Постанова

від 01.12.2022 по справі 260/6287/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/6287/21 пров. № А/857/8599/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Калиничем Я.М. у м. Ужгороді, повний текст судового рішення складено 18 квітня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі Управління ДАБК, Управління, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №100 від 26.10.2021.

Також, у грудні 2021 року позивач звернувся до Управління ДАБК, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил від 11.10.2021.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 було об`єднано справу №260/6287/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління ДАБК про визнання протиправною та скасування постанови зі справою №260/7576/21 за його ж позовом до Управління про визнання протиправним та скасування припису. Присвоєно об`єднаній справі загальний номер 260/6287/21.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що законодавством у сфері містобудівної діяльності чітко визначено, що висновок комісії носить рекомендаційний характер, а підставою для перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб. Таким чином, Управління ДАБК діяло в межах делегованих повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. Стосовно порушення норм процесуального права, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не замінив Управління ДАБК на належного відповідача. Вказує, що Управління ДАБК не є юридичною особою публічного права, підпорядковане, створене та функціонує при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради, а тому саме виконком Ужгородської міської ради має бути належним відповідачем у даній справі.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом №309-М від 30.12.2020 Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради були затверджені містобудівні умови для проектування об`єкта будівництва №201/03-01/20 «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення» по АДРЕСА_1 .

07.09.2021 ІХ сесією VІІІ скликання Ужгородської міської ради було прийнято рішення №424 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва», яким скасовані містобудівні умови та обмеження для проектування вищевказаного об`єкта будівництва, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також наказ управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №309-М від 30.12.2020, якими вони були затверджені.

09.09.2021 Шеф-редактор газети «Правозахист» ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міського голови зі скаргою, в якій повідомляв, що на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:24:002:0232, площею 0,2124 га, розміщеній паралельно вул. Слов`янська набережна в м. Ужгороді, напроти Боздоського парку, здійснюється будівництво, а саме : влаштування фундаменту майбутньої будівлі. З урахуванням того, що вказане будівництво носить сумнівний характер, просив провести відповідну перевірку та притягнути винних осіб до відповідальності.

09.09.2021 депутат Ужгородської міської ради Віталій Глагола також звернувся до міського голови із зверненням №01-11/683 «Про перевірку законності будівництва», в якому просив організувати проведення перевірки законності будівництва багатоквартирного будинку за адресою : набережна Слов`янська ( АДРЕСА_1 ), внести припис на зупинення будівельних робіт, оскільки містобудівні умови та обмеження на об`єкт будівництва за вказаною адресою скасовані.

Комісія щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності розглянула звернення шеф-редактора газети «Правозахист» ОСОБА_5 та депутата міської ради ОСОБА_6 від 09.09.2021 та вирішила з 28.09.2021 провести позапланову перевірку на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 , за результатами якої скласти відповідні документи, визначені постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (далі Порядок №553).

Для проведення перевірки, відповідачем за підписом начальника Управління ОСОБА_7 було видано наказ №127 від 28.09.2021 та оформлено направлення №127 від 28.09.2021 для проведення перевірки об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення» за вищевказаною адресою.

Начальником відділу звернень та скарг Управління ОСОБА_8 та головним спеціалістом відділу звернень та скарг ОСОБА_9 у період з 28.09.2021 по 11.10.2021 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами якого який складено акт №99 від 11.10.2021 (далі Акт).

Предметом проведеної перевірки було дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, норм стандартів і правил на об`єкті : «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення» за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 2110100000:24:001:0592.

Суб`єктами містобудування вказаного об`єкту є : ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Замовники), ПП «Клімат-Трейд» (Підрядник), ФОП ОСОБА_1 (Генеральний проектувальник), ОСОБА_1 (особа, яка здійснює авторський нагляд), ОСОБА_10 (особа, яка здійснює технічний нагляд).

11.10.2021 начальником відділу звернень та скарг Управління ОСОБА_8 відносно ФОП ОСОБА_1 було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Не погоджуючись із висновками проведеної перевірки, ФОП ОСОБА_1 надав пояснення №9 від 25.10.2021 до протоколу, в яких заперечив висновки перевірки.

26.10.2021 за результатами розгляду матеріалів перевірки, начальником Управління Зотовою О.С. була винесена постанова №100 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №208/94-ВР від 14.10.1994 (далі Закон №208/94-ВР) та накладено штраф у розмірі 214110,00 грн.

Крім того, 11.10.2021 начальником відділу звернень та скарг Управління ОСОБА_8 стосовно позивача було внесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

В Акті, оспорюваних постанові та приписі вказується про порушення позивачем вимог п.7.2.5, 7.3.19 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», п.8.13, 8.14 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», п.4.8 ДСТУ 8855:2019 «Визначення класу наслідків», ст.32 п.5 абз.15 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон №3038-VI).

Вважаючи оспорювані припис та постанову протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з відсутності встановлених ст.41 ч.3 п.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та п.7 Порядку підстав для проведення позапланової перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, норм стандартів і правил на об`єкті : «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення» за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:24:001:0592, м. Ужгород Закарпатська область, 88000.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно дефініції, наведеної в абз.1 ч.1 ст. 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 (далі Порядок №553) передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з пунктами 7, 8 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Відповідно до абз.1 п.9 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно п.13 Порядку №533, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право : вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі, зокрема через електронний кабінет, свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до п.14 Порядку №553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 16 Порядку №553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (п.17 Порядку №553).

Відповідно до п.18 Порядку №553, акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Пунктом 19 Порядку №533 передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.

Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням (п. 21 Порядку №553).

Зміст наведених норм свідчить, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб`єкта містобудівної діяльності або його представника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду по справі №810/3517/17 від 19.06.2018, по справі №153/876/17 від 22.10.2018, по справі № 521/17659/17 від 10.07.2019.

З матеріалів справи видно, що підставою для проведення позапланової перевірки було звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема, п.6 ч.3 ст.41 Закону №3038-VI.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що скарга ОСОБА_5 стосувалась будівництва на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:24:002:0232, а не на земельній ділянці приватної форми власності з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, на якій здійснювалось будівництво об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення» за адресою : АДРЕСА_1 .

Щодо звернення депутата ОСОБА_6 , то на засіданні Комісії щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності 23.09.2021 жодного рішення не було прийнято.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №821/1157/16, від 04.02.2019 по справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Схожу правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 по справі №826/7847/17, від 22.06.2022 по справі №826/3561/17, у яких зазначив, що нормами Закону №3038-VI та Порядку №553, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб`єкта містобудування юридичні наслідки. Невиконання органами державного архітектурно-будівельного контролю вимог законодавця щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.

Враховуючи, що позаплановий захід, проведений органом державного архітектурно-будівельного контролю з порушенням норм чинного законодавства, висновки, зроблені в ході такої перевірки, не можуть бути допустимими доказами у цій справі, оскільки вони отримані з порушенням чинного законодавства.

Враховуючи порушення відповідачем процедури проведення позапланової перевірки, що тягне відсутність правових наслідків такої, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо обставин самого порушення.

Беручи до уваги, що у даному випадку позивачем оскаржуються припис та постанова, прийняті відповідачем за результатами реалізації ним, як суб`єктом владних повноважень своїх функцій, обов`язок обґрунтування правомірності спірних рішень покладається саме на нього.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

При цьому, відповідач не довів належними та допустимими доказами їх правомірності.

Стосовно доводів скаржника в частині неналежності відповідача Управління ДАБІ, то такі колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням наступного.

Статтею 4 КАС України визначено, що відповідачце суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноваженьце орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, відповідачами (як суб`єктами владних повноважень) в адміністративній справі можуть бути : органи державної влади та органи місцевого самоврядування; посадові чи службові особи цих органів; інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно ст.217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган (в особі конкретної посадової особи (працівника цього Органу)). Тому, посадові особи (працівники) відповідних Органів при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені цих Органів, а не від свого імені.

Отже, належним відповідачем як суб`єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (як і при оскарженні дій чи бездіяльності конкретної посадової особи (працівника відповідного Органу) по справі про адміністративне правопорушення повинен бути відповідний Орган (як то орган Національної поліції, орган Державної прикордонної служби України, орган доходів і зборів, орган державного архітектурно-будівельного контролю, митний орган і т.д.).

З огляду на наведене, Управління ДАБК є належним відповідачем у даній справі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року по справі №260/6287/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Т. І. Шинкар