Рішення

від 29.11.2022 по справі 922/1297/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022м. ХарківСправа № 922/1297/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Фалєєва Л.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за договором постачання природного газу №ЕГ-129/201 від 29.10.2021 у розмірі 172177,12 грн.; пеню у розмірі 18198,72 грн.; інфляційні збитки у розмірі 24577,75 грн.; три проценти річних у розмірі 2332,40 грн.; штраф 20% у розмірі 37435,42 грн.; вартість (компенсація) припинення постачання (подачі) природного газу у розмірі 1258,44 грн.; вартість (компенсація) замовленої потужності за три газових місяці у розмірі 812,10 грн., що загалом складає 256791,95 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 19.08.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання 29.11.2022 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Разом з тим, до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд розглянути справу без участі представника позивача у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами. Позов підтримує повністю та просить суд його задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.

Присутній у судовому засіданні 29.11.2022 представник відповідача надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та просив суд його задовольнити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

29 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" (споживач, відповідач) був укладений Договір №ЕГ-129/2021 постачання природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2021-2022рр товар: природний газ (код за ДК 016:2010, 06.20.1; код за ДК 021:2015-09123000-7) в обсягах і порядку передбачених договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.1 договору, ціна за 1000 кубічних метрів природного газу визначається в додаткових угодах до договору.

Місячна вартість природного газу визначається в актах приймання-передачі на відповідний місяць (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, загальна вартість договору визначається як сума місячних вартостей газу, що визначено у п. 2.2 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, порядок оплати встановлюється наступним чином: 100% розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 05-го числа місяця, наступного за місяцем споживання газу.

Пунктом 3.7 договору передбачена компенсація постачальнику вартості послуг на відключення з боку споживача за порушення строків оплати вартості спожитого газу.

Відповідно до п. 4.8.3 договору, споживач відшкодовує постачальнику вартість послуги замовленої на поточний місяць потужності, яка складає 124,16 грн. /тис. куб. м. (без ПДВ) та розраховується виходячи з планово замовленого обсягу природного газу.

Відповідно підпункту 10) п. 5.1.2. договору, споживач зобов`язується відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинними нормативно-правовими актами та/або цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач продав/поставив відповідачеві:

- у грудні 2021 року - 2,29224 т.куб, м. на 97 697,63 грн. з ПДВ, про що сторонами підписано акт приймання-передачі природного газу №894 від 31 грудня 2021 року; 30 листопада 2021 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, в якій узгоджена вартість природного газу становить 38000,00 грн. з ПДВ за 1 тисячу куб..м.; 10 грудня 2021 року сторонами підписано додаткову угоду №1/1 до договору, в якій узгоджена вартість природного газу становить - 48000,00 грн. з ПДВ за 1 тисячу куб.м. Позивачем виписано податкову накладну від 31.12.2021 №848, і відповідач згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував її 14 січня 2022 року за №9419220435;

- у січні 2022 року - 1,44935 т.куб.м. на 84 062,29 грн. з ПДВ, про що сторонами підписано акт приймання-передачі природного газу №145 від 31 січня 2022 року; 29 грудня 2021 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, в якій узгоджена вартість природного газу з 01 січня 2022 року становить - 58000,00 грн. з ПДВ за 1 тис.куб.м. Позивачем виписано податкову накладну від 31.01.2022 №289, і відповідач згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував її 15 лютого 2022 року за №9032206006;

- у лютому 2022 року - 0,0934 т.куб.м. на 5 417,20 грн. з ПДВ, про що сторонами підписано акт приймання-передачі природного газу №444 від 28 лютого 2022 року; позивачем виписано податкову накладну від 28.02.2022 №646, і відповідач згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував її 01 липня 2022 року за №9105669389.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 172 177,12 грн.

Під час розгляду справи в суді, відповідачем була сплачена частина заборгованості у розмірі 25000,00 грн. (платіжні доручення №№ 1085 від 17.08.2022, 1095 від 06.10.2022, 1089 від 30.08.2022, 1097 від 24.10.2022, меморіальний ордер №@2PL556322 від 16.11.2022) та, як встановлено судом частина боргу у розмірі 5000,00 грн. була сплачена відповідачем до подачі позову до суду (платіжне доручення №1084 від 09.08.2022).

На підставі п. 6.1 договору, 09.02.2022 (вих.№12/02-02) позивач оформив доручення до АТ "Харківгаз", яким доручив припинити в примусовому порядку транспортування природного газу до відповідача починаючи з 14.02.2022. АТ "Харківгаз" оформив калькуляцію щодо вартості операції з припинення газопостачання, вартість якої становить - 1 258,44 грн. 14.02.2022 позивач і АТ "Харківгаз" підписали акт приймання - передачі (надання послуг) №72003626 з припинення (обмеження) газопостачання на 1258,44 грн. АТ "Харківгаз" виписав позивачеві рахунок на оплату №72003626 від 14.02.2022. 18.02.2022 позивач згідно платіжного доручення №319 здійснив повну його оплату. 14.02.2022 АТ "Харківгаз" оформив акт №22/077 про припинення (обмеження) газопостачання - фактично здійснено роботи з припинення газопостачання і відключено усе газове обладнання у відповідача. Сторони підписали між собою акт надання послуг №291 від 14.02.2022 на компенсацію вартості припинення подачі природного газу на 1258,44 грн. Позивач виписав податкову накладну від 14.02.2022 №414, а відповідач згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував її 01.07.2022 за №9105683503.

Крім того, відповідач заборгував/не оплатив/не компенсував позивачеві вартість замовленої (договірної) потужності у розмірі 812,10 грн., а саме:

- за грудень 2021 року - сторони підписали Акт здачі приймання робіт (надання послуг) №954 від 31.12.2021, позивач виписав податкову накладну від 31.12.2021 №822, а відповідач згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував її 14.01.2022 за №9419288484;

- за січень 2022 року - сторонами підписано акт здачі приймання робіт (надання послуг) №147 від 31.01.2022, позивач виписав податкову накладну від 31.01.2022 №229, а відповідач згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував її 15.02.2022 за №9032240023;

- за лютий 2022 року - сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №464 від 28.02.2022, позивач виписав податкову накладну від 28.02.2022 №606, а відповідач згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував її 01.07.2022 за №9105642811.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем нараховані останньому пеня у розмірі 18198,72 грн., інфляційні збитки у розмірі 24577,75 грн., три проценти річних у розмірі 2332,40 грн., штраф у розмірі 37435,42 грн.

Такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано, що ним порушено умови спірного договору щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу та допущено порушення строків розрахунків.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого природного газу на суму 142 177,12 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 25000,00 грн. сплачена відповідачем під час розгляду справи у суді, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 5000,00 грн. суд відмовляє, оскільки, як зазначено вище по тексту рішення, вона сплачена відповідачем до подачі позову до суду.

Також суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1258,44 грн. вартості (компенсації) припинення постачання (подачі) природного газу та 812,10 грн. вартості (компенсації) замовленої потужності та три газових місяці, оскільки вони не суперечать нормам діючого законодавства, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2332,40 грн. 3% річних та 24577,75 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 2331,40 грн. та 24577,75 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 18198,72 грн. пені та 37435,42 грн. штрафу.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Відповідно до п. 7.2 договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості поставленого обсягу природного газу в місяці, за який виникла заборгованість.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, та встановлено, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем до суду подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він просить суд зменшити на 90% розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує на те, що на теперішній час стан фінансово-господарської діяльності ТОВ "Пак Мая" такий, що нараховані ТОВ "Єврогаз ЛТД" штрафні санкції є для підприємства занадто великими. Так, основним видом діяльності ТОВ "Пак Мая" є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Фактично підприємство здійснює діяльність на території розважального комплексу "Аркада", розташованого на узбережжі річки Лопань, яка проходить крізь м. Харків. Внаслідок цього діяльність ТОВ "Пак Мая" є сезонною, переважно у літній період. Сезонність роботи ТОВ "Пак Мая" підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску із додатками, відповідно до яких на підприємстві у 1, 2 кварталах та липні 2021 року працювало 5 осіб, у серпні 2021 року - 10 осіб, вересні та 4 кварталі 2021 року - 6 осіб, у 1-3 кварталах 2022 року - 5 осіб. Доходи, які отримує ТОВ "Пак Мая", значно менші за витрати, внаслідок чого підприємство у 2021 - 2022 роках збиткове, що підтверджується фінансовою звітністю. Сплата штрафних санкцій у розмірах, нарахованих ТОВ "Єврогаз ЛТД", унеможливить: по-перше, сплату податків та інших обов`язкових платежів в дохід держави, по-друге, виплату заробітної плати працівникам підприємства у повному обсязі, по-третє, сплату поточної заборгованості за іншими зобов`язаннями, тобто унеможливить виконання підприємством певних зобов`язань, що, у свою чергу, негативно вплине на діяльність підприємства. Відповідач вказує на те, що порушення ТОВ "Пак Мая" терміну оплати за поставлений природний газ викликано не бажанням порушувати умови вищевказаного договору, а об`єктивними підставами, а саме тим, що поставка природного газу ТОВ "Єврогаз ЛТД" здійснювалась у зимовий період - грудень 2021 року - лютий 2022 року, тобто у період року, коли ТОВ "Пак Мая" практично не має прибутку, що негативно вплинуло на стан виконання ним зобов`язань за договором ЕГ-129/2021 постачання природного газу від 29.10.2021. У зв`язку із тим, що ТОВ "Пак Мая" не мало можливості розрахуватись з ТОВ "Єврогаз ЛТД" за поставлений природний газ, оскільки є збитковим підприємством та у зв`язку із введенням 24.02.2022 військового стану на території України воно майже припинило свою діяльність, що підтверджується тим, що усі працівники до теперішнього часу знаходяться у неоплачуваних відпустках і заробітна плата їм не нараховується, між ТОВ "Пак Мая" та директором підприємства ОСОБА_1 було укладено ряд договорів на безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній підставі, відповідно до яких він, як засновник підприємства передав із власних коштів 50000,00 грн. які перераховані ТОВ "Єврогаз ЛТД" у рахунок погашення заборгованості за спірним договором. При цьому ОСОБА_1 є пенсіонером і пенсія є переважним видом його прибутку. Таким чином, на теперішній час ТОВ "Пак Мая" перерахувало ТОВ "Єврогаз ЛТД" 50000,00 грн. за поставлений відповідно до договору ЕГ-129/2021 постачання природного газу від 29.10.2021 природний газ, що свідчить про те, що ТОВ "Пак Мая" має намір виконати умови даного договору і вживає усі можливі на теперішній час заходи щодо його реалізації. Про наявність у ТОВ "Пак Мая" даного наміру свідчить також той факт, що 14.11.2022 на адресу ТОВ "Єврогаз ЛТД" було направлено пропозицію про врегулювання питання про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Таким чином, ТОВ "Пак Мая", незважаючи на скрутне матеріальне становище, наявність заборгованості по заробітній платі та іншим зобов`язанням, вживає усі можливі на теперішній час заходи щодо усунення заборгованості перед ТОВ "Єврогаз ЛТД" і сплата штрафних санкцій в розмірі, заявленому у позовній заяві, суттєво погіршить фінансовий стан підприємства і можливість виконання ним інших фінансово-господарський зобов`язань.

Розглядаючи вказане клопотання відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи майновий стан підприємства відповідача та розмір нарахованих штрафних санкцій, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача, до 10% від заявленої позивачем суми за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.

Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

При цьому, матеріали справи не містять доказів спричинення позивачеві негативних наслідків у зв`язку з несплатою відповідачем за поставлений газ у строки, встановлені договором, оскільки втрати від знецінення коштів компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 3% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 1819,87 грн. та штраф у розмірі 3743,54 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача - 142 177,12 грн. основного боргу, 1 819,87 грн. пені, 24 577,75 грн. інфляційних збитків, 2 332,40 грн. три проценти річних, 3 743,54 грн. штрафу, 1258,44 грн. вартості (компенсація) припинення постачання (подачі) природного газу, 812,10 грн. вартості (компенсації) замовленої потужності за три газових місяці. В частині позовних вимог про стягнення 25000,00 грн. основного боргу суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн. основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" (61003, м. Харків, вул. Квітки Основ`яненко, 7, код ЄДРПОУ 24486131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 41665589) - 142 177,12 грн. основного боргу, 1 819,87 грн. пені, 24 577,75 грн. інфляційних збитків, 2 332,40 грн. три проценти річних, 3 743,54 грн. штрафу, 1258,44 грн. вартості (компенсація) припинення постачання (подачі) природного газу, 812,10 грн. вартості (компенсації) замовленої потужності за три газових місяці та 3776,89 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 41665589).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" (61003, м. Харків, вул. Квітки Основ`яненко, 7, код ЄДРПОУ 24486131).

Повне рішення підписано 05 грудня 2022 року.

Суддя О.В. Погорелова