Рішення

від 19.12.2022 по справі 903/492/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

19 грудня 2022 року Справа № 903/492/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат

по справі № 903/492/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 19115,04 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 13.07.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс до ОСОБА_1 про стягнення 25625,82 грн, з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

За результатами розгляду даної справи по суті судом було ухвалено рішення від 22.11.2022 про задоволення позовних вимог.

07.12.2022 на адресу Господарського суду Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10500,00 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2022 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс про ухвалення додаткового рішення до розгляду; розгляд заяви призначено на 19.12.2022; запропоновано позивачу подати суду: пояснення по суті поданої заяви та наявні докази.

19.12.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до розміру 2600,00 грн (відповідає прожитковому мінімуму), оскільки останні є неспівмірними із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботою, справа є максимально простою, не потребувала спеціальних знань, у позивача не було необхідності звертатися за правовою допомогою. У мережі інтернет є велика кількість безкоштовних зразків позовних заяв, а також доступний сервіс сплати судового збору.

Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, оцінюючи подану позивачем заяву та документи в її обґрунтування за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, останній просить стягнути з відповідача 10500,00 грн витрат на правничу допомогу.

В підтвердження надання виконавцем послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду даної справи стороною позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги від 01.07.2022, додаток №2 від 04.07.2022 до договору про надання правничої допомоги від 01.07.2022, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.12.2022, платіжного доручення № 135 від 05.12.2022 на суму 10500,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс (клієнт) та Адвокатським об`єднанням АФК (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги (далі договір), за умовами якого виконавець зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Зміст, умови, вартість послуг та строки виконання покладених клієнтом на виконавця завдань визначаються сторонами у додаткових угодах до даного договору. Факт надання виконавцем правової допомоги (послуг) клієнту оформляється актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) ( підпункти 4.1-4.2-4.3 пункту 4 договору).

Згідно підпункту 4.1 пункту 4 договору клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар за домовленістю, згідно з обсягом наданих послу, відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданої правничої допомоги, незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 договору розмір гонорару у кожній конкретній справі визначається сторонами у додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною. При цьому враховуючи складність справи, кваліфікація та досвід адвокатів адвокатського об`єднання залучених до виконання захисту інтересів клієнта та інші істотні обставини. Гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатами адвокатського об`єднання час.

Підпунктом 4.3 пункту 4 договору стверджується, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського об`єднання.

Відповідно до додатку № 2 від 04.07.2022 договору про надання правничої допомоги від 01.07.2022 сторони визначили, що за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду) в розмірі, що визначається із розрахунку.

06.12.2022 між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з яким виконавцем надано послуги, а саме: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта. Проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта 1 година = 1500,00 грн; підготовка та подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви з розрахунками (у т.ч. виготовлення копій документів, що додаються до позову) 3 години = 4500,00 грн; підготовка та подання до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог 1 година = 1500,00 грн; підготовка та подання до суду заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи та заперечення на заяву про зупинення провадження у справі 2 години = 3000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у клопотанні про зменшення витрат не погоджується з ціною послуг адвоката, а саме зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є у справі про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є неспівмірними із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботою, справа є максимально простою, не потребувала спеціальних знань, у позивача не було необхідності звертатися за правовою допомогою. У мережі інтернет є велика кількість безкоштовних зразків позовних заяв, а також доступний сервіс сплати судового збору. Вважає, що співмірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою буде оплата в розмірі 2600,00 грн, що відповідає прожитковому мінімуму в Україні 2022 року.

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Водночас, до клопотання відповідача ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на правову допомогу не додано жодних доказів, які свідчили б про неспівмірність із складністю справи, мотивація у клопотанні відповідача є суб`єктивною та повинна бути належним чином підтверджена, прив`язка до прожиткового мінімуму в Україні 2022 року є безпідставною.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, на переконання суду, витрати на оплату послуг адвоката позивача є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, їх розмір є розумним, оскільки є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Позивачем, на думку суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом вказаних послуг на загальну суму 10500,00 грн у суді першої інстанції (Господарському суді Волинської області).

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі аналізу обсягу наданих виконавцем послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши складність та обставини справи, мотиви прийняття даного додаткового судового рішення, задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс 10500,00 грн витрат на надання правової допомоги та відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу через необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс (вул.Рівненська,76а, м.Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 36959432) 10500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного

судового рішення

23.12.2022.

СуддяА. С. Вороняк