Рішення

від 23.11.2022 по справі 922/787/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2022м. ХарківСправа № 922/787/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт Плюс» (адреса: 35705, Рівненська обл., м.Здолбунів, вул.Незалежності, 11) до Приватного акціонерного товариства "Балцем" (адреса: 64200, Харківська обл., м.Балаклія, Цемзаводське шосе, 3) про про стягнення 1478864,92 грн. за участю представників:

позивача - Януль В.С. (адвокат, ордер ВК№1045711 від 31.08.2022);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцемремонт Плюс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Балцем" про стягнення 1478864,92 грн., з яких за договором підряду №04-11/20 від 29.12.2020 року: 700000,00 грн. - борг; 163465,00грн. - пеня; 68949,06 грн. - інфляційні; 31524,23 грн. - 3% річних за період з 04.01.2021 року по 16.02.2022 року, та за договором підряду №04-12/20 від 29.12.2020 року: 350000,00 грн. - борг; 88162,62 грн. - пеня; 59233,60 грн. - інфляційні; 17521,41грн. - 3% річних за період з 04.01.2021 року по 16.02.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (далі - ухвала суду) від 02.05.2022 року відкрито провадження у справі №922/787/22.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року призначено підготовче засідання на 09.08.2022 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 08.09.2022 року.

31.08.2022 року від представника позивача надійшла заява (вх.№8957) про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу ВКЗ.

Ухвалою суду від 01.09.2022 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні, призначеному на 08.09.2022, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року було виправлено технічну описку в ухвалі суду від 02.05.2022, зазначивши вірний код ЄДРПОУ відповідача - Приватного акціонерного товариства "Балцем" - 00293060.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2022 року.

16.09.2022 року від представника позивача надійшла заява (вх.№10064), в якій останній повідомив суд про контактний номер телефону генерального директора ТОВ «Балцем» Цивун Дмитра Володимировича.

03.10.2022 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№11071) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 11.10.2022 підготовче засідання, призначене на 12.10.2022, було відкладено на 25.10.2022, у зв`язку із масованим ракетним обстрілом України і реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, керуючись наказом Господарського суду Харківської області №29 від 10.10.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану в період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно".

Ухвалою суду від 25.10.2022 року судове засідання з розгляду справи по суті було відкладено на 08.11.2022 року.

28.10.2022 року від представника позивача надійшла заява (вх.№12755) з доказами направлення на адресу відповідача клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

31.10.2022 року від представника відповідача надійшла заява (вх.№12866) про вступ у справу як представника та клопотання (вх.№12869) про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою суду від 01.11.2022 року задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні, призначеному на 08.11.2022 року, в режимі відеоконференції.

07.11.2022 року від представника відповідача надійшла заява (вх.№13417) про відкладення судового засідання, призначеного на 08.11.2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 08.11.2022 року було задоволено заяву представника відповідача та відкладено розгляд справи на 23.11.2022 року.

18.11.2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14356), в якому останній просить суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву; позов задовольнити частково, борг визнає; просить зменшити розмір заявлених штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 251627,62 грн., інфляційних в розмірі 128182, 66 грн. та 3% річних в розмірі 49 045,64 грн. - на 90%.

Крім того, 18.11.2022 року представник відповідача надав клопотання (вх.№14358) про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому просить суд зменшити розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3000,00 грн.

Всі надані сторонами документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.11.2022 року було виправлено технічну описку в ухвалах суду, зазначивши вірну назву позивача - ТОВ "Укрцемремонт Плюс".

В судовому засіданні 23.11.2022 року представник позивача заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу. Позов підтримував повністю та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 23.11.2022 року не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що представником відповідача був наданий відзив, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу, правова позиція відповідача суду відома.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, та враховуючи значний час розгляду справи, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт Плюс» (позивач, підрядник) та Приватним акціонерним товариством «Балцем» (відповідач, замовник) були укладені два подібних договори підряду (далі- Договори):

Договір підряду №04-11 /20 від 29.12.2020 (далі - Договір №1);

Договір підряду №04-12/20 від 29.12.2020 (далі - Договір №2).

Відповідно до умов договорів Підрядник за дорученням Замовника зобов`язується самостійно, своїми засобами та матеріалами, та з використанням матеріалів Замовника згідно кошторисної документації виконати роботи з ремонту обертової печі №1 та №2 на території ПрАТ "Балцем" м.Балаклія Харківської області (далі - Роботи), а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договорів встановлено, що об`єми і вартість, обумовлених п.1.1. договору, робіт визначається кошторисною документацією (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.1. Договору №04-11/20 від 29.12.2020 року (Договір №1) загальна сума виконаних робіт становить 3686748,00 грн.

Згідно з п.3.3. Договору №1 - розрахунки за договором здійснюються Замовником наступним чином:

- авансовий платіж - 30% вартості робіт, обумовлених в п.3.1. договору, протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку Підрядника.

- 30% вартості робіт, обумовлених в п.3.1. Договору, у термін до 25 січня 2021 року.

- остаточний розрахунок - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором №1, в якому визначено суми та строки оплати:

- 30% (3686748,00 х 30% = 1106024,40 грн) - до 04.01.2021 року.

04.01.2021 року сплачено 500000,00 грн, заборгованість - 606024,40 грн.

20.01.2021 року сплачено 393594,40 грн, заборгованість - 212430,00 грн.

- 30% (3686748,00 х 30% = 1106024,40 грн) - до 25.01.2021 року.

Сума заборгованості станом на 25.01.2021 року: 212430,00 грн. + 1106024,40грн= 1318454,40 грн.

01.02.2021 року сплачено 1000000,00 грн, заборгованість - 318454,40 грн.

24.02.2021 року сплачено 85053,60 грн, заборгованість - 233400,80 грн.

- 40% (3686748,00 х 40% = 1474699,20 грн) - оплата до 26.03.2021 року.

Сума заборгованості станом на 26.03.2021 року: 233400,80 грн. + 1474699,20грн. =1708100,00 грн.

30.04.2021 сплачено 100000,00 грн, заборгованість - 1608100,00 грн;

06.05.2021 сплачено 100000,00 грн, заборгованість - 1508100,00 грн;

31.05.2021 сплачено 238100,00 грн, заборгованість - 1270000,00 грн;

16.08.2021 сплачено 270000,00 грн, заборгованість - 1000000,00 грн;

17.09.2021 сплачено 200000,00 грн, заборгованість - 800000,00 грн;

25.10.2021 сплачено 50000,00 грн, заборгованість - 750000,00 грн;

24.11.2021 сплачено 50000,00 грн, заборгованість - 700000,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору №4-12/20 (Договір №2), з урахуванням Додаткової угоди №1, загальна сума виконаних робіт становить 2637240,00 грн.

Згідно з п.3.3. Договору №2 розрахунки здійснюються Замовником наступним чином:

- авансовий платіж - 30% вартості робіт, обумовлених в п.3.1. договору, протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку Підрядника.

- 30% вартості робіт, обумовлених в п.3.1. Договору, у термін до 25.01.2021 року.

- остаточний розрахунок - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором №2, в якому визначено суми та строки оплати:

- 30% (2637240,00 х 30% = 791172,00 грн) - до 04.01.2021 року.

04.01.2021 сплачено 500000,00 грн, заборгованість - 291172,00 грн;

20.01.2021 сплачено 106405,60 грн, заборгованість - 184766,40 грн;

- 30% (2637240,00 х 30% = 791172,00 грн) - до 25.01.2021 року.

Сума заборгованості станом на 25.01.2021 року: 184766,40 грн. + 791172,00грн= 975938,40 грн.

02.02.2021 сплачено 500000,00 грн, заборгованість - 475938,40 грн;

24.02.2021 сплачено 714946,40 грн - заборгованості не має.

Переплата - 239008,00 грн.

- 40% (2637240 х 40% = 1054896,00 грн) - оплата до 29.03.2021 року.

Сума заборгованості станом на 29.03.2021 року: 1054896,00 грн - 239008,00грн= 815888,00 грн.

31.05.2021сплачено 215888,00 грн, заборгованість - 600000,00 грн;

30.07.2021 сплачено 200000,00 грн, заборгованість - 400000,00 грн;

25.10.2021 сплачено 50000,00 грн, заборгованість - 350000,00 грн.

Оплата за договорами здійснюється на підставі виставлених рахунків Підрядника, шляхом перерахування грошових коштів безготівковим розрахунком на рахунок Підрядника (п.3.4., 3.5. Договору).

Відповідно до п.6.7 Договорів підряду за порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 8.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.03.2021 року, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення терміну гарантії.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем були підписані наступні Акти виконаних робіт:

- акт № 1 від 19.03.2021 на суму 3686748,00 грн з ПДВ (Договір №04-11/20);

- акт № 1 від 18.03.2021 на суму 2021352,00 грн з ПДВ (Договір №04-12/20);

- акт № 2 від 22.03.2021 на суму 615888,00 грн з ПДВ (Договір №04-12/20).

Тобто позивачем було виконано роботи на загальну суму 6323988,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання по оплаті виконаних робіт виконав частково, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 1050000,00 грн.

30.07.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію №199-1/ВТВ з вимогою погасити заборгованість. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість сплачена частково.

Таким чином, заборгованість ПрАТ "Балцем" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт Плюс» за Договором підряду №04-11/20 від 29.12.2020 та Договором підряду №04-12/20 від 29.12.2020 становить загалом 1050000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтями 843, 844 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Факт здійснення позивачем на користь відповідача робіт за Договорами підряду №04-11/20 від 29.12.2020 та №04-12/20 від 29.12.2020 та їх вартість підтверджується матеріалами справи, а саме Актами виконаних робіт:

- акт №1 від 19.03.2021 на суму 3686748,00 грн з ПДВ (Договір №04-11/20);

- акт №1 від 18.03.2021 на суму 2021352,00 грн з ПДВ (Договір №04-12/20);

- акт №2 від 22.03.2021 на суму 615888,00 грн з ПДВ (Договір №04-12/20).

Тобто позивачем було виконано роботи на загальну суму 6323988,00 грн.

Відповідні Акти підписані відповідачем без зауважень.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне зобов`язання).

Відповідачем частково сплачено заборгованість за двома договорами в загальному розмірі 5273988,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, та не заперечується сторонами.

Позивач при розрахунку ціни позову зарахував сплату частини боргу в розмірі 200000,00 грн за платіжним дорученням №2326 від 30.07.2021 в сплату заборгованості за Договором №2.

Однак, як вбачається з даного платіжного доручення, призначення даного платежу - Договір №1, а не Договір №2 як зазначив позивач. Про даний факт зазначає й відповідач у наданому відзиві.

Отже суд враховує сплату 200000,00 грн боргу за платіжним дорученням №2326 від30.07.2021 в сплату заборгованості за Договором №1.

У зв`язку з зазначеним, борг по договорам інший ніж заявлений позивачем:

- за Договором №1 - мінус 200000,00 грн = 500000,00 грн;

- за Договором №2 - плюс 200000,00 грн = 550000,00 грн.

При цьому загальна сума основного боргу за двома договорами сумарно заявлена вірно 1050000,00 грн.

Щодо строку оплати.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.3. Договорів розрахунки здійснюються Замовником наступним чином:

- авансовий платіж - 30% вартості робіт, обумовлених в п.3.1. договору, протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку Підрядника.

- 30% вартості робіт, обумовлених в п.3.1. Договору, у термін до 25.01.2021.

- остаточний розрахунок - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Отже строк оплати підрядних робіт визначено умовами Договорів (п.3.3) та є таким, що настав, однак судом встановлено, що позивач частково невірно визначив дати, коли повинні були бути оплати та відповідно періоди виникнення заборгованості та початку прострочення відповідачем зобов`язання зі сплати боргу, а саме:

- перший авансовий платіж - 30% вартості робіт повинен був сплачений протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку Підрядника.

По обом Договорам рахунок отриманий відповідачем 29.12.2020 (на відповідний рахунок є посилання в платіжних дорученнях), отже, оплата повинна була бути протягом 3-х банківських днів - до 04.01.2021 включно, прострочення платежу виникло з 05.01.2021 (позивач в розрахунках зазначає з 04.01.2021);

- другий авансовий платіж - 30% вартості робіт - до 25.01.2021 (прострочення - з 26.01.2021) позивач вірно вказує початок;

- остаточний розрахунок (40% вартості робіт) - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

За Договором №1 Акт підписано 19.03.2021, відповідно строк оплати до 26.03.2021 включно, прострочення платежу виникло з 27.03.2021 (позивач вірно вказує початок).

За Договором №2 сторонами підписано два Акти:

- Акт 1 підписано 18.03.2021, відповідно строк оплати до 25.03.2021 включно, прострочення - з 26.03.2021 (позивач за цим актом окремо борг не зазначає, лише разом з боргом за Актом2);

- Акт 2 підписано 22.03.2021, відповідно строк оплати до 29.03.2021 включно, прострочення - з 30.03.2021 (позивач нараховує штрафні санкції з 25.02.2021).

Згідно з ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином позивачем частково невірно визначений початок виникнення заборгованості (раніше на 1 день на суми первісного авансу за двома договорами та помилково з 25.02.2021 на остаточну оплату за Договором №2).

Відповідачем загальна сума основного боргу за підрядні роботи за двома договорами не заперечується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення 1050000,00 грн основного боргу за двома договорами підряду.

Щодо нарахування пені, 3% річних, інфляційних.

Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за підрядні роботи підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Як встановив суд відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договорами щодо оплати заборгованості. При цьому часткове погашення заборгованості, зокрема й сум авансу, було здійснено відповідачем з порушенням встановленого умовами договорів строків оплати.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.

Судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню пені, 3% річних, інфляційних є невірними, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, позивачем невірно визначені періоди початку виникнення заборгованості сум першого авансу - раніше на 1 день, отже й початок нарахування пені та 3% річних також є невірним (більшим на 1 день).

Позивач нараховує штрафні санкції з урахуванням проведених відповідачем оплат, вірно вираховуючи сплачені суми, однак в день сплати частини боргу, рахує пеню, 3% річних, інфляційні на суму боргу ще з цією сплаченою сумою, що є невірним.

За загальним правилом день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, тобто в день оплати боргу вже не нараховуються штрафні санкції на сплачену суму боргу.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено наступне: «В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».

Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/13064/17 вказано: «Верховний Суд зазначає, що … підлягає з`ясуванню розмір пені та правильність розрахунку, оскільки позивачем у розрахунки включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості.Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо розміру пені є передчасними».

Інших умов нарахування штрафних санкцій, зокрема в день сплати боргу, договори підряду не містять.

Отже позивач невірно нараховує пеню та 3% річних на сплачені суми боргу в день їх оплати (більше на 1 день).

Також суд зазначає, що позивач неправомірно нараховує штрафні санкції на заборгованість за Договором №2 у період з 25.02.2021 по 25.03.2021, оскільки в цей час боргу взагалі не було, а була переплата в сумі 239008,00 грн, з урахуванням оплати 714946,40 грн платіжним дорученням №442 від 24.02.2021, про що вказує сам позивач в позовній заяві.

Таким чином відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних за Договором №2 у період з 25.02.2021 по 25.03.2021.

Отже з урахуванням вказаної переплати, заборгованість зі сплати остаточної суми (40%) по Договору №2 виникла у відповідача через 5 банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт (п.3 Договору).

По Договору №2 сторонами було підписано 2 Акти виконаних робіт:

- Акт 1 від 18.03.2021 на суму 2021352,00 грн, строк оплати якого до 25.03.2021 (прострочення з 26.03.21);

- Акт 2 від 22.03.2021 на суму 615888,00 грн, строк оплати якого до 29.03.2021 (прострочення з 30.03.21).

Позивач помилково нараховує штрафні санкції с 25.02.2021 на загальну суму за двома актами в розмірі 815888,00грн, що є також невірним, оскільки 40% по Акту 1 від 18.03.2021 на суму 2021352,00 грн складає 808540,80 грн, та з урахуванням переплати в розмірі 239008,00 грн, борг по Акту 1 складає 569532,80 грн (808540,80грн (40% від загальної суми) - 239008,00 грн (переплата) = 569532,80 грн (борг за Актом 1), та вказана заборгованість виникла з 26.03.2021 (через 5 банк днів з дати підписання Акту 1).

Заборгованість в сумі 815888,00 грн виникла у відповідача лише з 30.03.2021 року (через 5 банківських днів з дати підписання Акту 2 від 22.03.2021 на суму 615888,00 грн), та складається з остаточної суми оплати (40%) по Акту 2 - 246355,20грн + борг по Акту 1 - 569532,80 грн).

Крім того, оскільки судом встановлено, що оплата боргу в сумі 200000,00 грн за платіжним дорученням №2326 від 30.07.2021 з призначенням платежу оплата за Договором №1, а не за Договором №2, то й нарахування пені, 3% річних, інфляційних по Договору №1 повинно бути здійснено з урахуванням оплати 200000,00 грн, а по Договору №2 без урахування сплати 200000,00 грн.

Щодо пені.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.7 Договорів за порушення термінів оплати виконаних робіт «Замовник» сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 251627,62 грн: за Договором №1 - 163465,00 грн, за Договором №2 - 88162,62 грн.

Судом встановлено, що крім зазначених вище помилок нарахування, позивачем також невірно визначений кінцевий період нарахування пені 16.02.2022.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців із дня, коли зобов`язання повинно було бути виконане.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином,законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Отже Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Йогоперебіг починаєтьсяіз дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

В той же час, необхідно враховувати, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, адень фактичного виконання договору (наприклад, поставка товару) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі№ 927/1091/17.

Також подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі№910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі№902/669/18, від 12.06.2018 по справі№ 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі№ 903/962/17,у яких висловлено позицію про те, що"умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Сторонами підписано 3 Акти виконаних робіт:

- Акт 1 від 19.03.2021 на суму 3686748,00 грн (Договір №04-11/20);

- Акт 1 від 18.03.2021 на суму 2021352,00 грн (Договір №04-12/20);

- Акт 2 від 22.03.2021 на суму 615888,00 грн (Договір №04-12/20).

Договори не містять умов нарахування пені більше 6 місяців.

Пункт 6.7 Договорів не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Отже кінцевий строк нарахування пені на заборгованість за спірними Актами обмежується 6 місяцями з дати, коли борг повинен був бути сплачений, а саме:

- Акт 1 за Договором №1 строк оплати 26.03.2021 нарахування пені по 26.09.2021;

- Акт 1 за Договором №2 строк оплати 25.03.2021 нарахування пені по 25.09.2021;

- Акт 2 за Договором №2 строк оплати 29.03.2021 нарахування пені по 29.09.2021.

Перевіривши відповідні розрахунки пені, суд дійшов висновку, що розрахунок пені позивача є хибним, у зв`язку з включенням в період нарахування пені прострочення оплати за кожним актом після сплину 6 місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена (позивачем помилково не застосовано у розрахунку пені приписи ч.6 ст.232 ГК України).

З огляду на зазначене, суд перераховує пеню на суму боргу по кожному Акту за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, а також день фактичної сплати сум заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку пені, відповідно до норм законодавства та умов договорів, з урахуванням вірних періодів та сум боргу, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 165307,10 грн: 106092,19 грн за Договором №1; 59214,91 грн за Договором №2.

В частині стягнення 86320,52 грн пені слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком та невідповідністю вимогам чинного законодавства України.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 49045,64 грн 3% річних та 128182,66 грн інфляційних.

Судом зроблений перерахунок 3% річних, починаючи з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати сум заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних відповідно до норм законодавства та умов договорів, з урахуванням вірних періодів прострочення та сум боргу, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 45470,89 грн: 27949,48 грн за Договором №1; 17521,41 грн за Договором №2.

В частині стягнення 3574,75 грн 3% річних за Договором №1 слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком та невідповідністю вимогам законодавства.

Розрахунок 3% річних за Договором №2 є невірним з огляду на вищевказане, але загальна сума є такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх невірність та невідповідність вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського судуу справі №910/13071/19сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, щосума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за періодз урахуванням цього місяця, а якщосуму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.За аналогією, якщопогашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця- інфляційна складова розраховуєтьсябез урахування цього місяця, а якщоз 16 до 31 числа місяця- інфляційна складова розраховуєтьсяз урахуванням цього місяця.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 24.09.2020 по справі №915/2095/19 зазначив, що в судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Виходячи із Постанови КГС, приписами статті 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Отже здійснивши перевірку розрахунку інфляційних відповідно до норм законодавства та умов договорів, з урахуванням вірних періодів та сум боргу, суд встановив, що розрахунок інфляційних також зроблений позивачем невірно, з огляду на вищевказане, але заявлені до стягнення загальні суми інфляційних підлягають задоволенню, а саме, за Договором №1 - 68949,06 грн, за Договором №2 - 59233,60грн, разом -128182,66 грн.

Таким чином, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, а саме стягненню з відповідача підлягають165307,10 грн пені, 45470,89 грн 3% річних та 128182,66 грн інфляційних.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 251627,62 грн, інфляційних втрат в розмірі 128182, 66 грн та 3% річних в розмірі 49045,64 грн - на 90%.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що заявлена сума пені, 3% річних та інфляційних втрат є не співрозмірною по відношенню до основної суми боргу, а отже очевидним є те, що заявлений розмір штрафних санкцій, який дорівнює майже половину від суми основної заборгованості, є явно завищеним та занадто великим, а також неспіврозмірним по відношенню до порушеного відповідачем зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також часткове погашення заборгованості за спірними договорами та обставин перебування відповідача в районі проведення воєнних (бойових) дій, а з лютого 2022 року по вересень 2022 року знаходження його в тимчасовій окупації військовими Російської Федерації, та повної зупинки господарської діяльності, які неможливо вважати звичайними умовами господарювання для відповідача, зазначене є винятковими обставинами, у зв`язку з чим можливе застосування статті 223 ГПК України

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти такого зменшення.

Розглянувши дане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст.233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Так, укладаючи з позивачем договори підряду, які містять умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати виконаних робіт, відповідач беручи на себе відповідні зобов`язання, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного проведення такої оплати.

Матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави суду скористатись правом для зменшення розміру штрафних санкцій.

Зокрема, відповідач протягом усього періоду існування простроченої заборгованості, яка виникла ще майже за рік до введення воєнного стану в Україні, не звертався до позивача з гарантією оплати боргу, із заявою про відстрочення (розстрочення) сплати боргу, з проханням не нараховувати штрафні санкції, тощо; не надавав документів та будь-яких належних доказів, які б засвідчили той факт, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі; не повідомляв про існування обставин, які вплинули на можливість вчасно розрахуватись за отриману продукцію, зокрема, про настання форс-мажорних обставин; відповіді на претензію не надав.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач сам несе економічну відповідальність за свої дії та ризики, а зменшення штрафних санкцій на 90% суттєво зачіпає інтереси позивача.

Кінцева заборгованість у відповідача виникла 30.03.2021, штрафні санкції нараховані позивачем до 16.02.2022 включно. Отже як вбачається з матеріалів справи зобов`язання відповідача щодо оплати за виконані позивачем роботи виникло у березні 2021 року, майже за рік до військового вторгнення РФ в Україну. Штрафні санкції також нараховані позивачем до початку військових дій в Україні.

Таким чином знаходження відповідача тривалий час в окупації та відсутність прибутку під час військового стану в Україні не є в даному випадку підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки заборгованість виникла за тривалий час до цих обставин.

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що відповідач тривалий час не сплачує борг, позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, пеня погоджена сторонами у договорі, судом частково відмовлено в стягненні пені, відповідач не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом та погодженої у Договорі, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

При цьому суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до позивача з пропозицією добровільного виконання рішення суду шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, але, у зв`язку з невірним розрахунком пені та 3% річних позов підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 1388960,65 грн, з яких: 1050000,00грн основного боргу, 165307,10 грн пені, 45470,89 грн 3% річних, 128182,66грн інфляційних:

* за Договором №1:

- основний борг - 500000,00 грн;

- пеня -106092,19 грн;

- 3% річних - 27949,48 грн;

- інфляційні - 68949,06 грн.

* за Договором №2:

- основний борг - 550000,00 грн;

- пеня - 59214,91 грн;

- 3% річних - 17521,41 грн;

- інфляційні - 59233,60 грн.

В частині стягнення 86320,52 грн пені та 3574,75 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з помилковим розрахунком.

При цьому суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення 1478864,92 грн., з яких за договором №1: 700000,00 грн. - борг; 163465,00 грн. - пеня; 68949,06 грн. - інфляційні; 31524,23 грн. - 3% річних, та за договором №2: 350000,00 грн. - борг; 88162,62 грн. - пеня; 59233,60 грн. - інфляційні; 17521,41грн. - 3% річних.

Перевіривши сумарно заявлені до стягнення суми, судом встановлено, що загальна сума позову складає 1478855,92 грн (менше на 9,00 грн ніж зазначено в позові).

Щодо судових витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 20834,41 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, а 1348,43 грн. судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 30000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач надав до суду клопотання про зменшення цих витрат до 3000,00грн, обґрунтовуючи наступним.

З умов договору вбачається лише, що гонорар адвоката становить 30000,00грн., котрі повністю сплачені до підписання договору. Проте, договір не містить жодної умови про те, які види робіт виконує адвокат, їх приблизна вартість. Так само, детальний опис робіт, який наданий представником позивача не містить саме детального опису робіт (які саме документа були складені під час розгляду справи, і які дії були виконані під час їх складання, у тому числі: збір доказів, тощо), який був виконаний адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги. Представником позивача також не надано розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, а інформація, яка міститься в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, не може вважатись таким розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, дана справа не є складною, не потребує якихось спеціальних знань, збору доказів та вивчення судової практики, а отже витрати позивача на правничу допомогу не відповідають вимогам співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі із впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. А отже, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів підряду. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачаються. Водночас, як вже зазначалось відповідачем у відзиві на позов, через військову агресію Російської Федерації, перебування відповідача в районі проведення воєнних (бойових) дій, а з лютого 2022 року по вересень 2022 року знаходження його в тимчасовій окупації військовими Російської Федерації, які неможливо вважати звичайними умовами господарювання для відповідача, останній на даний час повністю зупинив свою діяльність, а отже не отримує жодних прибутків.

Розглянувши відповідні клопотання суд зазначає наступне.

Як передбачено чч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 ГПК України та ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За положеннями чч.3-6 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у Господарському суді Харківської області представляв адвокат Януль Віктор Степанович, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №65 від 08.06.1993 року, на підставі ордеру ВК №1045711 від 31.08.2022

На підтвердження понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 30000,00 грн. позивачем надано до суду наступні докази:

- Договір про ведення господарської справи в суді №830 г від 30.08.2022;

- Платіжне доручення №1717 від 08.09.2022 про сплату позивачем 30000,00грн;

- Детальний опис надання послуг.

З вказаних документів вбачається, що за умовами Договору про ведення господарської справи в суді №830г від 30.08.2022, укладеного між ТОВ "Укрцемремонт Плюс" (позивач) та Адвокатом Януль В.С., позивач уповноважує адвоката на ведення господарської справи (надання правової допомоги та представництво) в Господарському суді Харківської області в справі за позовом ТОВ "Укрцемремонт Плюс" до ПрАТ «Балцем» про стягнення 1478864,92 грн.

Гонорар становить 30000,00 грн.

З опису робіт, складеного за результатами надання послуг згідно з договором про надання правової допомоги № 830 г від 30 серпня 2022, Адвокат надав позивачу такі послуги:

1. Вивчення документів 2500,00 грн.

2. Вивчення практики в аналогічних справах 3500,00 грн.

3. Консультація 1500,00 грн.

4. Складання позову 9500,00 грн.

5. Представництво в суді, в т.ч. - складення документів 13000,00 грн.

Загальна сума наданих послуг становить 30000,00 грн.

Проаналізувавши складність справи, обсяг наданих послуг, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, cуд вважає, що сума у розмірі 30000,00 грн. за надані адвокатом послуги при розгляді господарським судом даної справи є завищеною, зважаючи на наступне.

У жодному із наданих до суду документів не вказується скільки часу потратив адвокат на виконання послуг та скільки коштує година роботи адвоката.

В описі робіт зазначено лише загальну вартість кожної з послуг.

Суд, враховуючи характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що вартість послуг є надто збільшеною, оскільки даний спір є незначної складності, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору підряду. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей у спірних правовідносинах, відсутності протиріч щодо факту виконання робіт і їх часткової оплати, судова практика є сталою. При цьому, представник відповідача факт наявності заборгованості перед позивачем не спростовував. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Суд дійшов висновку, що неспіврозмірною з предметом спору і складністю справи та завищеною є вартість таких послуг адвоката:

- п.2 Опису - Вивчення практики в аналогічних справах 3500,00 грн.

- п.4 Опису - Складання позову 9500,00 грн.

- п.5 Опису - Представництво в суді, в т.ч. складення документів 13000,00грн.

При цьому суд погоджується з твердженнями відповідача відносно того, що розрахунок адвокатських витрат є неконкретизованим, дана справа не є складною, практика вирішення подібних спорів стала, не потребує значного вивчення законодавства та судової практики, дослідження великого обсягу доказів, тощо.

Вартість складання позову також на думку суду, є завищеною, оскільки, підставою позову є два аналогічних договори та три акта виконаних робіт.

Щодо представництва в суді - представник позивача приймав участь у 5 судових засіданнях в режимі відеоконференції, заяви по суті спору під час розгляду справи позивачем не подавалися, було надано лише заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, оскільки вони є неспіврозмірними та завищеними, а саме вартість таких послуг адвоката:

- п.2 Опису - Вивчення практики в аналогічних справах 3500,00 грн

(суд вважає співмірною суму - 1000,00 грн);

- п.4 Опису - Складання позову - 9500,00 грн

(суд вважає співмірною суму - 5000,00 грн);

- п.5 Опису - Представництво в суді, в т.ч.- складення документів 13000,00грн (суд вважає співмірною суму - 5000,00 грн).

З іншими твердженнями відповідача, зокрема, щодо знаходження відповідача в окупації та відсутністю прибутку як підставу для зменшення адвокатських витрат до 3000,00 грн, суд не погоджується через необґрунтованість.

Таким чином суд визнає обґрунтованими та співмірними при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів позивача в Господарському суді Харківської області витрати в сумі 15000,00 грн, що за висновком суду є розумним, справедливим та таким, що відповідає обсягу наданих адвокатом послуг.

Разом з цим, суд не заперечує право адвоката та його довірителя (позивача) на таку оцінку вартості, як передбачено Договором про надання правової допомоги та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, взявши до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру витрат заявника на правничу допомогу до 15000,00 грн, що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткової відмови в позові стягненню з відповідача підлягають 14088,19 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, з огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково, та відповідно клопотання позивача про розподіл витрат на правничу допомогу також задовольняється частково.

Керуючись статями 13, 42, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Балцем" (адреса: 64200, Харківська обл., м.Балаклія, Цемзаводське шосе, 3; код ЄДРПОУ 0029306, р/р НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт Плюс» (юридична адреса: 04060, м.Київ, вул.Ю.Глушка, 11-А кв.4; адреса для листування: 35705, м.Здолбунів Рівненської області, вул.Незалежності, 11; код ЄДРПОУ 42533362; р/р НОМЕР_2 ) 1388960,65 грн., з яких: 1050000,00 грн основного боргу, 128182,66 грн інфляційних, 45470,89 грн 3% річних, 165307,10грн пені, крім того 20834,41 грн судового збору та 14088,19 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" грудня 2022 р.

СуддяК.В. Аріт