Ухвала

від 30.11.2022 по справі 910/991/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/991/22 (910/6481/22)За позовом розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінебс" -1

ОСОБА_1 -2

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шнеєрсон"-3

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестконсалтинг" -4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва Олена Станіславівна -1

ОСОБА_2 -2

кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Майновий гарант"

про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 910/991/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Майновий Гарант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестконсалтинг"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники учасників:

від позивача: Шевчук В.В.;

від відповідача 4: Забарін А.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва розглядається справа № 910/991/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Майновий Гарант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестконсалтинг" про банкрутство.

До суду надійшла заява розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 910/991/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 прийнято заяву розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 910/991/22; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєву Олену Станіславівну та ОСОБА_2 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.22; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 18.08.2022; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України до 31.08.2022; запропоновано залученим третім особам надати письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 заяву про забезпечення позову задоволено.

07.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестконсалтинг" надійшов відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 відкладено підготовче засідання на 21.09.22; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення.

21.09.2022 від третьої особи надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 закрито підготовче провадження з розгляду заяви розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи 910/991/22; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 12.10.22.

12.10.2022 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 30.11.22.

В судовому засіданні розглядався по суті позов.

Представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Позивач просить суд у позовній заяві визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд 26.08.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» (код ЄДРПОУ: 34186468) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), серія та номер: 998, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Шуваєвою Оленою Станіславівною; витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шнеєрсон» (код ЄДРПОУ: 44133482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» (код ЄДРПОУ: 34186468) об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 53271623104), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки від 28.08.2021, серія та номер: 1035, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шнеєрсон» (іпотекодавець) (код ЄДРПОУ: 44133482) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. та зняти обтяження: вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжувач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер запису про обтяження: 43686640.

Відповідач 4 у поданому відзиві визнає позовні вимоги повністю.

Позовні вимоги гуртуються на тому, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» на праві приватної власності належала нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 16254387 (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.05.2011р., серія САС № 916207 та витягу про державну реєстрацію від 19.05.2011р. № 30012616).

Учасниками даного Товариства є ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі 98,56 %) та ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі 1,44 %).

Позивач зазначає, що вищевказане нерухоме майно було незаконним чином відчужено та передано у власність іншим особам, внаслідок чого ТОВ «Промінвестконсалтинг» було протиправно позбавлене даного майна, а його учасникам була завдана майнова шкода.

На обґрунтування наведених обставин представником ТОВ «Промінвестконсалтинг» надано відповідну інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії документів.

Суд дослідивши матеріали справи, ухвалив позовну заяву задовольнити повістю на підставі такого.

Відчуження ТОВ "Промінвесткнонсалтинг" власного нерухомого майна, у період коли воно мало невиконанні грошові зобов`язання перед ТОВ "Майновий гарант", негативним чином вплинуло на фінансовий стан боржника, а тому цей правочин є сумнівним, не відповідає засадам цивільного законодавства України.

Щодо відчуження об`єкту нерухомості, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , то вказаний об`єкт нерухомості (реєстраційний номер: 53271623104) складається з: основної будівлі з прибудовами «А», «А1», «а», «а1», «а2», площею 2248,9 кв.м., «Б», площею 314,1 кв.м., «В», площею 143,4 кв.м., «В1», площею 213,3 кв.м., «в», площею 48,3 кв.м., «в1», площею 4,0 кв.м., «в2», площею 14 кв.м., навісів «Р», «С», фикальні «К», пральні «Ж», площею 35,8 кв.м., «ж», площею 12,4 кв.м. та споруд: ганок до «а», ганок до «а2», підвалу під «А», площею 176,5 кв.м., ганку до «Б», ганку до «Б», козирки до «в», воріт № 1, хвіртки № 2, паркану № 3, бордюру № 4, вмивальні № 5, світлових опор № 6, люку № 7, замощення № І.

26.08.2021 було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, серія та номер: 998, виданий: 26.08.2021, відповідно до умов якого ТОВ "Промінвестконсалтинг" продало ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вищесказане нерухоме майно.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Шуваєвою Оленою Станіславівною, зареєстровано за № 998 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60010473 від 26.03.2021, 13:02:47, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою Оленою Станіславівною).

Відповідно до п. 3.1 Договору продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між сторонами ціною, яка відповідає ціні за об`єкт нерухомого майна, яка була вказана в Протоколі аукціону від 22.07.2021 року, виданого 22.07.2021 року ТОВ «Українська універсальна біржа» та яка є балансовою вартістю нерухомого майна та складає 1 900 000,00 грн. (один мільйон дев`ятсот тисяч), які Продавець отримає від Покупця протягом одного календарного місяця з дня укладення цього договору купівлі-продажу, відповідно до вимог діючого законодавства.

Позивач зазначає, що грошові кошти за відчуження ТОВ «Промінвестконсалтинг» гр. ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна в день укладення Договору не сплачувалися та в подальшому сплачені не були, що свідчить про недобросовісність даного правочину та його спрямованість на безоплатне виведення активів ТОВ «Промінвестконсалтинг».

Вказаний договір купівлі-продажу від 26.08.2021 від імені TOВ «Промінвестконсалтинг» підписано директором даного товариства - ОСОБА_4 . Проте, Західною окружною прокуратурою Дніпропетровської області внесені відомості до ЄРДР за 42021042010000170 від 06.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України.

В ході проведення досудового розслідування кримінального правопорушення було проведено судову почеркознавчу експертизу, за результатом якої було встановлено, що у графі «підпис» у договорі купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 26.08.2021 на 2 арк. виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Отже, спірний об`єкт нерухомого майна вибув із володіння ТОВ «Промінвесткоисалтинг» на підставі підробленого договору купівлі-продажу, а тому таке відчуження є незаконним та не може мати жодних юридичних наслідків, що є підставою для визнання такого договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

26.08.2021 на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна від 26.08.2021, серія та номер: 1013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Кононенко С.А., зареєстрованого в реєстрі № 1013, гр. ОСОБА_1 , набувши спірний об`єкт нерухомого майна на підставі підробленого договору купівлі-продажу, вніс вказане майно до статутного капіталу ТОВ «Лінебс» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60017144 від 26.08.2021, прийняте приватним нотаріусом Кононенко С.А).

27.08.2021 між ТОВ «Лінебс» (Продавець) та ТОВ «Шнеєрсон» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 27.08.2021, серія та номер: 1021, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Кононенко С.А., у відповідності до якого, ТОВ «Шнеєрсон» набуло право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60044311 від 27.08.2021, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коненко С.А.).

28.08.2021 на підставі договору іпотеки від 28.08.2021, серія та номер: 1035, посвідченого приватним нотаріусом - Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., ТОВ «Шнеєрсон» (іпотекодавець) передало в заставу (іпотеку) ОСОБА_2 (іпотекодержатель) (РНОКПП: НОМЕР_2 ) вказане нерухоме майно.

Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.06.2022 № 302412251.

Таким чином, об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено з володіння ТОВ «Промінвестконсалтинг» та передано у власність третім особам на підставі підроблених документів, що вказує на незаконність таких правочинів.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

З положень статей 319, 320 Цивільного кодексу України вбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, виключно власнику майна належать правомочності щодо розпорядження ним.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено право володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

В постанові від 31.10.2012 провадження № 6-52цс12 Верховний Суд України зазначив, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

У постанові від 04.07.2018 по справі № 653/1096/16-ц Велика Палати Верховного Суду вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

В постанові від 17.12.2014 провадження № 6-140цс14 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

При цьому, у постанові від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Рішення суду про витребування нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 144 постанови).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зроблено висновок, що "задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину, як зазначено в ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 2 і 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Правочини щодо відчуження ТОВ «Промінвестконсалтинг» об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Макарова, 53, м. Бердянськ, Запорізької області були вчиненні боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство без відповідних майнових дій іншої сторони.

Відчуження власного майна ТОВ "Промінвесткосналтинг" без отримання відповідної оплати за таке відчуження призвело до погіршення фінансового стану підприємства та неможливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

У зв`язку із цим, наявні усі правові підстави для визнання таких правочинів недійсним на підставі ст. 42 КУзПБ із застосування наслідків передбачених цією нормою закону, а саме повернення майна ТОВ «Промінвестконсалтинг».

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про справедливість процесу щодо прав та обов`язків цивільного характеру свідчать такі гарантії: 1) дотримання принципів змагальності та рівності сторін, 2) належне представлення доказів перед судом, 3) публічність розгляду справи судом 4) належне мотивування рішення суду, 5) розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви в повному обсязі.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 129, 130, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 910/991/22 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, укладений 26.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» (код ЄДРПОУ: 34186468) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), серія та номер: 998, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шуваєвою Оленою Станіславівною.

3. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шнеєрсон» (код ЄДРПОУ: 44133482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» (код ЄДРПОУ: 34186468) об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 53271623104), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Визнати недійсним договір іпотеки від 28.08.2021, серія та номер: 1035, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шнеєрсон» (іпотекодавець) (код ЄДРПОУ: 44133482) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. та зняти обтяження: вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжувач: Мануйленко Сергій Анатолійович, РНОКПП: НОМЕР_2 , номер запису про обтяження: 43686640.

5. Стягнути пропорційно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінебс" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, 10б, офіс 13, код ЄДРПОУ 43726137) на користь розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича (02232, м. Київ, вул. Сабурова 8, оф. 7, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 12.01.2021 № 2004) 2 481,00 грн судового збору.

6. Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича (02232, м. Київ, вул. Сабурова 8, оф. 7, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 12.01.2021 № 2004) 2 481,00 грн судового збору.

7. Стягнути пропорційно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шнеєрсон" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Сухомлинського Василя, 40, код ЄДРПОУ 44133482) на користь розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича (02232, м. Київ, вул. Сабурова 8, оф. 7, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 12.01.2021 № 2004) 2 481,00 грн судового збору.

8. Видати накази.

9. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.

Повний текст ухвали складено 01.12.2022

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Івченко