Рішення

від 03.08.2010 по справі 35/472-11/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/472-11/184

03.08.10

За позовом

Першого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради  

до

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

про

Автокооперативу "Весна"

1) Оболонська районна у місті Києві рада

2) Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації

повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Колегія суддів у складі: Смирнова Ю.М. –головуючий

                                                                               Пукшин Л.Г.

                                                                                                            Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури

від позивача

від відповідача

від третіх осіб

Ткаченко В.В.–помічник прокурора

Тхорик С.М. –представник

Волков О.О.–представник

не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов’язання автокооперативу “Весна” повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 12 980,34 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 Київській міській раді шляхом знесення гаражів за власний рахунок (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.11.2007).

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2008 у справі № 35/472 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2008 у справі № 35/472 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 від 17.06.2008 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 10.03.2009 постанову Вищого господарського суду України від 29.10.2008 у справі № 35/472, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення у справі № 35/472 колегією суддів Верховного Суду України вказано на те, що судами не надано належної оцінки вимогам  ст. 15 Закону СРСР від 25.05.1988 "Про кооперацію в СРСР", який на час створення відповідача регулював питання діяльності кооперативів; вимогам ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), якою припинення права користування земельною ділянкою пов’язано з припиненням діяльності підприємства, установи, організації, а також тим обставинам, що реорганізація кооперативу "Чайка" шляхом виділення та створення відповідача могла і не призводити до припинення діяльності кооперативу та втрати ним права на земельну ділянку.

В ході нового розгляду справи справі присвоєно номер № 35/472-11/184.

Прокурор наполягає на позовних вимогах, позивач підтримує позов та просить його задовольнити.

Позиція прокуратури та позивача мотивована тим, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовує спірну земельну ділянку без документів, що посвідчують право власності або користування цією земельною ділянкою, у тому числі на умовах оренди.

Відповідач письмових пояснень з урахуванням постанови Верховного суду України не надав. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки вважає, що відповідач є правомірним користувачем спірної земельної ділянки як правонаступник автокооперативу "Чайка", якому земельна ділянка була надана у користування розпорядженням ради.

Третя особа -1 просила розглядати справи без участі її представника.

Третя особа -2 повністю підтримує позовні вимоги, обґрунтовуючи тим, що в Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровано державних актів на право власності або право користування земельною ділянкою та договорів оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 у Оболонському районі міста Києва, а тому у відповідача відсутні правові підстави користуватись спірною земельною ділянкою.

В судовому засіданні 03.08.2010 судом відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги автокооперативу "Весна" на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2009, оскільки розгляд апеляційним судом вказаної скарги не перешкоджає вирішенню справи №35/472-11/184 по суті.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо використання автокооперативом "Весна" земельної ділянки по вул. Озерна, 5 в Оболонському районі (кадастровий код 78:035:006), за результатами якої складено акт від 27.06.2007 № 444/05. Актом встановлено, що земельна ділянка за адресою: вул. Озерна,5 в Оболонському районі міста Києва (кадастровий код 78:035:006) загальною площею 1,3 га використовується автокооперативом "Весна" під розміщення гаражів з порушенням вимог ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України (відсутність документів, що посвідчують право користування зазначеною земельною ділянкою).

Зазначений акт перевірки покладено в основу заявленого прокурором позову.

Заперечуючи висновки акта перевірки та доводи позовної заяви, відповідач посилається на рішення виконавчого комітету Мінської ради народних депутатів від 08.06.1987 про відведення спірної земельної ділянки Автокооперативу "Чайка", правонаступником якого є щодо спірної земельної ділянки, на думку відповідача, є Автокооператив "Весна".

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази, суд вважає, що посилання відповідача на правомірність користування ним земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Мінської ради народних депутатів від 08.06.1987 є необґрунтованим та помилковим з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 (в редакції, чинній станом на моменту прийняття рішення № 265) міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території міста, зокрема  надають у користування, а також вилучають земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу; видають землекористувачам документи на право користування землею.

Статтею 13 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 земля в Українській РСР надається в користування: колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам;  промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; громадянам СРСР.

Згідно з ст. 16 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

08.06.1987 Виконавчим комітетом Мінської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 265 "Про влаштування відкритої автостоянки по вул. Озерній та передачу земельної ділянки авто кооперативу "Дніпро" по вул. Північній", відповідно до якого правлінню об‘єднаного кооперативу відкритих платних автостоянок "Чайка" виділено земельну ділянку площею 1,5 га по вул. Озерній для влаштування на ній відкритої платної автостоянки.

Відповідно до протоколу зборів членів автостоянки № 7 Мінського району міста Києва повісткою дня була інформація начальника стоянки про порядок виходу з кооперативу "Чайка" та організацію самостійного контролю на базі автостоянки № 7, за результатами яких постановлено прийняти інформацію про порядок організації кооперативу, кооперативу присвоїти назву "Весна".

Статут кооперативу відкритої автостоянки "Весна" зареєстрований виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів 14.02.1992.    

Рішенням загальних зборів кооперативу "Чайка" від 25.06.1993 постановлено: у зв‘язку з нерентабельністю кооперативу в нових економічних умовах та його неплатоспроможністю об‘єднаний кооператив автостоянок "Чайка" відповідно до ст. 49 статуту кооперативу ліквідувати з 01.07.1993; для ліквідації кооперативу створити ліквідаційну комісію; ліквідаційній комісії зробити оцінку наявного майна кооперативу та передати по актам майнові права та обов‘язки автостоянкам  з № 1 по № 6 та з № 8 по № 15, що входять до складу об‘єднаного кооперативу "Чайка" на правах структурних підрозділів.

Відповідно до статуту автокооперативу "Весна", затвердженого розпорядженням Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.07.2005 № 657,  Автокооператив "Весна" створений на підставі Закону України "Про кооперацію", є організацією громадян, які добровільно об‘єднались на терені членства для задоволення своїх потреб в місцях стоянок автотранспортних засобів шляхом їх подальшої експлуатації.

Відповідно до статуту автокооперативу "Весна", зареєстрованого Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.06.2009,  автокооператив створений його членами на базі автостоянки № 7 бувшого автокооперативу "Чайка", являється їх правонаступником і дії відповідно до цього статуту.

Отже, рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 08.06.1987 автокооперативу "Чайка" виділена земельна ділянка по вул. Озерній загальною площею 1,5 га.  На базі автостоянки № 7, яка входила до складу автокооперативу "Чайка" як структурний підрозділ, у 1992 році створено автокооператив "Весна". У 1993 році автокооператив "Чайка" ліквідовано і на базі автостоянок з № 1 по № 6 та з № 8 по № 15 були створені інші кооперативи.

Згідно з до ст. 4 Земельного кодексу України  (в редакції 1990 року) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Статтею 7 Земельного кодексу України  (в редакції 1990 року) передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

У постійне користування та у тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у тому числі  гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам.

Згідно зі статтями 10, 11  Земельного кодексу України  (в редакції 1990 року) до відання міських, районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України  (в редакції 1990 року) міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Статтею 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (стаття  24 Земельного кодексу України в редакції 1990 року).

Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Статтею 11 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" передбачено, що кооператив організується за бажанням громадян виключно на добровільних засадах. Створення кооперативу не обумовлюється якимсь спеціальним дозволом радянських, господарських та інших органів. Кооператив вважається створеним з моменту реєстрації статуту, який є основним документом, що регулює його діяльність. Статут приймається загальними зборами громадян, які бажають заснувати кооператив. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою від трьох чоловік.  Статут кооперативу підлягає реєстрації у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням кооперативу. У випадках, коли для діяльності кооперативу потрібні ділянка землі або інші природні ресурси, для реєстрації його статуту необхідна згода на їх надання відповідного державного органу або первинного користувача.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що земельні ділянки надаються у користування відповідними радами народних депутатів шляхом прийняття відповідного рішення за проектами відведення земельної ділянки,  за клопотанням організації на підставі згоди на розроблення проектної документації, за умови узгодження передачі земельної ділянки з первинним землекористувачем.

Оскільки автокооператив "Весна" був створений на базі автостоянки № 7 (структурного підрозділу автокооперативу "Чайка"), то для користування земельною ділянкою по вул. Озерній, яка була виділена автокооперативу "Чайка", необхідна була згода останнього на вилучення у ньогоземельної ділянки, на якій була розташована автостоянка № 7. В подальшому таке вилучення повинно було бути відображено у відповідному рішенні місцевої ради народних депутатів. Після узгодження питання з первинним землекористувачем автокооператив "Весна" мав звернутись з клопотання до місцевої ради народних депутатів про  надання йому у користування (власність) земельної ділянки, на якій розташований кооператив, і таке клопотання підлягало вирішенню радою у встановленому земельним законодавством порядку.

Однак, жодного доказу вилучення у автокооперативу "Чайка" станом на момент створення відповідача і до моменту ліквідації автокооперативу "Чайка" та передачі відповідачу земельної ділянки по вул. Озерній відповідач суду не надав.

В подальшому, в силу ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), у зв‘язку з ліквідацією автокооперативу " Чайка" у 1993 році його право користування земельною ділянкою  по вул. Озерній  в місті Києві припинилось.

Враховуючи вищевикладене, у матеріалах справи відсутні будь –які докази щодо наявності у автокооперативу "Весна" правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку станом на момент створення кооперативу, а також  документів щодо виділення спірної земельної ділянки в натурі, укладення договору оренди та здійснення його державної реєстрації.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється міськими радами.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.   

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України  право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено наступне. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, обов‘язковою передумовою отримання у користування земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку Київської міської ради.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Відповідно до висновку постійної комісії з питань земельних відносин від 14.11.2006 № К-5715, остання рекомендувала міському голові відмовити замовнику в згоді на розроблення проекту відведення земельної ділянки у зв‘язку з тим, що земельна ділянка відповідно до рішення Київської міської ради від 16.03.2006 № 317/3408 включена до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на конкурсах для будівництва та експлуатації багатоповерхового паркінгу. Заступником Київського міського голови –секретаря Київради повідомлена відповідача про відмову в згоді на розроблення проекту відведення земельної ділянки у зв‘язку з тим, що  земельна ділянка відповідно до рішення Київської міської ради від 16.03.2006 № 317/3408 включена до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на конкурсах для будівництва та експлуатації багатоповерхового паркінгу.   

Крім того, Головне управління земельних ресурсів в листі від 30.07.2009 зазначило, що відповідно до бази даних автоматизованої системи ПК "Кадастр" земельна ділянка площею 12982,34 кв.м. кадастровий номер 78:035:006 по вул. Озерній, 5 зареєстрована за Автоокоперативом "Весна" відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки та проінформувало, що за поданням Головного управління земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо надання зазначеної земельної ділянки у користування чи власність.

З огляду на викладене, судом встановлено, що автокооператив "Весна" користується земельною ділянкою площею 12980,34 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 без наявності належних правовстановлюючих документів. Технічний звіт з огляду на приписи статті 126 Земельного кодексу України не є документом, який підтверджує права особи на земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Однак, суд встановивши, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 12 980,34 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5, не вбачає достатніх правових підстав для захисту порушеного права позивача саме шляхом знесення гаражів за рахунок відповідача, оскільки прокурор жодним чином не довів обставин щодо будівництва, придбання цих гаражів безпосередньо відповідачем або передачі їх в якості внесків членами кооперативу як підстави для виникнення у відповідача повноважень розпорядженням цим майном, у тому числі його знесення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя                                                                                    Ю.М. Смирнова

Судді                                                                                                                Л.Г. Пукшин

                                                                                                                         А.Б. Пригунова

Дата підписання рішення:06.08.2010