Постанова

від 22.11.2022 по справі 372/390/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/390/17

провадження № 22-ц/824/11414/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Примушку О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року у складі судді Сташків Т. Г., в справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельних ділянок,

встановив:

У лютому 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів і витребування земельних ділянок.

Позов мотивовано тим, що під час проведення досудового розслідування установлено порушення вимог земельного і лісового законодавства при укладенні між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 23 жовтня 2007 року. В ході перевірки було встановлено, що договори купівлі-продажу в 2004 році ОСОБА_3 не укладалися, спірні земельні ділянки не вибували з державної власності у встановлений законом спосіб і рішення органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймалось.

Також прокурор зазначав, що спірні земельні ділянки не знаходились у межах смт. Козин, а розташовані орієнтовно в трьох кілометрах від меж вказаного населеного пункту, відносяться до земель лісового фонду, а тому рішення про вилучення та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення мав право приймати лише Кабінет Міністрів України.

При набутті права власності відповідачами на спірні земельні ділянки змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на ведення підсобного селянського господарства, що є порушення вимог ЗК України.

За таких обставин, прокурор просив суд:

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 946149 від 02 листопада 2007 року, серії ЯД № 946150 від 02 листопада 2007 року, серії ЯЕ № 954898 від 02 листопада 2007 року, видані на ім`я ОСОБА_5 , а також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 678169 від 28 серпня 2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 3,3000 га з кадастровими номерами: 3223155400:06:012:0017, 3223155400:06:011:0003, 3223155400:06:012:0015, вартістю 18167,95 грн;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0010, вартістю 2 752,72 грн;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 . ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею 0,5000 га з кадастровими номерами: 3223155400:06:012:0043, 3223155400:06:012:0044, вартістю 2 752,72 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2017 року позовні вимоги заступника прокурора Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки залишено без розгляду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2018 року, в задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» про витребування земельних ділянок відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області 09 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року скасовано.

Справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок залишено без розгляду.

У серпні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з заявою про залучення процесуального правонаступника, в якій просив замінити Кабінет Міністрів України на правонаступника Київську обласну державну адміністрацію.

Заява обґрунтована тим, що на час звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України саме Кабінет Міністрів України був розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення та лише за його погодженням можливою була зміна цільового призначення таких земельних ділянок.

Разом з тим, Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав законної сили 27 травня 2021 року, частину восьму статті 122 та статтю 149 ЗК України викладено у нових редакціях, за змістом яких у Кабінету Міністрів України нині немає повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення. Такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

На даний час розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок такої категорії, є Київська обласна державна адміністрація.

Також просив замінити відповідача ОСОБА_5 на належного відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року замінено відповідача ОСОБА_5 належним відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року замінено позивача Кабінет Міністрів України на його процесуального правонаступника - Київську обласну державну адміністрацію.

30.08.2022 відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року про залучення до участі в даній справі замість Кабінету Міністрів України його процесуального правонаступника - Київську обласну державну адміністрацію.

Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідно до письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, спірні земельні ділянки знаходяться в межах (на території) смт. Козин Обухівського району Київської області та не належать до компетенції обласних державних адміністрацій, у даному випадку до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

В матеріали справи відсутні докази того, що спірні земельні ділянки мають статус земель лісового фонду, або земель лісогосподарського призначення, на час виникнення спірних правовідносин відносились до лісів першої групи або вважались лісовим масивом.

Кабінет Міністрів України, в інтересах якого було пред`явлено позов, також вважає неправомірним залучення до участі в справі замість нього Київську обласну державну адміністрацію.

Пункт 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципам змагальності, який є однією із засад правосуддя.

В позовній заяві відсутні посилання на неможливість здійснення або неналежного здійснення Київською обласною державною адміністрацією своїх функцій, у тому числі самостійно бути позивачем у даній справі, представляти інтереси держави відповідно до своїх функцій та захищати її інтереси.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, в постанові від 14 грудня 2021 року зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно зробити висновок по суті заявлених прокурором вимог в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Згідно ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

22.11.2022 на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Герасименка С. В., в якому останній просив провести судове засідання по даній справі без участі ОСОБА_1 та його представника.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду (далі - Закон № 1697-VII).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII) .

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за

якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни до частини восьмої статті 122 ЗК України, відповідно до якої КМ України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку внесенням змін до ЗК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27 травня 2021 року, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у спірних правовідносинах перейшли від Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури про заміну позивача його правонаступником.

Подібні висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 20 січня 2022 року №466/9577/18 (провадження № 61-398ск22).

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах смт Козин Обухівського району Київської області та не відносяться до земель лісового фонду, не можуть бути враховані при оцінці законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, оскільки встановлення вказаних обставин відбувається під час розгляду справи по суті позову.

Посилання в апеляційній скарзі на обов`язок суду врахувати вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року по даній справі, а саме необхідності зробити висновок по суті заявлених позовних вимог, не перешкоджає вирішенню судом питання процесуального правонаступництва у випадку заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Аналіз змісту апеляційної скарги та оскарженої ухвали суду першої інстанції свідчить про правильне застосовування судом першої інстанції норм права та необґрунтованість поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.11.2022.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк