Постанова

від 23.11.2022 по справі 464/3156/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

(додаткова)

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 464/3156/19

провадження № 61-19987св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

розглянув заяву представника ОСОБА_1 адвоката Телішевського Івана Даниловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконкому Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської рад, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Львівської міської ради від 4 жовтня 2013 року № 791 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 »; визнати недійсним свідоцтво про право власності

від 20 листопада 2013 року № 13137853, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв. м, на першому поверсі у будинку

АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на зазначене приміщення.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, представник

ОСОБА_1 адвокат Телішевський І. Д. подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Телішевського І. Д. задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року скасовано і прийнято нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Львівської міської ради від 4 жовтня 2013 року № 791 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 20 листопада 2013 року № 13137853, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв.м, на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв.м, розташоване на першому поверсі у будинку

АДРЕСА_1 .

У жовтні 2022 року від представника ОСОБА_1 адвоката

Телішевського І. Д. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, які позивачка понесла у зв`язку із розглядом цієї справи у суді першої інстанції.

У листопаді 2022 року Львівська міська рада подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, мотивуючи його тим, що їх розмір є необґрунтованим.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої

статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції надано договір про надання правової допомоги від 27 травня 2019 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та квитанції на суму 15 000 грн (а. с. 5-17 т. 2).

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 15 000 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару, у зв`язку із чим клопотання Львівської міської ради про зменшення цих витрат задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу задоволено, скасовано судові рішення та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , однак питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції не вирішено, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Телішевського І. Д. та ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 адвоката Телішевського Івана Даниловича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Стягнути з Львівської міської ради, виконкому Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 5 000 грн з кожного.

Додаткова постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта