Постанова

від 27.04.2023 по справі 903/492/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року Справа № 903/492/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022р. у справі №903/492/22, ухвалене суддею Вороняк А.С., повний текст рішення складено 02.12.2022 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення 25 625,82 грн.

До Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс до ОСОБА_1 про стягнення 25625,82 грн, з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі №903/492/22 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс 25625,82 грн , з них 2179,03 грн 3 % річних та 23446,79 грн інфляційних втрат, а також 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору до постановляння постанови, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі №903/492/22 задовольнити повністю, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі №903/492/22 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 р. відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022р. у справі №903/492/22 - залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 3 721,50 грн. та подати до суду докази надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс копії апеляційної скарги з доданими до неї документами листом з описом вкладення.

21.02.2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023р. поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022р. у справі №903/492/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022р. у справі №903/492/22 в порядку письмового провадження та зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022р. у справі №903/492/22.

Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

На момент винесення постанови на адресу апеляційного господарського суду відзиву від Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс не надходило.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс отримало 28.02.2023р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у цій справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022р. у справі №903/492/22 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції позов Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс задоволено. Зокрема, Господарський суд Волинської області дійшов висновку, що відповідач порушив грошове зобов`язання, відтак, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення 25 625,82 грн, з них 2 179,03 грн 3 % річних та 23 446,79 грн інфляційних втрат є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апелянт вважає, що рішення господарського суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, судом було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також не взято до уваги наші доводи, у зв`язку з чим неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 акцентує увагу на те, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідальність для відповідача за несвоєчасне виконання судового рішення встановлена статтею 625 ЦК України. Однак, відповідач заперечує саму можливість стягнення на підставі положень ЦК України.

Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання у виді компенсації інфляційних нарахувань та 3 % річних може виникати тільки у договірних правовідносинах і не стосується правовідносин, що виникають у зв`язку із заподіянням шкоди, та її подальшого відшкодування.

Втім таке зобов`язання має іншу правову природу, аніж договірні відносини, оскільки судове рішення про відшкодування шкоди і є підставою для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності.

Також, скаржник акцентує увагу на тому, що ним до суду першої інстанції було подано клопотання про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі 903/492/22 до набранням законної сили рішення по справі № 686/7081/21 (провадження № 61-873св22) та перегляду Великою Палатою Верховного Суду. Однак суд, повернув без розгляду вказані клопотання, оскільки оригінали документів в паперовій формі до суду не надійшли, а надіслані електронною поштою клопотання були без електронного цифрового підпису, чим місцевий суд порушив право на участь в судовому засіданні та не надав оцінку розгляду аналогічного спору Великою Палатою Верховного Суду.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс 131272,68 грн, з них 129002,68 грн збитків та 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2021 у справі №903/738/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання даних рішень господарським судом 22.03.2022 року видано наказ №903/738/21-1 та № 903/738/21-2.

Судові накази стягувачем були пред`явлені до виконання у Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м.Луцьк), у зв`язку з чим, 10.05.2022 було відкрито виконавчі провадження ВП №68985551 та ВП № 68985671, однак рішення суду не виконані.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання в сумі 140 272,68 грн у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з 15.02.2022 по 22.08.2022 відповідачу 23 446,79 грн інфляційних втрат, 2 179,03 грн - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі №903/492/22 позов задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачається виникнення цивільних прав та обов`язків з рішення суду(з встановленого факту завдання шкоди особі). Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов`язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у справі, що розглядається є стягнення 25 625,82 грн, з них 2 179,03 грн 3 % річних та 23 446,79 грн інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, що розраховані від простроченої суми боргу 140272,68 грн, внаслідок невиконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Амріта Плюс", відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з 15.02.2022 по 22.08.2022 ОСОБА_2 у 23446,79 грн інфляційних втрат, 2179,03 грн - 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних на суму 2179,03 та інфляційних втрат на суму 23446,79 грн з 15.02.2022 по 22.08.2022, колегія суддів встановила, що такий розрахунок є правильним та відповідає розрахунку суду.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що зобов`язання має іншу правову природу, аніж договірні відносини тому, дія ст.625 ЦК України на спірні правовідносини не поширюється.

Однак, колегія суддів критично оцінює вказаний довід, оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань(договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі №6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання в сумі 140 272,68 грн у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Також, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі 903/492/22 до набранням законної сили рішення по справі №686/7081/21 (провадження № 61-873св22) та перегляду Великою Палатою Верховного Суду. Однак суд, повернув без розгляду клопотання, оскільки оригінали документів в паперовій формі до суду не надійшло, надіслані електронною поштою без електронного цифрового підпису, чим порушив право на участь в судовому засіданні.

Оцінивши вказаний довід колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис -це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Згідно ч. 8 ст.42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно ч. 3 ст. 91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

В силу приписів ч.2 ст.170 ГПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст. 170 ГПК України).

Дослідивши клопотання відповідача які були подані до суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що оригіналів документів в паперовій формі до суду першої інстанції не надходило, а надіслані електронною поштою без електронного цифрового підпису клопотання не можуть вважатися офіційними, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно повернув без розгляду вказані клопотання відповідача.

Відтак, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022р. у справі №903/492/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу №903/492/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "27" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.