Постанова

від 30.11.2022 по справі 756/12044/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/12044/21 Головуючий у 1-й інст. - Тиха О.О.

Апеляційне провадження 22-ц/824/9940/2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пріоріка -10» - Вершиленко Ірини Василівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пріоріка -10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , з якої, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути заборгованість по внескам за утримання будинку та прибудинкової території, фонду розвитку ОСББ та послуги з постачання теплової енергії у розмірі 15 981 грн 78 к., інфляційні втрати у розмірі 3 930 грн 05 к. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 655 грн 63 к. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 01 вересня 2016 року ОСББ «Пріорка-10» виконує функції з управління та обслуговування багатоквартирного будинку за вказаною за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі вносить плату по внескам за утримання будинку та прибудинкової території, фонду розвитку ОСББ та послуги з постачання теплової енергії внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у розмірі 15 981 грн 78 к.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року позов ОСББ «Пріорка-10» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Пріорка-10» заборгованість по внесках за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та до спеціального фонду розвитку ОСББ за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 2 622 грн93 к; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 1 655 грн 63 к.; інфляційні втрати у розмірі 3 930 грн 05 к., а всього 8 208 грн 61 к..

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Пріорка-10» витрати по сплаті судового збору в розмірі 863 грн 96 к.; витрати на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 11 грн 42 к. та 1 грн 90 к. - комісію банку Національного платіжного сервісу за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року заяву ОСББ «Пріорка-10» про відшкодування судових витрат - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Пріорка-10» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 235 грн 10 к.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, голова правління ОСББ «Пріорка-10» подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та змінити додаткове рішення задовольнивши заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Також просить вирішити питання про перерозподіл судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні вимог є незаконними і необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції погодився з існуванням вказаної заборгованості, однак дійшов висновку про пропуск строку позовної давності щодо частини позовних вимог, заперечивши доводи позивача про переривання перебігу позовної давності із стягнення цієї заборгованості згідно з приписами ч.1 ст.264 ЦК України внаслідок вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання нею боргу - здійснення часткового його погашення.

Зауважує, що відповідач вчинила дії, які свідчать про визнання нею боргу, що підтверджується платіжними дорученнями за період з вересня 2016 року по липень 2018 року.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції невизнання факту погашення відповідачем заборгованості, що підтверджуються платіжними дорученнями за період з 18 вересня 2019 року - 20 листопада 2020 року, з яких вбачається, що суми оплати перевищували розмір обов`язкових щомісячних внесків.

Отже, визначене у вищевказаних платіжних дорученнях призначення платежу, як погашення заборгованості без зазначення її виду і періоду, за який погашається борг, та без будь-яких інших застережень, дає підстави для висновку, що відповідач частково погашала усю наявну у неї на той час заборгованість, про яку їй раніше було повідомлено позивачем, і стосовно якої вона на той час не висловлювала заперечень, включаючи заборгованість із сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період із березня 2016 року по липень 2018 року, а також заборгованість по розрахунках за теплову енергію

Окрім цього, в силу приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, вважає, що на відповідача слід покласти в повному обсязі понесені позивачем судові витрати, у зв`язку з чим підлягає зміні додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року.

Від сторони відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак вважав за необхідне застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості до 31 липня 2018 року.

Задовольняючи частково вимоги заяви про стягнення судових витрат, суд виходив з пропорційності задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Рішення суду не оскаржуються в частині задоволених вимог, тому враховуючи положення ч.1 ст.367 ЦПК України, в цій частині апеляційним судом не переглядаються.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено апеляційним судом, з 01 вересня 2016 року ОСББ «Пріорка-10» виконує функції з управління та обслуговування багатоквартирного будинку за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується сторонами, тому враховуючи положення ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 4).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 зобов`язана своєчасно та у повному обсязі сплачувати ОСББ «Пріорка-10» щомісячні внески за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також до фонду розвитку ОСББ у строки та розмірах, визначених на загальних зборах ОСББ «Пріорка-10».

У зв`язку з тим, що відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплачувала за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та до спеціального фонду розвитку ОСББ «Пріорка- 10», в неї утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого відповідачем розрахунку за період з вересня 2016 року по серпень 2021 року становить 14 223 грн 26 к., а також заборгованість по розрахунках за теплову енергію, яка утворилася станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 1 758 грн 52 к.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3,4 статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску наведених позивачем.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1,5 статті 261 ЦК України).

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

З даним позовом позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва 05 серпня 2021 року.

Відповідач заявила про застосування строку позовної давності до вказаної заборгованості.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачпросив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та до спеціального фонду розвитку ОСББ «Пріорка- 10» за період з вересня 2016 року по серпень 2021 року 14 223 грн 26 к., а також заборгованість по розрахунках за теплову енергію, яка утворилася станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 1 758 грн 52 к.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата відповідачем за платіжними дорученнями від 18 вересня 2019 року, 05 березня 2020 року, 16 квітня 2020 року, 30 липня 2020 року, 21 серпня 2020 року, 04 вересня 2020 року, 15 жовтня 2020 року, 20 листопада 2020 року сум, які перевищували розмір обов`язкових щомісячних внесків, як визнання відповідачем боргу за період, що виходить за межі строку позовної давності, тобто за період з вересня 2016 року по липень 2018 року, оскільки у вказаних платіжних дорученнях не зазначено про те, що переплати по щомісячним внескам на суми 213 грн 57 к. та на 194 грн 46 к., а також сплата боргу у розмірі 100 грн у вересні 2019 року, є погашенням боргу за конкретний місяць та послугу, оскільки, як вже зазначалось апеляційним судом заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця, то перебіг загальної позовної давності відраховується від кожного щомісячного платежу.

Матеріали справи не містять жодного належного доказу, що спростував би указаний висновок суду, тому доводи апеляційної скарги про те, що з платіжних доручення вбачається переривання строку позовної давності за вимогами позивача є необґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за період, що виходить за межі строку позовної давності, тобто за період з вересня 2016 року по липень 2018 року застосувавши до вказаних позовних вимог строк позовної давності.

Скаржником до апеляційної скарги долучено копію протоколу загальних зборів ОСББ «Пріоріка-10» від 10 липня 2018 року, яку просить долучити до матеріалів справи та дослідити як новий доказ.

З матеріалів справи вбачається, що указаний документ був долучений судом першої інстанції до матеріалів справи та був предметом дослідження судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

Із змісту протоколу загальних зборів ОСББ «Пріоріка-10» від 10 липня 2018 року не вбачається, що вказаний документ впливає на висновок суду першої інстанції.

Клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів: запит до Голови ОСББ «Пріоріка-10» від 17 серпня 2022 року, заперечення на відповідь від 02 вересня 2022 року, відповідь голови правління ОСББ «Пріоріка-10» вих№2022/09/21-01 від 12 вересня 2022 року, запит голови ОСББ «Пріоріка-10» від 23 вересня 2022 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки всупереч вимогам ст.376 ЦПК України ці докази не стосуються предмету доказування у даній справі.

Згідно ч.1 ст.133 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позовних вимог - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу керувався положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України та враховуючи те, що рішення по суті позовних вимог є обґрунтованим, відсутні підстави для зміни додаткового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування та для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 270, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пріоріка -10» - Вершиленко Ірини Василівни - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді