Постанова

від 05.04.2023 по справі 570/304/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року

м. Рівне

Справа № 570/304/20

Провадження № 22-ц/4815/329/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач): Вейтас І.В.,

суддів: Ковальчук Н.М.,

Хилевича С.В.

секретар Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури, правонаступник - Рівненська окружна прокуратура, в інтересах держави, в особі Корнинської сільської ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2022 року, в складі судді Тимощука О.Я., повне судове рішення виготовлено 29 листопада 2022 року, у справі за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури, правонаступником якого є Рівненська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Корнинської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Корнинської сільської ради Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що за період з 14 липня 2008 року по час звернення до суду ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230, розташовану в с.Корнин, Рівненський район, Рівненська область, у зв`язку із розміщенням на даній земельній ділянці належного йому на праві власності нерухомого майна приміщення їдальні-гуртожитку, за відсутності оформленого права користування даною земельною ділянкою, у зв`язку з чим зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2022 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користьКорнинської сільськоїради безпідставнозбережені коштив розмірі 69868 ,93 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор у позові обґрунтував наявність «інтересів держави» у вигляді використання земельної ділянки відповідачем, без оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідно до закону, чим було спричинено втрату місцевого бюджету у виді неодержаного доходу, тобто збитки місцевій громаді в особі Корнинської сільської ради.

З апеляційною скаргою на вказане рішення суду звернувся ОСОБА_1 .. Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор не надав доказів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Корнинською сільською радою, яка є самостійною юридичною особою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів громади. Крім того зазначає, що постановою Рівненського районного суду Рівненського області від 15 травня 2008 року визнано протиправним рішення Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 21 січня 2008 року № 357 щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на викуп даної земельної ділянки площею 0,2399 га. для обслуговування приміщення їдальні гуртожитку в с.Корни Рівненського району Рівненської області та зобов`язано сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на викуп вказаної земельної ділянки. Однак вказане судове рішення сільською радою не виконано, тим самим протягом 15 років Корнинська сільська рада перешкоджала ОСОБА_1 користуватись спірною земельною ділянкою.

Також вказує, що оскільки між ОСОБА_1 та Корнинською сільською радою не існувало договірних правовідносин підстави для стягнення орендної плати відсутні. Зазначає про недопустимість застосування до вказаних правовідносин положень статей 1212, 1214 ЦК України (стягнення безпідставно збережених коштів) до правовідносин що виникли між ним як власником нерухомого майна та сільською радою.

Зазначає, що визначення розміру орендної плати на земельну ділянку можливе лише на підставі нормативної грошової оцінки землі, яка відсутня в матеріалах справи.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Рівненська окружна прокуратура вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить його залишити без змін.

07 березня 2023 року ухвалою Рівненського апеляційного суду залучено до участі у справі правонаступника Рівненської місцевої прокуратури - Рівненську окружну прокуратуру.

Заслухавши доповідача,пояснення відповідача ОСОБА_1 та йогопредставника,які підтрималиапеляційну скаргу,пояснення прокурора, який заперечуєпроти доводівапеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником приміщення їдальня-гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано 26 січня 2005 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 24 грудня 2004 року по справі № 2-12787, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу приміщення їдальні-гуртожитку від 22 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Корнинської сільської ради від 23 січня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2399 га ОСОБА_1 в оренду строком на 1 рік для обслуговування приміщення їдальні-гуртожитку за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в с. Корнин на території Корнинської сільської ради.

Дана земельна ділянка, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,2399 га є сформованою як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5624685900:04:023:0230, площею 0,2399 га із кодом цільового призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується витягом із публічної кадастрової карти України.

В подальшому, 13 лютого 2007 року між Корнинською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна приміщення їдальні-гуртожитку.

Згідно акту приймання передачі об`єкта оренди від 13 лютого 2007 року, Корнинською сільською радою передано ОСОБА_1 на баланс земельну ділянку площею 0,2399 га для обслуговування приміщення їдальні гуртожитку в с. Корнин Корнинської сільської ради Рівненського району.

Актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки від 13 лютого 2007 року визначено в натурі межі земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 , які зокрема погоджено з ОСОБА_1 .

Пунктом 8 вказаного договору визначено, що договір укладено строком на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Однак, після закінчення строку дії указаного договору, додаткова угода щодо продовження строку його дії між Корнинською сільською радою та ОСОБА_1 не укладалась.

На час звернення прокурора з позовом договір оренди земельної ділянки площею 0,2399 га кадастровий номер 5624685900:04:023:0230 не укладено.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів Корнинської сільської ради.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

З матеріалів справи, що надані позивачем слідує, що з 2018 року Кониська сільська рада Рівненського району надавала відповіді Рівненській місцевій прокуратурі, щодо збитків які несе сільська рада в зв`язку з неотриманням коштів за користування земельними ділянками, в тому числі і ОСОБА_1 .

Так, листом від 28 березня 2018 року на вихідний № 33-4052 від 22 березня 2018 року сільська рада повідомила прокурору, що до постійно діючої комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам створеній розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 18 травня 2017 року № 215, скеровано матеріали щодо земельних ділянок, які розташовані під об`єктами нерухомого майна, яке знаходиться у власності громадян, в тому числі у ОСОБА_1

26 грудня 2019 року на вихідний № 33-9898 від 03 грудня 2019 року щодо заходів, вжитих сільською радою з метою стягнення безпідставно збережених коштів, сільська рада повідомила прокурору, що зверталась до ОСОБА_1 з вимогою оформлення права користування земельною ділянкою. Також зазначила, що в штатному розписі сільської ради відсутня посада юриста тому самостійно звернутися з позовною заявою про відшкодування збитків (втрат) сільська рада можливості немає.

Таким чином, на підтвердження дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор підтвердив факт листування з Корнинською сільською радою, з метою вжиття заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів коштів та про повідомлення вжитих заходів щодо стягнення коштів за використання земельною ділянкою.

Крім того, листом від 21 січня 2020 року № 33-56-406вих20 прокурор повідомив Корнинську сільську раду про те, що ним буде подана позовна заява про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, дотримався порядку, який передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 дійшла наступного висновку : «7.8. Відповідно до частини другої статті 152ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

7.9. Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

7.10. Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

7.11. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.»

Прокурор, звернувшись до суду з вказаним позовом довів наявність трьох умов необхідних для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування землею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд взяв до уваги, що на вказаній земельній ділянці розміщене майно, що перебувало у власності відповідача, що унеможливлювало вільне розпорядження місцевою радою вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету. Корнинська сільська рада недоотримала кошти у вигляді орендної плати за використання вказаної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Такі висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги не спростовують.

Посилання апелянта на те, що Корнинська сільська рада, не виконавши постанову Рівненського районного суду Рівненського області від 15 травня 2008 року, яким визнано протиправним рішення Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 21 січня 2008 року № 357 щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на викуп даної земельної ділянки площею 0,2399 га. для обслуговування приміщення їдальні гуртожитку в с.Корни Рівненського району Рівненської області та зобов`язано сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на викуп вказаної земельної ділянки, перешкоджала ОСОБА_1 користуватись спірною земельною ділянкою, не спростовують факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою на якій розміщено належний йому об`єкт нерухомості без укладення договору оренди та неможливості власника розпоряджатись та отримувати дохід від належного йому майна. Факт ненадання дозволу на викуп вказаної земельної ділянки не надає право Рябчику безоплатно користуватись земельною ділянкою на якій розміщено його нерухоме майно.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання прокурором витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, колегія суддів виходить з наступного.

Велика ПалатаВерховного Судув постановівід 09листопада 2021року усправі №905/1680/20дійшла наступноговисновку :«7.22.Пунктом 162Порядку №1051визначено відомості,які можутьнадаватися державнимикадастровими реєстраторамиу такійформі:1)витягу зДержавного земельногокадастру прооб`єктДержавного земельногокадастру; 2)довідки,що міститьузагальнену інформаціюпро землі(території),за формоюзгідно здодатком 41; 3)викопіювання зкартографічної основиДержавного земельногокадастру,кадастрової карти(плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

7.23. Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

7.24. Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

7.25. Отже, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

7.26. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.27. Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування . Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

7.28. З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

7.29. Відтак убачаються помилковими висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.

7.30. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абзац другий пункту 37 постанови).»

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 14 вересня 2022 року у справі № 904/4933/15, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/8770/19, від 01 березня 2023 року у справі № 751/1543/19.

З матеріалів справи слідує, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надало прокурору довідку про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2399 га кадастровим номером 5624685900:04:023:0230.

Суд першої інстанції взяв до уваги довідку та проведений Корнинською сільською радою розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,2399 га, кадастровий номер 5624685900:04:023:0230, та здійснив розрахунок в межах строків позовної давності.

Апеляційна скарга не містить доводів неправильності такого розрахунку.

Суд першоїінстанції повнота всебічнодослідив наявніусправі докази надані сторонами, дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий суддя І. В. Вейтас

Судді: Н. М. Ковальчук

С. В. Хилевич