дату та час судового засідання у даній справі є телефонограма, згідно якої представник скаржника прийняв вказану інформацію.

Стосовно повідомлення відповідача, то оскільки належний йому номер телефону, який також зазначався ним у відзиві на позов, виявився недійсним, апеляційним судом ухвалу про призначення даної справи до розгляду на 14.11.2022 було направлено на електронні адреси товариства.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, з наступних підстав.

Між Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" (Покупець) 12 жовтня 2020 року був укладений Договір поставки № 8 (надалі - Договір).

За умовами Договору (п. 1.1, 1.2), Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (надалі Товар) в асортименті, кількості та по цінам викладених в додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Під додатками до цього Договору розуміють рахунки-фактури, видаткові накладні та специфікації, що видаються Постачальником.

Покупець зобов`язався сплатити за товар протягом 30 календарних днів з дня виписки видаткової накладної (п. 5.3 договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачеві Товар в загальній сумі 466 836,00 грн., що підтверджується наступними видатковими та товарно-транспортними накладними:

№ 147 від 25.06.2021 на суму 180 180,00 грн.;

№ 172 від 16.07.2021 на суму 120 336,00 грн.;

№ 188 від 29.07.2021 на суму 118 800,00 грн.;

№ 189 від 29.07.2021 на суму 47 520,00 грн.

Поставлений позивачем Товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей № 161 від 24.06.2021, № 197 від 16.07.2021, № 221 та № 222 від 29.07.2021 (без жодних претензій та зауважень).

На оплату поставленого Товару позивачем були сформовані та пред`явлені відповідачеві наступні рахунки-фактури:

№ 164 від 24.06.2021 на суму 180 180,00 грн.;

№ 193 від 14.07.2021 на суму 120 336,00 грн.;

№ 206 від 29.09.2021 на суму 118 800,00 грн.;

№ 207 від 29.07.2021 на суму 47 520,00 грн.

Враховуючи не здійснення відповідачем оплати, поставленого позивачем товару, в повному обсязі постачальник звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, сума основного боргу, яку позивач просив стягнути з відповідача, була визначена ТОВ "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" у розмірі 341 758,00 грн.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказав про здійснення відповідачем після відкриття провадження у даній справі оплати суми основного боргу у розмірі 60 000 грн. та з урахуванням цього просив стягнути з ТОВ "НПО СВАРОГ" 281 758,00 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що як свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, на день звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача по оплаті Товару, поставленого, зокрема згідно видаткових накладних № 147 від 25.06.2021 та № 172 від 16.07.2021 була відсутня, оскільки відповідачем ще 16.07.2021 та 29.07.2021 були вчинені проплати в загальному розмірі 358 704,00 грн.

Щодо зарахування позивачем відповідних проплат в рахунок погашення заборгованості (503 896,00 грн.) по оплаті поставленого за Договором Товару за попередні періоди суд зазначив, що позивачем не подано доказів поставки ним за Договором Товару на суму 503 896,00 грн., а тому відсутня можливість зробити висновок щодо дійсного існування такої заборгованості; як наслідок - в даному випадку грошові кошти, сплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 2186 від 16.07.2021, № 2274 від 29.07.2021, № 3223 від 08.12.2021 та № 3329 від 24.12.2021, слід зараховувати в рахунок погашення заборгованості по оплаті Товару, поставленого саме по видатковим накладним № 147 від 25.06.2021, № 172 від 16.07.2021, № 188 від 29.07.2021 та № 189 від 29.07.2021, які є підставою даного позову.

Посилаючись на наведене, місцевий господарський суд вказав, що на день ухвалення даного рішення сума заборгованості становить (з урахуванням сум поставок та сум проплат):

видаткова накладна № 147 від 25.06.2021 - 0,00 грн.;

видаткова накладна № 172 від 16.07.2021 - 0,00 грн.;

видаткова накладна № 188 від 29.07.2021 - 612,00 грн.;

видаткова накладна № 189 від 29.07.2021 - 47 520,00 грн., загалом - 48 312,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині неправомірності зарахування позивачем, здійснених відповідачем 16.07.2021 та 29.07.2021 проплат, в рахунок попередньої заборгованості, враховуючи наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою правочин, укладений між сторонами, є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3 договору передбачено зобов`язання Покупця сплатити за товар протягом 30 календарних днів з дня виписки видаткової накладної.

Враховуючи вищевказані умови Договору (п. 5.3), поставлений Товар мав бути оплачений відповідачем в наступні строки:

по видатковій накладній № 147 від 25.06.2021 - до 26.07.2021 включно;

по видатковій накладній № 172 від 16.07.2021 - до 16.08.2021 включно;

по видатковій накладній № 188 від 29.07.2021 - до 30.08.2021 включно;

по видатковій накладній № 189 від 29.07.2021 - до 30.08.2021 включно.

Відповідач у відзиві на позов вказав про здійснення ним наступних проплат згідно нижченаведених платіжних доручень:

№ 2186 від 16.07.2021 на суму 180 504,00 грн.;

№ 2274 від 29.07.2021 на суму 178 200,00 грн.;

№ 3223 від 08.12.2021 на суму 20 000,00 грн.;

№ 3329 від 24.12.2021 на суму 40 000,00 грн.

У вказаних платіжних дорученнях призначенням платежу значиться "Оплата за ТМЦ згідно договору № 8 від 12.10.2020р. ПДВ 20% 3333,33 грн.".

Як вже було вказано, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність заборгованості по видаткових накладних № 147 від 25.06.2021 та № 172 від 16.07.2021, з огляду на здійснення відповідачем 16.07.2021 та 29.07.2021 проплати в загальному розмірі 358 704,00 грн (за платіжними дорученнями № 2186 від 16.07.2021 на суму 180 504,00 грн. та № 2274 від 29.07.2021 на суму 178 200,00 грн).

Позивач, в свою чергу, вказує про зарахування вказаних проплат в попередню суму заборгованості.

Згідно п. 5.5 договору якщо Покупець не сплатив попередню поставку, Постачальник має право отриману згідно з виставленим рахунком передоплату, зарахувати в рахунок попередньої заборгованості незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні.

Отже, умовами Договору передбачено право Постачальника зараховувати переплачені Покупцем грошові кошти в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів.

Стосовно наявності у відповідача заборгованості за попередній період слід зазначити, що в матеріалах даної справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 29.10.2021 по договору №8 від 12.10.2020 (т.1, а.с. 41), підписаний без зауважень також і з боку відповідача та скріплений його печаткою.

У вказаному Акті значиться про початкове сальдо - 503 896 грн., та з урахуванням, в тому числі спірних оплат 16.07.2021 та 29.07.2021, сальдо кінцеве - 341 758 грн.

Таким чином, відповідач, підписавши вказаний Акт, визнав, як наявність попередньої заборгованості в сумі 503 896 грн, так і зарахування позивачем його оплат, вчинених, зокрема, й 16.07.2021 та 29.07.2021, в її рахунок.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що акт звірки не може бути підтвердженням наявності попередньої заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки не є первинним документом в розумінні ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", слід зазначити наступне.

Так, дійсно сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з тим, підписання акта звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18).

У даному випадку, в матеріалах справи наявні видаткові та товарно-транспортні накладні: № 147 від 25.06.2021 на суму 180 180,00 грн.; № 172 від 16.07.2021 на суму 120 336,00 грн.; № 188 від 29.07.2021 на суму 118 800,00 грн.; № 189 від 29.07.2021 на суму 47 520,00 грн., підписані обопільно сторонами.

Надані відповідачем платіжні доручення № 2186 від 16.07.2021 на суму 180 504,00 грн. та № 2274 від 29.07.2021 на суму 178 200,00 грн (період зарахування коштів за якими наразі вирішується) у призначенні платежу не містять посилань на жодну із вказаних видаткових накладних чи період заборгованості.

Договір, укладений між сторонами, наділяє позивача правом у разі наявності заборгованості попередніх періодів, зарахувати в її оплату сплачені покупцем грошові кошти.

В свою чергу, підписаний відповідачем Акт звірки, свідчить про визнання ним обставин стосовно того, що його попередня заборгованість складала 503 896 грн., а здійснені оплати за наведеними платіжними дорученнями зараховані в рахунок погашення цієї суми.

При цьому, підписання відповідачем вказаного Акту звірки ним визнається у відзиві на позов.

Крім цього, судом враховується відсутність заперечень відповідача щодо наявності у нього заборгованості за попередні періоди.

Так, відповідач лише заперечує черговість здійснених позивачем зарахувань, проте не обставин наявності в нього попереднього боргу.

Окрім, наданого позивачем до позовної заяви Акту звірки за період з 01.01.2021 по 29.10.2021, ним до суду першої інстанції також було подано Акт звірки за попередній період, в якому значиться про наявність у відповідача заборгованості в сумі 503 896 грн.

Зазначений Акт відповідачем підписано та скріплено печаткою.

Отже, даний Акт підтверджує правильність даних щодо початкового сальдо, відображених в іншому (наступному) Акті (дані щодо наявності у відповідача заборгованості за попередній період в сумі 503 896 грн.).

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин наявності у відповідача попередньої заборгованості, необґрунтованим, а тому відповідно підстави для зарахування, здійснених покупцем 16.07.2021 та 29.07.2021, оплат в рахунок погашення спірної у даній справі заборгованості відсутніми.

Таким чином, станом на момент подання позову у даній справі розмір боргу відповідача перед позивачем складав 341 758 грн.

Як вже вказувалося, після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив борг на загальну суму 60 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3223 від 08.12.2021 на суму 20 000,00 грн. та № 3329 від 24.12.2021 на суму 40 000,00 грн., у зв`язку з чим позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог до 281 758 грн.

Отже, станом на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного наразі рішення заборгованість відповідача, за поставлений позивачем товар по накладним № 147 від 25.06.202, № 172 від 16.07.2021, № 188 від 29.07.2021, № 189 від 29.07.2021, становила 281 758 грн.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми основної заборгованості.

Позивачем, окрім суми основного боргу, було заявлено також до стягнення 16 357,08 грн. пені, 2 922,99 грн. трьох процентів річних та 7 101,29 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору, за прострочення оплати Товару або за порушення умов розстрочення чи відстрочення платежу за поставлений Товар, кожен день прострочення грошового зобов`язання оплачується пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними № 147 від 25.06.202, № 172 від 16.07.2021, № 188 від 29.07.2021, № 189 від 29.07.2021, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення вимог (з огляду на невірність визначення позивачем початкових дат періодів прострочення) про стягнення з відповідача на користь позивача 16 134 грн. 37 коп. пені, 2 881 грн. 23 коп. 3% річних, 7 101 грн. 29 коп. інфляційних втрат.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні також і у відповідних частинах.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат. В решті рішення - залишається без змін.

Крім цього, враховуючи зміну рішення у вказаних частинах перерахунку підлягає відповідно сума судового збору.

Також, з урахуванням задоволення вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за її подання покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2022 у справі №927/1242/21 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2022 у справі №927/1242/21 змінити в частині присуджених до стягнення сум основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, виклавши п. 2 резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" 281 758 грн. 00 коп. заборгованості, 16 134 грн. 37 коп. пені, 2 881 грн. 23 коп. 3% річних, 7 101 грн. 29 коп. інфляційних втрат, та 4 618 грн. 11 коп. судового збору.

3. В решті рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2022 у справі №927/1242/21 - залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ЕЙ КЕМІКАЛЗ" 6 927 грн. 17 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.11.2022 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук