Рішення

від 16.11.2022 по справі 280/12557/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2022 року 16 год. 25 хв.Справа № 280/12557/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участі секретаря судового засідання Демченко А.Е. та сторін

від позивача: адвокат Хомутов Г.В.

від відповідача: Большаков К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛЕНДФОРД АЗОВ"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства «ЛЕНДФОРТ АЗОВ» про визнання протиправними і скасування прийнятих Головним управлінням ДПС у Запорізькій області п`яти податкових повідомлень-рішень:

- № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» про збільшення позивачу грошових зобов`язань на 77 433,95 грн з орендної плати, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2320684500:02:007:0037 площею 2,4334 га за період з 01.01.2018 по 15.10.2019, та 19 358,49 грн штрафу. Позивач частково визнає податкове повідомлення-рішення в розмірі 4 506,04 грн орендної плати і 1126,51 штрафу, а в іншій частині, що перевищує вказані суми, просить скасувати. Вимоги обґрунтовані тим, що вказана ділянка знаходилась в оренді позивача згідно з договором оренди землі від 01.09.2006, укладеним з Бердянською районною державною адміністрацією. На ділянці розташовувались належні позивачу будівлі та споруди бази відпочинку. У зв`язку з продажом позивачем бази відпочинку Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» згідно з Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2018, із 08.02.2018 припинились належні позивачу права володіння і користування ділянкою та обов`язок сплачувати орендну плату, оскільки вказані права і обов`язки перейшли до нового власника бази відпочинку в силу ст. 93 Земельного кодексу України, частини 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та частини 1 ст. 377 Цивільного кодексу України. Також позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» зверталось до власника ділянки, яким на той момент була вже Запорізька обласна державна адміністрація, із заявою про укладання додаткової угоди до договору оренди про зміну орендаря, проте отримало відмову. У зв`язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» звернулось до Господарського суду міста Києва який своїм рішенням від 28.08.2019 у справі № 908/924/19 визнав укладеною між Запорізькою обласною державною адміністрацією та ТОВ Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН» угоду від 21.02.2019 про заміну сторони у Договорі оренди землі від 01.09.2016. Рішення набрало законної сили 26.09.2019. Позивач визнає порушення зобов`язання по сплаті орендної плати за вказану ділянку у період з 01.01.2018 по 07.02.2018, що дорівнює 4 506,04 грн, і штрафу на вказану суму в розмірі 1 126,51 грн та просить скасувати податкове повідомлення-рішення в частині 72 927,91 грн орендної плати, нарахованої відповідачем після 07.02.2018, і 18 231,98 грн штрафу, нарахованого на вказану суму;

- № 00134990719 від 20.09.2021, форми «ПН» про нарахування позивачу 59 977,55 грн штрафу за порушення ним строків реєстрації податкових накладних по операціях з виплати позивачем орендної плати орендодавцям-фізичним особам у натуральній формі (зерном, цукром, олією тощо). Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення повністю. Вимоги обґрунтовані посиланням на те, що він своєчасно зареєстрував податкові накладні за вказаними операціями, а тому безпідставним є нарахування відповідачем позивачу штрафу саме за п.1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України, якою передбачена відповідальність за відсутність зареєстрованої податкової накладної протягом встановленого Податковим кодексом України граничного строку. Позивач зазначає, що податкові зобов`язання за вказаними операціями нараховані ним у повному обсязі і факт цього не заперечує відповідач. Позивач посилається на те, що відповідач нарахував штраф оскільки при виплаті орендної плати товаром позивач складав та реєстрував податкові накладні не на кожну фізичну особу в розрізі номенклатури виданих товарів, а зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які містять загальну інформацію про кількість виданої продукції усім фізичним особам-орендодавцям за щоденними підсумками. Позивач зазначає, що реєстрація податкових накладних за щоденними підсумками здійснювалась в межах граничних строків, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України і він виконав вимоги підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України яким визначено зобов`язання платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Позивач посилається на те, що реєструючи податкові накладні за вказаними операціями за щоденними підсумками він не завдав шкоди державі Україна, а Державна податкова служби України сама визнавала доцільним реєстрацію податкових накладних при виплаті орендної плати у натуральній формі своїм пайщикам саме за щоденними підсумками, про що зазначала у своєму офіційному виданні «Вісник. Офіційно про податки» від 19.05.2017 № 18-19 (923);

- № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» про збільшення позивачу на 280 481,41 грн податкового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75%, і 67 951,51 грн штрафу, оскільки позивач не відобразив у податковій звітності частину орендованих ним ділянок на території Берестівської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, а також невірно застосував нормативну грошову оцінку для сіножатей і пасовищ, які використовувались позивачем як рілля. Позивач частково визнає податкове повідомлення-рішення в розмірі 5 474,94 грн єдиного податку і штрафу на вказану суму в розмірі 1 368,74 грн, а в частині, що перевищує вказані суми, просить скасувати. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення таких видів як рілля, сіножаті та пасовища і при нарахуванні єдиного податку застосовує нормативну грошову оцінку 1 гектара сільськогосподарських угідь для відповідного виду ділянки, як це передбачено п. 2921.2. ст.2921 Податкового кодексу України та нараховує єдиний податок за ставкою 0,95%, як це передбачено підпунктом 293.9.1. п.293.9. ст. 293 Податкового кодексу України. Позивач підтверджує, що не відобразив у податковій звітності деякі ділянки орендованих ним сіножатей і пасовищ на території Берестівської територіальної громади Бердянського району Запорізької області та не сплатив єдиний податок на них у сумі 5 474,94 грн і має сплатити штраф за це в сумі 1 368,74 грн. Позивач вважає безпідставним висновки відповідача про те, що при нарахуванні єдиного податку за ділянки виду пасовища і сіножаті, що використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, має застосовуватись нормативна грошова оцінка ріллі. Позивач зазначає, що результати нормативно грошової оцінки залежать від якості ґрунту, його родючості та балів бонітету, розташування тощо. Це визначає цінність такої землі та впливає на її нормативну грошову оцінку. Сам факт оброблення ділянок, визначених органами місцевого самоврядування як пасовища і сіножаті та вирощування на них сільськогосподарської продукції не зумовлює можливість застосування до таких ділянок результатів нормативної грошової оцінки для ріллі, оскільки обробка землі та вирощування на ній сільськогосподарської продукції не поліпшує вказані показники землі та не збільшує її цінності. Змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, підтверджується відсутність доказів того, що нормативна грошова оцінка орендованих позивачем пасовищ і сіножатей, що оброблялись, відповідає застосованій відповідачем нормативно грошовій оцінці ріллі при нарахуванні єдиного податку позивачу. Відповідач не відноситься до суб`єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель, перелік яких наведений у ст.6 Закону України «Про оцінку землі». Відповідач не входить до переліку суб`єктів, які відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України уповноважені відносити земельні ділянки до певної категорії та виду. Позивач зазначає, що нараховував і сплачував єдиний податок за ділянки сіножатей і пасовищ відповідно до нормативної грошової оцінки сіножатей і пасовищ і це не заперечується відповідачем. Позивач зазначає про безпідставність застосування нормативної грошової оцінки ріллі при нарахуванні єдиного податку за ділянки, які згідно з офіційними джерелами укладеними договорами оренди і даними державного земельного кадастру, є пасовищами і сіножатями. Позивач зазначає, що нарахування єдиного податку має здійснюватися з урахуванням виду ділянки в офіційних джерелах - укладених договорах оренди, державного земельного кадастру, рішеннях органів місцевого самоврядування. Тому позивач вважає протиправним нарахування йому в податковому повідомлені-рішенні 275 006,47 грн єдиного податку та 66 582,77 грн штрафу і просить скасувати податкове повідомлення-рішення в цій частині;

- № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» про збільшення позивачу на 203 655,27 грн податкового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75%, і 49 949,88 грн штрафу, оскільки позивач не відобразив у податковій звітності частину орендованих ділянок на території Осипенківської територіальної громади Бердянського району Запорізької області і невірно застосував нормативну грошову оцінку для сіножатей і пасовищ, що використовувались позивачем як рілля. Позивач частково визнає податкове повідомлення-рішення в сумі нарахованих 156,81 грн єдиного податку і штрафу на вказану суму в розмірі 39,20 грн, а в частині, що перевищує вказані суми, просить скасувати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він дійсно не відобразив у податковій звітності відомості про одну земельну ділянку, що розташована на території Осипенківської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, і не сплатив єдиний податок за неї в сумі 156,81 грн та зобов`язаний сплатити штраф, нарахований на вказану суму в розмірі 39,20 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення позивач просить скасувати, оскільки доводи про невідображення інших ділянок на території вказаної громади спростовуються змістом поданих позивачем податкових декларацій, а висновки відповідача про необхідність сплати єдиного податку з ділянок сіножаті та пасовища, що обробляються, виходячи з нормативної грошової оцінки ріллі, є безпідставними з наведених вище причин. Тому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення в частині нарахування 203498,46 грн єдиного податку та 49 910,68 грн штраф;

- № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» про нарахування позивачу штрафу в сумі 415 140,00 грн у зв`язку з несвоєчасним поданням позивачем повідомлень за формою № 20-ОПП щодо 407 об`єктів. Позивач частково визнає податкове повідомлення-рішення в сумі 77 520,00 грн і просить скасувати в частині, що перевищує вказану суму. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що пунктом 8.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Повідомлення за формою № 20-ОПП подається на не кожний об`єкт окремо, а одне повідомлення може подаватись щодо декількох об`єктів. Оскільки позивач набував майнові права на зазначені відповідачем 407 об`єктів протягом 76 календарних дат (тобто в один день набувались майнові права одразу на декілька об`єктів), позивач вважає, що порушив вимоги вказаного порядку лише 76 раз. Відповідно до пункту 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України відповідальність передбачена саме за несвоєчасне подання документа, а не відомостей про об`єкт. У зв`язку з цим позивач вважає, що має сплатити штраф за несвоєчасну подачу 76 повідомлень форми № 20-ОПП, що становить 77 520,00 грн. Також позивач зазначає, що не мав намірів приховувати дані про набуті ним майнові права на об`єкти, адже відомості про них відображаються в іншій звітності, що подається позивачем. Тому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення в частині нарахування 337 620,00 грн.

У поданому суду відзиві відповідач позов не визнав, вважає позов необґрунтованим, а вимоги такі, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення проти позовних вимог обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства і з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.03.2021. З результатами перевірки складено акт перевірки в якому встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- в обґрунтування нарахування орендної плати на землю відповідач посилається на порушення позивачем пунктів 286.1 і 286.5 ст. 286, п.287.1 ст.287 і п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України. Відповідач посилається на те, що обов`язок декларування земельної ділянки з кадастровим номером 2320684500:02:007:0037 площею 2,4334 га в якості об`єкта оподаткування і сплати орендної плати залишався за позивачем до 15.10.2019, оскільки державна реєстрація права користування ділянкою за новим власником бази відпочинку, що розташований на ній, відбулась 16.10.2019 згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на статті 6, 17 Закону України «Про оренду землі» і ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» згідно з якими право користування (оренди) земельною ділянкою підлягає державній реєстрації. У ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У пункті 286.1 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідно до пункту 287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Зазначає, що позивач умисно не сплатив оренду плату в сумі 43282,38 грн за 2018 рік і 34151,57 грн за 2019 рік, а доказів, які б спростовували допущення порушення позивач не надав. Відповідач підтвердив продаж позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» розташованої на ділянці бази відпочинку 08.02.2018, звернення Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» до Запорізької обласної державної адміністрації про укладання додаткової угоди до договору оренди ділянки про заміну сторони у зобов`язанні від 21.02.2019 та відмови у задоволені цього звернення. Також відповідач підтвердив свою обізнаність про рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 908/924/19 і зазначив, що у визнаній за ним додатковій угоді право оренди припиняються за Первісним орендарем та виникають у Нового орендаря з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до закону;

- в обґрунтування нарахування штрафу за не реєстрацію податкових накладних відповідач зазначає, що відповідно до укладених договорів оренди орендна плата, що має сплачуватись позивачем орендодавцям встановлена у грошовій формі і за бажанням орендодавця може виплачуватись в натуральній формі. За період, що перевірявся, сума розрахунків позивачем продукцією у 2018 і 2019 роках склала 719730,5 грн, у т.ч. ПДВ 119955,1 грн. За результатами зазначених операцій позивач склав і зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних накладні не на кожну особу, а загальною кількістю вданої продукції за день усім орендодавцям-фізичним особам (не платникам ПДВ). Відповідач зазначає про недопустимість реєстрації податкових накладних за щоденними підсумками при операціях з передачі товару в якості виплати орендної плати, оскільки відповідно до пункту 201.4 ст.201 Податкового кодексу України і пункту 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, це можливо за умови поставок товарів кінцевому споживачу за готівку. Також вказує, що відповідно до пункту 201.4 ст.201 Податкового кодексу України і пункту 19 Порядку заповнення податкової накладної такі поставки мають бути ритмічними, а доказів ритмічності поставок товарів позивачем своїм орендодавцям при перевірці не виявлено. Відповідач зазначає, що незважаючи на те, що позивач податкові зобов`язання по операціях з видачі товарів нарахував у повному обсязі, податкові накладні, які мають відповідати вказаним вище вимогам, в єдиному реєстрі податкових накладних відсутні. Враховуючи порушення позивачем п.44.1. ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач несе відповідальність за пунктом 1201.2 ст. 120 Податкового кодексу України;

- в обґрунтування нарахування єдиного податку 4 групи відповідач зазначає, що оскільки позивач отримав сінокоси і пасовища в оренду вже в розореному стані та використовуються не для випасання худоби і сінокосіння, а з метою посіву сільськогосподарських культур, то для обрахунку суми податкових зобов`язань єдиного податку 4 групи за такі землі категорії сіножаті й пасовища необхідно застосовувати нормативно грошову оцінку, визначену для земельних ділянок категорії рілля. Результатом невиконання зазначених вимог стало заниження суми єдиного податку на загальну суму 429167,31 грн за період з 4 кварталу 2017 року по 1 квартал 2021 року. Також позивач зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 зареєстрував договори земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Осипенківської ОТГ площею 56,9087 га та Берестівської ОТГ площею 212,0288 га, які позивач не відобразив у податковій звітності - Податковій декларації платника єдиного податку 4 групи, що призвело до заниження суми єдиного податку за вказаний період на суму 54969,37 грн. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на положення пунктів 2921.1 і 2921.2 ст. 292, підпункту 293.9.1 п. 293.9 ст. 293 і підпункт 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України;

- в обґрунтування вимог про нарахування штрафу відповідач посилається на п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України згідно з яким з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. Згідно з п.8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Згідно з п.8.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Перевіркою встановлено, що протягом періоду з 01.01.2017 по 31.03.2021 позивач укладав договори оренди 365 земельних ділянок, відомості про які відсутні в АІС «Податковий блок», а також придбавав транспортні засоби і машини у кількості 42 шт, відомості про які відповідно даних АІС «Податковий блок» надавалися з порушенням десятиденного строку. Відповідач зазначає, що порушення є результатом умислу позивача, а доказ існування обставин, пом`якшуючих відповідальність позивача, позивач не надав.

У відповіді на відзив позивач навів аргументи та пояснення щодо безпідставності заперечень відповідача у відзиві. Також у письмовому вигляді позивачем надані пояснення і відповідачем додаткові пояснення в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні 16 листопада 2022 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив наступне.

У період з 25.06.2021 по 23.07.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2021.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки №7559/08-01-07-19/25223209 від 13.08.2021 в якому відповідач дійшов висновків, що були покладені в основу оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень, і в яких відповідач зазначив про допущення позивачем порушень:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 201.1, 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого застосовується штрафна санкція за не реєстрацію податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних по операціям з видачі орендодавцям фізичним особам товарів в рахунок орендної плати за користування земельними ділянками, окремо за кожну операцію постачання окремій фізичній особі, з урахуванням дати виникнення податкових зобов`язань;

- п. 286.1, п. 286.5 ст. 286, п. 287.1 ст. 287, п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з орендної плати за землю на суму 77433,95 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 43 282,38 грн за 2019 рік на суму 34 151,57 грн;

- ст. 2921 Податкового кодексу України за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 внаслідок чого занизив суму єдиного податку на загальну суму 484136,68 грн, в т.ч. за 4 квартал 2017 року на суму 49317,43 грн, за 2018 рік на суму 126027,01 грн, за 2019 рік на суму 181062,21 грн, за 2020 рік на суму 115198,80 грн, за 1 квартал 2021 року на суму 12531,23 грн;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, п. 8.4 ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2011 № 1588 внаслідок ненадання та надання з порушенням десятиденного строку повідомлень за формою № 20-ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Не погоджуючись із вказаними висновками відповідача у вказаному акті позивачем були подані заперечення за вих. № 31/08 від 31.08.2021, висновки про результати розгляду яких викладені відповідачем у висновку № 56922/08-01-07-19 від 16.09.2021, а вимоги в частині в частині вказаних висновків залишені без змін.

На підставі акту перевірки і висновку за результатами розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:

- № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» про збільшення позивачу грошового зобов`язання на 77 433,95 грн орендної плати і 19 358,49 грн штрафу;

- № 00134990719 від 20.09.2021, форми «ПН» про нарахування позивачу штрафу в сумі 59 977,55 грн за платежем податок на додану вартість;

- № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» про збільшення позивачу грошового зобов`язання на 280 481,41 грн зі сплати єдиного податку з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% та 67 951,51 грн штрафу;

- № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» про збільшення позивачу грошового зобов`язання на 203 655,27 грн зі сплати за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% та 49 949,88 грн штрафу;

- № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» про нарахування позивачу штрафу в сумі 415 140,00 грн за ненадання та надання з порушенням десятиденного строку повідомлень за формою № 20 - ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням через які провадиться діяльність.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Вирішення спору в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р», яким позивачу збільшено грошові зобов`язання на суму 77 433,95 грн орендної плати і нараховано штраф в сумі 19 358,49 грн, залежить від того, чи був зобов`язаний позивач сплачувати орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2320684500:02:007:0037 площею 2,4334 га після відчуження (продажу) нерухомого майна (будівель, приміщень), розміщеного на цій земельній ділянці.

З матеріалів справи слідує, що позивач орендував вказану земельну ділянку у Бердянської районної державної адміністрації за договором оренди землі від 01.09.2016 строком на 49 років. Сам договір оренди до матеріалів справи не долучений, але вказані обставини визнаються сторонами та встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 908/924/19.

З наданого позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2018, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракуловим І.Л., слідує, що позивач, як продавець, передає у власність покупця Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» будівлі і споруди бази відпочинку по АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2320684500:02:007:0037 площею 2,4334 га. Перелік нерухомого майна, що продається наведений в абз.2 пункту 1.1. вказаного договору. У примітці до пункту 5.1.2. вказаного договору зазначено, що питання прав володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою не є предметом вказаного договору, а вирішуються у встановленому законодавством порядку, а також нотаріусом роз`яснено покупцю зміст ст.120 Земельного кодексу України щодо переходу до нового власника нерухомого майна (будівель і споруд) права користування земельною ділянкою. Передача позивачем і отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» передбаченого у договорі нерухомого майна відбулась 08.02.2018 підтверджується укладеним між ними актом приймання-передачі.

Отже, починаючи з 08.02.2018 позивач втратив право користування вказаною земельною ділянкою. Доказів користування позивачем ділянкою з 08.02.2018 не надано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 908/924/19 встановлено, що через зволікання Запорізької обласної державної адміністрації в укладанні додаткової угоди до договору оренди землі від 01.09.2006 про заміну сторони орендаря, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» звернулось до суду, а Запорізька обласна державна адміністрація заперечувала проти позову, оскільки вважала, що договір оренди землі від 01.09.2006 припинив свою дію внаслідок придбання об`єктів нерухомості на ділянці Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан». У вказаному рішенні, Господарський суд міста Києва, керуючись ч. 1 ст. 93, частинами 1 і 2 ст. 120, ст. 125, ст. 126 пунктами «а» і «е» ст. 141 Земельного кодексу України ст.1, ч.3 ст.7, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» і ст. 377 Цивільного кодексу України дійшов висновку що внаслідок відчуження нерухомого майна Приватним сільськогосподарським підприємством «Лендфорт азов» на земельній ділянці площею 2,4334 га, кадастровий номер 2320684500:02:007:0037, за адресою: АДРЕСА_1 , за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2018, до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН» як нового власника нерухомості автоматично перейшло право користування земельною ділянкою під набутим у власність майном, а натомість щодо відчужувача нерухомості такий договір є припиненим в силу закону. У рішенні зазначено, що відмова Запорізької обласної державної адміністрації в укладені додаткової угоди про заміну сторони орендаря прямо суперечить визначеному порядку переходу права оренди до нового орендаря та породжує ситуацію, коли особа, яка вже не є власником нерухомості, а отже не є фактичним землекористувачем внаслідок втрати правового зв`язку з розташованим на ній майном, змушена нести безпідставні фінансові втрати, сплачуючи за землю, якою вона не користується і не може користуватися. Натомість новий власник нерухомого майна невизначений час здійснює безоплатне фактичне користування земельною ділянкою, що прямо суперечить положенням статті 206 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі». Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 908/924/19 визнано правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН» про визнання укладеною між сторонами Додаткової угоди від 21.02.2019 про заміну сторони у договорі оренди землі від 01.09.2006, у редакції, що викладена в позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН».

Тобто, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 908/924/19, що набрало законної сили 26.09.2019, вже було встановлено, що з 08.02.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН», як нового власника нерухомості, автоматично перейшло право користування земельною ділянкою під набутим у власність майном, а відносно позивача такий договір припинив свою дію в силу закону.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання покладання на позивача відповідачем обов`язку сплачувати орендну плату починаючи з 08.02.2018 суд, керуючись ч. 1 ст. 93, частинами 1 і 2 ст. 120, ст. 125, ст. 126 пунктами «а» і «е» ст. 141 Земельного кодексу України ст. 1, ч. 3 ст. 7, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» і ст. 377 Цивільного кодексу України, також звертає увагу, що відповідно до пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України і ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є обов`язковим платежем саме за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди, а відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до абз. 2 п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України у разі припинення права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. А оскільки позивач фактично втратив можливість користування земельною ділянкою починаючи з 08.02.2019 і в силу наведених вище положень законодавства, в редакції чинній станом на 08.02.2018, усі права і обов`язки орендаря із вказаної дати перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН», нарахування позивачу орендної плати з 08.02.2018 неможливо в силу закону. У позивача відсутній обов`язок сплачувати оренду плату за ділянку із вказаної дати.

Суд відхиляє доводи відповідача в частині посилання на п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, згідно з яким підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, а також ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду землі» і ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», які пов`язують виникнення права оренди з моменту їх державної реєстрації, адже в даному випадку спір стосується не моменту виникнення обов`язку сплати орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН», а моменту припинення обов`язку сплати орендної плати позивачем, який припадає на момент втрати ним права користуватись земельною ділянкою внаслідок продажу розміщених на ній будівель і споруд.

Відтак, суд вважає протиправним збільшення відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за ділянку після 08.02.2018 і нарахування штрафу на таку суму оренди.

Враховуючи, що порушення обов`язку сплати орендної плати позивачем допущене з 01.01.2018 по 07.02.2018, то податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим тільки в частині нарахування 4506,04 грн орендної плати за 38 днів фактичної оренди позивачем ділянки у 2018 році (з 01.01.2018 по 07.02.2018) при ціні оренди в сумі 118,58 грн за один день оренди (ціна оренди визначена з наявних у справі позову і доданого в якості доказу витягу з акту перевірки № 7559/08-01-07-19/25223209 від 13.08.2021), а також штраф у сумі 1126,51 грн (25% від 4506,04). В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» підлягає скасуванню.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 00134990719 від 20.09.2021, форми «ПН» про нарахування позивачу 59 977,55 грн штрафу за порушення ним строків реєстрації податкових накладних по операціях з виплати позивачем орендної плати орендодавцям-фізичним особам у натуральній формі, суд зазначає наступне.

Як слідує з акту перевірки відповідача, згідно з договорами оренди земельних ділянок (паїв), укладеними між позивачем, як орендарем, і орендодавцями-фізичними особами, як орендодавцем, виплата позивачем орендної плати може здійснюватися в натуральній формі за бажанням орендодавця. В акті перевірки встановлено що у 2018 і 2019 роках позивач здійснив виплату оренди фізичним особам (неплатникам ПДВ) цукром і олією на загальну суму 719730,50 грн, у т.ч. ПДВ 119955,10 грн (арк. 20 акту перевірки). Ці обставини визнаються позивачем. Усі відомості про видачу продукції складені окремо на кожний вид продукції і описані в додатку № 6 у розрізі дат видачі ТМЦ. Видача натуроплати оформлюється видатковими накладними, які складені на суму кожної відомості або на декілька відомостей за один день (арк. 20 акту перевірки). Накладні та відомості місять інформацію, передбачену для первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідачем не виявлено фактів порушення оформлення первинних документів на підставі яких здійснювалась передача ТМЦ. Відповідач зазначає, що позивач складає та реєструє в єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які містять загальну інформацію про кількість виданої продукції за день усім орендодавцям. При аналізі податкових накладних відповідачем встановлено, що вони складені окремо на кожний вид виданої продукції на день і зазначено тип причини «складена за щоденними підсумками операцій» з позначкою «зведена».

Щодо правомірності реєстрації позивачем зведених податкових накладних за щоденними підсумками суд зазначає, що операції з передачі товарів фізичним особам неплатникам ПДВ в якості виплати їм орендної плати, не відноситься до операцій, передбачених п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України і пунктом 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, за щоденними підсумками яких може бути складена податкова накладна. Матеріали справи не місять доказів ритмічного постачання позивачем товарів орендодавцям, а тому відсутні підстави для складання зведених податкових накладних за такими операціями.

Але судом враховуються такі факти, що позивачем зареєстровано податкові накладні на всю суму операцій з передачі товарів орендодавцями і в повному обсязі відображено податкові зобов`язання, про що відповідач зазначає на арк. 23 акту перевірки і на підставі первинних документів, як це передбачено пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. Також з акту перевірки слідує, що позивач не порушив передбачені ст. 201 Податкового кодексу України строки реєстрації податкових накладних за вказаними операціями. Відповідач зазначає, що складання позивачем податкових накладних за щоденними підсумками є порушенням вимог порядку їх оформлення накладних та реєстрації, що передбачені Порядку заповнення податкової накладної та п. 201.1 і п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому у єдиному реєстрі податкових накладних відсутні накладні за вказаними операціями.

Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрував податкові накладні у повному обсязі і своєчасно за вказаними операціями, а ст. 1201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення позивачем вказаних вище операцій з передачі товарів) передбачена відповідальність саме за порушення передбачених ст. 201 Податкового кодексу України строків реєстрації податкових накладних, то підстави притягнення позивача до відповідальності саме за вказаною статтею відсутні.

Також на думку суду у цьому спорі визначальним є превалювання «змісту» (своєчасна реєстрація у повному обсязі податкових зобов`язань позивачем) над «формою» (обов`язковість реєстрації податкових зобов`язань за передачу товару кожній фізичній особі), оскільки шкоди інтересам держави позивач не завдав реєструючи податкові накладні за щоденними підсумками операцій. Важливо і те, що відповідач зміг встановити зміст, обсяг та ціну таких операцій для аналізу допущенних порушень, про що він зазначає на арк. 20 акту перевірки.

Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення № 00134990719 від 20.09.2021, форми «ПН» про нарахування позивачу 59 977,55 грн підлягає скасуванню.

Вирішення спору в частині оскарження податкових повідомлень-рішень № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» і № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» про збільшення позивачу податкового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75%, і штрафу, залежить від того чи має застосовуватись при нарахуванні єдиного податку 4 групи нормативна правова оцінка землі виду рілля для сіножатей і пасовищ, що використовуються як рілля, а також чи нараховано позивачем зобов`язання по сплаті єдиного податку 4 групи по усіх земельних ділянках, що знаходились у нього в оренді на території Берестівської і Осипенківської територіальних громад Бердянського району Запорізької області за період, що перевірявся відповідачем.

Щодо нарахування єдиного податку 4 групи за ріллю, сіножаті та пасовища суд зазначає наступне.

На 37 аркуші акту перевірки зазначено, що в ході перевірки позивач надав позивачу дані статистичної звітності за формами №29-сх, № 50-сх та №4-сх та документи про списання насіння, добрив і засобів захисту рослин. При співставленні площ земельних ділянок, засіяних сільськогосподарськими культурами, та площі ріллі виникає розбіжність, що відповідає квадратурі сіножатей і пасовищ, котрі використовуються підприємством на правах оренди. При цьому позивач письмово підтвердив відповідачу, що ділянки сіножатей і пасовищ передавались позивачу в оренду вже у розореному стані.

У пункті 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України зазначено спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 2921.1 ст. 2921 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

У пункті 2921.2. ст. 2921 Податкового кодексу України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.

З акту перевірки слідує, що позивач при нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку 4 групи застосував до земельних ділянок, які є сіножатями і пасовищами, відповідну нормативну грошову оцінку для сіножатей і пасовищ на підставі інформаційних листів Управління Держгеокадастру у Бердянському районі Запорізької області щодо вартості земельних ділянок. Копія відомості Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області № 0132р від 23.01.2015 з документації із землеустрою, що включені до Державного фонду документації із землеустрою, долучена позивачем до позову.

Відповідач не заперечує, що відповідач сплачував єдиний податок за сіножаті та пасовища відповідно до нормативної грошової оцінки для цього виду землі.

Проте відповідач вважає, що при використанні сіножатей і пасовищ для вирощування сільськогосподарських культур, до таких земель має застосовуватись нормативна грошова оцінка ріллі.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача і вважає їх передчасними враховуючи наступне.

Щодо джерел відомостей про вид землі, то відповідно до підпункту 14.1.42 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону містяться в державному земельному кадастрі.

Доказів того, що сіножаті та пасовища, які оброблялись позивачем, є ріллею згідно з даними державного земельного кадастру, не надано.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення, а віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

До матеріалів справи не долучено доказів віднесення органами місцевого самоврядування тих сіножатей і пасовищ, що оброблялись позивачем, до виду рілля.

Податковий кодекс України не містить положень, які б допускали можливість застосування нормативної грошової оцінки ріллі до ділянок, які визначені як сіножаті чи пасовища державними органами чи органами місцевого самоврядування, але використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції.

Щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок суд зазначає, що відповідно до наведених у ст. 1 Закону України «Про оцінку землі» визначень термінів: нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; капіталізація - визначення вартості об`єкта оцінки на підставі чистого операційного або рентного доходу від його використання; рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки; бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, що мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

У ст. 6 Закону України «Про оцінку землі» зазначено, що суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є, зокрема, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок. Відповідно до ст. 23 цього закону технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

У пункті 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 16.11.2016 (ця постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 03.11.2021) зазначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться окремо за сільськогосподарськими угіддями (ріллею, багаторічними насадженнями, сіножатями, пасовищами, перелогами) та несільськогосподарськими угіддями на землях сільськогосподарського призначення. У пункті 2 вказаної методики зазначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, у тому числі земель під господарськими будівлями і дворами, є відомості Державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), документація із землеустрою.

До матеріалів справи не долучено доказів того, що використана позивачем при нарахуванні єдиного податку нормативна грошова оцінка для сіножатей і пасовищ є невірною. В акті перевірки відсутні записи про це.

У пункті 293.9 ст. 293 Податкового кодексу України зазначено, що для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): 293.9.1 для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) - 0,95.

Про помилки застосування позивачем ставки єдиного податку при нарахуванні єдиного податку 4 групи на земельні ділянки на території Берестівської і Осипенківської територіальних громад Бердянського району Запорізької області в акті перевірки записи відсутні.

Отже законодавством не передбачено обов`язок платника єдиного податку 4 групи при нарахуванні податкових зобов`язань за сіножаті та пасовища, що обробляються ним як рілля, враховувати нормативну грошову оцінку для ріллі, адже оцінка землі та віднесення землі до певного виду є виключною компетенцією її власника, а результати оцінки залежать від низки характеристик землі, а не від того, як вона використовується орендарем.

Висновки відповідача про те, що при нарахуванні зобов`язань з єдиного податку 4 групи, необхідно застосовувати нормативну грошову оцінку землі виду рілля до тих земель, які є сіножатями і пасовищами, але використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, не знайшли свого підтвердження. Ці висновки є нормативно необґрунтованими.

Оскільки віднесення земель до певного виду чи категорії знаходиться поза межами компетенції відповідача, то безпідставними є його доводи про необхідність застосування до земель, які хоча і обробляються, але не визнанні ріллею органами місцевого самоврядування, нормативної грошової оцінки ріллі.

Вимоги позивача про скасування вказаних вище податкових повідомлень-рішень у частині збільшення позивачу податкових зобов`язань з єдиного податку 4 групи внаслідок застосування відповідачем до сіножатей і пасовищ нормативної грошової оцінки ріллі, є нормативно обґрунтованим і документально підтвердженим. Також вони підлягають скасуванню і в частині штрафу, нарахованого позивачем на такі суми.

Щодо вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» (Берестівська територіальна громада Бердянського району Запорізької області) і № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» (Берестівська територіальна громада Бердянського району Запорізької області) у частині нарахування єдиного податку 4 групи і штрафу у зв`язку з тим, що позивач протягом періоду з 01.01.2019 по 31.12.2019 не відобразив у податковій звітності частину орендованих ним земельних ділянок на території Берестівської і Осипенківської територіальних громад Бердянського району Запорізької області, суд встановив наступне.

Перелік земельних ділянок Берестівської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, які за ствердженням відповідача не були відображені позивачем у податковій звітності і за які не було сплачено єдиний податок, наведений відповідачем у додатку № 9.1 до акту перевірки. Цей список складається із земельних ділянок площею 212,0288 га. Вид землі у вказаному додатку відповідачем не зазначений. На арк. 44 акту перевірки відповідач зазначає, що оскільки вказані ділянки отримані позивачем в розореному стані, то відповідач застосував до них нормативну грошову оцінку для ріллі.

Позивачем в позовній заяві визнається той факт, що він не подавав податкову звітність і не сплачував єдиний податок за земельні ділянки, зазначені в додатку № 9.1 до акту перевірки, за виключенням однієї ділянки із кадастровим номером 2320683500:01:004:0045 площею 8,793 га, орендодавцем якої є ОСОБА_1 , відомості про яку позивач подавав у 2019 році у додатку 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи - «Відомості про наявність земельних ділянок» строка № 1.1.480. Вказана податкова накладна подана до Державної фіскальної служби України згідно з Квитанцією з реєстраційним номером 9026249089.

У відзиві відповідач заперечує відображення позивачем вказаної ділянки у зазначеній податковій декларації, оскільки у податковій декларації відомості про дату реєстрації договору оренди вказаної ділянки 24.11.2009 і його номер 040926500111, не співпадають з цими даними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельному кадастрі дата реєстрації 09.12.2019 і його номер 492399623206. При цьому дані орендодавця, площа земельної ділянки та її кадастровий номер у вказаних реєстрах співпадають із даними у поданій позивачем податковій декларації. Копій відомостей із вказаних реєстрів відповідачем не надано.

Позивач пояснив зазначені розбіжності в даті договору і номері його реєстрації тим, що податкова декларація подавалась 19.02.2019, що підтверджується квитанцією, а зазначені відповідачем у відзиві дані з реєстрів з`явились вже після подачі позивачем податкової декларації та надав документальні підтвердження цього.

Враховуючи зазначене і те, що спір стосується ділянки, кадастровий номер якої у вказаних відповідачем реєстрах і наданій позивачем відомості співпадає, у суду не виникає сумнівів, що відомості щодо вказаної ділянки відображені позивачем у податковій декларації, а факт оплати єдиного податку 4 групи за вказаною податковою декларацією відповідачем не заперечується.

Щодо інших земельних ділянок, вказаних у додатку № 9.1 до акту перевірки, то позивачем надана таблиця, в якій зазначено перелік ділянок, відомості про які позивач не відображав у податкових деклараціях із наведеннях розрахунку суми єдиного податку не сплаченого за них у 2019 році, що становить 5 474,94 грн. У вказаній таблиці, на відміну від додатку № 9.1, позивачем зазначено вид землі. Достовірність відомостей у наданій позивачем таблиці, зокрема щодо виду земель та їх площ, застосованої нормативної грошової оцінки земель щодо сіножатей і пасовищ, відповідачем не спростована.

Причини недопустимості використання відповідачем нормативної грошової оцінки ріллі для сіножатей і пасовищ вже наведені вище. А тому, за результатами перевірки відомостей, відображених відповідачем в додатку 9.1. до акту перевірки і відзиві, а також доданої позивачем до позову таблиці, відомості Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області № 0132р від 23.01.2015 з документації із землеустрою, що включені до Державного фонду документації із землеустрою, листа Держгеокадастру № 6-28-0.22-38/2-20 від 03.01.2020 «Про індексацію нормативно грошової оцінки земель за 2019 рік», суд встановив, що наведений позивачем розрахунок суми єдиного податку 4 групи не суперечить наведеним вище положенням Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» є обґрунтованим в частині нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку у сумі 5 474,94 грн і штрафу 1 368,74 грн (25% від порушених податкових зобов`язань), а в іншій частині має бути скасоване, а саме: у частині нарахованих понад вказані суми податкові зобов`язання зі сплати єдиного податку в сумі 275 006,47 грн (280 481,41 5 474,94) та штраф у сумі 66 582,77 грн (67 951,51 1 368,74).

Перелік земельних ділянок Осипенківської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, які за ствердженням відповідача не були відображені позивачем у податковій звітності і за які не було сплачено єдиний податок, наведений відповідачем у додатку № 9.2 до акту перевірки. Цей список складається із земельних ділянок площею 56,9087 га. Вид землі у вказаному додатку відповідачем не зазначений.

Позивач визнає, що не подавав із вказаного у додатку № 9.2 до акту перевірки переліку звітність щодо ділянки із кадастровим номером 2320684500:02:005:0045 площею 4,66 га, орендодавцем якої є Осипенківська сільська рада Бердянського району, зобов`язання зі сплати єдиного податку за якою за 2019 рік становлять 156,81 грн, що вирахувана наступним чином: 136 810,35*0,95/100*30/100/92*37, де: 136 810,35 грн нормативно-грошова оцінка ділянка із кадастровим номером 2320684500:02:005:0045 (згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; 0,95/100 - ставка єдиного податку (у процентах) відповідно до пп. 293.9.1 п. 293.9 ст. 293 ПК; 30/100 30% розміру єдиного податку, що має сплачуватись у 4 кварталі платником єдиного податку 4 групи відповідно до пп. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПК України; 92 кількість календарних днів у 4 кварталі 2019 року; 37 кількість днів протягом яких ділянка знаходилась в оренді позивача у 2019 році (з 25.11.19 по 31.12.19). Позивач визнає обов`язок сплати штрафу із вказаною суми в розмірі 39,20 грн.

Щодо інших земельних ділянок, зазначених у додатку № 9.2, позивачем, на підтвердження відображення даних про них у податкових деклараціях, надано копії податкової декларації з плати за землю з додатками та квитанції реєстраційний номер 9307851530, податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатками і квитанції реєстраційний номер 9026267161 та податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатками і квитанції реєстраційний номер 9026319587. У позовній заяві позивач посилається на строки у додатках до вказаних податкових декларацій, які містять відомості про подачу позивачем даних про ділянки, зазначені у додатку № 9.2 до акту перевірки, як не подані.

Судом враховано, що у наданих позивачем додатках до податкових декларацій, дійсно відсутні окремі ідентифікаційні дані ділянок, як то номер державної реєстрації договору оренди чи кадастровий номер, відсутність яких не залежить від волі позивача, оскільки присвоєння цих даних земельній ділянці знаходиться поза компетенцією позивача. При цьому суд приходить висновку, що оскільки відповідачем не спростовано доводів того, що відображені позивачем у додатках до вказаних податкових деклараціях ділянки не є тими ділянками, що вказані відповідачем у додатку № 9.2 до акту перевірки, керуючись ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, то вимоги позивача є обґрунтованими.

Тому податкове повідомлення-рішення № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» є обґрунтованим в частині нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку у сумі єдиного податку у сумі 156,81 грн і штрафу 39,20 грн (25% від порушених податкових зобов`язань) і має бути скасоване в іншій частині, а саме у частині нарахованих понад вказані суми податкові зобов`язання зі сплати єдиного податку в сумі 203 498,46 грн (203 655,27 156,81) та штраф у сумі 49 910,68 грн (49 949,88 39,20).

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» в частині про нарахування позивачу 337 620,00 грн штрафу за неподання та несвоєчасне подання повідомлення за формою 20-ОПП суд зазначає наступне.

Перелік майна, щодо якого позивач не подав повідомлення за формою 20-ОПП наведений відповідачем у додатках 17.1 і 17.2 до акту перевірки. Зі змісту вказаних додатків слідує про набуття позивачем протягом періоду, що перевірявся відповідачем, майнових прав на 42 одиниці техніки (автомобілі, причепи, навісне обладнання для сільськогосподарської техніки) та 365 земельних ділянок в оренду. Ці обставини визнаються позивачем. Також позивачем визнається факт порушення зобов`язання щодо подачі повідомлення щодо

Також змістом вказаних додатків підтверджуються доводи позивача, що майнові права на техніку, вказану у додатку 17.1 до акту перевірки, набуті позивачем протягом 6 календарних дат (6 різних дат), а право оренди ділянок, зазначених у додатку 17.2 до акту перевірки, протягом 70 календарних дат.

Пунктом 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України передбачено з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У пункті 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 передбачено що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, заформою № 20-ОППподається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні заформою № 20-ОППнадається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Зміст і форма повідомлення за формою № 20-ОПП наведені у додатку 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011. Зі змісту вказаного повідомлення слідує, що повідомлення може подаватись щодо кількох об`єктів одночасно, а не на кожний окремо. Не містить вимог щодо подачі окремо повідомлення за формою № 20-ОПП щодо кожного об`єкта окремо Податковий кодекс України і вказаний Порядок.

Пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за несвоєчасну подачу заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження у вигляді штрафу для юридичних осіб у сумі 1020,00 гривень.

Тобто, відповідальність передбачена не за порушення строків повідомлення про об`єкт, а за порушення строків подачі саме заяв і документів для взяття на облік.

Враховуючи викладене, оскільки позивач мав подати одне повідомлення за формою 20-ОПП протягом десяти днів одночасно щодо кількох об`єктів, майнові права на які були набуті протягом одного дня, суд погоджується з вимогами позивача, що порушення строків подачі повідомлення за формою 20-ОПП мало місце 76 раз, а не 407 раз.

Суд зауважує, що передбачена пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу наступає не за кожний неподаний документ, а за необмежену кількість заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження тощо. Це слідує зі змісту вказаного пункту, який передбачає відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом «заяв або документів», а не «заяви або документу». Такий висновок суду підкріплюється змістом пункту 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України яким на відміну від пункту 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, передбачена відповідальність у вигляді штрафу за кожне неподання чи несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, про що прямо зазначено у вказаній статті.

Тому податкове повідомлення-рішення № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу штрафу в сумі 337 620,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних суда здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в податкових спорах покладається саме на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття своїх рішень.

Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що вони жодним чином не спростовують доводи позивача, відтак не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Обставини, на які посилається відповідач як на підстави винесення ним спірних рішень, в частині, що оскаржуються позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень, всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, не довів правомірності прийнятих ним рішень та не надав належних доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням адміністративного позову, понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 16 256,34 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛЕНДФОРД АЗОВ" (71162, Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, вул. Центральна, буд. 40, код ЄДРПОУ 25223209) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» у частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 91 159,89 грн, з яких 72 927,91 грн - орендна палата і 18 231,98 грн - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00134990719 від 20.09.2021, форма «ПН».

Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» у частині збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% у сумі 341 589,24 грн, з яких 275 006,47 грн єдиний податок і 66 582,77 грн штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» у частині збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% у сумі 253 409,14 грн, з яких 203 498,46 грн єдиний податок і 49 910,68 грн штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» у частині застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 337 620,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛЕНДФОРД АЗОВ" (71162, Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, вул. Центральна, буд. 40, код ЄДРПОУ 25223209) судовий збір у розмірі 16256 (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 28 листопада 2022 року.

Суддя Р.В. Сацький