Ухвала

від 09.03.2023 по справі 260/6287/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 260/6287/21

провадження № К/990/6703/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.,

перевіривши касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №260/6287/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради, у якому просив:

- визнати протиправною і скасувати постанову №100 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.10.2021 Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 клопотання позивача про об`єднання в одне провадження справ задоволено, об`єднано справу №260/6287/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови зі справою №260/7576/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування припису. Присвоєно об`єднаній справі загальний номер 260/6287/21.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2022, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022, позовні вимоги задоволено, внаслідок чого:

- визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил від 11.10.2021, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради;

- визнано протиправною та скасовано постанову №100 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.10.2021 Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити в цій справі нове судове рішення про відмову в позові повністю.

За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Розглядаючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд бере до уваги таке.

Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022.

Також з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.11.2021 постановив здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності на підставі закону, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) й обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, зокрема, пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на не застосування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №803/1252/17.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Тому, Суд відхиляє посилання відповідача на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21.12.2018 у справі №803/1252/17 (спір щодо стягнення податкового боргу), оскільки правова позиція, якою скаржник доводить хибність висновків судів першої та апеляційної інстанції, прийнята Верховним Судом за неоднакових спірних правовідносин та з урахуванням індивідуальних фактичних обставин справи, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі №260/6287/21.

У цьому контексті слід зазначити, що зважаючи на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у цій справі, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №260/6287/21 повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя А.А. Єзеров