Постанова

від 29.11.2022 по справі 804/3376/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа №804/3376/17

адміністративне провадження № К/9901/196/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 (суддя - Боженко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (судді - Чепурнов Д.В., Мельник В.В., Сафронова С.В.)

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Он Клінік Дніпро" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанови,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Он Клінік Дніпро" звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці від 12.04.2017 №100/4.1-11/332 про накладення адміністративного штрафу уповноваженими особами у розмірі 128 000,00 гривень;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці від 12.04.2017 №100/4.1-11/331 про накладення адміністративного штрафу уповноваженими особами у розмірі 9 600,00 гривень;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці від 12.04.2017 №100/4.1-11/338 про накладення адміністративного штрафу уповноваженими особами у розмірі 3200,00 гривень.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 20.03.2017 по 24.03.2017 на підставі наказу №424 від 19.12.2016, наказу № 90-ПЛ та направлення на перевірку від 24.02.2017 № 52/7.4-Н відповідачем проведено планову перевірку додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено Акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 100/4.1-11 від 24.03.2017 (том 1, а.с.13-15), перевіркою встановлено порушення вимог: ст.15 КЗпП України та ч.11 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон №3356); ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон №504); ч.5 ст. 79 КЗпП України та ч.11 ст.10 Закону України №504; ч.1 ст.53 КЗпП України та ст.106 КЗпП України; ч.3 ст.24 КЗпП України; ст.96 КЗпП України та ч.3 ст.6 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон №108); ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.1,2,4 ст. 95 КЗпП України та ч.1 ст.1, ч.1, 2 ст.3 Закону України №108. Також, вказано про необхідність позивачу у строк до 24.04.2017 письмово інформувати про виконання вимог припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

24.03.2017 відповідачем складено припис №100/4.1-11-71 (том 1, а.с.16-44), яким зобов`язано усунути виявлені порушення.

12.04.2017 Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було винесено три постанови про накладення штрафу уповноваженими особами (том 1, а.с.45-59):

- постанова № 100/4.1-11/332 про накладення штрафу у розмірі 128000,00 грн на підставі абз.4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме чотирьом працівникам позивача понаднормові надурочні години робочого часу за січень 2016 року (по одній годині на працівника) не оплачені в подвійному розмірі годинної ставки чим порушено ч.1 ст.106 КЗпП України;

- постанова №100/4.1-11/331 про накладення штрафу у розмірі 9600,00 грн на підставі абз.3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, за порушення нарахування заробітної плати працівникам у січні, березні та червні 2016 року у розмірі меншому встановленого окладу, чим порушено вимоги ч.1 ст. 94, ч.1, 2, 4 ст. 95 КЗпП України, ч. 1 ст.1, ч.1,2 ст.3 Закону України «Про оплату праці»;

- постанову № 100/4.1-11/338 про накладення штрафу у розмірі 3200,00 грн на підставі абз.8 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, за наступні порушення: 1) колективний договір позивача не зареєстровано місцевими органами державної виконавчої влади, чим порушено вимоги ст.15 КЗпП України та ч.11 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди»; 2) порушено строки виплати заробітної плати за весь період щорічної відпустки, чим порушено вимоги ч.4 ст.115 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про відпустки»; 3) за два тижні не повідомлено працівників про дату та час початку відпустки, чим порушено, чим порушено ч.5 ст.79 КЗпП України та ч.11 ст.10 Закону України «Про відпустки»; 4) повідомлення про прийняття працівників на роботу до податкових органів надіслано в перший робочий день працівників, чим порушено ч.3 ст.24 КЗпП України та постанову КМУ від 17.06.2015 №413; 5) посадові оклади працівникам встановлено без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, чим порушено вимоги ст. 94 КЗпП України.

Позивач листом від 24.04.2017 №8-17 (том 1, а.с.134-147), який зареєстрований відповідачем 24.04.2017 за вх.№2806, повідомив відповідача про виконання вимог припису за вказаними епізодами у повному обсязі, а саме: незареєстрований місцевими органами державної виконавчої влади колективний договір (усунуто 02.04.2017), невірно нарахована заробітна плата працівникам в передсвяткові дні, донараховано та перераховано заробітна плата працівникам (усунуто 06.04.2017), адміністрація не повідомляє працівників за 2 тижні письмово про дату початку відпустки (усунуто 08.04.2017), посадові оклади працівникам встановлені без урахування кваліфікації та складності роботи (усунуто 08.04.2017).

Вважаючи прийняті відповідачем постанови протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці від 12.04.2017 №100/4.1-11/332 про накладення адміністративного штрафу уповноваженими особами у розмірі 128000,00 гривень.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці від 12.04.2017 №100/4.1-11/331 про накладення адміністративного штрафу уповноваженими особами у розмірі 9600,00 гривень.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці від 12.04.2017 №100/4.1-11/338 про накладення адміністративного штрафу уповноваженими особами у розмірі 3200,00 гривень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що до прийняття оскаржених постанов позивачем було виконано вимоги припису, про що проінформовано контролюючий орган.

Судом першої інстанції визнано необґрунтованими твердження відповідача, що суб`єкт господарювання, який використовує найману працю, несе відповідальність, передбачену ст.265 КЗпП України, незалежно від усунення виявлених перевіркою порушень, оскільки наведене узгоджувалось із вимогами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 №1726-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що оскільки безпосередньо Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідальність за порушення вимог спеціальних законів, зокрема КЗпП України, не встановлена, то наявні підстави для висновку, що ч.11 ст.7 Закону № 877-V пов`язує обов`язок контролюючого органу не застосовувати до суб`єкта господарювання, у разі виконання ним вимог розпорядчого документу, саме фінансові та адміністративні санкції, передбачені спеціальними законами, в тому числі і ст. 265 КЗпП України

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач, посилається на те, що судом апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права. Просить постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.

Відповідач посилається на те, що статтею 265 КЗпП України не передбачено пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин для звільнення від відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю.

Покликається на те, що умови визначені ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо незастосування фінансових та адміністративних санкцій до суб`єкта господарювання у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, не поширюється на органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами підп.6, 9 п. 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до абзаців 3, 4, 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі №818/584/17 дійшов наступних висновків:

«…Відповідно до частини 11 статті 7 Закону №877, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Згідно з частиною 4 статті 2 цього Закону, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частини 5 статті 2 Закону).

Тобто, норма частини 11 статті 7 Закону №877 в даному випадку не має застосовуватися, оскільки застосуванню підлягає норма статті 265 КЗпП України , як спеціальна норма. Тому, аргументи позивача про те, що виконання товариством вимог припису у встановлений законодавством строк є підставою для не накладення на позивача штрафних санкцій, не ґрунтуються на вимогах закону.

Підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є акт перевірки про виявлені факти порушення вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, незалежно від їх подальшого усунення.

Відтак, безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції на той факт, що відповідачем були застосовані штрафні санкції за порушення, які були усунені на виконання припису, оскільки штрафні санкції застосовані спірними постановами жодним чином не стосуються невиконання припису. Відповідальність за такі порушення передбачена статтею 265 КЗпП України, а усунення виявлених порушень при проведені перевірки не є підставою для скасування штрафних санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.»

Такі висновки Верховного Суду відповідають висновкам Верховного Суду у складі Судової палати у постанові від 31.03.2021 у справі № 805/430/18-а.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем припис про усунення порушень законодавства про працю не оскаржувався і добровільно виконаний у встановлений строк. Про усунення виявлених порушень письмово повідомлено відповідача.

Таким чином, встановлений у цій справі факт усунення виявлених відповідачем порушень не виключає можливість накладення штрафних санкцій і не свідчить про протиправність оскаржуваних постанов.

Враховуючи чинне станом на час виникнення спірних правовідносин правове регулювання та зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних постанов з тих підстав, що вони винесені після усунення позивачем виявлених порушень законодавства про працю, та рішення про задоволення позовних вимог з цих підстав.

Рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку оскаржується лише відповідачем. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати і в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасувати.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Он Клінік Дніпро" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук