Рішення

від 29.11.2022 по справі 570/304/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/304/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.

при секретарі Ковальчука О.Б.,

за участю представника позивача Прокопчук О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Чорнобривого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корнинської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корнинської мільської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Згідно наказу офісу Генерального прокурора № 40 від 17.02.2021 року днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що за період з 14.07.2008 року по даний час ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230, розташовану в с.Корнин, Рівненський район, Рівненська область, у зв`язку із розміщенням на даній земельній ділянці належного йому на праві власності нерухомого майна приміщення їдальні-гуртожитку, за відсутності оформленого права користування даною земельною ділянкою, у зв`язку з чим зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з наступних підстав.

Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26.01.2005 року, на підставі рішення Рівненського міського суду від 24.12.2004 року по справі № 2-12787 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на приміщення їдальня-гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Корнинської сільської ради від 23.01.2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2399 га ОСОБА_1 в оренду строком на 1 рік для обслуговування приміщення їдальні-гуртожитку за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в с. Корнин на території Корнинської сільської ради.

На виконання вказаного рішення 13.02.2007 року між Корнинською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна приміщення їдальні-гуртожитку.

Згідно з п. 8 вказаного договору визначено, що його укладено строком на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як встановлено, після закінчення строку дії указаного договору, додаткова угода щодо продовження строку його дії між Корнинською сільською радою та ОСОБА_1 не укладалась. На момент звернення до суду з даним позовом договір оренди земельної ділянки площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230 не укладено.

При цьому, відповідач, будучи власником приміщення по АДРЕСА_1 фактично використовує земельну ділянку за відсутності належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Згідно проведеного Корнинською сільською радою розрахунку розміру орендної плати загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати становить 71610,90 гривень.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2020 року дану цивільну справу було прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2021 року позовну заяву Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корнинської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 травня 2021 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2021 року скасовано, справу направлено до Рівненського міського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2021 року вирішено закрити підготовче провадження по справі.

14 лютого 2022 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що прокурором при зверненні до суду не надано достатніх доказів невиконання Корнинською сільською радою своїх функцій щодо захисту майнових ітересів територіальної громади.

Вважає, що прокуратура намагається стягнути безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати, в той час у вказаний період договірні відносини між відновидачем та Корнинською сільською радою не існували.

Також зазначає, що на необхідність перевірки питання чи є земельна ділянка, за користування якою стягуються кошти, сформованою як об`єкт цивільних прав.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідач та його представник адвокат Чорнобривий О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнають, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, просять відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши думку учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником приміщення їдальня-гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано 26.01.2005 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 24.12.2004 року по справі № 2-12787, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу приміщення їдальні-гуртожитку від 22.09.2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, встановлено, що рішенням Корнинської сільської ради від 23.01.2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2399 га ОСОБА_1 в оренду строком на 1 рік для обслуговування приміщення їдальні-гуртожитку за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в с. Корнин на території Корнинської сільської ради.

Дана земельна ділянка, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,2399 га є сформованою як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5624685900:04:023:0230, площею 0,2399 га із кодом цільового призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується витягом із публічної кадастрової карти України.

В подальшому, 13.07.2007 року між Корнинською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна приміщення їдальні-гуртожитку.

Згідно акту приймання передачі об`єкта оренди від 13.02.2007 року, Корнинською сільською радою передано ОСОБА_1 на баланс земельну ділянку площею 0,2399 га для обслуговування приміщення їдальні гуртожитку в с. Корнин Корнинської сільської ради Рівненського району.

Актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки від 13.02.2007 року визначено в натурі межі земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 , які зокрема погоджено з ОСОБА_1 .

Пунктом 8 вказаного договору визначено, що договір укладено строком на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Однак, після закінчення строку дії указаного договору, додаткова угода щодо продовження строку його дії між Корнинською сільською радою та ОСОБА_1 не укладалась.

Станом на даний час, договір оренди земельної ділянки площею 0,2399 га кадастровий номер 5624685900:04:023:0230 не укладено.

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст.ст.125,126 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст. 120,125 ЗК України,ст. 377 Цивільного кодексу Українивбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

У той же час, відповідач, після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року, не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,2333 га, на якій розташований належний йому на праві приватної власності об`єкт нерухомості.

Відповідно доположень ст. 83 Земельного кодексу України, землі,які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є коммунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

В силуст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

При вирішенні спорів даної категорії, підлягає перевірці чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема, про необхідність застосування статті 79-1ЗК України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Отже,земельна ділянкавважається сформованоюз моментуприсвоєння їйкадастрового номерата реєстраціїїї уДержавному земельномукадастрі,відтак земельнаділянка площею 0,2399 га з кадастровим номером 5624685900:04:023:0230 є об`єктом цивільних прав.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1ст. 21 Закону України «Про оренду землі»визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України(аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Отже, з часу закінчення строку дії договору оренди і по даний час, відповідач за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,2399 га з кадастровим номером 5624685900:04:023:0230 не сплачував, у зв`язку з чим місцевий бюджет Корнинської сільської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Окрім того, на земельній ділянці розміщене майно, що перебувало у власності відповідача, що унеможливлювало вільне розпорядження місцевою радою вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати за рахунок позивача збережено у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, які підлягали сплаті за користування земельною ділянкою площею 0,2399 га з к.н.5624685900:04:023:0230, у зв`язку з чим кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування землею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, суд не погоджується з наданим розрахунком суми безпідставно збережених коштів за коритсування відповідачем земельною ділянкою з наступних підстав.

До позовної заяви долучено проведений Корнинською сільською радою розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230, у вигляді орендної плати за землю в межах строків позовної давності.

Відповідно дозазначеного розрахунку,проведеного заперіод з01.01.2017року по31.12.2019року загальнийрозмір недоотриманихдоходів,які підлягаютьстягненню складає 71610,90 грн., а саме:

за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року 28 900,80 грн.

за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року 21 355,05 грн.

за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 21 355,05 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів страви позовну заяву Рівненською місцевою прокуратурою подано до Рівненського районного суду 24.01.2020 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, суд, провівши власний розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь Коорнинсьької сільської ради, дійшов до висновку що стягненню підлягають кошти у розмірі 69868,93 грн., а саме:

за період з 23.01.2017 року по 31.12.2017 року 27 158,83 грн. (28900,80 : 365 днів * 343дні);

за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року 21 355,05 грн.

за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 21 355,05 грн.

У зв`язку з тим, що позивачем доведена у відповідності до вимог ст.23Закону України«Про прокуратуру» та ст.56Цивільного процесуальногокодексу України обґрунтованість свого звернення до суду, за наявності порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначені підстави для звернення до суду, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 3 частини першої ст.131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другоїстатті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої ст. 131-1 Конституції Україниміститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також уразі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Правовий аналіз змісту частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- уразі відсутності такого органу.

За змістом наведених норм Конституції України,Закону України"Пропрокуратуру" та ЦПК України, прецедентних рішень Європейського суду, ключовим для застосування конституційної норми щодо можливості прокурора здійснювати представництво інтересів держави в суді є поняття "інтерес держави" та забезпечення судом гарантій ст.6Конвенції Прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на справедливий суд в аспекті рівності сторін у доступі до суду.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2Арбітражного процесуальногокодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Частиною 1 ст.62Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Корнинська сільська рада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Корнинської сільської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15 та від 12.04.2017 року у справі № 922/207/15.

З матеріалів справи вбачається, що Корнинською сільською радою заходи щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5624685900:04:023:0230, майже не вживалися, обмежувалися лише направленням відповідних матеріалів на розгляд комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам при Рівненській РДА.

Однак, вказані дії сільської ради не призвели до ефективного поновлення порушених прав. Разом з тим, Корнинською сільською радою відповідні позови щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період 2008-2019 років не пред`являлися.

Вказані обставини свідчать про неналежне здійснення Корнинською сільською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади с. Корнин, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Відтак, суд дійшов до висновку, що прокурор у позові обґрунтував наявність "інтересів держави" у вигляді використання земельної ділянки відповідачем, без оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідно до закону, чим було спричинено втрату місцевого бюджету у виді неодержаного доходу, тобто збитки місцевій громаді в особі Корнинської сільської ради.

З урахуванням наведених норм права, таке обґрунтування відповідає розумінню "інтересів держави", тому суд має підстави вважати, що позов прокурора має на меті захист суспільних інтересів, якими опікується держава та правомірно звернувся в інтересах Корнинської сільської ради за захистом їх порушених прав.

А тому, виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 69868,93 грн.

Керуючись ст.ст.7,10,76, 133-141,263-265,268,273,354 Цивільного-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівникаРівненської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіКорнинської сільськоїради до ОСОБА_1 простягнення безпідставнозбережених коштів задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційнийномер - НОМЕР_1 )на користьКорнинської сільськоїради безпідставнозбережені коштив розмірі 69868 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 93 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910077) судові витрати в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Корнинська сільська рада (35304, с. Корнин, Рівненський район, Рівненська область, вул. Центральна, 41-б, код ЄДРПОУ 04387243).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення виготовлений 29 листопада 2022 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук