Ухвала

від 16.02.2023 по справі 464/3156/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 464/3156/19

провадження № 61-11048св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Львівська міська рада, виконком Львівської міської ради, управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе-7»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Телішевського Івана Даниловича на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року в складі судді Тімченко О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 рокув складі колегії суддів Шандри М. М., Левика Я. А., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе-7», в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Львівської міської ради від 04 жовтня 2013 року № 791 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 »; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20 листопада 2013 року № 13137853, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв. м, на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на зазначене приміщення.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконкому Львівської міської ради, управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе-7», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації.

Постановою Верхового Суду від 12 квітня 2022 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року скасовано і прийнято нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Львівської міської ради від 04 жовтня 2013 року № 791 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 20 листопада 2013 року № 13137853, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв. м, на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв. м, розташоване на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 .

У травні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Телішевський І. Д. подав до Сихівського районного суду м. Львова заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі в частині розподілу судових витрат та стягнення з відповідачів 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Телішевського І. Д. про ухвалення додаткового рішення.

Постановляючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі Верховним Судом скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення. Тому відповідно до підпункту «б» частини четвертої статті 416 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд касаційної інстанції в резолютивній частині судового рішення мав провести новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Телішевський І. Д. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року.

У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст доводів касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року питання розподілу судових витрат вирішувалось лише в частині сплати судового збору. Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції ним було подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Ці витрати пов`язані з розглядом справи саме в суді першої інстанції, який мав вирішити питання про їх розподіл, що не було зроблено. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту четвертого частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції може провести новий, тобто похідний від первинного, проведеного судом першої інстанції, розподіл судових витрат лише в тому разі коли мав місце такий первинний розподіл. На його думку неможливо провести розподіл судових витрат судом касаційної інстанції, якщо не було попереднього розподілу судом першої інстанції.

Позиції інших учасників

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції від 23 жовтня 1996 року та Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії від 19 грудня 1997 року).

Як видно із справи, у червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе-7», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Верхового Суду від 12 квітня 2022 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року скасовано і прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Львівської міської ради від 04 жовтня 2013 року № 791 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 20 листопада 2013 року № 13137853, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції про право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв. м, на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ, площею 6 кв. м, розташоване на першому поверсі у будинку АДРЕСА_1 .

У травні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Телішевський І. Д. подав до Сихівського районного суду м. Львова заяву про ухвалення додаткового судового рішення в справі в частині розподілу судових витрат та стягнення з відповідачів 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Телішевського І. Д. про ухвалення додаткового рішення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року - без змін.

Додатковою постановою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Телішевського І. Д. про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Львівської міської ради, виконкому Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн з кожного.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 389 цього кодексу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (частина перша статті 389 ЦПК України).

За вказаними нормами право на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення, зазначеної у пункті 20 частини першої статті 353 ЦПК України, не передбачено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення не належить до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, таку ухвалу не можна оскаржити у касаційному порядку. А тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду, ухвалену за результатами перегляду такої ухвали.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі № 569/18383/17.

Отже, касаційне провадження за касаційною скаргою на такі судові рішення потрібно закрити.

Про закриття касаційного провадження з огляду на неможливість касаційного оскарження відповідного судового рішення Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала такі висновки в ухвалах: від 13 червня 2018 року у справах № 522/14750/16-ц та № 761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 766/12353/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1768/18, а також у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 761/30675/17 та від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17. Подібна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20.

Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

З урахуванням наведеного, оскільки представником ОСОБА_1 - адвокатом Телішевським І. Д. подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, тому касаційне провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись статтями 260, 389, 394, частиною другою статті 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Телішевського Івана Даниловича на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконкому Львівської міської ради, управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе-7», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук