Рішення

від 22.11.2022 по справі 903/492/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2022 року Справа № 903/492/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 19115,04 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 13.07.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс до ОСОБА_1 про стягнення 25625,82 грн, з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за рішенням суду від 03.11.2021 по справі № 903/738/21 про стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи.

Ухвалою суду від 15.07.2022 постановлено звернутись до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016р. та зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Волинській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

На виконання вимог ухвали суду від 15.07.2022 Управлінням Державної міграційної служби України у Волинській області надано відповідь щодо запитуваної інформації, де вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.08.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2022, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

Ухвалу суду від 03.08.2022 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: АДРЕСА_2 .

12.08.2022 поштовий конверт за ідентифікатором №4301040376245 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

22.08.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки має на меті звернутися за допомогою до адвоката.

23.08.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 25625,82 грн, з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат.

У судовому засіданні 23.08.2022 судом встановлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс не відповідає вимогам ст. 164 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.08.2022 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс (вх.№01-50/540/22 від 13.03.2022) та надано строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: подати суду докази сплати судового збору у розмірі 2481,00 гривень.

01.09.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву про усунення недоліків до якої додав платіжне доручення № 693 від 30.08.2022 на суму 2481,00 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 27.09.2022.

У судовому засіданні 27.09.2022 судом ухвалено на місці прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки це право позивача та він його реалізував до закінчення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 27.09.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 18.10.2022.

18.10.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не може з`явитися в дане судове засідання через погане самопочуття.

В судовому засіданні 18.10.2022 суд на місці ухвалив з власної ініціативи продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів - по 16.11.2022, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.11.2022, про що повідомив сторони ухвалою суду від 18.10.2022.

Ухвалою суду від 08.11.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 22.11.2022.

Ухвалу суду від 08.11.2022 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: АДРЕСА_2 .

16.11.2022 поштовий конверт за ідентифікатором №4301040477025 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 за закінченням терміну зберігання.

22.11.2022 через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі, які не скріплені електронним цифровим підписом.

22.11.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на клопотання відповідача. Дані заперечення приєднано до матеріалів справи.

Згідно ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Згідно ч. 8 ст.42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно ч. 3 ст. 91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

В силу приписів ч.2 ст.170 ГПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст. 170 ГПК України).

Враховуючи викладене, оскільки оригінали документів в паперовій формі до суду не надійшло, надіслані електронною поштою без електронного цифрового підпису клопотання не можуть вважатися офіційними, у зв`язку з чим суд постановив вказані клопотання повернути без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

рішенням Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі № 903/738/21 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс 131272,68 грн, з них 129002,68 грн збитків та 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2021 у справі № 903/738/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання даних рішень господарським судом 22.03.2022 року видано наказ № 903/738/21-1 та № 903/738/21-2.

Судові накази стягувачем були пред`явлені до виконання у Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м.Луцьк), у зв`язку з чим, 10.05.2022 було відкрито виконавчі провадження ВП №68985551 та ВП № 68985671, однак рішення суду не виконані.

Предметом спору у справі, що розглядається є стягнення 25625,82 грн, з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, що розраховані від простроченої суми боргу 140272,68 грн, внаслідок невиконання рішення суду.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачається виникнення цивільних прав та обов`язків з рішення суду(з встановленого факту завдання шкоди особі). Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов`язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань(договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання в сумі 140272,68 грн у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з 15.02.2022 по 22.08.2022 відповідачу 23446,79 грн інфляційних втрат, 2179,03 грн - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 2179,03 грн - 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України за період з 15.02.2022 по 22.08.2022 на суму 140272,68 грн.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення 25625,82 грн, з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи приписи щодо розподілу судових витрат на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2481,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс (вул.Рівненська,76а, м.Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 36959432) 25625,82 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 82 коп.), з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат, а також 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

02.12.2022.

СуддяА. С. Вороняк