Рішення

від 21.07.2022 по справі 752/16603/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16603/16-ц

Провадження № 2/752/1329/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 липня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.

за участі: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кобилецького А.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Старика В.М.

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

13.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики до ОСОБА_2

01.11.2016 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

04.07.2017 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено повністю.

16.07.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою заочне рішення від 04.07.2017 року скасовано, призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

19.08.2021 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 05.06.2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики на виконання якого він передав останньому грошові кошти в сумі 763 331, 50 грн., що на момент передачі коштів за офіційним курсом НБУ становило 95 500, 00 дол. США. Строк повернення позики було визначено до 22.07.2013 року. Однак свої зобов`язання щодо повернення боргу ОСОБА_2 не виконав. У зв`язку з пропущенням строку виконання зобов`язання, просив стягнути з ОСОБА_2 на його ж користь у примусовому порядку неповернену позику у розмірі 2 434 863, 32 грн., з підстав невиконання зобов`язання - 3 % річних у розмірі 239 750, 65 грн. інфляційні втрати у розмірі 2 350 466, 79 грн. та штраф, що передбачений п. 3 договору позики від 05.06.2013 року у розмірі 60 % від суми позики, а саме - 1 460 917, 99 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 890, 00 грн. та на правничу допомогу у розмірі 150 000, 00 грн.

11.11.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечував проти позову у повному обсязі, з огляду на наступне. Позивач разом зі своїм батьком є засновниками ТОВ «АГРО ЛОГІСТИК», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. В свою чергу, ТОВ «АГРО ЛОГІСТИК» на праві приватної власності належать дві земельні ділянки: кадастровий номер 3222487201:01:011:5001 та 3222487201:01:011:5002.

Взимку 2013 року він та ОСОБА_1 домовилися про виготовлення технічної документації щодо зазначених вище земельних ділянок за обумовлену сторонами суму, а саме 95 000, 00 дол. США.

В результаті він та його партнери здійснили розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок для іншого житлового будівництва, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3222487201:01:011:5002 та земельної ділянки кадастровий номер 3222487201:01:011:5001, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів.

Виготовлення технічної документації здійснювало ТОВ «Українські землі 2011», що підтверджується укладеним договором № 137/13 від 17.04.2013 року. Зазначений договір від імені ТОВ «АГРО ЛОГІСТИК» підписував відповідач ОСОБА_2 .

Вартість виготовлення технічної документації становила 95 000, 00 дол. США, сума авансу 25 000, 00 дол. США.

В процесі виготовлення технічної документації позивач вимагав від нього укладення фіктивного договору позики, який забезпечив би його інтереси, за умови невиконання ним власних зобов`язань, зобов`язувався повернути йому оригінал договору позики після завершення виготовлення та погодження в управлінні земельних ресурсів, архітектурі необхідної позивачеві технічної документації.

Тобто, укладений договір позики був лише способом забезпечення виконання ним взятих на себе зобов`язань щодо виготовлення технічної документації та її погодження.

Під час підписання договору позики, позивач передав йому лише 25 000, 00 дол. США.

Безпосереднім виготовленням технічної документації в рамках укладеного з ТОВ «Українські землі 2011» договору займався ОСОБА_3 .

Після фактичного виготовлення технічної документації позивач та відповідач домовилися, що ОСОБА_3 передасть при зустрічі в обумовленому місці (ресторан) позивачу виготовлену технічну документацію, в той час, як позивач передасть ОСОБА_3 оригінал договору позики та здійснить остаточний розрахунок (оплата залишку в розмірі 70 000, 00 дол. США).

В обумовлений день та час ОСОБА_3 прибув на місце зустрічі, позивач вийшов з ресторану та сторони обмінялися конвертами: ОСОБА_3 особисто передав позивачу обумовлену технічну документацію, а позивач, в свою чергу, передав закритий конверт. Під час зустрічі, позивач наполіг щоб вміст конверту не був розкритий прилюдно (зважаючи на передання коштів), тому ОСОБА_3 отримавши конверт залишив позивача. Відразу після отримання конверта в авто ОСОБА_3 відкрив його вміст та побачив, що конверт містив лише аркуші паперу, тобто ні оригіналу договору позики, ні залишку оплати, позивач так і не передав. Після вказаного епізоду позивач фактично зник та не відповідав на жодні дзвінки.

Після фактичного зникнення, позивач жодного разу а будь-якій формі не вимагав від відповідача виконання зобов`язання за вказаним вище договором позики, адже фактично отримав технічну документацію.

В подальшому, зважаючи на той факт, що позивач так і не здійснив остаточний розрахунок та не передавав оригінал договору позики, відповідач зупинив процес погодження виготовленої технічної документації в Хотівській сільській раді Київської області, щоб позивач не міг нею скористатися.

Після того, як отримана позивачем технічна документація не була затверджена, позивач вимагав від відповідача вчинення ряду додаткових дій, пов`язаних з його земельними ділянками після чого обіцяв передати відповідачу договір позики, однак він відмовився допомагати позивачу.

Відповідач стверджує, що не має та ніколи не мав будь-яких грошових зобов`язань перед позивачем, а взаєморозрахунки за зазначеним вище договором позики проведені шляхом передачі позивачу необхідної технічної документації. Відповідач не отримував від позивача 95 500, 00 дол. США на підстав договору позики, отримав лише 25 000, 00 дол. США в якості часткової оплати вартості виготовлення та погодження технічної документації.

Крім того, зазначив, що позивач заявляє про стягнення інфляційних втрат, які не можуть бути стягнуті, оскільки валюта позики є долари США.

Відповідачем зазначено про пропуск строків позовної давності щодо звернення позивача до суду із зазначеним позовом та подано заяву про їх застосування, а також про відмову у задоволенні заявлених до нього вимог у повному обсязі.

26.03.2021 року позивачем подано відповідь на відзив. Позивач зазначив, що підтримує заявлені ним вимоги, крім того, 10.09. та 29.09.2020 року відповідач сплатив на його рахунок пеню за прострочення виконання свого зобов`язання про повернення боргу, що свідчить про визнання останнім боргових зобов`язань та переривання строку позовної давності. Просив задовольнити заявлені ним вимоги у повному обсязі.

Будучи присутнім у судовому засіданні, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням розрахунків суми боргу відповідно до курсу долара до гривні станом на день ухвалення судом рішення.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні повністю.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 05.06.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на виконання якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 763 331, 50 грн., що на момент передачі коштів за офіційним курсом НБУ становило 95 500, 00 дол. США. Строк повернення позики було визначено до 22.07.2013 року. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. (а.с. 7-8).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених ним вимог зазначає, що свої зобов`язання щодо повернення боргу ОСОБА_2 не виконав, а тому просив суд у примусовому порядку стягнути з останнього на його ж користь неповернену позику, 3 % річних, інфляційні втрати та штраф, що передбачений п. 3 договору позики від 05.06.2013 року у розмірі 60 % від суми позики з розрахунку суми боргу відповідно до курсу долара до гривні станом на день ухвалення судом рішення.

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти позову зазначив, що позивач разом зі своїм батьком є засновниками ТОВ «АГРО ЛОГІСТИК», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 136-137).

В свою чергу, ТОВ «АГРО ЛОГІСТИК» на праві приватної власності належать дві земельні ділянки: кадастровий номер 3222487201:01:011:5001 та 3222487201:01:011:5002 (а.с. 138, 139).

Взимку 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовилися про виготовлення технічної документації щодо зазначених вище земельних ділянок.

Виготовлення технічної документації здійснювало ТОВ «Українські землі 2011», що підтверджується укладеним договором № 137/13 від 17.04.2013 року. Зазначений договір від імені ТОВ «АГРО ЛОГІСТИК» підписував відповідач ОСОБА_2 , який діяв, як представник зазначеного товариства. Вартість виготовлення технічної документації становила 95 000, 00 дол. США, сума авансу 25 000, 00 дол. США (а.с. 140-142).

В результаті ОСОБА_2 та його партнери здійснили розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок для іншого житлового будівництва, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3222487201:01:011:5002 та земельної ділянки кадастровий номер 3222487201:01:011:5001, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів.

В процесі виготовлення технічної документації ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 укладення фіктивного договору позики, який забезпечив би інтереси ОСОБА_1 , за умови невиконання ОСОБА_2 власних зобов`язань.

В той же час, ОСОБА_1 зобов`язувався повернути ОСОБА_2 оригінал договору позики від 05.06.2013 року після завершення виготовлення та погодження в управлінні земельних ресурсів, архітектурі необхідної ОСОБА_1 технічної документації.

Відповідач визнав, що позивач, під час підписання договору позики, передав йому 25 000, 00 дол. США.

Однак, зазначені кошти були авансом відповідно до вимог договору № 137/13 від 17.04.2013 року, що укладений між ТОВ «Українські землі 2011» та ТОВ «АГРО ЛОГІСТИК».

Після фактичного виготовлення технічної документації, позивач та відповідач домовилися, що ОСОБА_3 , який займався виготовленням технічної документації передасть при зустрічі в обумовленому місці (ресторан) позивачу виготовлену технічну документацію, в той час, як позивач передасть ОСОБА_3 оригінал договору позики та здійснить остаточний розрахунок (оплата залишку в розмірі 70 000, 00 дол. США).

Однак, позивач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив остаточного розрахунку за договором № 137/13 від 17.04.2013 року у розмірі 70 000, 00 дол. США, не повернув оригінал договору позики від 05.06.2013 року, в той час, як ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 обумовлену технічну документацію.

Зазначені відповідачем обставини, як підстави для спростування заявлених до нього позивачем вимог та підтверджені належними доказами, не заперечувалися ОСОБА_1 . Останній не надав суду жодного доказу щодо спростування зазначеного ОСОБА_2 .

За правилами ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили ; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Так, суд приходить до висновку що договір позики, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.06.2013 року є удаваним правочином для приховання іншого правочину, а саме договірних відносин щодо виготовлення технічної документації по земельним ділянкам: кадастровий номер 3222487201:01:011:5002 та кадастровий номер 3222487201:01:011:5001, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів.

Відповідно відносини сторін мають регулюватися правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили, в тому числі, за договором № 137/13 від 17.04.2013 року.

А тому, заявлені вимоги про стягнення суми боргу за договором позики не можуть бути задоволені судом.

Щодо строків позовної давності.

Суд вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом строк у три роки відповідно до правил ст. 257 ЦК України.

Так, строком повернення коштів було визначено 22.07.2013 року, тобто 23.07.2016 року сплинув строк для звернення до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики від 05.06.2013 року.

Позивач з позовом, що є предметом розгляду у даній справі звернувся 13.10.2016 року. Одночасно подав клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки звертався з аналогічним позовом до суду 26.07.2016 року, однак ухвалою від 31.08.2016 року зазначений позов повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків. Однак, про зазначений факт йому не було відомо, лише 20.09.2016 року він дізнався про повернення позову, оскільки супроводом його справи у суді повинен був займатися адвокат, з яким він уклав договір про надання правничої допомоги.

Разом з тим, слід зазначити, що строк звернення до суду з позовом сплинув 23.07.2016 року. Навіть, якщо рахувати строк звернення з 26.07.2016 року, позивачем все одно подано позов з пропущенням строку позовної давності.

Заява позивача про те, що 10.09. та 29.09.2020 року відповідач сплатив на його рахунок пеню за прострочення виконання свого зобов`язання про повернення боргу, що свідчить про визнання останнім боргових зобов`язань та переривання строку позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки представник відповідача не визнав зазначений факт та пояснив, що відповідачеві невідомий рахунок позивача. Крім того, скрін з руху коштів по рахунку наданий позивачем не підтверджує, що кошти були зараховані саме відповідачем.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (постанова ВП ВС від 13.02.2019 року по справі № 826/13768/16 (11-609апп18).

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для відмови у даному позові є саме відсутність та не доведення порушення права позивача за захистом якого він звернувся, а не пропуск строків позовної давності для звернення до суду з позовом.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, не підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного, керуючись, ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 18, 82, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повтний тест рішення суду складено 04 листопада 2022 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк